Історична думка в Україні першої половини XIX ст

вірно зауважив, що виданням щоденника Маркевич зяяв завісу з побутової історії України XVIII ст.«... Ми вперше побачили оживленими іістьманів (Апостола і Розумове ького),! старшину, що 'їх оточувала, побачили їх в приватному, закулісному житті, про яке до того часу мали лише туманне уявлення. Заслуга Маркевича у виданні дідівського щоденника настільки велика, що якби він свою літературну діяльність обмежив лише надрукуванням цісї пам'ятки, то вже за це його ім'я не було б забуте в малоруській історіографії'»,

• Д.М.Бантиш-Каменський. В першій половині XIX ст. з'явився ряд великих узагальнюючих праць на зразок «Історії держави Російської» М,Карам ііна; великий іи і ерес до історичного минулого взаіалі і зокрема України, вихід у світ окремих розвідок з цього питання свідчив про по гребу видання система гичної, у іагальнюючої і по можливості повної історії України. Справу створення саме такої праці виконав Дмитро Миколайович Банти і й-Кам енський (І7ЙЙ-1850).

Д.М.Бан'гиш-Камснський народився в Москві 5листопада 1788р. в дворянській родині Бантишів, що походили з молдавських бояр. Його дід М.К.Баніиіи прибув у Росію з Ясів в 1717 р. на запрошення свого родича кн. Д.К.Кантемира. Д-М.Бантиш-Каменський юнаком був записаний/списки лейб-гвардії Семенівського по-ііку(і795 р,). а після вс гуну на трон Павла І був виключений з них, разом з іншими малолітками, В 1800 р- його влаштовують юнкером у Московський архів іноземної колегії, керівником якого був його батько, також історик М.М-Бантиш-Кам ен­ський. Після Вітчизняної війни 1812 р. Д.Бантиш-Каменський слухав лекції в Московському університеті, а після закін­чення його перейшов на службу в Колегію іноземних справ у Петербурзі

Д.М.Ьаніиш-Каменський побував у кількох закордонних відрядженнях, доскона­ло володів іноземними монами - французь­кою, німецькою, англійською і латинською.

Перед ним відкривалась можливість дипломатичної кар'єри, з якої він не скористався, а вступив на службу правителем канцелярії кн.

174 Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України

М.Рєпніна, призначеного в 1816р. військовим губернатором Малоросії. Перебування на цій посаді в новому колі дворянської інтелігенції, що зосереджувалася навколо Рєпніна, позитивно позначилося на заняттях Бантиш-Камепською, Князь Рєпнін порадив ісгорику написати синте­зовану працю з історії України і допомагав йому в цій роботі. До послуг Д.Бантиш-Камснського був архів Рєпніна, матеріали архіву Малоросійської колегії, що зберігалися при Чернігівському губернському правлінні, а також успадковані від баї ька численні збірки матеріалів.

Батько Е анти ш-Кам енського теж займався історією, В 1780-1784 рр. він видав «Дишю.ма'і іг іне зібрання справ між російським і польським дворами з самого їх початку до 1700р.»вп'ятитомах,В 1805р.вийшла його книга «Исторические известия о вознпкшеіі с Ііольше Унии», а також багато інших праць, збірників документів і публікацій.

Головною працею Д.М.Бантнш-Каменського була «Історія Малої Росії» а чотирьох томах, що вийшла вперше з друку у Москві в 1822 р. В 1830р. вийшло друге видання в трьох частинах і в 1843 р-третє врідапня.

«Історія Малої Росії» охоплює собою період з найдавніших часі в до скасування гетьманства в Україні. Перше видання її являє собою ніби чорнову роботу над вивченням історії України. Так, наприклад. стародавньому періоду Русі було присвячено лише кілька сторінок значної за обсягом праці.

Наступні перевидання були дещо поліпшені. Приведено в певну систему використання джерел, з'яв.'іяг'іься вперше в науковому обіході «Історія Русів», якої в часи першого видання автор не знав. Проте до цього нового джерела, як і до багатьох інших, Банпіш-Каменський залишався некритичним, а тому удар критики по «ісюрії Русів» неминуче зачіпав також «Історію Малої Росії». В другому виданні «Історії Малої Росії» вміщено дев'ять портретів, п'ять малюнків, двадцять шість зображень фарбами типів українців і українок в старовинному одязі, вміщено план битви під Берестечком, карту України XVII ст. за Бопланом, знімки підписів гетьманів і деяких інших козацьких старшин.

У 1825 р. Д.М.Бантиш-Каменський був призначений царським урядом на високу посаду - Тобольським губернатором. Через три роки, в 1828 р., над ним нависла гроза: він став жертвою сенатської ревізії,

Дата добавления: 2015-05-26