Промінвестбанку станом на 01.08.2007 р

ВАРТІСТЬ ОРЕНДИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ДЕПОЗИТНИХ СЕЙФІВ

(Довжина сейфів 40 сантиметрів, ширина — 26 сантиметрів)

Висота сейфа (см)	Строк оренди (1 місяць = 30 днів)
Від 1 дня до 1 місяця (за 1 день); (грн)	Від 1 до 7 місяців (за 1 місяць); (грн)	Від 7 місяців (за 1 місяць); (грн)
7.5
			ПО

Аналіз надання послуг з оренди індивідуальних банківських сейфів полягає в аналізі ефективності надання цієї послуги, що виражається обсягом одержуваних прибутків банком, динаміку

яких можна відстежити за відповідними рахунками доходів

банку.

Крім орендної плати наймач вносить заставну плату вартості ключів, замка та його заміни (400 гривень), яка повертається по­вністю після закінчення дії договору та здачі ключів в належному стані.

Наймач може надати право користування сейфом іншій особі на підставі довіреності, оформленої в порядку, передбаченому чинним законодавством, а для юридичної особи — на основі до­віреності підписаної керівником підприємства і скріпленої відби­тком печатки.

Аналіз окремих нетрадиційних послуг дає можливість здійс­нювати також узагальнюючий їх аналіз на предмет розкриття мі­сця і ролі кожного їх виду в системі цих послуг.

9.8. Послуги банку

з обслуговування вексельного обороту

Законодавством України передбачені такі види опера­цій з векселями:

• кредитні (врахування, надання кредитів під заставу векселів);

• гарантійні (авалювання, надання гарантій щодо оплати век­селів);

• придбання векселів в портфель банку «на продаж», «до по­гашення», торговий портфель;

• комісійні операції (доміциляція, інкасування, зберігання, ку-півля-продаж векселів, виконання функцій розрахункової палати з пред'явлення векселів до платежу тощо);

• розрахункові операції з векселями.

Авалювання векселів — прийняття банком зобов'язання опла­тити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за ве­кселем осіб у разі неоплати векселя платником у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк.

Банк здійснює авалювання векселів:

• виданих на суму податку на додану вартість;

• що підтверджують зобов'язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію;

• виданих для оформлення грошового боргу за фактично по­ставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Аваль може бути наданий на частину суми векселя.

Аваль може бути наданий в будь-який час: при складанні, ви­даванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

Клієнт, який бажає пред'явити податкові векселі до авалю-вання, подає до банку відповідну заяву. До заяви додаються:

• оригінали векселів, які пропонуються до авалювання;

• акти прийому — передачі векселів;

• реєстри векселів. •

Особа, яка має намір пред'явити до авалювання товарні вексе­лі, подає до банку також документи, які підтверджують, що век­сель отриманий в оплату за поставлену продукцію, виконані ро­боти, надані послуги (договори та товарно-транспортні докумен­ти, інші матеріали) та інші (на вимогу банку).

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання. Договір може укладати­ся на певний термін (генеральна угода про авалювання) та/або ава­лювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

Прибутковість операцій з векселями при авалюванні

(9.9)

де К — сума винагороди банку за надання кредиту аваля;

S — номінальна сума векселя;

і — процентна ставка, по якій нараховуються відсотки на но­мінальну суму векселя;

j — процентна ставка, по якій нараховуються відсотки за кре­дит аваля;

v — процентна ставка, по якій нараховується комісія;

g — процентна ставка, по якій нараховується дамно;

р — сума порто

п — кількість днів року

д² — кількість днів від дня, від якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу по векселю;

— кількість днів від дня обліку до дня платежу по векселю.

Авалювання векселів на суму податку на додану вартість (ПДВ) під час ввезення товарів на митну територію України дає можли­вість одержати відстрочку платежу в ДПА під час розмитнення то­варів, а також погасити вексель шляхом заліку з ДПА за наявності переплати ПДВ (у тому числі за експортними операціями).

Авалювання векселів на суму акцизного збору дозволяє плат­никам акцизного збору відстрочити його сплату або, в передба-

чених законодавством випадках, зменшити суму сплачуваного акцизного збору.

Послуга банку щодо авалювання векселів на суму ввізного або вивізного (експортного) мита, податків та зборів, що сплачують­ся при ввезенні на митну територію України або вивезенні за ме­жі митної території України давальницької сировини, значно спростить процес розмитнення товарів. Ця послуга знадобиться також при ввезенні відповідно до режиму переробки на митній території України товарів з метою ремонту, у тому числі гаран­тійного.

Авалювання товарних векселів філії банку здійснюють на під­ставі отриманих повноважень. Авалюванню підлягають векселі, які видані для оформлення грошового боргу за фактично постав­лені товари, виконані роботи, надані послуги.

Оскільки операція авалювання є гарантійною операцією, кліє­нтом надається пакет документів, аналогічний як при наданні кредиту. Крім того, для отримання авалю на векселях клієнти ба­нку надають заяву та підтвердження товарності векселів.

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання.

Доміцшяція векселя — це призначення за векселем особливо­го місця платежу (доміциля), відмінного від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом простав­лення доміциляційної формули.

При складанні векселя векселедавець може зазначити не тіль­ки особливе місце платежу, але й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції (доміциліата). Якщо така особа не зазначена, то це означає, що її може визначити трасат (платник) при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам ви­конає платіж у місці доміциляції.

У разі, якщо платник визначив для оплати векселя місце пла­тежу (населений пункт), відмінне від свого місцезнаходження, вексель вважається доміцильованим, а особа, що має здійснити платіж — доміциліатом.

У разі, якщо місцезнаходження платника і місце платежу співпадає, вексель вважається недоміцильованим, а особа, що має здійснити платіж — особливим платником.

Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) — це здійснення банком за дорученням довірите­ля — платника за векселем (доміциліанта) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

• приймання векселів до платежу від векселедержателя;

• здійснення платежу за векселями;

• передавання векселів платнику після повної оплати векселя. Банк може бути призначений особливим платником (доміци-

ліатом) як за простими, так і за переказними векселями.

Якщо особливий платник (доміциліат) не вказаний векселеда­вцем, він може бути вказаний платником при акцепті. Але місце платежу (населений пункт) платник змінити не може. Зміна місця платежу при акцепті рівнозначна відмові в акцепті. Якщо вексель підлягає оплаті за місцем проживання платника, він може при ак­цепті вказати іншу адресу в тому ж місці (населеному пункті).

Банк може за дорученням довірителя приймати векселі до платежу і здійснювати їх оплату за рахунок коштів довірителя. Довірителем може бути векселедавець, акцептант векселя, або платник по переказному векселю.

Банк при цьому стає особливим платником (доміциліатом) та оплачує вексель тільки в тому випадку, коли довіритель вніс йо­му заздалегідь вексельну суму.

Операції по доміциляції векселів здійснюються на основі до­говору між довірителем і банком.

При здійсненні операції банк відповідає тільки за належне ви­конання вказівок довірителя, обумовлених в договорі.

Інкасування векселів разом із супровідними комерційними до­кументами (рахунками, транспортними документами, товаророзпо-рядчими документами або іншими подібними документами) поля­гає у здійсненні банком за дорученням векселедержателя, операцій з векселями і супровідними комерційними документами (якщо такі є) на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:

• одержання платежу та/або акцепту за векселями;

• передавання векселів і комерційних документів проти пла­тежу та/або акцепту;

• передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

При здійсненні інкасування векселів банк відповідає лише за своєчасність, правильність вчинення дій та точність виконання доручення клієнта.

Банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, не­правомірну поведінку, помилку або невиконання іншого банку чи платника, або ж нотаріуса при протесті, а також за затримку, втрату або знищення документів під час їх пересилання або під час їх знаходження у володінні інших осіб.

Операція інкасування векселів здійснюється на підставі укла­деного між векселедержателем та банком договору про інкасу-

вання. Договір повинен містити повні і точні інструкції векселе­держателя банку щодо проведення операцій. Банк діє тільки від­повідно до інструкцій, наданих йому векселедержателем, та чин­ного законодавства.

Якщо дорученням на інкасування не встановлено інше, банк-ремітент має право сам здійснити всі дії, пов'язані з інкасуван­ням, або залучити до їх виконання інший банк (банки).

Зберігання векселів — це здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями відповідно до одержаних від нього інструкцій, а саме: схов, пере­давання оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя, передавання примірника переказного векселя, що при­значався для акцепту, законному векселедержателю іншого при­мірника векселя та передавання оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі за умов, зазначених векселедержателем.

Зберігання векселів здійснюється за двома видами: відкрите та закрите:

• відкрите зберігання здійснюється шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними і повними ін­струкціями щодо дій банку з векселями;

• закрите зберігання здійснюється шляхом надання векселеде­ржателю депозитного сейфу у сховищі банку без будь-яких ін­струкцій щодо дій банку з векселями. Закрите зберігання здійс­нюється на підставі договору про зберігання (схов) векселів. Договір може укладатися на певний строк, без зазначення строку або до запитання та/або про зберігання визначених векселів. Він може містити умови про майнову відповідальність банку.

Векселі, що передаються банку на відкрите зберігання, пови­нні мати супровідне доручення на відкрите зберігання векселів, у якому мають міститися точні та повні інструкції векселедержате­ля. Банк діє тільки згідно з такими дорученнями.

Доручення на відкрите зберігання векселя має містити реєстр векселів, що передаються. Для забезпечення відкритого зберіган­ня векселів достатньо лише реєстру векселів, переданих у банк на відкрите зберігання.

Відкрите зберігання векселів банк здійснює згідно з укладе­ним з векселедержателем договором про відкрите зберігання (схов) векселів.

Банк має право укладати договір щодо:

• приймання векселів на зберігання (схов) для повернення ве­
кселедержателю на його першу вимогу незалежно від строку збе­
рігання (схову);

• приймання оригіналів векселів на зберігання (схов) для їх передавання законному векселедержателю копій векселя;

• приймання векселів на зберігання (схов) для їх передавання зазначеним у дорученнях на зберігання векселів особам на визна­чених дорученнями умовах;

• учинення інших дій з векселями відповідно до інструкцій, ви­кладених у дорученнях на відкрите зберігання векселів (контроль за строками платежу за векселями, передавання векселів у заставу на користь третіх сторін, приймання векселів у заставу на користь векселедержателя, виконання всіх інших дій, пов'язаних з відкри­тим зберіганням векселів та захистом прав векселедержателя).

Література [6, 18, 20, 33, 34, 39, 42, 45, 53, 54, 55, 68]

Контрольні запитання

1. Що сметою аналізу банківських послуг?

2. Яка фактографічна інформація: залучається для аналізу банківських послуг?

3. З чого складається загальний оборот по рахункам клієн­тів та загальний касовий оборот?

4. За якими ознаками проводиться аналіз структури розра­хунково-касових операцій?

5. Які етапи має аналіз конкурентоспроможності послуг?

6. Які етапи має аналіз тарифів?

7. Якими показниками характеризуються результати здій­снення розрахунково-касових операцій?

8. Які банки України є лідерами емісії карток міжнародних платіжних систем Visa та Master Card?

9. За якими ознаками проводиться структурний аналіз опе­рацій з платіжними картками?

10. Які показники характеризують ефективність викорис­тання банківської платіжної картки?

11. Як розраховуються відносними показники прибутковос­ті операцій з банківськими платіжними картками?

12. За якими ознаками проводять аналіз обсягів, структури трастових послуг комерційного банку?

13. Якою функцією описується обсяг прибутків, одержува­них банком за депозитарними послугами?

14. Які операції здійснюють банки з банківськими металами?

15. Від яких факторів залежить ефективність проведення операцій із банківськими металами?

16. Які фактори впливають на вартість оренди індивідуа­льних депозитних сейфів?

17. Як розраховується прибутковість операцій з векселями при авалюванні?

Практичні завдання

1. За даними табл. 9.5 проаналізуйте стан рахунків довірчого управління банку.

Тест

Юридична або фізична особа, на користь якої здійснюють дові­рчі функції та яка є одержувачем доходу чи платежу за векселем, зветься:

A) ремітент Б) емітент

B) бенефіціар Г) еквайєр

ТЕМА 10

АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИТРАТ БАНКУ

10.1. Значення, задачі, інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку

10.2. Аналіз доходів банку

10.3. Аналіз витрат банку

10.4. Прикладний аспект аналізу доходів і витрат банку

10.1. Значення, задачі, інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку

Основна функція банку — залучати кошти (це в основ­ному власний капітал і депозити) й інвестувати їх у продуктивні активи задля отримання процентного доходу. Крім того, банк на­дає платні фінансові послуги, формуючи таким чином дохід від них та від комісійних. Щоб такий дохід отримати, банк має інве­стувати кошти у системи забезпечення цієї діяльності, а також у персонал. Керувати банком повинні фахівці, які зможуть оптимі-зувати витрати.

Доходи і витрати визнаються за таких умов:

а) визнання реальної заборгованості за активами та зо­
бов'язаннями банку;

б) фінансовий результат операції, пов 'язаної з наданням
(отриманням) послуг, може бути точно визначений.

Доходи і витрати, що виникають у результаті операцій, визна­чаються договором між її учасниками або іншими документами, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України.

Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) банку. Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку.

Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерсько­му обліку окремо.

У результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати:

• процентні доходи і витрати;

• комісійні доходи і витрати;

• прибутки (збитки) від торговельних операцій;

• дохід у вигляді дивідендів;

• витрати на формування спеціальних резервів банку;

• доходи від повернення раніше списаних активів;

• інші операційні доходи і витрати;

• загальні адміністративні витрати;

• податок на прибуток;

• непередбачені доходи і витрати.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

• доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення);

• інвестицій в асоційовані компанії;

• доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення);

• інвестицій у дочірні установи;

• доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засо­бів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльніс­тю, банк визнає:

• доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власно­го боргу;

• доходи (витрати) за субординованим боргом;

• дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

• доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Завдання аналізу доходів і витрат банківського сектору поля­гають у зіставленні доходів, витрат і фінансового результату дія­льності; у з'ясуванні факторів, які сприяють зростанню чи скоро­ченню доходів і витрат; виявленні резервів.

Аналіз доходів — це:

• загальна їх оцінка;

• оцінка структури доходів;

• оцінка впливу на доходи різних факторів.
Аналіз витрат банківського сектору полягає у:
•загальній оцінці їх рівня;

18⁴"⁵

• порівняльному аналізі структури витрат;

• загальній оцінці запланованих і фактичних витрат;

• аналізі тенденцій, які склалися стосовно їх скорочення чи зростання;

• проведенні розрахунків, що дають змогу визначати вплив окремих факторів на рівень витрат.

Джерелом нормативно-правової інформації аналізу доходів і витрат банку є:

• Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України: затверджені Постановою Прав­ління НБУ від 19.03.2003 № 124

• Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України: Затведжено Постановою Правління Національного бан­ку України від 18.06.2003 № 255

Звітна фінансова інформація включає:

• баланс та звіт про фінансові результати;

• примітки до фінансових звітів:

• Примітка 19. Процентний дохід;

• Примітка 20. Процентні витрати;

• Примітка 21. Торговельний дохід;

• Примітка 22. Дохід у вигляді дивідендів;

• Примітка 23. Загальні адміністративні витрати;

• Примітка 24. Витрати на персонал;

• Примітка 25. Чисті витрати на формування резервів;

• Примітка 34. Процентний ризик.

Звітна статистична інформація включає наступні форми:

• № ІД «Баланс» (щоденна);

• № 10 (місячна) «Оборотно-сальдовий баланс»;

• № 606 (місячна) «Звіт про формування банками резерву за про­строченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами.

Для цілей управлінського обліку доходів і витрат банку необхідно:

• скласти перелік усіх доходів і витрат за видами й місцем ви­никнення;

• класифікувати витрати за місцем виникнення і характером віднесення на витрати;

• визначити джерела первинної інформації, порядок її упоряд­кування та опрацювання;

• деталізувати план рахунків з обліку доходів і витрат відпо­відно до об'єкта обліку;

• визначити ступінь припустимої точності розподілу прибут­ків і витрат, виділити витрати, які не підлягають розподілу, вста­новити бази та критерії розподілу окремих видів доходів і витрат.

Необхідні для управлінського обліку дані збираються в мо­дулях, які накопичують інформацію стосовно доходів і витрат банку.

10.2. Аналіз доходів банку

Доходи — це збільшення економічних вигод протягом зві­тного періоду завдяки припливу чи зростанню активів або зменшен­ню зобов'язань, які примножують капітал і не є внесками акціонерів.

Доходи поділяються на банківські та небанківські.

До банківських належать доходи, безпосередньо пов'язані з діяльністю банку, а саме:

• процентні;

• комісійні — за всіма послугами, наданими контрагентам;

• торговельні прибутки (збитки);

• інші банківські операційні доходи.

Процентні доходи і витрати — операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка. До них належать (табл. 10.1):

• доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

• доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фі­нансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;

• доходи у вигляді амортизації дисконту (премії).
Комісійні доходи і витрати — операційні доходи і витрати за

наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій — результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фі­нансових інструментів. У тому числі за операціями з цінними па­перами, за операціями з іноземною валютою та банківськими ме­талами банк визнає прибутки та збитки (табл. 10.2):

• від реалізації фінансових інвестицій;

• від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої ва­ртості;

• від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гри­вні до іноземних валют (банківських металів).

18*

Таблиця 10.1

ПРИМІТКА 19. ПРОЦЕНТНИЙ ДОХГД ПРОМГНВЕСТБАНКУ ЗА 2006 Р.

Ря­док	Найменування статті	Звітний рік	Попередній рік
Процентний дохід:
	За коштами в банках	28 079	24 907
	За кредитами клієнтам	1 921 008	1 542 427
	За цінними паперами в торговому портфелі банку
	За цінними паперами в портфелі банку на продаж
	За цінними паперами в портфелі банку до погашення
	Інший
	Усього	1 957 494	1 581 364

Таблиця 10.2

ПРИМІТКА 21. ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДОХІД ПРОМІНВЕСТБАНКУ ЗА 2006 Р.

Ря­док	Найменування статті	Звітний рік	Попередній рік
	Іноземна валюта (реалізований результат)	30 393	17 761
	Іноземна валюта (нереалізований ре­зультат)	13 948	(1437)
	Усього результат від торгівлі іноземною валютою	44 341	16 324
	Цінні папери в торговому портфелі банку	33 827
	Інші
	Усього торговельного доходу	78 186	16 325

Розрахунок реалізованого фінансового результату від обмін­них операцій у 2006 р. здійснювався в установах Промінвестбан-ку окремо по кожній іноземній валюті за результатами кожного звітного місяця року з використанням середньозваженого методу розрахунку. Середньозважений метод розрахунку передбачає ви­значення середньозважених курсів іноземної валюти до гривні, за

якими установа банку отримує або сплачує кошти в іноземній ва­люті. Розрахунок, відокремлення та врахування реалізованого ре­зультату обмінних операцій в іноземній валюті здійснюється на рахунках управлінського обліку.

Дохід у вигляді дивідендів — дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів з нефіксованим прибутком (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

Дата добавления: 2015-07-02