Роль аналізу в управлінні комерційним банком

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Термін «аналіз» походить від грецького слова «analyzis», що в перекладі означає «розділяю», «розчленовую». Отже, аналіз у вузькому розумінні являє собою розчленовування явища або пред­мета на складові для вивчення їх як частин цілого. Водночас відзна­чимо, що явища і процеси, які відбуваються в навколишньому сере­довищі, неможливо осмислити тільки за допомогою аналізу.

Досить часто виникає потреба у використанні інших методів, наприклад синтезу, який виявляє зв'язки і залежності між окре­мими частинами досліджуваного предмета. Сучасна діалектика виходить із єдності аналізу й синтезу як наукових методів ви-

вчення реальності. Тільки аналіз і синтез у єдності забезпечують наукове вивчення явищ у їх усебічному діалектичному взаємо­зв'язку. Отже, аналіз у широкому розумінні — це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на роз­членовуванні цілого на складові та вивченні їх у всьому розмаїтті зв'язків і залежностей.

У зв'язку з суттєвими змінами на фінансовому ринку України зростає роль і значення аналізу банківської діяльності як для са­мого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому. Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно управляти активними й пасивними операціями для максимізації прибутку і забезпечен­ня стабільного фінансового стану. Це особливо важливо в сучас­них умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківсь-ких фінансово-кредитних установ, які виконують різні операції щодо залучення вільних грошових ресурсів підприємств і насе­лення. Такі установи успішно конкурують із банками, здійснюю­чи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до законодавства (страхування, операції з нерухомістю та ін.).

Аналіз діяльності банку є одним з найважливіших напрямів економічної роботи. Без правильної організації аналітичної робо­ти як на мікрорівні (тобто в окремому банку), так і на макрорівні (у банківській системі в цілому) Національний банк України не зможе визначити:

• основні напрями грошово-кредитної політики;

• прогнозовану ситуацію на кредитних ринках країни;

• висновки про стійкість і надійність банківської системи в цілому;

• виконання банками встановлених економічних нормативів.
Як свідчить практика, ефективний шлях виявлення ризиків і

тенденцій розвитку банківського сектору — це якісний і своєчас­но проведений аналіз діяльності банків. Однак залишається акту­альною проблема досконалості методики аналізу фінансового стану як окремого банку, так і банківського сектору загатом, зок­рема аналізу, зорієнтованого на виявлення системи ризиків у ба­нківській діяльності.

До основних показників, що характеризують ефективний роз­виток банківського сектору, належать:

1. Динаміка темпів приросту основних показників діяльності банківського сектору та реального валового внутрішнього проду­кту, зокрема:

• реального валового внутрішнього продукту;

• активів банківського сектору;

• зобов'язань банківського сектору;

• балансового капіталу банківського сектору;

• кредитного портфеля;

2. Відношення основних показників діяльності банківського сектору України до валового внутрішнього продукту, зокрема:

• активів банківського сектору;

• зобов'язань банківського сектору;

• балансового капіталу банківського сектору;

• кредитного портфеля.

Основні показники діяльності банків наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Дата добавления: 2015-07-02