Інформаційне забезпечення аналізу банківської діяльності

ЗО

• макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби ак­
тивно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а та­
кож рівень участі комерційного банку чи групи банків у форсу­
ванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональ­
ному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить
центральний банк.

Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і пе­редбачає такі етапи:

• попередній;

• аналітичний;

• заключний (інтерпретаційний).

На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналіти­чної роботи: оцінюють правильність її складання і ступінь достові­рності отриманих даних, групують окремі статті активу і пасиву ба­лансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники. Потім на основі опрацьованої первин­ної інформації відбирають абсолютні й відносні показники, які ха­рактеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналіти­чні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень.

На аналітичному етапі визначають вид та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відобра­ження динаміки та структури досліджуваних показників, роблять необхідні розрахунки.

На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні записки, ко­ментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних ана­літичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку. Процес аналізу можна порівняти з народженням мистецького твору.

Матеріальної основи аналізу для отримання коректних і досто­вірних даних часто недостатньо. Остаточні висновки про об'єкт аналізу залежать також від особистих якостей аналітика: його ін­телекту, логіки, досвіду, належного рівня кваліфікації тощо.

Основна мета аналізу діяльності банку — забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отри­мання в кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналі-

Закінчення табл. 1.5

Рядок	Найменування статті	Примітки	2006 рік	2005 рік
/	2	3	4
15.1	У тому числі кредити, які отримані від НБУ
	Кошти клієнтів		15 382 090	12 927 254
	Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком		88 308	21 592
	Боргові цінні папери, емітовані банком
	Нараховані витрати до сплати		35 462	24 987
	Відстрочені податкові зобов'язання			47 744
	Інші зобов'язання		33 111	34 100
	Усього зобов'язань		16 022 785	13 222 098
	ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
	Статутний капітал		200 175	200 175
	Капіталізовані дивіденди
	Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)
	Емісійні різниці
	Резерви та інші фонди банку		1 011 118	778 851
	Резерви переоцінки, у тому числі:			148 997
28.1	Резерви переоцінки необоротних активів		135 903	136 935
28.2	Резерви переоцінки цінних паперів			12 062*
	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років
	Прибуток /збиток звітного року, що очікує затвердження		222 782	209 138*
	Усього власного капіталу		1 572 981	13 68 246
	Усього пасивів		17 595 766	14 590 344

Наведена рівність відома як класичне бухгалтерське рівняння, або функціональна облікова модель. Обидві його частини пови­нні бути рівними.

Це рівняння відображає фінансовий стан банку. Під фінансовим станом розуміють наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь капітал, який протистоїть їм на певний момент часу.

Активи — це ресурси, що контролюються установою, які на­буто в результаті попередніх операцій і які повинні принести до­хід чи іншу економічну вигоду в майбутньому. Інакше кажучи, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому дохід.

У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позичками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та інші.

Зобов'язання (залучений капітал) — це кредиторська заборго­ваність банку, що виникла в результаті попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Зобов'язання банку пе­редбачають зменшення доходів, які пов'язані з придбанням акти­вів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше про­ведених операцій. Зобов'язання включають: залишки грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов'язання банку (векселі, облігації, що емітовані банком) та інші.

Власний капітал — це різниця між активами та зобов'я­заннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок влас­них джерел банку. Вона показує частку власника в активах бан­ку: для товариства — це капітал партнерів, для акціонерної ком­панії— акціонерний капітал. До рахунків капіталу належать сплачений зареєстрований статутний капітал банку, емісійні різ­ниці, резерви банку та інші.

Основними видами аналізу балансу банку є:

1. Аналіз структури — дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з ін­шими банківськими установами. Аналіз структури активних опе­рацій поділяється на якісний та кількісний. Якісний аналіз поля­гає у визначенні переліку операцій на момент проведення аналізу. Кількісний аналіз полягає у визначенні питомої ваги окремого виду операцій в їх загальній сумі.

2. Коефіцієнтний аналіз балансового звіту. Він проводиться з використанням трьох основних коефіцієнтів:

• коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру лікві­дності, який обчислюється шляхом додання до готівки та при-

3* '

рівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих)активів.

• коефіцієнт співвідношення позик та депозитів. Цей коефіці­єнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дис­конти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до «запитання», термінові та ощадні депозити за винятком корот­котермінових грошового ринку та довготермінових запозичень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депо­зити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскі­льки він може відображати нижчу ліквідність (та уразливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпли­ву депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик.

• коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає «реа­льний» капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. І капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у про­цесі своєї діяльності. Існують також інші коефіцієнти, що вико­ристовуються в різних випадках, але їхнє використання може призвести до зменшення віддачі.

Такими коефіцієнтами є:

• дохідні активи до загальних активів. Складаються з доход-них активів (підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики, авізо та інструменти капіталу), поділених на загальні ак­тиви. Цей показник має показувати, наскільки продуктивно кері­вництво використовує активи. Однак деяке «непродуктивне» ви­користання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи. Цей коефі­цієнт не вимірює ефективності використання активів;

• співвідношення резервів під збитки за позиками та загаль­них позик.. Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.

Баланс, мов миттєвий знімок, дає змогу оцінити активи, зо­бов'язання та капітал банку в конкретний момент часу. Це єдиний вид звітності, який складають за підсумками р. і публікують як звіт, а також готують щомісяця для органів банківського нагляду.

1.5.2. Звіт про фінансові результати банку і його аналіз

Метою складання Звіту про фінансові результати є на­дання користувачам інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності банку (материнського банку) за відповідний період (табл. 1.6).

Звіт про фінансові результати банку (материнського банку) має включати дані за станом на кінець поточного періоду (квар­талу, року) наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані за станом на кінець зістав­леного періоду (кварталу, року) попереднього фінансового року.

Звіт про фінансові результати характеризує діяльність банку (материнського банку) за період з початку звітного року до звіт­ної дати і складається із статей доходів та витрат, які групуються за їх характером та основними видами доходів і витрат на кінець останнього дня звітного періоду (кварталу, року).

Звіт про фінансові результати за квартал складається на під­ставі показників місячного балансу, річний Звіт про фінансові ре­зультати — з урахуванням даних коригуючих оборотів за резуль­татами аудиту.

Цей документ ґрунтується на концепції потоків: спочатку в ньому зазначають показники процентного доходу і доходу від платних послуг, від суми яких віднімають операційні витрати, потім відображають неопераційні доходи чи витрати, резерви для покриття сумнівних кредитних вимог і податки, а насамкінець підсумовують чистий прибуток.

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який в основному залежить від співвідношення його доходів і витрат. Аналіз кінцевого фінансового результату діяль­ності банку складається із кількох складових:

• аналізу джерел прибутків;

• аналізу доходів комерційного банку (структурний аналіз, оцінка рівня доходів);

• аналізу витрат банку (структурний аналіз, оцінка рівня ви­трат);

• аналізу фінансових коефіцієнтів прибутковості (вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінка коефіцієнтів із точки зору їх нор­мативного рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів).

Таблиця 1.6

Дата добавления: 2015-07-02