Тема 3. Концептуальні засади філософії управління освітою

Освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу.

Водночас стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства і держави. Глобалізація, ззміна технологій, перехід до інформаційного суспільства, інші властиві сучасній цивілізації риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки, першочерговість розв’язання їх нагальних проблем.

Актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру. Мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Потребують державної підтримки дошкільна, загальна середня освіта у сільській місцевості, професійно-технічна освіта, навчання здібних та обдарованих учнів і студентів, а також дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку.

В Україні повинен забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя.

Сучасний стан цивілізації ще більше висвітлив значимість системи освіти. Світ став складним, цілісним, взаємозалежним, що швидко змінюється, непередбаченим у своєму розвитку й тому небезпечним. Перш ніж змінювати цей світ, його потрібно зрозуміти. Для цього світу небезпечні екстремізм і радикалізм у будь-яких формах свого прояву. Сучасна наука дозволяє людині робити колосальні за масштабом дії, але в багатьох випадках не дозволяє передбачати не тільки віддалені, але й найближчі наслідки процесів. Людина змінює навколишній світ значно швидше, ніж себе, свою власну свідомість, а тому не встигає адаптуватися до цього світу. В наш час людина живе в складному середовищі. Створювані ним технічні системи вимагають не тільки більшої відповідальності, але й радикально міняють стиль його мислення та існування. Наслідком недбалості або недостатнього рівня професійної підготовки є не локальні, як це було колись, а глобальні катастрофи. Стихійний розвиток цивілізації закінчився, і це збільшує відповідальність кожної людини за прийняті нею рішення. Вичерпали себе можливості екстенсивного розвитку - майбутнє за високими технологіями й інноваційними проектами. Закінчилася епоха ілюзій, нестримного оптимізму. Ми стали багато споживати, а природні ресурси обмежені. Установка на комфорт, як вищу життєву цінність забезпечується за рахунок різкого погіршення стану навколишнього середовища. Людство для свого виживання й стійкого розвитку повинно навчитися жити за можливостями, а не за потребами. А це досить складна, у тому числі і в психологічному плані, проблема.

Людство повинно навчитися переборювати особистісний, груповий, етнічний, релігійний та інші егоїзми й забезпечивши співпрацю всіх людей заради виживання. Україна також на даний час в пошуках ідеї, що об’єднує. Чи зуміємо ми зберегти себе як етнос, чи не повторимо долю Візантії - в остаточному підсумок залежить від результатів цього пошуку. Обравши незалежність, ми не навчилися нею користуватися. З наведених прикладів можна зробити висновок: у розвитку цивілізації наступив момент переоцінки цінностей. Прийшов час оглянутися на пройдений цивілізацією шлях і вирішити – чи туди йшли, чи ті цілі були обрані, чи ті засоби були використані.

Чи змінилася система освіти відповідно до сучасних вимог? Є всі підстави для негативної відповіді на це питання. Україна проголосила перебудову системи освіти до вимог Болонської конвенції. Таким чином, завдання реформування сучасної системи освіти й виховання обумовлене сучасними глобальними змінами в житті суспільства. Багато проблем, пов'язані з реформуванням системи освіти. Межі пошуків шляхів реформування системи освіти одержала назву філософії освіти. Оскільки статус даної науки ще недостатньо відрефлексований, доцільно, насамперед, зупинитися на виявленні її статусу.

Дата добавления: 2015-05-26