Особливості українськопсторіографі) XVIII ст

Брацлавське і Подільське, де течуть ріки Дністер, Буг, Горинь, Дніпро, Десна і Сурож аж до Чорного моря»,

Отже. автор чітко окреслив предметсвого заняття.Всвоєму творі Грабянка ставить за мсту описаги події минулого на чсмлях України, розмежованих між ГЕівиічно-Східною і Західною Гуссю. Особливо це цікаво щодо останньої. До кінця XVII ст. українські історики і діячі літератури в дуже рідких випадках відрізняли землі українські і білоруські. Довготривале перебування цих земель в складі Великого князівства Литовського та Польщі майже стерло поняття про межі і різницю між Україною і Білорусією. На початку XVIII ст., як бачимо з писань освічених к;л України, цс поняття існує. Незважаючи па поділ України за Андрусівським договором 1667 р. і Вічним миром 1 6К6 р., продовжує існувати тверда думка про Україну як цілісне географічне, тернюріальне і етнографічне поняття, поняття про єдиний народ. іі[0 проживає від Дністра до верхів'я Десни з заходу на схід і від Чорного моря до верхів'я Дніпра - з півдня на північ.

Особливо цікавить автора (.Действия прсзельнон бранн» і-сроїчна сторінка переможного козацької о народу - це нііївольна його боротьба, вкрита «любострастного славицею» під проводом «благоразумного вожда» Богдана Хмельницького, що Росію <'оттмжчаЙшогоіга лядського козацким мужестііом свободившог'о й россиїіскому монарси из стольними гради в первобьп-ность приведпіего». Своєю працею автор прагне також показати, то не лише монархи могли «наповнювати страхом всесвіт», а за справу впчизни, за й зневагу можуть і раби, тобто народ, проти чужих монархів і завойовників повстати.

Для переконливості читача Грабянка не хоче бути голослівним;

від підкреелюь, що пише історіт не від свого «умстноівання»', а чібрав вірогідний матеріал з творів різних істориків і свідків-очевидців, від едіаріушів наших воїнів, в обозі написаних і від духовних і мирських літописців».

Отже, одним з найголовніших джерел для Грабянки послужили попередні козацькі літописи, хроніки, різного роду щоденники, або Діаріуші^ а також твори польських письменняківта істориків-Кромери, польського, Стрийковського, І'ван'їні, Коховського, а особливо Твардовського, Нарешті, Грабянка використав офіційні акти - привілеї, листи, договори, різні матеріали гетьманської канцелярії.

122 Коцур В,П., Коцур А.П. Історіографія історії України

Основному текстові літопису Грабяики передують два вірші -«Похвала віршами Хмельницькому отнарода Малоросійського» і «Вірша на герб Малоросійський». Перед першим віршем мусив бути в книзі портрет Богдана Хмельницького, перед другим - герб війська

Запорізького - козак, озброєний мушкетом.

Обидва вірші є ніби епіірафами до військової історії козацтва. написати яку поставив за мсту автор. «Действие нрсзельной брани» Григорія Граоянки ми мо/кемо назвати іс і орією козацьких війн від часів появи козаків до'1664 р. у вигляді окремих історичних новісіей. оповідань,іілалі.до 170Вр.,у вигляді рік іарокомвикладеного короткого переліку важливих історичних подій, на іразок осігшніх записів у літопису Самовидця. Записи про кінець XVII і початок XVIII ст., особливо короткі нотатки про Північну війну, -зроблені, ймовірно, автором на підставі власних спостережень і живих свідків подій.

Центральне місце в літопису Грабянки займає історія Визвольної

війни середини XVII ст.

В оцінці подій Визвольної війни Грабянка близький до автора літопису Самовидця. Він, як представник панівного класу, негативно ставиться до повстань всередині українського суспільства, випрандову'-прії.іушення народних вис-іупів проти старшини- В оповіданнях про події XVIII сі. він сфиминий р-оцінках і висновках про них. У 1723 р., в зв'язку з ув'язненням в Петро павлівській фортеці, Грабянці довелося залишити справу дальшого описання історії України часів І Іетра І після виступу Мазепи і ронрому шведів під По-павою. Грабмнкадовів виклад

своєї історії лише до 1708 р.

У 1992 р. київське г-ндгівництво «Дніпро» п ер еви друкувало

літопис гадянького полковника І риіорія Ірабянки,

Поряд з -і вором Граоянки визначне місце в українській історичній літературі першої тре гиннХ VIII ст.зіїіімаслі'юнис Величка- «Легопиеь собиіийв юго-зан.іднпйРоссин вХУіївеке.І.'ост.ініі-іСамоилВі.'личкч, бьівший кацелярист канцелярии войска Запорожекого, 1720», виданий Київською Тимчасовою Комісією для розбору давніх актів-

Дослідіїики і видавці назвали твір Величка літописом також умовно. Насправді він, так само, як твір Ґраоянки, не може бути віднесений до літопису в повному розумінні цього слова. Це літературно оброблений твір, що складається з великої кількості оповідань,

Особливос п української історіограф» ХУП 1 ст^.

^1 --;--утг-""" ••¹*

^ДЖЙ «./^НЙ^ЦАТи ^и'Піі'итіїі'КО'НН Л'ДІїДйиц.ІїОГй '.ї/иинік! Кв-Еґга(іо ^лис^ЕТсад^іулмоа^Уі]».(н<Ав^^.^іі^пщ^ііцїУ[і'ін,,.5 ш^'км

/Я^^Л-Л^^^^^^'^^^1^!••^^^^''^^^^.1~^Е|^^/!Л^^<аГ^^^1п|,А^К^|К%^|,^Я^^^'^^^т»е'.^Л.^,•^і::..»..'•

/дхкя?* вягаЬір.агоїЛУ)..^.—-- • • -• " "

ІГ- -"^"""^ ^.., -..-.,,^,.,^0 Дицц^ї ВіІґаЬ(р.аГОіЛй'и)>і.<*ш»^К"!:ит((гРг..і ґнг.ч-клг-, „іг.з -»-г-"т. НЬ'иіИА.1^

ЧїГЛі Ьіиііі.ГКОГо,»іАт1;і* оприНКдЛі Г.-едітеї* ЇІ'іі.іі* і>'м<і^т і'ир \ілїЛші,іііаг^ ГЇ'^А'НІГ й^"-од*пок(КйГ», Лоі^'ь.(г»/?;Т"л"^-.т, Г./г ••••••••" ГЩс* Ш'Ї-л»Ча-лї П.аЛДЛіАМ.Н^іуг!- ("М'.Х*»» нп-ин*.!..,."' от-АГ......' •-

і чі_* (Л і: К О •.:

,. 1 • '?! '»,

.,у.--^-.и-^^••,|^^'^л^^іА^•^^,-^у^^'^н^,л,и.н '',ч^ідСт< 0^г».т,'гв'л('",ян Л»ім

/"м-.^їм ни-апА1«"и7-.ЛГау''*г Л'.иг^'І ',..-,.',-і^..,.'іі'т, ~^Ан^^•¹•^^т—^к% ил^ЯлЛіч Ти,іі'мА ІішЄ^-1»» ла'кд.іі-ьГ-чи г і-ґпіч А.іі^її, пи-і-и"» Ііксґй.'

е^'1ЛПО|^^уа^II^А^^І''^гґ'^А^'^с•^{1^Ґ}^Л^и'^і^^л|^''^{^}^'''^^м'^и^'^•^^\•'^^^ім'^ц'^'^^^л'^г^^^{і^} ^^гаЙ^,^г/^А;

•їїтіаали.дч* н«ии'-г;іо"а^і№ г'.и^гк.У/с,чп'ч.г.ггт,»ьт(ві-окУ ш<п.м'*/ц -

'" 1 "•*^I--^^{^}*1"^^А•^Г"'^1Й"•"^^•;,;,...^,^^

„ РОЗАШ л ^ ¹

Дата добавления: 2015-05-26