Вексельні кредити

Врахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до на­стання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в по­вній сумі. Врахування векселів є кредитною операцією. Врахо­вуючи вексель банк надає векселедержателю— пред'явнику строковий кредит.

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

• перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, установлений у договорі про врахування, суми, що належить до сплати пред'явнику векселя;

• сплати кредиторської заборгованості пред'явника іншим кредиторам за умови подання документів, що підтверджують на­явність такої заборгованості (акт звірки заборгованості, договори про поставку продукції, товарно-транспортні накладні тощо) у межах суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя. У цьому випадку банк перераховує кошти на поточний рахунок відповідного кредитора пред'явника в порядку, установленому чинним законодавством.

До різновидів врахування належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного враху­вання порядком і обсягом відповідальності векселедержателя — пред'явника.

При безоборотному врахуванні згідно з договором про враху­вання пред'явник не відповідає за оплату векселя в повній сумі, а продає вексель банку за узгодженою ціною.

Врахування з реверсом — різновид врахування, при якому пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання вику­пити враховані векселі до настання їх строку платежу згідно з умовами укладеного договору. Платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана особа— платник, а пред'явник, який викуповує вексель у строки, передбачені договором. По суті та­кий різновид врахування подібний кредиту під заставу векселів та операції «репо».

15*-

Векселедержатель, який має бажання пред'явити векселі до врахування, подає в банк заяву за встановленим банком зразком та пакет документів, аналогічний пакету документів для отри­мання кредиту.

Врахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про їх врахування.

Договір може бути укладений на певний термін (генеральна угода про врахування векселів) та/або врахування визначених ве­кселів (окремий договір про врахування векселів).

На самих векселях пред'явник зобов'язаний на вимогу бан­ку виконати повний або бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Виняток становлять лише ті векселі, які подані для безоборотного вра­хування.

Прибутковість операцій у разі обліку векселів визначається по такій формулі

(8.43)

де Р — сума, яка виплачується власникові за врахований вексель;

S — номінальна сума векселя;

/ — процентна ставка, по якій нараховуються відсотки на но­мінальну суму векселя;

d — дисконтна ставка, по якій розраховується дисконт;

v — процентна ставка, по якій нараховується комісія;

g — процентна ставка, по якій нараховується дамно;

р — сума порто

п — кількість днів року

д² — кількість днів від дня, від якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу по векселю;

д¹ — кількість днів від дня обліку до дня платежу по векселю.

Надання банком кредитів під заставу векселів є кредитною операцією і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування.

Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Як правило, векселі приймаються банком як додаткове забезпечення.

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром пред'явлених у заставу векселів, у двох примірниках.

На векселях пред'явник може виконати заставний, повний або бланковий індосамент (індосамент на пред'явника). Вид індоса­менту встановлюється договором про заставу.

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

• на пред'явлення до платежу та одержання платежу за вексе­лем;

• на здійснення протесту в разі несплати чи часткової оплати векселя;

• на звернення з позовом про стягнення належної суми плате­жу до зобов'язаних за векселем осіб.

8.5. Аналіз дотримання банком нормативів обов'язкового резервування

Для всіх банків установлюється єдиний норматив обов'язкових резервів. Для спеціалізованих банків можуть уста­новлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування.

Національний банк може встановлювати для різних видів зо­бов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервуван­ня залежно від:

• строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання ба­нку, довгострокові зобов'язання банку);

• виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна, у тому числі в банківських металах);

• суб'єктів (юридичні, фізичні особи).

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резе­рвів здійснюється в грошовій одиниці України на кореспондент­ському рахунку банку в Національному банку або на окремому рахунку в Національному банку.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку України приймає окремі рішення щодо:

• звітного періоду резервування;

• нормативів обов'язкового резервування;

• складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), щодо яких установлюються нормативи обов'язкового резервування;

• обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку;

• порядку формування та зберігання коштів обов'язкового ре­зервування на окремому рахунку в Національному банку.

Обсяг обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку, установлюється для звітного пері­оду резервування в процентному відношенні (від 20 до 100 про­центів) до суми обов'язкових резервів за попередній звітний пе­ріод резервування.

Про будь-які зміни в порядку визначення і формування бан­ками обов'язкових резервів Національний банк повідомляє бан­кам не пізніше ніж за 10 днів до набрання ними чинності.

Порядок визначення та формування обов'язкових резервів

1. До залучених банками коштів належать кошти, які обліко­
вуються на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридич­
них та фізичних осіб, а також залучені кошти, що належать юри­
дичним і фізичним особам та відображені в балансі банку на
інших рахунках бухгалтерського обліку.

2. Сума зобов'язань банку, що береться для розрахунку обов'язкових резервів, і залишки коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку за вихідні й святкові дні визначаються на рівні залишків коштів на кінець того робочого дня банку, що передував вихідним чи святковим дням.

3. Сума залишків коштів, що береться для розрахунку обов'язкових резервів за відповідний звітний період резервуван­ня, визначається за формулою середньоарифметичної величини

(8.44)

де Ld — середньоарифметичні залишки коштів, що використову­ються для розрахунку обов'язкових резервів за звітний період ре­зервування;

L\, 2, з,-- — сума залишків коштів за визначеним об'єктом ре­зервування за станом на кожне число (дату) звітного періоду;

L„ — сума залишків коштів за визначеним об'єктом резерву­вання на початок останнього календарного дня звітного періоду;

п — кількість календарних днів у звітному періоді резервування.

4. Сума недорезервованих банком коштів за звітний період ре­
зервування визначається як від'ємна різниця між середньоариф­
метичною сумою обов'язкових резервів та розрахованою серед­
ньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондент­
ському рахунку банку в Національному банку у відповідному
звітному періоді резервування.

Аналіз дотримання банком нормативів резервування прово­диться за формою табл. 8.14.

Таблиця 8.14

Дата добавления: 2015-07-02