Теоретичні основи соціальної роботи 171

система виховання, яка здатна формувати психотравмами (реактивні пси­хози, афекти. Важкі психічні стани, які викликані фрустраціями основ­них потреб і т. ін.). Особистість у межах відповідних державних та соціальних програм. Інститут сім'ї у межах якого закладаються певні стандарти поведінки і напрямок розвитку людини. Інститути культури та інформації, які здійснюють активний вплив па людину. І особливо необ­хідно говорити про соціально-педагогічні інститути формування гумані­стичних основ людини. Так, здається, величезну, роль сім'ї, яка є най­важливішим інструментом побудови людської особистості не до кінця представлена у превентивній роботі. Значне місце належить "субкуль-турпим" виливам. До них, насамперед, належать виливи масової культу­ри, в якій формується певний агресивний стиль, культ сили, а то й відкритий стиль насильства. Напевно, суспільство ще не "оцінило" вплив агресивної кінопродукції на формування молодшого покоління.

Вторинна педагогічна превепція спрямована на виявлення певних тен­денцій у розвитку насильства, а зміст його — на своєчасне попереджен­ня та редукцію цих тенденцій.

Третинна превепція насильства передбачає чітку адресну роботу із формування відповідного ставлення до насильства, втілення конкретних заходів конкретних же форм насильства. Третинна педагогічна превепція спрямована на перевиховання певних структур та рис особистості, що відповідають насильницькій психології.

Методологія та методика иревенції насильства відносно формування гуманістичних особистіших рис лежать у межах формування позитивних та негативних механізмів саморегуляції соціальної поведінки. Позитив­ними регуляторами можна вважати такі, що сприяють активізації життє­діяльності особистості (гуманістичний світогляд і духовність, соціальна аутентичність, моральна саморегуляція та моральні інструменти — честь, гідність і т. ін.) Негативними регуляторами є формування усвідомлення відповідальності та наслідків насильницьких дій, формування негативних почуттів відносно явища насильства, його емоційне неприйняття тощо.

Педагогічна превенція може вирішувати певні педагогічні та психо­логічні завдання. До актуальних педагогічних завдань можна віднести, перш за все формування ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до явищ та негативних почуттів — страху, сорому й т. ін. у ставленні до насильства.

Актуальними психолого-педагогічними завданнями є: подання его­центризму і розвиток емпатійиих якостей, формування асертивпих та

егоцентризму гуманістичних комунікативних якостей, адекватної самооц­інки, самоконтролю і ості до саморозвитку, розвиток критичності, соц­іальної адаптованості й індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань і т. ін.

Література

1. Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в
сучасній Україні), К.: А.Л.Д., 1997.

2. Бопдарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. — К.: МАУП,
2001.

3. Громадська програма запобігання насильству в сім'ї. — Проект
"Гармонія", Львів, 2000.

4. Жестокое обращєиие с детьми и детская заброшепость. — М.,
1991.

5. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та
молоддю: Навчальио-методичпий посібник — К.: УДЦССМ, 2001.

6. Конвенція про права дитини. — К., 1995

7. Корнієико І., Пачковський Ю. Насильство у молодіжному середо­
вищі та основні причини, що його породжують// Практична психологія
та соціальна робота. — 2002. -№ 7.

8. Максудов Р.Р., Флямер М.Г. Зашита от насилия в семье: пробле­
ма, разработки и запуск комплексної! социальпой технологи // Соци-
альиьіе работники за безопасность в семье. / Под ред. М.И. Либораки-
иой. — М.: Редакциошю-издательский комплекс Русанова, 1999.

Дата добавления: 2015-06-25