Перша війна 1560-1563

Рши14 перший період релігійних воєн у Франції.

Політична ситуація у Франції в середині 16 ст.

У 16ст. Франц- найбільш централізов держа Європи. Об‘єднання заверш у 30-х 16ст. Але збереглись пережитки – провінційні штати. Вони домовлялись з урядом про розмір податку, що падав на провінцію. Економічно Франц відставала від Голланд і Англ, але випередж Італ, Скандинав країни. Упродовж пер. пол. 16ст. за правління Франциска І(1515-1547) у Франц утверд абсол монархія. Король мав необмежену владу. Головним органом держ-управління стала Королівська рада (кілька осіб наближених до короля). Генеральні штати не збирал, що свідчило про міцну владу короля. В екстрених випадках король скликав нотаблів – призначених ним людей. Короля мав армію і розгалужений судово-адміністративний апарат. Важливу політичну роль в часи абсолютизму відігравав королівський двір. У сер 16ст. на службі у короля перебувало майже 1500 представників знатних родин. Найбільш впливовою була придвор аристократія. Принци і герцоги були губернаторами, командували армією і флотом. Від короля одержували пенсії, гроші, посади. Але феодал знать виступ за колишню самостійність. Провінційне дворянство–“ дворянство шпаги” – жило за рахунок селянської плати за користув землею, нове дворянство– “люди мантії”, вихідці з буржуазії- відтісняли старе дворянство, тримали в своїх руках фінананси. Крім знаті, опорою абсолютної монархії було дворянство+постійна армія з найманців та духовенство. У 1516 Франциск І уклав у Болоньї конкордат з папою. За умовами цієї угоди, король міг призначати своїх ставлеників на церковні посади з подальшим затвердженням папою. Проте, постійні суперечності серед панівних станів і загроза народних виступів сприяли зміцненню абсолютної монархії.

Приводом до першої війни послужив Амбуазського змову і його жорстоке придушення Гізамі. Після приходу до влади Франциска II фактичне керівництво країною став здійснювати рід Гизов на чолі з герцогом Франсуа де Гізом і його братом кардиналом Шарлем Лотарингским, які збільшили масштаби переслідування гугенотів, ввівши смертну кару за таємні релігійні збіговиська. Був засуджений і повішений радник Паризького парламенту кальвініст А. де Бур (1559). Серед вищої французької аристократії було дуже сильно невдоволення Гізамі. У 1560 опозиціонери склали змову, керівником якого став перигорски дворянин Ла Ренодо. Вони хотіли захопити короля і заарештувати Гизов. Ці події і увійшли в історію як Амбуазського змова. Дізнавшись про спробу перевороту, Гізи пішли на поступки: 8 березня 1560 вони прийняли закон, що забороняє релігійні гоніння. Але незабаром Гізи скасували Березневий едикт і жорстоко розправилися з змовниками. Принц Конде був заарештований і засуджений до смерті. Його врятувала лише раптова кончина Франциска II 5 грудня 1560. Суть самого змови полягала в тому, що роздратовані впливом Гизов на молодого короля Франциска II і королеву Марію Стюарт (яка була з Гизов по матері), гугеноти, на чолі з принцом Конде, планували викрасти монарха прямо з Амбуазського замку.

На престол зійшов неповнолітній король Карл IX, а фактична влада опинилася в руках його матері Катерини Медичі. Гізи стали втрачати вплив, а Людовика Конде звільнили і наблизили до двору. Антуан Наваррський був призначений генерал-лейтенантом Французького королівства. Катерина намагалася проводити політику віротерпимості і примирення між усіма релігійними конфесіями (Генеральні штати у Орлеані 1560 і Понтуаз 1561, диспут в Пуассі 1561). В січні 1562 був виданий Сен-Жерменський (Січневий) едикт, за яким гугеноти могли сповідувати свою віру за міськими стінами або в приватних міських будинках. Але Гізи і прихильники колишньої влади, незадоволені поступками протестантам і зростанням впливу Конде, утворили т. зв. "Тріумвірат" (Ф. де Гіз - Монморансі - Сент-Андре). Тріумвіри почали переговори з католицькою Іспанією про спільну боротьбу проти протестантів.

1 березня 1562 герцог де Гіз напав на здійснювали богослужіння гугенотів в містечку Васси в провінції Шампань. Було вбито кілька людей і поранено близько 100 учасників зборів. Тріумвіри захопили Карла IX і Катерину Медічі в містечку Фонтенбло і змусили їх скасувати Січневий едикт. Після цього Конде і його сподвижник Франсуа д'Андело взяли Орлеан, перетворивши місто в столицю гугенотського опору. Було укладено союз з Англією, де в той час правила королева Єлизавета I, яка надавала активну підтримку протестантам всій Європи, і німецькими протестантськими князями. Тріумвіри взяли Руан (травень-жовтень 1562), перешкодивши об'єднанню сил англійців і гугенотів в Нормандії; під час цих боїв загинув Антуан Наваррський. Незабаром до Конде прибуло підкріплення з Німеччині, гугеноти наблизилися до Парижу, але несподівано повернулися назад до Нормандії. 19 грудня 1562 у Дре принц Конде був розбитий католиками і потрапив в полон, але протестанти вбили ворожого маршала Сент-Андре і взяли в полон коннетабля Монморансі. Очолив гугенотів адмірал Коліньї повернувся в Орлеан. Гіз обложив місто, але несподівано для всіх був убитий гугенотом Польтро де Мері. Після смерті Гіза сторони сіли за стіл переговорів. Ослаблені втратою своїх лідерів, обидві партії шукали світу. Прагнула до цього і королева-мати Катерина Медічі, після смерті короля Франциска довірили управління державою помірного канцлеру Мішелю де Лопиталю. У березні 1563 лідери гугенотів і католиків за посередництва Катерини Медичі підписали Амбуазського світ, який гарантував кальвіністам свободу віросповідання в обмеженому колі областей і володінь. Його умови в головному підтверджували Сен-Жерменський едикт.

Дата добавления: 2015-05-26