Аналіз дотримання банком нормативів обов'язкового резервування коштів

№ з/п	Показники	Середньо­арифметична сума, тис. грн
	Сума залучених коштів — усього: — у національній валюті — в іноземній валюті
	Сума обов'язкових резервів згідно з установленими нор­мативами
	Фактична сума залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку
	Сума обов'язкових резервів, що має зберігатися на корес­пондентському рахунку банку щоденно (середньоарифме­тична сума обов'язкових резервів за попередній звітний період, помножена на установлений процент)
	Відхилення (+, -) для контролю за щоденними залишками (рядок 3 - рядок 4)
	Кількість випадків недорезервування коштів під час конт­ролю за щоденними залишками
	Відхилення (+, -) для звітного періоду резервування (ря­док 3 - рядок 2)

5. Розрахунок середньоарифметичної суми обов'язкових резе­рвів здійснюється на підставі довідки про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку і довідки про залучені кошти і стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України.

Література [6, 20, 72, 73, 74, 75, 76, 80]

Контрольні запитання

1. Які операції банку мають кредитний характер?

2. За якими групами класифікують основні засоби комерцій­ного банку?

3. Яке балансове рівняння використовують для аналізу руху первісної вартості основних засобів банку?

4. Яке балансове рівняння використовується для аналізу ка­пітальних інвестицій?

5. Які показники характеризують джерела формування та напрями використання необоротних активів?

6. Як групуються нематеріальні активи банку?

7. За якими видами дебіторської заборгованості банки зо­бов 'язані формувати резерв?

8. Як визначається коефіцієнт резервування за дебіторсь­кою заборгованістю?

9. За якими основними етапами проводиться аналіз інших активів?

10. За яких умов банки зобов 'язані формувати резерв за на­рахованими доходами?

11. Які показники характеризують масштабність лізинго­вих операцій для комерційного банку?

12. Розкрийте основні напрями аналізу економічної ефекти­вності лізингових операцій?

13. Як розраховується чистий кредитний ризик за операці­ями фінансового лізингу?

14. Якими показниками оцінюється якість портфеля фак­торингових кредитів?

15. Який економічний зміст має індекс форфейтингу?

16. Як розраховується норма мінімальних обов'язкових ре­зервів?

Практичні завдання

1. Проаналізуйте технічний стан і рух основних засобів бан­ку (табл. 8.1).

2. За даними табл. 8.2 проведіть аналіз руху капітальних ін­вестицій.

3. Виконайте аналіз масштабності, динаміки і структури лі­зингових операцій (табл. 8.3).

4. Проаналізуйте рівень зносу та рух нематеріальних активів банку (табл. 8.6).

5. Розрахуйте показники динаміки і структури дебіторської заборгованості (табл. 8.7), інших активів банку (табл. 8.10), нарахованих доходів до отримання (табл. 8.11).

6. Оцініть динаміку і структуру інших зобов'язань (табл.
8.12), нарахованих витрат до сплати (табл. 8.13).

Тести

1. Напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату має назву:

А)аваль Б)акцепт В) алонж Г) андерайтинг

2. Вексель, у якому зазначене місце оплати не збігається з міс­
цем проживання векселедержателя, називається:

A) інкасованим

Б) доміцільованим

B) опротестованим
Г) недійсним

3. Придбання банком векселя до настання строку платежу за
ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом називається:

A) облік (врахування) Б)дамно

B) порто

Г) пренумерандо

ТЕМА 9

АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

9.1. Значення, інформаційне забезпечення і задачі аналізу
банківських послуг.

9.2. Аналіз розрахункових і касових послуг.

9.3. Аналіз операцій банку з банківськими платіжними карт­ками.

9.4. Аналіз трастових послуг.

9.5. Аналіз депозитарних послуг.

9.6. Аналіз операцій з банківськими металами.

9.7. Аналіз операцій з надання в оренду індивідуальних бан­ківських сейфів.

9.8. Послуги банку з обслуговування вексельного обороту.

9.1. Значення, інформаційне забезпечення і задачі аналізу банківських послуг

Розвиток комерційної діяльності банків пов'язаний із розширенням банківських послуг для клієнтури. Банківські послуги класифікуються залежно від:

1) руху матеріального продукту:

• послуги, пов'язані з рухом матеріального продукту (напри­клад, розрахунково-касове обслуговування);

• чисті послуги (наприклад, консультаційні);

2) контингенту споживачів:

• послуги юридичним особам;

• послуги фізичним особам;

3) відображення послуг у балансі:

• балансові;

• позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку);

4) плати за надання послуг:

• платні;

• безкоштовні;

1) можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру плати:

• послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-
касові, кредитні, валютні);

• послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консульта­ційні);

• послуги, вартість яких не може бути встановлена об'єктивно (як правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами).

Банківськими послугами можна вважати також дії банку, які супроводжують його основні функції та спрямовані на зростання дохідної діяльності банку. Вітчизняні комерційні банки тільки розпочинають освоювати сферу банківських послуг. Нині широ­ко надаються розрахунково-касові довірчі, консультаційні та інші послуги.

Значення аналізу розрахункових і касових операцій обумовлено місцем цих операцій у діяльності банків, а саме:

• розрахункові операції є найпоширенішими операціями бан­ків, і частка цих операцій збільшується у зв'язку з динамічним розвитком роздрібного ринку, а також з використанням платіж­них карток;

• розрахункові операції здійснює переважна більшість персо­налу банку;

• розрахункові та касові операції виконуються не тільки як окремі операції, вони також супроводжують активні та пасивні операції;

• проведення цих операцій сприяє залученню найдешевших ресурсів;

• ризикованість розрахункових операцій значно нижча ризику активних операцій;

• доходи від розрахункових операцій є стабільнішими, ніж доходи від активних операцій.

До нетрадиційних банківських послуг відносять трастові і де­позитарні послуги, послуги з продажу банківських металів, орен­да індивідуальних банківських сейфів, дистанційне обслугову­вання клієнтів тощо.

Нетрадиційні банківські послуги відіграють як безпосередню роль у збільшенні отриманих прибутків, так і опосередковану.

Важлива роль деяких видів нетрадиційних банківських по­слуг — таких як трастові операції, операції з банківськими мета­лами— проявляється в прямому збільшенні обсягів залучених коштів та в проведенні за рахунок них активних операцій, що за­безпечують одержання додаткових прибутків банку.

Інші послуги — оренда індивідуальних банківських сейфів, дистанційне обслуговування клієнтів, депозитарні послуги — ви­конують опосередковану роль, впливаючи на обсяги залучення

нових клієнтів, які, у свою чергу, користуються іншими тради­ційними та нетрадиційними послугами банку.

Метою аналізу банківських послуг є визначення напрямів розширення кола послуг, підвищення конкурентоспроможності банку на ринку й отримання додаткових джерел доходів. • Джерелом нормативно-правової інформації аналізу послуг банку є:

• Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІП;

• Закон України «Про банки і банківську діяльність» від

07.12.2000 р. №2121-111;

• Закон України «Про обіг векселів в Україні» від

05.04.2001 р. № 2374-ІП;

• Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в наці­ональній валюті: Постанова Правління НБУ від 21.01.2004 №22;

• Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова Правління НБУ від 14.08.2003 № 337;

• Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України: Постанова Правління НБУ від 15.12.2004 № 637;

• Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, вико­ристання і закриття рахунків у національній та іноземних валю­тах: Постанова Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492;

• Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України: затверджені Постановою Прав­ління НБУ від 19.03.2003 № 124;

• Положення про порядок здійснення банками операцій з век­селями в національній валюті на території України: Затверджено Постановою Правління НБУ від 16.12.2002 № 508;

• Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснен­ня операцій з їх застосуванням: Затверджено Постановою Прав­ління НБУ від 19.04.2005 № 137.

Звітна фінансова інформація включає:

• баланс та звіт про фінансові результати;

• примітки до фінансових звітів: Примітка 11.1 Збитки (витра­ти), завдані банку внаслідок шахрайських дій невстановленими особами за операціями з платіжними картками, Примітка 36. Ра­хунки довірчого управління.

Звітна статистична інформація включає наступні форми:

• Форма № ІД «Баланс» (щоденна);

• Форма № 10 (місячна) «Оборотно-сальдовий баланс»;

• № 752 (річна) «Звіт про кількість клієнтів, що підлягають ідентифікації»;

• №401 (квартальна) «Дані про операції, які здійснені із за­стосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку»;

• № 403 (квартальна) «Дані про кількість емітованих (розпо­всюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні за­соби, що використовуються під час здійснення операцій з їх за­стосуванням»;

• № 747 (декадна) «Звіт про касові обороти банку»;

• № 748 (місячна) «Звіт про касові обороти банку». Інша фактографічна інформація:

• дані аналітичного обліку розрахункових та касових операцій;

• дані аналітичного обліку доходів та витрат;

• договори на розрахунково-касове обслуговування;

• договори на встановлення і використання програмного за­безпечення системи «Клієнт-Банк»;

• внутрішньобанківські документи щодо структурних підроз­ділів, які здійснюють розрахункові та касові операції;

• тарифи банку;

• дані банків-конкурентів щодо видів послуг, тарифів та якос­ті послуг.

9.2. Аналіз розрахункових і касових операцій

До основних напрямів аналізу розрахункових і касових операцій відносять:

• аналіз обсягів, структури і динаміки розрахункових і касо­вих операцій;

• аналіз конкурентоспроможності банку на ринку щодо розра­хункового та касового обслуговування клієнтів;

• аналіз результатів здійснення розрахунково-касового обслу­говування.

Розрахунково-касове обслуговування — послуги, пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі.

Характеристика обсягів банківських розрахунків може бути визначена на підставі таких показників:

• кількість клієнтів і відкритих рахунків клієнтів;

• кількість структурних підрозділів та працівників, які здійс­нюють розрахункові і касові операції;

• залишки на рахунках клієнтів, на коррахунку в НБУ та ін­ших банках;

• обороти за рахунками клієнтів, касові обороти;

• кількість трансакцій за розрахунковими операціями і касо­вими операціями.

Обороти за рахунками клієнтів характеризують суми надхо­джень та списань з рахунків клієнтів, тому є головними показни­ками обсягів розрахункових операцій.

Загальний оборот по рахункам клієнтів (ЗО_р)

ЗО_р=ДО_р+КО_р, (9.1)

де ДОр — дебетовий оборот по рахункам клієнтів (списання кош­тів банком);

КОр — кредитовий оборот по рахункам клієнтів (зарахування коштів на рахунки клієнтів).

Порівняння загальної суми оборотів за звітний місяць з оборо­тами за відповідний місяць минулого року дає змогу виявити ди­наміку обсягів розрахункових операцій.

Касові обороти характеризують суми надходжень у касу і ви­датків з каси банків, тому є головними показниками обсягів касо­вих операцій. Порівняння загальної суми оборотів за звітний мі­сяць з оборотами за відповідний місяць минулого року дає змогу виявити динаміку обсягів цих операцій.

Загальний касовий оборот (ЗО_к)

ЗО_к=ДО_к+КО_к, (9.2)

де ДО_к — дебетовий касовий оборот (надходження коштів у касу банку);

КОр — кредитовий касовий оборот (виплати коштів із каси банку).

Кількість документів дня є найточнішим показником обсягів розрахункових і касових операцій. На підставі статистики спла­чених документів визначається:

• загальна кількість документів за операційний день;

• кількість документів за операціями за рахунками банку;

• кількість сплачених документів (навчальні), відправлених у інші банки;

• кількість документів за надходженнями на рахунки клієнтів банку з інших банків.

Ураховуючи значні коливання кількості документів у днях, оцінка має здійснюватися на підставі середньоденних показників.

Аналіз структури розрахунково-касових операцій проводиться за такими ознаками:

• групи клієнтів;

• способи надання розрахункових документів;

• види платіжних інструментів.

Банки надають послуги на ринку різним групам клієнтів, об­слуговування яких суттєво різниться. Тому у процесі аналізу ва­жливо визначити, на якому сегменті ринку банк надає послуги клієнтам із розрахункового і касового обслуговування. Головни­ми для банку є групи клієнтів, яких обслуговує банк, за сектора­ми економіки, а саме:

Кількість клієнтів, усього, в т. ч.

• фінансових банківських установ;

• нефінансових банківських установ;

• нефінансових державних установ і організацій, в т. ч. бю­джетних;

• нефінансових недержавних установ і організацій;

• некомерційних організацій, що обслуговують домашні гос­подарства;

• фізичних осіб;

• інших суб'єктів домашнього господарства.

Організація розрахункового обслуговування залежить від типу рахунку, за яким надається послуга. Тому на наступному етапі аналізу визначаються типи клієнтських рахунків, які обслуговує банк.

Залежно від утримувача платежу, який здійснює клієнт банку, розрізняють внутрішньосистемні платежі, отримувачем яких є клієнт цього ж банку, і зовнішні, отримувачем яких є клієнт ін­шого банку. Збільшення питомої ваги внутрішньосистемних пла­тежів дає змогу банку зменшити відплив коштів із коррахунка банку в НБУ і скоротити термін проходження платежів для кліє­нтів. Банки здійснюють внутрішні платежі клієнтів, як правило, безкоштовно.

Для визначення переважаючих видів касових операцій аналі­зуються джерела надходження коштів у касу і напрями видатків за даними звіту про касові обороти банку (табл. 9.1).

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Про­ведення розрахунків за цими способами суттєво різниться. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіж­ні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській прак­тиці. Найпоширенішою формою платіжних інструментів юридич­них осіб є платіжні доручення, а фізичних осіб — платіжні картки.

Таблиця 9.1

ЗВІТ ПРО КАСОВІ ОБОРОТИ БАНКУ

Статті надходжень і видатків	Символи
Надходження готівки
Надходження торговельної виручки
Надходження виручки від усіх видів платних послуг
Надходження податків та зборів
Надходження на рахунки за вкладами фізичних осіб
Надходження від підприємств поштового зв'язку
Надходження за платіжними картками
Надходження від продажу іноземної валюти
Надходження від продажу акцій та інших цінних паперів
Інші надходження
Усього надходжень — символи 02 - 32
Залишок операційної каси в банку на початок звітного періоду
Надходження в операційну касу банків з оборотної каси установ Національного банку України, з кас банків
Баланс (підсумок символів 02 - 37 = підсумку символів 40 - 73)
Видача готівки
Видача на виплати, пов'язані з оплатою праці
Видача на стипендії
Видача на виплати за відрядженнями
Видача на закупівлю сільськогосподарської продукції
Видача на виплату пенсій, допомоги та страхових відшкодувань

Закінчення табл. 9.1

Статті надходжень і видатків	Символи
/
Видача на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи
Видача з рахунків за вкладами фізичних осіб
Видача за придбану іноземну валюту
Видача за платіжними картками
Видача підкріплень підприємствам поштового зв'язку
Видача на викуп та погашення цінних паперів
Видача на інші цілі
Усього видача — символи 40-61
Залишок операційної каси в банку на кінець звітного періоду
Пересилання банками до оборотної каси установ Національного банку України, до кас інших банків
Баланс (підсумок символів 40 - 72 = підсумку символів 02 - 37)
Безготівкові зарахування грошових доходів на поточні (вкладні) рахунки фізичних осіб в банках:
Заробітної плати, інших видів оплати праці робітників і службовців, доходів підприємців
Доходів від зданої сільськогосподарської продукції та продуктів її перероблення
Пенсій та допомоги
Інших сум
Безготівкові розрахунки з використанням платіжних карток
Безготівкові розрахунки фізичних осіб за цінні папери
Безготівкові розрахунки фізичних осіб за товари, послуги та інші перерахування

В умовах конкуренції і можливостей клієнта щодо вибору об­слуговуючого банку, конкурентоспроможність розрахунково-касових послуг, які банк надає клієнтам, має вагоме значення для розширення його клієнтської бази.

Аналіз конкурентоспроможності послуг банку включає такі етапи:

1) визначення ринку банку, що включає географічну зону, клі­єнтів, ідентифікацію банків-конкурентів;

2) визначення показників конкурентоспроможності розрахун­ково-касового обслуговування;

3) порівняльний аналіз показників конкурентоспроможності банку з показниками банків-конкурентів;

4) висновки щодо напрямів підвищення конкурентоспромож­ності банку на ринку розрахункових і касових послуг.

Комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касове обслуговування. До комісійних винагород за розрахунко­во-касове обслуговування належать:

• плата за відкриття, закриття поточних рахунків, переоформ­лення поточних рахунків у зв'язку з перереєстрацією;

• плата за видачу довідок клієнтам;

• плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»;

• плата за розрахункове обслуговування;

• плата за видачу дублікатів виписок;

• плата за відправлення спецзв'язком платіжних документів на інкасо;

• плата за видачу готівки;

• плата за оформлення чекових книжок;

• плата за перерахування на рахунок торговельної виручки клієнтам інших банків;

• продаж векселів;

• продаж різної бланкової продукції.

Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з'ясування конку­рентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підви­щення доходів банку через цінову політику.

Аналіз тарифів включає такі етапи:

1) визначення видів тарифів банку і банків-конкурентів;

2) порівняльний аналіз рівня тарифів банку з рівнем тарифів банків-конкурентів;

3) висновки щодо рівня тарифів банку: перебувають вони на верхньому, середньому чи нижчому рівні відносно конкурентів.

У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що на­даються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійсню­ється в розрізі цих двох груп клієнтів.

Для клієнтів зі значними залишками коштів на поточних ра­хунках банки встановлюють пільгові тарифи на розрахунково-касове обслуговування і підвищені процентні ставки за залишка­ми на рахунках.

Мета аналізу результатів розрахунково-касових операцій — виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення.

Аналіз фінансових показників розрахунково-касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, що­квартально — за даними звіту про прибутки та збитки банку. У разі деталізованого аналізу результатів за операціями використо­вуються дані аналітичного обліку доходів і витрат. Банки аналі­зують результати розрахунково-касового обслуговування в складі аналізу фінансового результату, який здійснюється щомісячно за звітний місяць і наростаючим підсумком з початку року (порів­няно з відповідним періодом минулого року).

Результати здійснення розрахунково-касових операцій харак­теризуються такими показниками:

• комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування;

• комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування;

• непроцентна маржа комісійних доходів і комісійних витрат, пов'язаних із розрахунково-касовим обслуговуванням.

9.3. Аналіз операцій банку

з банківськими платіжними картками

Аналіз операцій із застосуванням платіжних карток здій­снюється щоквартально, а також за звітний рік у порівнянні з відпо­відним періодом минулого року. Він складається із таких частин:

1. Аналіз даних про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку (загальна сума операцій, кількість і сума операцій з оплати товарів, кількість і сума операцій із отримання готівки). Аналіз показників обсягів операцій здійснюється в розрізі платіжних систем за фізичними та юридичними особами.

2. Аналіз даних про розрахунки, які здійснені на підприємствах торгівлі (послуг), та операції з видачі готівки із застосуванням пла-

іб*

тіжних карток через власну інфраструктуру банку (кількість опера­цій, сума операцій на підприємствах торгівлі, кількість операцій і сума операцій при видачі готівки) у розрізі платіжних систем (груп платіжних систем) та емітентів (резидентів і нерезидентів).

3. Аналіз даних про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що вико­ристовуються під час здійснення операцій з їх застосуванням. У результаті аналізу робиться висновок з питань обсягів опера­цій, видів операцій, їх динаміки, структури операцій за групами клієнтів, групами платіжних систем, емітентів.

У табл. 9.2 наведено обсяг емісії платіжних карток на ринку України.

Таблиця 9.2

ЕМІСІЯ КАРТОК МІЖНАРОДНИХ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ VISA ТА MASTER CARD НА 01.03.2007 P.

Назва банку	Master Card та Maestro	VISA	Разом
1.ПРИВАТБАНК	3 947 377	8 047 504	11 994 881
2. РАЙФФАЙЗЕНБАНК АВАЛЬ	2 612 964	2 591 348	5 204 312
3. НАДРА БАНК	1 505 208	3 396 517	4 901 725
4. ПРОМІНВЕСТБАНК	1 291 657	816 588	2 108 245
5. УКРСИББАНК		1 548 185	2 045 502
6. УКРСОЦБАНК	529 472	1 419 686	1 949 158
7. ОЩАДНИЙ БАНК	987 139	432 664	1 419 803
8. ПРАВЕКСБАНК	236 246	967 359	1 203 605
9. РОДОВІДБАНК		762 622	772 040
10. УКРПРОМБАНК	311 763	360 862	672 625
11.УКРЕКСІМБАНК	268 370	255 599	523 969
12. ПУМБ	261 515	218 085	479 600
13. ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ	108 738	312 720	421 458
14.УКРГАЗБАНК	166 379	250 793	417 172
15. БРОКБІЗНЕСБАНК	184 322	195 523	379 845
16. КРЕДИТПРОМБАНК	159 522	152 246	311 768
17. УКРІНБАНК	79 929	204 144	284 073
18. ВАБАНК	76 766	187 479	264 245
19. ФОРУМ	76 400	138 459	214 859
20. КРЕДОБАНК	85 013	103 455	188 468
21.ДОНГОРБАНК	15! 975		151 975
22. ІШДУСТРІАЛБАНК	143 597		143 597
23. ТАС-КОМЕРЦБАНК	25 349	112 674	138 023
24. ІНДЕКСБАНК		118 879	126 557
Всього:	14 290 992	2 3263 368	37 554 360

Як видно з даних табл. 9.2, лідерами в емісії платіжних карток міжнародних платіжних систем є системні банки, що входять до групи великих. Розгалужена філійна мережа, реалізація зарплат-них проектів, вивчення конкурентного ринку, високий рівень ро­боти з клієнтом та бачення керівництвом банку пріоритетів роз­витку карткового бізнесу, інвестування значних інвестицій у його розвиток сприяли певним результатам.

Для того щоб оцінити конкурентне становище банку на націо­нальному ринку карток, використаємо аналіз структури емісії ка­рток міжнародних платіжних систем (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

ЕМІСІЯ КАРТОК МІЖНАРОДНИХ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ VISA ТА MASTER CARD НА 01.03.2007 P.

Назва банку	Master Card та Maestro	VISA	Разом
1.ПРИВАТБАНК	27,62	34,59	31,94
2. РАЙФФАЙЗЕНБАНК АВАЛЬ	18,28	11,14	13,86
3. НАДРА БАНК	10,53	14,60	13,05
4. ПРОМІНВЕСТБАНК	9,04	3,51	5,61
5.УКРСИББАНК	3,48	6,66	5,45
6. УКРСОЦБАНК	3,70	6,10	5,19
7. ОЩАДНИЙ БАНК	' 6,91	1,86	3,78
8. ПРАВЕКСБАНК	1,65	4,16	3,20
9. РОДОВ ІДБАНК	0,07	3,28	2,06
10. УКРПРОМБАНК	2,18	1,55	1,79
11. УКРЕКСІМБАНК	1,88	1,10	1,40
12. ПУМБ	1,83	0,94	1,28
13. ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ	0,76	1,34	1,12
14. УКРГАЗБАНК	1,16	1,08	1,11
15. БРОКБІЗНЕСБАНК	1,29	0,84	1,01
16. КРЕДИТПРОМБАНК	1,12	0,65	0,83
17. УКРІНБАНК	0,56	0,88	0,76
18. ВАБАНК	0,54	0,81	0,70
19. ФОРУМ	0,53	0,60	0,57
20. КРЕДОБАНК	0,59	0,44	0,50
21.ДОНГОРБАНК	1,06	0,00	0,40
22. ПНДУСТРІАЛБАНК	1,00	0,00	0,38
23. ТАС-КОМЕРЦБАНК	0,18	0,48	0,37
24. ІНДЕКСБАНК	0,05	0,51	0,34
Всього:	100,0	100,0	100,0

Найбільша питома вага емісії карток міжнародних платіжних систем приходиться на Приватбанк (34,59 %), в т. ч. на ринку ка­рток Master Card та Maestro його доля складає 27,62 %, на ринку VISA — 34,59 %.

Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з'ясування доцільності здійснення цих операцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для до­цільності його участі у міжнародних платіжних системах. Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, не­обхідно використати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем.

Значна кількість карткових рахунків фізичних осіб відкрива­ється через реалізацію зарплатних проектів, сутність яких базу­ється на перерахуванні заробітної плати співробітників підпри­ємств та організації на їх власні рахунки.

Для аналізу масштабів операцій із картковими рахунками не­обхідно визначити:

• загальну кількість карткових рахунків;

• загальну кількість емітованих карток;

• обсяг коштів, залучених на карткові рахунки;

• темпи зростання та приросту коштів, залучених на карткові рахунки.

Для оцінки потужності карткових рахунків як додаткового джерела ресурсів банку слід проаналізувати, яку частку займають залучені на них кошти у загальному обсязі ресурсів. Це значення необхідно розглянути у такому розрізі:

• категорії клієнтів: фізичні особи та суб'єкти підприємниць­кої діяльності;

• дебетові та кредитові платіжні картки.

Кількість емітованих карток у нашій країні не може бути абсолют­ним показником розвитку ринку, оскільки багато карток залишаються не задіяними або за ними проводиться незначна кількість операцій.

де Коп — загальна кількість операцій за банківськими платіжни­ми картками; К_к — загальна кількість карток.

Значущим показником може бути активність картки (А_к), яка демонструє кількість операцій, що здійснюються протягом одно­го дня за однією карткою

Такий показник доцільно розрахувати за операціями конкрет­ного банку, що дасть можливість порівняти активність картки банку з середніми показниками на ринку України.

Структурний аналіз операцій з платіжними картками перед­бачає з'ясування таких питань:

• питома вага залишків на карткових рахунках у загальному обсязі залучених ресурсів;

• питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі клієн­тів (фізичних та юридичних осіб);

• питома вага залишків на карткових рахунках у розрізі валют;

• структура емісії платіжних карток у розрізі платіжних систем;

• структура емісії платіжних карток у розрізі кредитових та дебетових карток;

• структура операцій у розрізі кількості операцій з видачі го­тівки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу;

• структура операцій у розрізі обсягів операцій з видачі готів­ки та обслуговування у підприємствах торгівлі та сервісу.

Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банк, безумовно, повинен мати відповідне обладнання — банкомата, POS-термінали, імпринтери. Важливо проаналізувати структуру ек-вайрингової мережі банку у розрізі технічного обладнання, розраху­вати показники її розширення та ефективність використання.

Ефективність використання визначається розрахунком:

• середньої кількості транзакцій на один вид обладнання за період;

• середнього обсягу коштів на один вид обладнання;

• середньої вартості однієї операції, що здійснюється за кож­ним видом обладнання;

• суми доходів за операціями у розрізі технічного обладнання. Слід порівняти ці показники з аналогічними у минулому періоді та визначити показники приросту.

Усі зміни, що відбуваються в обсягах та структурі операцій із платіжними картками, необхідно проаналізувати з погляду фак­торів впливу.

Внутрішні фактори впливу:

• кредитна та тарифна політика банку;

• технологічна оснащеність;

• кваліфікація персоналу;

• рекламні заходи.

До зовнішніх факторів можна віднести:

• економічну ситуацію в країні;

• регіон країни, міста тощо;

• попит на послуги та пропозиції;

• адміністративні та законодавчі чинники.

На завершальному етапі аналізу карткових операцій визнача­ється їх прибутковість. Для цього розраховується частка доходів від операцій з картками у загальному обсязі банку, визначається їх структура у розрізі процентних та комісійних доходів.

Прибуток від операцій із платіжними картками є важливим показником, оскільки саме він є показником якості роботи. Ефек­тивність операцій із платіжними картками розраховується як спів­відношення прибутку банку та його витрат за цими операціями.

До дохідних статей карткового бізнесу відносять:

• проценти за наданим кредитом;

• штрафи за перевищення кредиту;

• платня за зняття готівки у банку;

• платня за зняття готівки з банкомату;

• річне обслуговування карток;

• платня за видачу картки;

• платня за прострочені платежі;

• комісія за видачу та обслуговування додаткових карток;

• комісія за конвертацію валюти;

• комісія за знаходження картки у стоп-листку;

• комісія за взаємообмін (intercchange fee);

• комісія за перевипуск картки на наступний термін дії;

• комісія за перевипуск картки у разі пошкодження чи втрати.
Витрати банку на розвиток операцій розподіляються на ви­
трати:

• пов'язані з придбанням програмно-технічних засобів;

• пов'язані з супроводженням карткових рахунків;

• адміністративні витрати.

Відносними показниками прибутковості операцій з банківсь­кими платіжними картками є:

• дохідність однієї картки (Д_к)

(9.4)

де — прибуток від операцій з банківськими платіжними ка-

ртками;

• дохідність однієї операції (Д_оп)

(9.5)

• дохідність одного банкомату (Дб)

(9.6)

де Кб — загальна кількість банкоматів.

Додатковим показником ефективності використання кредит­них карткових продуктів є прибутковість кредитних карток (Пкр._к)

(9.7)

де ПД — процентний дохід за кредитними картками;

КЛ — надані кредитні ліміти за кредитними картками.

Позитивну характеристику розвитку карткового бізнесу нада­ють широкий спектр емітованих карткових продуктів та наяв­ність розгалуженої інфраструктури обслуговування карток — ба­нкоматів, торговельних POS-терміналів, обладнання для «ініціювання транзакцій».

Випуск платіжних карток є найважливішою тенденцією роз­витку технології безготівкових розрахунків у банківській діяль­ності. Переваги масштабності використання банківських карток як засобу розрахунків очевидні. Для клієнтів, це, насамперед, — зручність, надійність, практичність та економія часу, для бан­ків — підвищення конкурентоспроможності та престижу, наяв­ність гарантій платежу, оптимізація витрат, що пов'язані з оборо­том готівки та обробленням паперово-грошової маси тощо. Водночас практика багатьох країн показує, що випуск карток пов'язаний з високим рівнем ризику збитків банку.

Усі випадки виникнення втрат банку можна розподілити на три категорії:

1) втрати у результаті шахрайських дій поза системою банку
(табл. 9.4):

• овердрафт за рахунком клієнта, що виник у результаті шах­райських дій клієнта при масових операціях у торговельній ме­режі за карткою нижче авторизаційних лімітів торгових точок;

• списання коштів за рахунком клієнта за підробленими карт­ками;

• списання коштів за рахунком клієнта за втраченими картками;

2) втрати у результаті шахрайських дій у системі банку:

• несанкціоноване установлення авторизаційного ліміту, що дає змогу збільшити розмір доступної суми за картковим рахунком;

• випуск паралельних карток на одного клієнта;

• несанкціонований випуск нових карток (наприклад, з нульо­
вим балансом).

3) втрати у результаті технологічних збоїв та помилок:

• недотримання вимог платіжної системи стосовно оформлен­ня платежів;

• недотримання вимог платіжної системи стосовно передання інформації.

Таблиця 9.4

Дата добавления: 2015-07-02