Історична думка в Україні першої половини XIX ст. 167

і зводить все до юридичного чинника, до введення інституту дворянства урядовими заходами польських королів та російських царів.

Міщани і іорожани, що проживають у містах, - цс купці та різного роду промисловці. Про їх права в історичному минулому автор «Записки» також не забув нагадат: «Вони керуються Магдебурзьким правом, введеним в XIV ст. Їх магістрат складався раніш із війта, бургомістрів і райців, або ратегерів, пю керували рііними мирськими справами». Таким історичним екскурсом про минулі права міщан Я.Маркович намагався виправдати надавчі грамоти містам, видані Катериною II в 1785р.

Найвиразніше дворянська ідеологія Я.Марковича виявляється у погляді на селянство, його становищета історію закріпачення. Маркович пише «Малоросійські мужики називалися раніше посполитими і мали право вільно переходити під одної о пана до іншого. Від цього виникали великі безпорядки й порушення спокою жителів - це є ті головні причини, які примусили знищити це Їхнє кочове життя; і з того часу вони почали більше займа'і ися працею і промислами».

Таким чином. Я.Маркевич негативно ставиться до вільного становища посполитих та до їх антикріпосницької боротьби, яку він називає безпорядками. Як ідеолої дворянсгва. він виправдовує закріпачення селян, чого довгий час домаїалися нащадки українських старшин і шляхти перед царським урядом. Свої домагання вони обґрунтовували «беіладдям» у господарському й політичному житті України. Ці «безла;]дя» були нібиіо саме тому, що посполиті мають право вільного переходу від одного землевласника до другого або повного виходу на інші землі. Ідеологи нащадків с'іарпщни, в тому числі Я,Маркович, старалися винравдаги кріпосницькі урядові заходи щодо закріпачення селян і обгрунтувати свої власні інтереси ісюричними мотивами. В цій частині своєї праці Я.Маркович виступає з явно реакційними поглядами.

Творчість іншого з представників дворянської історіографії Олександра Михайловича Маркевича (1790-1865) відноситься до 30- 40-х років минулого століття, коли гос'іріїне стало селянське питання і назрівала ще сильніше боро'іьба за знищення кріпацтва. 0-Маркович був молодшим братом Я.Марковича, так само здобув високу освіту і рано виявив схильність до науково-літературної діяльності- Десь на початку

168 Коцур В.П.. Коцур А.П. Історіографія історії України^

XIX ст. він закінчив відкритий тоді у Харкові університет і, подібно до брата, також почав заняття історією. Не виключений той факт, що заняттю питаннями історії України сприяла наявність у нього архіву його діда і батька, зокрема рукопис у десяти томах «Щоденника» діда, генерального підскарбія першої чверті XVIII ст. Якова Андрійовича Маркевича та «Записки про Малоросію» передчасно загиблої о брата.

Світогляд 0-Марковнча був досить супереч, іжшй, що поясню­ється суперечливістю самого суспільного життя першої половини XIX ст. і становищем дворянської інтелігенції цього часу. Ці суперечності були вілбиіком боротьби між старими, що поступово відживали, кріпосницькими відносинами і новими, що народжувалися, відно­синами - капіталістичними. В зв'язку з цим у передової дворянської інтелігенції спостерігаються і суперечливі погляди на існуючиіі лад.

Проект О.Маркевича про звільнення селян від кріпацтва не зберігся. Відоме лише його листування з цього приводу з міністром внутрішніх справ графом Псровським- 3 нього можна уявити цей проекті таким. Селянам надається повна особиста воля. Вони звільняються від'' кріпосного права і можуть вільно займатися торгівлею, промислами, сільським господарством тощо. Земля віддається селянам за викуп. Селянин мас право вільно купити й продати цю землю. Такий проект, направлений Маркевичем на ім'я міністра внуїрішніх справ, не іі;іьки не був поданий на затвердження імператорові, а дістав в конфіден-ціальному листі суворе осудження мі ніс гра внутрішніх справ на адресу новообраного чериігіиської о губернського прсдііодигсля дворянс'їна.

Під час підготовки проекту реформи О.Маркович увійшов у «Чернігівський губернський комітет поліпшення і устрою побуту 'Д поміщицьких селян» як один з його членів від Глухівського повіту. Він виступив у комітеті як представник так званої меншості в опозиції до консервативної більшості. Цю консервативну більшість очолювали великі поміщики Чернігівщини - «українофіли» Г.П.Ґалаґан і В.В.ТарноііСький, Маркевич при розв'язанні селянського питання відмежувався від консервативної більшості, а після видання положень і Маніфесту 19 лютого 1861 р. звільнив своїх селян на вигідних для них умовах.

О.М.Марковича ми можемо віднести до представників тієї частини дворянства, що обирала буржуазний, капіталістичний шлях

Історична думка в Україні першої половини XIX ст.

розвитку свого господарства в першій половині XIX ст. 1[е не могло не позначитися на його ідеології. Важко всгановитн достовірно, чи був Маркевич знайомий з аі-рарною програмою декабристів, проте його проект звільнення селян від кріпацтва був близьким до аграрної програми декабриста Микиїи Муравніжа, Проірссивні погляди на суспільні відносини, зокрема на аграрно-селянське питання, тісно зв'язані з науконо-літературними заняттями Маркевича, з його інтересом до минулого своєї Вичнліи.

Історичні праці О.Маркевича за його життя залишилися більшістю ненадрукоцаними, з них тілііки частина була видана пізніше, після його смерті, і Ісрші його праці являли собою упорядковану збірку паперів сімейного архіву. В ній надруковано ряд джерел, які стосуки'ься соціально-економічних і побутових явищ історії Лівобережної України ХУП-ХУІІІ століть. Тут вміщені, головним чином, пенідомі до того часу гетьманські універсали другої половини XVII і першої половини XVIII століття про земельні надання і маєтності, про торгівлю і промисли, мемуари і листування старшини, які розкриваюгь важливі факти побутового характеру, родинних відносин Сіаршинських фамілій тощо. Ці документи були виявлені в архіві Якова Андрійовича Маркевича. Його внук. історик пізнішого покоління, у зв'язку з давністю фактів ми" вільніше говорити про те, чого не міг сказати його дід генеральний підскарбій Яків Андрійович Маркевич. Надрукування документів було першим обнародуванням сімейних архівів української козацької старшини, які об'єктивно розкривали історію Гетьманщини ХУГИ ст.

Друга праця О.Маркевича «Описання Малоросії», яка залиши­лась незакінченою і ненадрукованою, була написана, як гадає О.Лазаревський, в 20-х роках XIX ст. Цс дослідження було задумано автором, по всій ймовірності, як продовження занять над описанням України, розпочатої братом Яковом Маркевичем в його «Записці про Малоросію». Тут автор торкнувся деяких загальних питань с'іатистаки України, описання географі чного розташування, природи, тваринного світу, річкових і сухопутних шляхів тощо. Значне місце в «Описанні» зайняв етнографічний матеріал. До ціп частини праці відноситься незакінчена повіс'іь «Малоросійське весілля», яка була опублікована після смерті Маркевича і характеризує його як знавця побуту козацької старшини.

Дата добавления: 2015-05-26