Проблема здіб­ностей

ПСИХОДІАГНОСТИКА ЗДІБНОСТЕЙ

Тема 7. Психодіагностика здібностей.-2г.

Модуль ІІ. Практичне застосування психодіагностики.

План.

1. Проблема здібностей.

2. Структура здібностей.

3. Різновиди здібностей.

4. Індивідуальні відмінності у здібностях.

5. Діагностика здібностей та інтелекту.

Логіка викладу: здібності як індивідуально-психологічні особливості, проблема здібностей в психології, ознаки здібностей, структура здібно­стей, різновиди здібностей, індивідуальні відмінності у здібностях, співвідношення інтелекту і креативності, діагностика здібностей, тести ж Інтелекту.

Якщо ви дійсно хочете щось зрозуміти, спробуйте це змінити К.Лєвін

Серед істотних властивостей людини є її здібності. Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці; в діяльності і в праці вони й виявляються. Здібності, як рушійна сила, відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.

Із розвитком праці та суспільного життя людські здібності роз­вивалися, змінювалися за змістом і структурою, виникли й розви­нулися загальні та спеціальні здібності.

Такі галузі суспільної практики, як професійна орієнтація і кон­сультація, профвідбір, розміщення кадрів тощо, вимагають розробки і застосування надійних, дійових, прогностичних методів діагностики рівня розвитку здібностей. Такі методи необхідні для ранньої діаг­ностики обдарованих дітей, вияву творчих, художніх та інших здіб­ностей. Психодіагностика здібностей має суто гуманістичну спрямова­ність, оскільки сприяє вибору професії до якої людина має найбіль­ше хисту, інтересу з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей. Все це суттєво впливає на формування позитивної професійної мотивації і задоволеності своєю працею, а відповідно на задоволеність життям.

Здібності — індивідуально-психологічні особливості суб'єкта, які виражають його готовність до оволодіння деякими видами діяльності та є основою їх успішного виконання. Ознаки здібностей за Б.Тепловим:

1. Вони відрізняють одну людину від іншої.

2. Вони мають відношення до успішного виконання будь-якої діяльності чи багатьох діяльностей.

3. Здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, які вироб­лені у людини, хоча і зумовлюють легкість і швидкість набуття цих знань.

Цю метафізичну формулу здібностей можна виразити в об'єк­тивній та суб'єктивній формулі.

Як видно з формул, здібному все дається легше, а нездібний проливає більше поту і сліз.

Виникає проблема, що ж це за психічна сутність - здібність? У поглядах вітчизняних вчених з матеріалістичних позицій розгляда­ється роль природних і вроджених факторів у формуванні здібностей. Вони розглядаються як анатомо-фізіологічні задатки, що лежать в основі формування здібностей; самі ж здібності — це завжди результат розвитку в конкретній діяльності (С.Рубінштейн). Між задатками і здібностями ще дуже велика відстань; між першим і другим — весь шлях розвитку особистості.

На думку Б.Теплова, самі ж здібності не тільки виявляються, але й створюються в діяльності.

Однак, однієї вказівки на об'єктивні (поведінкові) і суб'єктивні прояви здібностей (а визначення Б.Теплова по суті поведінкове) не­достатньо. Детально це питання розглядається в працях В.Д.Шад-рикова (1996). Він приходить до висновку, що поняття «здібність» є психологічною конкретизацією категорії властивості. Здібнос­ті можна визначити як властивості функціональних систем, що реалізують окремі технічні функцгі, мають індивідуальну міру вираженості, що проявляється в успішності і якісній своєрід­ності засвоєння і реалізації окремих психічних функцій. При виз­наченні індивідуальної міри вираженості здібностей доцільно дотри­муватись таких самих параметрів, як і при характеристиці будь-якої діяльності: продуктивності, якості і надійності (по відношенню до функції, що розглядається).

В.Д.Шадриков вводить поняття загальної обдарованості, визна­чає її як придатність до широкого кола діяльності чи поєднання здібностей, від яких залежить успішність різної діяльності.

В зарубіжній психології під здібностями розглядаються чи вро­джені особливості індивіда, які фатально визначають всі досягнення суб'єкта (capacity), чи набуті ним навички і вміння (ability). Достат­ньо поширеним є ще одне поняття «aptitude», в англійському слов­нику воно визначається як «природна здібність набувати відносно загальні чи спеціальні знання і вміннл».

Загальні здібності, які ототожнюються з інтелектом, до цього часу розглядаються західними психологами як вроджені, що визнанають успіхи в навчанні і оволодінні професією. На сьогоднішній день теорія вродженості здібностей інтелекту є популярною за рубежем.

Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та охарактеризувати. Тому ми й складаємо думку про здібності людини за її роботою та результатами діяльності.

Характеризуючи здібності людини, ми робимо висновки про них з погляду вимог, які висуває до людини навчальна, виробнича, наукова та будь-яка інша діяльність, оцінюємо її як активного діяча, творця матеріальних і духовних цінностей. Ця характеристика міс­тить і оцінку учня, який готується до майбутньої трудової, творчої діяльності, засвоюючи людські надбання в певній галузі знань. Кожна здібність людини — це її складна властивість, внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність, вона спирається на низку інших властивостей, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички.

Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягати успіху в діяльності. Досвідчена людина, озброєна наукови­ми знаннями, ширше і глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, й успішніше їх розв'язує, ніж людина, яка не володіє такими знаннями.

Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й уміння користуватися ними, застосовувати їх для розв'я­зання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок.

Здібності людини спираються на наявні знання, вміння та на­вички, на системи тимчасових нервових зв'язків, що є засадовими стосовно них, вони формуються й розвиваються у процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок.

Щодо знань, умінь і навичок, здібності постають як певна мож­ливість. Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важ­ливих компонентів діяльності — знань, умінь і навичок — підкрес­лює їх єдність. Тільки у процесі діяльності можна встановити, чи має людина здібності до певного виду діяльності.

Отже, між здібностями та знаннями існує складний зв'язок. Здібності залежать від знань, але здібності визначають швидкість та якість оволодіння цими знаннями. Щодо знань, умінь і навичок здібності швидше виявляються не в їх наявності, а в динаміці ово­лодіння ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння. Тому можна зробити більш точне визначення здібностей.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистос­ті, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визнача­ють відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Дата добавления: 2015-05-26