Історіографія часів Визвольної війни. Зате відпочив Алепський, коли знову повернувся на українську землю

Них».

Зате відпочив Алепський, коли знову повернувся на українську землю. Перед Кигвом, ночуючи на березі Дніпра, 11.Алепський записує:

«Цісї ночі ми спали на березі ріки, зовсім задоволені та спокійні, бо від тої хвилини, коли ми лише побачили Печорську Лавру, шо здалеку виблис кувалася своїми банями, та як лише до нас долетіли премилі пачоїщ цих цвітучих земель, наші душі затремтіли від радощів та втіхи, серця наші порозкривалися, і ми розливалися в подяках Господові Богові. Цілі два роки и Москві колода висіла на наших серпях, а розум був геть-чисто с'іисненин і придушений, оо в іій країні (Москонщині) ніхто не може почувати себе хоч трохи свободнішим і задоволеним, хіба лише-і і люди. що там виросли, а всі інші. отхочби ми. навіть ставши панами цілої країни (як нагріярх'), ніколи не перестануть бентежитися та відчувати в серці неспокій. Зате Козацька країна була для нас начебто наш власний рідний край, а її мешканці були нашими добрими приятелями та людьми, неначе ми самі'»

Досить докладно описує П.Алепський побут у столиці гетьмана Чигирині та прийняття у Б.Хмельницького, Перед містом «писар, себто секретар Хмеля, вийшов нам назує гріч ч великим відділом козаків і провів нас до міста головною дорогою... Замок своєю висо'іою і щодо будови нагадує замок в Алеппо, видко його здалеку. Коли ми під'їхали до міста, молодий гетьманич вийшов нам назустріч із нроцссігю та духовенством, і нас провели до сіарої деревляііої церкви У'спіння Богородиці, що стоїть біля гетьманської палати. Після Служби Божої ми пішли до гетьмана на обід. У понеділок нпс повезли в монастир за містом, він зветься Троїцький, Тут ми висюялн Службу Божу, а опісля неї пішли на обід до писаря (Івана Виговського), бо він основник монастиря...Замок (Чигирин) не має собі рівні на всю Козацьку землю

щодо свого простору та великих болот, що кругом нього. Тим-то він дуже сильний, але під теперішній час він - у руїнах. Всередині його багато круч. Деякі замкові гармати дуже гарні, вони такі ясні, вилискуються, наче те золото... Нам гут оповідали, іпо під цю добу ця країна внетавляс 300000 козаків, кожний із свогю зброєю... В суботу 2 серпня Хмель приїхав провідати нашого владику-натріярха, й після цього ми виїхали з міста».

Не менш цікаві відомості про Україну Б.Хмельницького подає К.Я.Гільдебрандт - член шведського посольства до гетьмана Хмельницького, який був в Україні 1556-! 557 рр. Він докладно описує приїзд і вітання у Чигирині, госттініеть Б.Хмельницького та ін. До формальної угоди поміж І Пвецігю і Україною годі. як знаємо з «Реляції» шведського посла, не дійшло, бо гетьман і старшинська Рада головною умовою союзу бажали, щоб шведський король признав «за ними (Українською козацькою державою) право на всю сіару Україну, або Роксолянію, де була грецька віра, і мова (їх) ще існує - до Висли».

В описі українського побуту Гільдебрандт спинясться на одязі і вдачі українських жінок. Пише, що «їх одежею в зимі був довгий кожух без жадного покриття. Окрім того, вони мають навколо нижньої частини тіла червону запаску, виткану ч вовни й перетикану білими нитками. Нею вони дуже обгяіаютьея, так що сильно виступають форми тіла, Проте зпереду підвязують фартух, носять чоботи, а зверху голови білу хустку з бавовни та ходять здебільшого у шнурованих (очевидно, вишитих) сорочках без блюзи- Вони добре танцюють, достроюючись звичайно до ходи й кроку чоловіка, а, про-іс. в танці поводягьея легковажно і з серцем (завзято)». Зауважує також, що «козацькі жінки теж і акі відважні, підлипають доброго хмелю, заглядають до чарки, а працювати кажуть чоловікові».

• Історіографія життя та діяльності Богдана Хмельницького. Навколо імені Б.Хмельницького ось уже декілька століть вирують пристрасті, точаїьея суперечки, під час яких висловлюються абсолютно протилежні думки та оцінки. Це й зрозуміло, адже розпочата великим українським гетьманом війна іа визволення своєї рідної землі з-під іноземного поневолення сколихнула весь -іогочасний сві г, а його ідеї та часлідки державотворчої діяльності перебувають у вирі сучасної Політичної боротьби в Україні.

110 Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України^

Слід зазначити, що жодний з історичних діячів України давніх століть не може зрівнятися з Б.Хмельницьким за кількістю створених про иьоіп праць. Важко навіть перелічити види наукових розвідок і назвати число праць, в яких описується, досліджується, згадується постать великого гетьмана- Наукові монографії, статті, розвідки й доку­ментальні публікації, записки, мемуари й спогади... Народ у своїй творчості:

історичних піснях, думах, легендах, переказах, у прикладному мистецтві завжди приділяв особливу увагу славетному сину української землі. Про нього написані романи, повісті, оповідання, поеми, драми, створено кінострічки, картини й скульптури.

Коли б хто-небудь спробував зробити кар-іу місць, де виникали всі ці наукові, літературні та мисісцькі твори про Б. Хмельницького, то довелося б бключиіи до неї багато краш світу. Цей загальни-'полський доробок свідчить про глобальний інтерес до нашого славного предка, світовий характер подій, у центрі яких він перебував.

Вперше в українській історіографи окремі аспекти життя й діяльності Б.Хмельницького були порушені в козацьких літописах другої половини XVII - першої третин XVIII ст. У широко відомому «Літописі Самовидця» вказусгься на те, що Б.Хмельшщький був «козак росіропііій в ділах козацьких воєнних, й у письмі біглій», а «Літопис Григорія Грабянки» характеризував його як «розсудливого вождя». «Літопис Самійла Величка» стверджував: гетьман Б.Хмельницький «був освічений і серед реєстрованих ко'іаків знаменитий».

«Історія Русів або Малої Росії» ХІХ ст. хоча й припускається багагьох фактичних помилок і вигадок, але прагне зобразити Б.Хмельницького як мужа «великого розуму».

Науково-критичний підхід до вивчення діяльності гетьмана започаткував український учений М.О.Максимович своїми «Листами

Дата добавления: 2015-05-26