З приводу цін на страхові послуги

Страхові послуги реалізуються на ринку. Кожна страхова компанія пропонує свій товар, який, крім того, що в цілому досить ідентичний, у конкретному вираженні має безліч різно­видів. Туристичне підприємство має можливість вивчити цей ринок і вибрати найбільш прийнятне для себе.

Наведемо приклади різновидів цін на страхування. Так, спеціальні тарифні коефіцієнти щодо базового застосовуються, як правило, у наступних випадках:

♦ при страхуванні осіб старше 65 років - надбавка 100% (особи старше 75 років страхуванню не підлягають);

♦ при страхуванні опції «робота» - надбавка 100%. Дана опція відноситься до працівників таких професій (які пра­цюють по найму під час перебування в Україні): льотчи­ки, члени екіпажів повітряних і морських суден; шахтарі; особи, зайняті у важкій, нафтовій, газовій і нафтопере­робній промисловостях (за винятком «білих комірців»); водолази; працівники лісового господарства; поліцейські; пожежники; професійні спортсмени; водії; постачальни­ки (кур'єри); сторожі; двірники; охоронці; працівники фізичної праці;

♦ при страхуванні опції «активний відпочинок» - надбав­ка 50%. Під «активним відпочинком» мається на увазі відпочинок, що передбачає риболовлю, полювання, гірський туризм, альпінізм, скелелазіння, водний туризм, заняття на відпочинку ігровими видами спорту, катання на водних лижах, віндсерфінг, участь у водних атракціо­нах, верхова їзду, заняття повітряним, гірськолижним, санним спортом, катання на ковзанах і т.д.;

♦ при страхуванні сім'ї в кількості не більше п'яти чоловік (у тому числі діти не старше 16 років, дорослі не старше 65 років) - знижка 30% від розрахункового тарифу за одну людину;

♦ при страхуванні груп більше 10 чоловік - знижка 10% від розрахункового тарифу; більше 20 чоловік -20% від роз­рахункового тарифу.

Однак тут слід відзначити, що, забезпечуючи туриста пол­ісом страхування медичних, медичнотранспортних та інших витрат, туристичне підприємство фактично знімає з себе відпо­відальність за забезпечення безпеки туриста і безперешкодно­го надання йому медичної допомоги.

Ця відповідальність цілком перекладається на страхову ком­панію. Деякі туристичні підприємства навіть у договір надання туристичних послуг включають пункт про виняткову відпові­дальність страхової компанії за надання медичної й іншої до­помоги туристу під час подорожі.

Тому цілком природно, що більшість туристичних ком­паній намагається зменшити ціну турпакета за рахунок зни­ження ціни на страхові послуги. А оскільки кількість украї­нських компаній, що пропонують страхування туристам, досить значна, пропозиція страхових послуг явно перевищує попит на них.

Природно, страхові компанії шукають шляхи зниження цін. Робота на договірних засадах із сервісною компанією здорожує страхування в середньому на 15% (іноді до 30%).

При страхуванні без сервісної компанії вартість страхуван­ня буде меншою. Таке страхування іноді називають «assurance», або в французькій транскрипції - ассюранс. При страхуванні за такою системою турист повинен самостійно оплатити рахун­ки за лікування, і тільки після повернення на батьківщину стра­хова компанія буде розглядати питання про виплату повністю або частково витраченої ним суми.

Мало того, що важко розраховувати на відшкодування з при­воду вже урегульованого випадку, його ще треба підтвердити документально з відповідними печатками і підписами, написа­ними розбірливо і загальновживаною мовою, причому так, щоб зрозумів місцевий лікар. Чи варто говорити, як це проблематич­но. При цьому ні про який інший вид сервісу вже не йдеться.

Практика страхування туристів свідчить про стійку і пост­ійно зростаючу потребу в страховому захисті. Випадки, що відбуваються з туристами за кордоном, вражають масштабністю і розміром грошового еквівалента. Важко уявити, що б робили туристи і туристичні підприємства без асістанської компанії. Ось декілька прикладів.

Факти. За даними журналу «Турбізнес», 2002 рік приніс російським страховикам великі збитки.

Страхова компанія «Авикос» оплатила 14 105 дол. по стра­ховому випадку в Німеччині - інфаркт міокарда, реанімація, смерть, репатріація останків.

«Група Ренесанс Страхування» - репатріація з Італії ос­танків туриста, що помер від інсульту під час автобусного туру, витрати компанії - 5 тис. дол.

«Ингосстрах» - у Туреччині випадок гострого панкреати­ту. Турист лежав у лікарні ЗО днів, застосовувалася евакуація санітарною авіацією. Страхова сума - 15 тис. дол., оплачено понад 32 тис. дол.

«Страхова компанія ПСК» - витрати на репатріацію з при­воду смерті - 10 тис. дол., медична допомога по серцево-судин­ному захворюванню - 25 тис. дол.

Страхова група «Альфастрахование» - влітку 2002 року на Філіппінах пара молодят невдало здійснила занурення, в резуль­таті - симптоми кесонної хвороби з необхідністю дорогого ліку­вання в барокамері. Витрати страховика склали 11 тис. дол. Ця ж компанія оплатила наприкінці 2002 року витрати в 22 тис. дол. по лікуванню в Німеччині застрахованого з діагнозом «синдром Гійєна-Барре», що зустрічається у 20 чоловік на мільйон.

Демпінг, на жаль, застосовується дуже часто. Нині ціна на страхові послуги настільки низка при одночасному зростанню цін на них на світовому ринку, що з'явилася обґрунтована не­обхідність або підвищити ціну, або змінити якість і набір по­слуг.

Нерідко трапляється, що туристичне підприємство фор­мально не несе відповідальності перед своїм клієнтом за вибір страховика, з яким воно співробітничає.

Зростання кількості важких травм, захворювань, що вима­гають термінового і дорогого оперативного втручання і медич­них транспортувань, відзначається всіма страховими компані­ями, що спеціалізуються на страхуванні туристів.

У цьому випадку страховики все ширше стали використо­вувати власні можливості зниження цін чи хоча б підтриман­ня їх на одному рівні:

♦ франшизу (неоплачувану частину збитку);

♦ розділяти страхові суми за різними видами послуг;

♦ скорочувати кількість послуг;

♦ співробітничати з більш дешевими сервісними компа­ніями.

Однак в сучасних умовах на світовому ринку асістанських послуг це не приводить до поліпшення їх якості, тому що «без-

коштовний сир буває тільки в мишоловці». Спроби ж трохи підняти ціни при збереженні обсягу і якості послуг у більшості випадків також не увінчалися успіхом.

Введення франшизи привело до цілком закономірного пи­тання з боку незначно потерпілих туристів: «А навіщо ми пла­тили за страхування, якщо тепер треба за свій рахунок їхати до лікаря і самостійно оплачувати своє лікування?»

Вибір більш дешевого іноземного партнера також небезпеч­ний небажаними наслідками. У результаті нерідко туристи не-вдоволені сервісом за кордоном, а туристичне підприємство стикається з необхідністю вислуховувати скарги і змінювати партнера. Причинами є:

- невиконання страховою компанією зобов'язань перед клієнтами турфірми;

- неуважність турфірми при виборі страхової компанії й об­говоренні з нею умов страхування;

- несумлінне виконання співробітниками турфірми своїх зобов'язань по інформуванню туристів про надані послуги.

У будь-якому випадку потерпілим є турист, який оплатив послуги, у тому числі й страхові.

Висновки. Система «Асістанс» - досягнення XX ст. в об­ласті страхування. Нині вона надає комплексні послуги, що враховують будь-які ситуації, в які може потрапити людина, яка знаходиться поза країною постійного проживання.

Українські страхові компанії посіли міцні позиції на ринку асістанських послуг, працюючи з кращими сервісними компа­ніями світу. Туристи, що виїжджають за кордон, мають мож­ливість застрахуватися практично від будь-яких непередбаче­них випадків. Не слід заощаджувати на страхуванні, щоб не опинитися у безвихідній ситуації.

ГЛАВА9. СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ РИЗИКІВ

9.1. Система «Зелена карта»

Оскільки страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів існує у всіх розвинутих країнах, при пе­реїзді з однієї країни в іншу виникає парадоксальна ситуація: якщо винуватцем є громадянин своєї країни, потерпілим виз­начається відшкодування збитку, якщо іноземець - відшкоду­вання під сумнівом.

Така ситуація має безпосереднє відношення до туристичної діяльності, суть якої полягає в пересуванні й у більшості ви­падків — з використанням транспортних засобів.

Світове співтовариство давно вирішило це питання шля­хом введення страхування за системою «Зеленої карти». Це система міжнародних договорів про обов'язкове страхування цивільної відповідальності водіїв транспортних засобів, за основу якої була взята система, яка існувала ще до війни в скандинавських країнах.

На європейському ринку страхування ця система діє з 1949 року, коли був підписаний договір про «Зелену карту» між 13 європейськими країнами - першими учасницями цієї сис­теми. Країни - учасниці угоди взяли на себе зобов'язання виз­навати на своїй території факт страхування автоцивільної відповідальності, укладений в іншій країні.

З того часу власники автотранспортного засобу, виїжджаю­чи за межі своєї країни в країну, що входить до системи, не купують щоразу поліс страхування цивільної відповідальності чужої країни, а придбають у себе на батьківщині «Зелену кар­ту». «Зелена карта» діє у всіх країнах світу, що входять до Міжнародного союзу Зелених карт, крім власної. Нині ця сис­тема охоплює 43 країни (більша частина країн Європи). До неї приєдналися і країни СНД.

У європейських країнах система «Зеленої карти» покриває збитки, заподіяні в результаті руху близько 200 млн зареєстро­ваних транспортних засобів. Надходження внесків по цьому виду страхування складає більше 60 млрд. дол. США. Найбіль­шим ринком є Німеччина, де ці надходження складають при­близно 1/4 цієї суми. За нею йдуть Італія, Франція, Великоб­ританія й Іспанія.

Страхування охоплює практично всі транспортні засоби. Кількістю незастрахованих автомобілів у Німеччині, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Нідерландах і Швеції складає близь­ко 1%, в Іспанії і Норвегії — від 2 до 5%, в Ірландії і Великобри­танії — від 4 до 6%.

9.2. Умови проведення страхування в системі «Зелена карта»

Страхування в системі «Зелена карта» здійснюється без визначення страхових сум. Це значить, що постраждалій особі виплачується будь-яка сума, передбачена внутрішнім законо­давством країни, на території якої стався страховий випадок. Ліміти страхової відповідальності по цьому виду обов'язково­го страхування в різних країнах наведені в табл. 9.1.

У кожній країні існує відповідний гарантійний фонд, пра­вила функціонування якого регламентуються законом обов'яз­кового страхування цієї країни. Фонд вступає в дію, коли не­обхідно відшкодувати збиток у межах обов'язкового покриття жертві дорожної пригоди, скоєної не встановленим, транспорт­ним засобом або у разі неплатоспроможності страховика. Зви­чайно цей фонд фінансується за рахунок відрахувань від над­ходження внесків по обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності.

Таблиця 9.1 Характеристика полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у країнах Європи

Держава	Тип покриття	Мінімальне покриття, тис. дол. США
Болгарія	Нематеріальні збитки Матеріальні збитки	15,378 9,277
Європейськ ий Союз	На аварію: травма або смерть третьої особи На власника: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб	607,460 425,222 121,492
Латвія	На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб	3,506 5,259
Польща	На аварію	495,852
Румунія	На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб	8,621 8,621
Словенія	На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб	221,033 147,141
Україна	Травма або смерть третьої особи Збиток майну третіх осіб	500-N 1500-N
Хорватія	На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб	230,867 122,936
Естонія	На власника: травма або смерть третьої особи На власника: пошкодження майна третіх осіб	153,139 38,285

Примітка. Для України символом N позначений неоподатковуваний мінімум доходів громадян у гривнях на день укладення договору страхування, на який треба помножити відповідну цифру, щоб одержати розмір максимальної ком­пенсації. Перерахування на долари варто робити за курсом НБУ на день укла­дення договору.

Внутрішні правила страхування в кожній країні свої. У Бельгії, Ірландії, Великобританії, Іспанії та Фінляндії не існує спеціального законодавства по визначенню відповідальності водія. Вона визначається положеннями кримінального кодек­су, ґрунтуючись на принципі вини, яка має бути доведена по­зивачем. Навпаки, у багатьох інших країнах прийнятий спец­іальний акт законодавства, який звільняє потерпілого від необхідності доводити провину водія.

Із введенням єдиного ринку страхування цивільної відпов­ідальності автомобілістів, зокрема в країнах Європейського Оэюзу, страховики складають договори страхування на свій розсуд в рамках умов, визначених законом. При цьому страхо­вики не можуть скористатися винятками із договору щодо третіх осіб, які отримали тілесні ушкодження в результаті ДТП. Разом з тим у певних випадках вони мають право подати по­зив про стягнення збитків з застрахованої особи після розра­хунку з третьою особою.

У разі крадіжки автомашини страховик не зобов'язаний покривати збитки третьої особи, зроблені зловмисником в Австрії, Бельгії, Іспанії, Ірландії і Нідерландах. Навпаки, в інших країнах страхове покриття гарантується й у разі крадіжки з правом страховика на позов про стягнення збитків із крадія.

Страхування цивільної відповідальності водіїв транспорт­них засобів, як і інших транспортних ризиків, вимагає особли­во кваліфікованої роботи страховиків. Крім необхідності про­ведення передстрахової експертної оцінки транспортних засобів, доводиться враховувати, що це страхування відкриває широкий шлях для злочинних дій різних шахраїв. Наведемо декілька випадків з російської практики, хоча з подібними ви­падками пов'язана діяльність всіх страхових компаній світу.

Декілька фактів. У Москві була викрита група шахраїв, яка діяла за такою схемою: спочатку страхувалася цивільна відповідальність влас­ника недорогого автомобіля. Після цього шахраї купували розбиту іно­марку і реєстрували неіснуюче ДТП. їхнім співучасником був співроб­ітник ДІБДД, який оформляв аварію і видавав необхідні довідки. Після Цього шахраї одержували в страховій компанії відшкодування за «пост-раждалу» іномарку, що набагато перевищувало витрати на ремонт роз­битої вітчизняної машини, придбання розбитої іномарки і страхового поліса. Шахраї спіймалися на якомусь розбитому джипі «Ленд Круї­зе?», за який вони хотіли одержати 20 тис. дол. Страхова компанія провела експертизу, з'ясувала, що джип взагалі нікуди не виїжджав і тому аварії не було, і передала всі документи в МУР. Усього було заа­рештовано 10 чоловік, причетних до діяльності цієї шахрайської групи.

Російські страховики розповідають випадок, більше схожий на анек­дот. Один шахрай обдурив відразу кілька страхових компаній, навіть is*

не застрахувавши свою машину. Власник доволі пошарпаної „дев'ятки" свідомо підставлявся під автомобілі з жовтими номерами - ознакою оренди машини. Знаючи, що орендовані машини обов'язково застрахо­вані по цивільній відповідальності, хитрун зумів за рахунок страховиків як слід обновити свою «дев'ятку».

У Росії викрили шахрая, який за п'ять років заробив не менше 100 тис. дол. Він застрахував «Форд-Ескорт» 1992 року випуску. При­близно через місяць страховику надійшла заява про відшкодування збитків після аварії. Почати розслідування спонукала інформація про те, що цей же громадянин оформив договори на кілька машин в іншого страховика. Виявилося, що шахрай був власником семи автомобілів, він неодноразово страхував, розбивав і умудрявся одержувати страхові відшкодування на суму, яка дорівнювала повній вартості автомобіля. Фактично він «продавав» стару машину по дуже гарній ціні, оскільки московські страховики збиток, заподіяний старій машині в ДТП, опла­чують як ремонт нової.

Страхові тарифи встановлюються звичайно за розсудом страховика. Критерії, що використовувалися для розрахунків страхових премій, базуються на імовірності виникнення збитків, їх середніх розмірів залежно від класу ризику, який визначається за потужністю автомобіля, ступеня його зноше­ності, часто за географічною зоною проживання водія і з ура­хуванням його особистих даних.

Майже у всіх країнах існує система знижок (надбавок) до страхових тарифів, що дозволяє підвищувати або скорочувати премію залежно від кількості заявлених страхувальником до­рожніх аварій.

Премії, що надходять за обов'язковим страхуванням цивіль­ної відповідальності, обкладаються податком. Його розмір, на­приклад, у Данії складає 50%.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен якомога раніше заявити про це своєму страховику. Ця заява має бути зроблена в Італії протягом трьох днів, у Франції - 5, Іспанії - 7, Бельгії - 8. Страховик зобов'язаний повідомити потерпілим в аварії особам про відшкодування збитку або по­передню їх оплату не пізніше трьох місяців від дня аварії.

Фактично ліквідація збитків триває відносно недовго. На­приклад, у Німеччині в 75% випадків страхове відшкодування виплачується протягом двох місяців від дня дорожної приго­ди, а в 25% випадків — протягом шести.

У ряді країн (Бельгія, Італія, Нідерланди, Великобританія) профспілки страховиків створили органи примирення з метою врегулювання спорів, що можуть виникнути між страхувальни­ками і третіми особами, які постраждали в результаті аварії. ДТП рідко є причиною звернення до суду з позовом до стра­ховика, у будь-якому разі через майновий збиток, що у пере­важній більшості випадків вирішується мирним шляхом.

Крім того, у деяких країнах (Бельгія, Іспанія, Франція, Іта­лія, Португалія) страховики уклали між собою договори про відшкодування майнових збитків безпосередньо страховиком потерпілого, замість страховика відповідача. Після цього стра­ховик потерпілого пред'являє позов страховику відповідача. Такий порядок дозволяє відшкодувати більшу частину збитків протягом кількох тижнів після аварії.

Порядок вступу країни в систему «Зелена карта»

Взаємовідносини в системі «Зелена карта» складаються на основі підписання між країнами двосторонніх угод про взаєм­не визнання полісів автоцивільної відповідальності, виданих у кожній з цих країн.

Для вступу необхідно виконати три умови:

♦ прийняти внутрішнє законодавство про обов'язкове стра­хування цивільної відповідальності власників транспорт­них засобів;

♦ мати організацію, яка б відповідала за проведення цього виду страхування у власній країні;

♦ надати гарантії уряду про негайний трансферт валюти для виплати страхових відшкодувань.

Але в 1997 році з метою полегшення приєднання до систе­ми були змінені правила прийому до Європейського бюро «Зе­лених карт» нових членів. Тепер країна може увійти до систе-

ми, не маючи закону про обов'язкове страхування автоцивіль-ної відповідальності, але виконавши всі інші вимоги.

Такі країни називаються «транзитними», оскільки термін їхніх повноважень і перебування в системі обмежений двома роками. Стати повноправним членом системи країна зможе, прийнявши відповідний закон. Якщо цього не станеться, вона виключається з Європейського бюро «Зелених карт». Після цього питання про її прийняття може бути порушене не рані­ше ніж через два роки.

9.3. Практика страхування в системі «Зелена карта» в Україні

На сьогодні Україна виконала всі умови, необхідні для всту­пу в Європейську систему «Зелена карта», а саме: ввела обо­в'язкове страхування, надала гарантії уряду про негайний пе­реклад грошових сум для виплати страхових відшкодувань і створила організацію „Моторне транспортне страхове бюро України" (МТСБУ) [38].

Вартість «Зеленої карти» залежить від виду транспортного засобу, тривалості поїздки на автомобілі по території країни. Всі країни поділяються на два види:

♦ країни Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Ру­мунія, Словенія, Чехія, Естонія, Латвія, Молдова);

♦ всі інші країни.

При поїздці в європейські країни, крім східноєвропейських, вартість «Зеленої карти» розраховується, виходячи з табл. 9.2.

Туристична діяльність пов'язана зі значною кількістю закор­донних поїздок з використанням автотранспорту. Туристичне підприємство, що укладає договори на перевезення або поси­лає в поїздки власних водіїв, повинно мати уяву і по можли­вості інформувати водіїв і працівників підприємства, які відряд­жаються разом з ними, про правила поведінки у зв'язку з можливими ДТП за кордоном.

Середній розмір збитку, нанесеного за кордоном в ДТП, винуватцями яких вони визнані, оцінюється фахівцями в

8-10 тис. дол. [32]. За даними МТСБУ, за першу половину 2003 року українськими страховими компаніями було оплаче­но 1031 страхове відшкодування на загальну суму 2,3 млн евро за позовами у зв'язку зі страховими випадками, винуватцями яких були українські водії на території інших країн.

Таблиця 92 Вартість -«Зеленої карти» для всіх країн, крім країн Східної Європи

Транспортний засіб	Буква в «Зеленій карті»	15 днів	1 місяць	МІСЯЦІ	МІСЯЦІВ	9 місяців	1 рік
Легкові автомобілі місткістю до 9 чоловік, включаючи водія	А
Автобуси	Е
Вантажні автомобілі
Мотоцикли	У

Для країн Східної Європи вартість «Зеленої карти» визна­чається, виходячи з табл. 9.З.

Таблиця 93 Вартість «Зеленої карти» для країн Східної Європи, грн.

Буква в «Зеленій карті»	15 днів	місяць	3 місяця	6 місяців	9 місяців	1 рік
А
Е
У

Розмір компенсацій, отриманих від іноземних страхових компаній, не відомий. За оцінками експертів, він не значний. Це пояснюється тим, що, по-перше, українських громадян час­то оголошують винуватцями ДТП. По-друге, терміни виплат

компенсацій за кордоном залежно від країни перебування мо­жуть тривати багато років (у деяких країнах до 10 років).

Як відзначають фахівці, за кордоном наших громадян мож­на поділити на дві категорії: які володіють і не володіють іно­земною мовою. В останніх у разі ДТП можуть виникнути серй­озні проблеми. Як мінімум, необхідно:

♦ дати пояснення поліції;

♦ прочитати протокол;

♦ знати точку зору на причину аварії другого її учасника. Українські водії, які не знають мови, найчастіше підписують

протокол «не дивлячись», при цьому платять на місці штрафи, віддають страховку і квапляться скоріше залишити місце події. Хоча в окремих країнах, зокрема в Польщі, сплата штрафу є підтвердженням вини в здійсненні ДТП. У разі ж визнання провини водієм, збиток, якщо сам автомобіль не застрахований, ніхто відшкодовувати не буде.

Експерти, які давно працюють в системі «Зелена карта», рекомендують у випадку, якщо водій не розуміє, про що йдеть­ся, нічого не підписувати. Треба так і написати в протоколі: «Не знаю мови».

Часто трапляються випадки, коли поліція домовляється з іноземним учасником аварії і виписує без суду штраф, поясню­ючи нашому водієві, що «у країні такі правила».

Існує ще одна помилка, якої часто припускаються українці: «Зі страху» вони віддають поліції всі екземпляри страхових полісів (усього їх 4), внаслідок чого втрачають доступ до зазна­чених у них телефонів страхових компаній. А в Україні існує практика подачі регресних позовів страховими компаніями до страхувальників, які не повідомили протягом 15 днів про стра­ховий випадок.

У разі ДТП необхідно віддати тільки другий лист «Зеленої карти» або попросити поліцейського записати номер страхов­ки в протоколі. І тільки владнавши всі формальності зі страхо­вою компанією, можна продовжити поїздку.

Визначення винуватця ДТП є ключовим моментом у пи­танні виплати страхових відшкодувань. Якщо винен українсь-

кий водій, компенсувати збиток буде українська страхова ком­панія або, в окремих випадках, МТСБУ.

Точка зору фахівця - директора департаменту розгляду претензій ЗАТ СП «Галінстрах» П. Стефанишина [32].

- У нас було кілька випадків, коли страхувальники, потрапивши в ДТП за кордоном, відмовлялися платити штрафи і визнавати свою провину. Потім суд, їх визнавали винними, і ми, як страхова компанія, несли ще додаткові витрати - судові. Так що все, що можна порадити страхувальнику у випадку ДТП за кордоном, це просто поводитися впевнено і незалежно. Одне можу сказати: все вирішує знання мови. Якщо мову не знаєш, все, у тому числі питання провини, можуть вир­ішити без тебе, а потом поліція надішле повідомлення.

У кожній країні питання про виплату страхових відшкоду-вань вирішується відповідно до національного законодавства. Це стосується процедури встановлення провини, лімітів відпо­відальності і розцінок на ремонт. Водіям, яким вдалося перет­нути кордон без «Зеленої карти», варто враховувати, що, на­приклад, у Німеччині, у разі загибелі місцевого водія в ДТП сума компенсації може бути заявлена в рамках страхового ліміту до 2,5 млн евро. А у разі загибелі трьох чоловік - до 7,5 млн евро.

В інших країнах розміри страхових сум можуть коливатися від 6 тис. євро до 2 млн. евро. У багатьох західних країнах (Бель­гія, Люксембург, Франція, Ірландія, Великобританія, Фінляндія і Норвегія) немає обмежень на покриття витрат потерпілої сто­рони за нанесення збитку здоров'ю або смерть. У Бельгії і Люк­сембурзі не обмежене також покриття майнового збитку. З 01.07.2003 року в країнах - членах «Зеленої карти» ліміти відпо­відальності підвищені в середньому на 15%. І всі ці позови бу­дуть пред'явлені водіям у разі відсутності у них відповідних страхових полісів.

Слід враховувати, що в більшості країн Європи при ДТП поліцію викликають, якщо тільки є серйозні пошкодження ма­шини, смерть або значні травми учасників. В усіх інших випад-

ках необхідно просто заповнити бланк єврорапорту, який стра­ховик розглядатиме як документ, що підтверджує факт ДТП.

Таким чином, вину в здійсненні ДТП, по суті, визначають самі учасники події. Про це не варто забувати при письмових поясненнях. Якщо учасники мають різні точки зору щодо при­чин аварії, у майбутньому можливий розгляд справи в суді.

Однак українського страхувальника судові баталії не по­винні торкнутися. Всі проблеми по врегулюванню питань, по­в'язаних із ДТП, бере на себе компанія-асістант українського страховика країни перебування. Винятком може бути т льки порушення справи проти водія. У цьому випадку страхування не допоможе, а процедура судочинства проходитиме відповід­но до іноземного законодавства.

Відповідно до міжнародних правил, збиток постраждалій стороні відшкодовується в таких випадках, у яких українські страховики відмовляють винуватцям ДТП, що мають місцевий страховий поліс по добровільних видах страхування. Наприк­лад, за кермом під час ДТП не обов'язково може виявитися страхувальник, у нього може не бути прав водія, він не обов'яз­ково повинен бути тверезим і т.д.

При покупці «Зеленої карти» страховики не завжди спові­щають про це страхувальників, однак, відповідно до правил міжнародної системи «Зелена карта», це саме так.

Після виплати страхового відшкодування страховик вправі звернутися з регресним позовом до клієнта. Однак процес зби­рання доказів, обґрунтування позову за кордоном коштують досить дорого, тому найчастіше страхові компанії організують судові розгляди тільки разі дуже великих компенсацій. Цим, зазначимо, нерідко користуються страхові шахраї.

Варто звернути особливу увагу на те, що останнім часом почастішали випадки продажу фальшивих «Зелених карт». Найчастіше це відбувається при їх придбанні на прикордонних територіях. Природно, у разі фальшивої карти відповідальність її власника не буде застрахована. Відповідно до міжнародних правил збиток оплатить МТСБУ, однак потім воно може звер-

нутися з регресом до водія. При цьому немає значення, свідо­мо він купував фальшивку чи ні.

Щорічно МТСБУ подає сотні позовів за фальсифіковани­ми «Зеленими картами». В основному суд виносить позови на користь бюро, тому що вимоги законодавства з цього питання виписані достатньо чітко. Тому страховики радять купувати «Зелену карту» винятково в офісах страхових компаній, а не де-небудь на базарах, АТС, трасах та інших сумнівних місцях.

9.4. Страхування транспортних засобів

У попередньому параграфі йшлося про систему «Зелена карта», у рамках якої здійснюється страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів за кордо­ном. Треба пам'ятати, що це страхування тільки відповідальності перед третіми особами. Транспортний засіб за цим полісом не страхується. І у разі пошкодження автомобіля в ДТП збиток ніхто, крім самого власника, покривати не буде.

Тому при поїздці за кордон разом із придбанням «Зеленої карти» рекомендується застрахувати транспортний засіб. Таке страхування називається Автокаско. Воно дозволяє одержати страхове відшкодування при пошкодженні або втраті автомоб­іля в результаті ДТП, пожежі, стихійних лих, викрадення, про­типравних дій третіх осіб і ряду інших ризиків, обумовлених у договорі страхування [33].

Існує два види КАСКО:

♦ повне, коли страхування здійснюється відразу від усіх ризиків;

♦ часткове, коли страховик бере на себе зобов'язання покри­вати збиток тільки від обумовлених у договорі страхуван­ня ризиків. Як правило, ризик викрадення окремо не стра­хується, а включається в повне КАСКО.

Умови страхування в цілому такі самі, як при звичайному майновому страхуванні. Однак необхідно, щоб у договорі була зазначена територія, на яку поширюється дія поліса - тільки

Україна чи країни Європи включно. Від цього залежатимуть вартість страхування і, можливо, деякі додаткові умови. Обов'язкові вимоги страховиків:

♦ автомобіль залишати тільки на стоянці, яка охороняється;

♦ автомобіль має бути обладнаний сигналізацією.

Умови страхування досить жорсткі. У разі ДТП за кордо­ном страхувальник зобов'язаний в обумовлений термін, звичай­но три дні, повідомити про те, що трапилося, у страхову ком­панію. Якщо це зробити не вдалося, він повинен після повернення на батьківщину привести вагомі аргументи, що пояснюють причину. У противному разі його заява на виплату збитку не розглядатиметься.

Як правило, у разі ДТП за кордоном страхувальник зали­шається з проблемою сам на сам. Тому він повинен заздалегідь знати основні правила поведінки в цьому випадку. Він має викликати місцеву дорожну поліцію й одержати від неї всі до­відки про аварію. Деякі компанії також вимагають фотографію пошкодженої машини на місці ДТП або проведення експерти­зи по оцінці збитку. Для VIP-клієнтів страховик може піти на витрати і запросити місцеву сюрвейєрську компанію (аварійно­го комісара) для складання висновку.

Згідно з українським законодавством, страховик не може оплатити рахунки, виставлені місцевим СТО за безготівковим розрахунком. Ремонт машини за кордоном страхувальник має оплатити самостійно. Після повернення на батьківщину, надав­ши всі необхідні документи, він може одержати від страховика компенсацію своїх витрат.

Різні страхові компанії пропонують різні умови страху­вання. У разі викрадення страхова виплата по цьому ризи­ку здійснюється тільки після порушення кримінальної спра­ви за фактом викрадення машини. Умови страхування можуть передбачати виплату авансу, наприклад, у розмірі 30% від страхової суми. Решта відшкодування (близько 70%) може бути виплачена після закриття справи в суді або її припинення, але не пізніше обумовленого терміну, най­частіше півроку.

Якщо автомобіль буде знайдений, страхувальник має повер­нути отримане страхове відшкодування. У противному разі автомобіль переходить до страхової компанії.

Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкоду­вання тільки у випадках, обумовлених у страховому полісі та правилах страхування. У страхуванні автомобілів поширена та практика страхування зі слів агента страхової компанії. Досить часто в таких випадках відбуваються непорозуміння і просто обман страхувальників.

Щоб такого не сталося, страхувальник має пам'ятати, як поводитися при придбанні страхової послуги. По-перше, слід вимагати для ознайомлення правила страхування, затверджені Мінфіном України. По-друге, перевіряти відповідність умов договору страхування цим правилам. По-третє, рекомендуєть­ся не погоджуватися на великий розмір франшизи, яка озна­чає розмір неоплачуваного збитку або величину, що вирахо­вується зі збитку.

9.5. Комплексне страхування транспортних ризиків

Для того щоб, користуючись транспортними засобами, мати захист практично від усіх можливих ризиків, слід оформити не один вид страхування. Нині на страховому ринку України про­понуються такі послуги по страхуванню транспортних ризиків:

1. Страхування засобів транспорту.

2. Страхування цивільної відповідальності власників авто­транспортних засобів перед третіми особами на території України і поза її межами.

3. Страхування відповідальності автоперевізника при вико­нанні міжнародних перевезень на умовах конвенцій КДПГ і МДП.

4. Страхування водіїв від нещасних випадків на території України.

5. Страхування вантажів при здійсненні внутрішніх і міжна­родних перевезень.

6. Страхування медичних витрат на час поїздок за кордон.

7. Страхування майна і технічних ризиків.

Щоб не оформляти кожний вид страхування окремо, стра­ховики пропонують комплексні види. У багатьох страхових ком­паніях перераховані послуги мають власні «імена». Часто вони відображають діяльність страховиків у конкретному напрямі. Подібні програми діють як на території України, так і поза її межами. До таких можна віднести програму «Авто-Асістанс», пропоновану українською страховою компанією «АСКА».

Дата добавления: 2015-06-27