Структура програми страхування 1 страница

Основні пункти програми страхування ризиків турфірми представлені на рис. 4.9.

Загалом програма страхування повинна включати такі елементи:

1. Аналіз загальноекономічної ситуації, у якій доводиться функціонувати турфірмі. На цьому етапі може бути прийнято будь-яке рішення, аж до повного покриття фірми.

Рис. 4.9. Структура програми страхування ризиків турфірми

Аналіз ризиків турфірми з визначенням умов їх виник­нення і кількісної оцінки: імовірності ви­никнення, можливих розмірів збитку.

Виділення з усієї сукупності ризиків, що підлягають стра­хуванню, через об'єктивні причини, уподобань фірми або її фінансових можливостей.

Визначення параметрів необхідного страхового покриття для кожного із страхових ризиків.

Визначення прийнятних видів страхування, що забезпе­чують необхідне страхове покриття.

Виділення видів страхування, обов'язкових або інших вимог.

Розробка вимог до страхового партнера.

Аналіз страхового ринку і вибір страховика, що задоволь­няє певним вимогам.

Умови перегляду програми страхування.

10. Для кожного зі страхових ризиків мають бути визначені

параметри необхідного страхового покриття, які включають:

вартість об'єктів страхування;

перелік небезпек, від яких здійснюється страхування;

перелік страхових випадків, при настанні яких необхідне страхове відшкодування;

види збитків, прийнятих до уваги при визначенні розмірів страхового відшкодування;

максимальна страхова відповідальність по кожному типу небезпек і по кожному виду збитків;

місце розташування об'єктів, що страхуються;

період дії страхового покриття.

Максимальна страхова відповідальність по кожному типу небезпек і виду збитків повинна відбивати погляди ри-зик-менеджера з приводу обсягу страхового відшкодування для окремих ри­зиків у разі настання найбільш несприятливої си­туації. Максимальний його розмір доцільно вста­новлювати на рівні максимально прийнятного розміру збитку, визначеного в процесі аналізу ри­зиків.

Вибір умов страхування має відбивати побажання турфір-ми з приводу основних умов договору страхування. Найчасті­ше це відбувається в процесі ознайомлення з послугами різних страхових компаній і вибору найбільш прийнятних.

У цілому до комплексу умов страхування входять такі ком­поненти:

♦ умови надання страхового покриття;

схема страхування;

умови, що обмежують відповідальність страховика;

розмір і умови сплати страхової премії;

обов'язки страховика;

обов'язки страхувальника;

терміни укладення договору страхування;

умови відмови страховика від сплати страхового відшко­дування;

порядок виплати страхового відшкодування;

умови переходу прав страхувальника після сплати стра­хового відшкодування;

інші умови, за бажанням турфірми.

При розробці програми страхування турфірми необхідно визначити найважливіші для неї види страхування.

Класифікація ризиків не повною мірою відповідає класиф­ікації видів страхування. Більшість традиційно сформованих видів, наприклад страхування майна юридичних осіб, містить захист від різних ризиків. І навпаки, той самий ризик може знайти своє вираження в різних видах страхування. Наприк­лад, кредитний ризик може бути застрахований як за догово­ром страху­вання відповідальності за невиконання зобов'язань, так і за договором страхування фінансових ризиків.

Тому туристичне підприємство має можливість вибрати, у рамках яких видів страхування для нього бажано одержати страховий захист. Принципово можна виділити два типи до­говорів страхування: спеціальні, які надають захист тільки від одного виду ризику або покривають тільки один вид збитків, і комплексні, шр надають захист від усіх або більшості ризиків для обраного об'­єкта страхування.

Укладення комплексних договорів має ряд привабливих для турфірми моментів:

зменшуються витрати часу на переговори по страхуванню;

досягається краще розуміння інтересів сторін;

швидше виплачується страхове відшкодування;

комплексна тарифна ставка завжди менша, ніж сума окремих страхових тарифних ставок за тією ж сукупністю ризиків.

Однак тут є одна обставина: комплексний ризик може вия­витися таким великим, що покриття стане неможливим у рам­ках однієї страхової компанії. Але якщо його розбити на окремі ризики і відповідно застрахувати за різними договорами стра­хування, страхування стає можливим як для страхової компанії, так і для туристичного підприємства. Тим більше, що туристич­не підприємство може оцінити свої можливості, і якщо комп­лексне страхування йому буде не під силу, тимчасово вилучи­ти невеликі ризики зі страхового покриття.

Із загального переліку ризиків, що підлягають страхуван­ню, слід виділити такі, що підлягають обов'язковому стра­хуванню в рамках закону або в силу контрактних зобов'я­зань. Для обо­в'язкових видів страхування, які здійснюються в рамках закону, існують різні обмеження на умови укладен­ня страхових договорів.

На сьогодні перелік обов'язкових видів страхування, які діють в Україні, досить широкий і по­стійно поповнюється. Обо­в'язкове страхування, наприклад, стосується пасажирів гро­мадського транспорту, осіб, що керують автотранспортними засобами, відповідальності авіаперевізни­ків. Обов'язковому страхуванню підлягає і ряд ризиків туристів і громадян, які тимчасово ви­їжджають за кордон.

Вже просто згадування цих видів обов'язкового страхуван­ня свідчить, як тісно вони торкаються туристичної діяльності. У багатьох країнах передбачено обов'язкове страхування різних видів ци­вільної відповідальності, що необхідно мати на увазі при здійсненні діяльності за кордоном. Бу­вають випадки, коли обов'язкове страхування не передбачено законом, але обумов­лено взаємо­відносинами з партнерами. Наприклад, у ряді ви­падків необхідне страхування орендованого приміщення або поставного майна.

Вибір страхового партнера є важливою частиною розроб­ки стратегії страхування. На страхо­вому ринку туристичне підприємство може мати справу з декількома типами партнерів: страхо­вими компаніями, страховими брокерами, консалтинго­вими фірмами, агентами і консультан­тами.

Вибір страхового партнера є таким суттєвим, що потребує особливого обговорення. Про це йти­меться в главі 13.У разі самостійного пошуку прийнятної страхової компанії туристич­не підпри­ємство має проаналізувати можливості і надійність свого страхового партнера: його фінансову стійкість, платосп­роможність, здатність прийняти на себе необхідні ризики.

Підставою для перегляду програми по керуванню ризиками і, як частини її, програми страху­вання є нагромаджений досвід та інформація по збитках, що відбулися, протягом звітного пер­іоду. У процесі аналізу програми страхування здійснюється пе­реоцінка поточних страхових договорів, сі­гівставлення рівня стра­хових премій із загальною сумою пред'явлених претензій і виплат стра­хового відшкодування. Звіт про результати аналізу програми страхування повинен містити такі розділи:

Розрахунок витрат на сплату страхових премій і комісій­ної винагороди брокеру або консульта­нту.

Дані про збитки, що відбулися.

Відомості про виплати страхового відшкодування із заз­наченням виду збитку і частки відшкоду­вання в загальному обсязі збитків.

Аналіз програми страхування дає привід говорити про ефек­тивність її використання для керування ризиками турфірми. За результатами аналізу ризик-менеджер повинен зробити висновок про перегляд загальної стратегії ризик-менеджменту фірми і, як її складової, програми страхування. Має бути здій­снений також за­гальний аналіз виконання програми керування ризиками.

Висновки. Ризики в туристичному бізнесі різноманітні і широкомасштабні. Загалом їх можна поділити на ризики тури­стичного підприємства і ризики туристів.

Ризики туристичного підприємства можна розглядати як ок­ремий випадок ризиків підприємства сфери послуг. Особливу роль у діяльності туристичного підприємства відіграють ризики втра­ти майна, настання відповідальності фірми по зобов'язаннях, по­рушення зобов'язань з боку партнерів, фінансові ризики.

Ризики туристів поділяються на ризики внутрішнього, міжнародного і закордонного туризму. В усіх видах туризму на першому місці стоять ризики травм, нещасних випадків і непе­редбаче­них захворювань.

Керування ризиками в туристичній діяльності можна здійснити тільки шляхом грамотної дія­льності з реалізації про­грами ризик-менеджменту, що складається з низки послідовних етапів. Ме­тоди керування ризиком поділяються на контроль за ризиками і фінансування ризиків.

Страхування і самострахування складають методи фінансу­вання ризиків. Усі методи на певних етапах діяльності підприє­мства можуть і повинні відіграти свою роль. Однак без вкладен­ня коштів у фінансування ризику не може обійтися нині жодне підприємство. Саме страхування є дієвим су­часним інструмен­том, здатним в будь-яких ситуаціях відшкодувати збитки, які несе як турис­тична фірма, так і туристи.

Для ефективності ризик-менеджменту на туристичному підприємстві рекомендується розроб­ляти і відслідковувати про­граму керування ризиками в цілому і, як її складову частину, програму страхування.

Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності

Протягом не менше десяти років точаться дискусії з приво­ду страхування відповідальності в сфері туризму [8]. При цьо­му часто відповідальність туристичного підприємства помилко­во розглядають як професійну, в той час як поняття «професійна відповідальність» може відноситися тільки до фізичних осіб - носіїв конкретної професії. Туристичне ж підприємство, будучи юридичною особою, не може бути носієм професії, тому що носії різних професій у ньому працюють (бух­галтери, гіди, перекладачі, водії і т.д.).

У практиці страхування відповідальності її основу складає цивільна відповідальність, заснована на виникненні, здійсненні і захисті цивільних прав і необхідності відшкодування збитків як одного із способів їхнього захисту.

У туристичній діяльності цивільні права виникають на мо­мент укладення договору щодо надання туристичних послуг й існують протягом усього періоду дії цього договору. Виникнен­ня цивільних прав породжує відповідальність за їх порушення. Підставою відповідальності за порушення зобов'язань у турис­тичній діяльності є невиконання зобов'язань або неналежне їх виконання. Більше того, туристична організація, яка порушила свої зобов'язання, відповідає перед туристом незалежно від своєї провини. Це ж правило діє й у відношенні туриста, як сторони договору.

Нова редакція Закону України «Про туризм» [3] внесла ясність у поняття мінімальної відповідальності суб'єктів турис­тичної діяльності. Так, мінімальний розмір фінансового забез­печення туроператора має складати суму, еквівалентну не мен­ше 20 тис. євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги винятково зовнішнього і в'їзного туризму, повинен складати суму, еквівалентну не менше 10 тис. євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має складати суму, еквівалентну не менше 2 тис. євро. Ці суми по­винні враховуватися при страхуванні відповідальності суб'єктів туристичного ринку. Однак це не означає, що відповідальність не може бути застрахована на більшу суму.

Страхування цивільної відповідальності застосовується у всьому спектрі надання туристичних послуг. При цьому може розглядатися збиток, нанесений туристичним підприємством ту­ристу, туристом - туристичному підприємству, перевізником -пасажиру, і навпаки, готелем - своєму клієнту, і навпаки. Цивіль­ний кодекс України визначає види відповідальності в туристичній діяльності й у такий спосіб дозволяє страхувати як відпові­дальність туристичних організацій перед туристом, так і відпові­дальність туристів перед туристичними підприємствами.

Основними споживачами страхування відповідальності в туристичному бізнесі є транспортні підприємства, готелі, підприємства харчування, організатори масових заходів, ав­томобільні парки та інші учасники інфраструктури туристич­ного бізнесу.

До цього часу страхування відповідальності стосовно тури­стичного бізнесу в Україні обмежувалося страхуванням цивіль­ної відповідальності власників автотранспортних засобів як іноземних громадян на території України, так і громадян Ук­раїни на території інших держав.

Останнім часом у зв'язку із збільшенням потоків туристів за кордоном і пропорційно цьому - зростаючою кількістю скарг туристів на невиконання контрактів і договірних зобов'язань з боку турагентств, турфірм і туроператорів особливої популяр­ності набувають інші види страхування відповідальності. Вони включають страхування відповідальності туристичних підприємств на користь туристів та інших осіб, яким може бути заподіяна шкода в результаті непередбачених несприятливих випадків під час турпоїздки чи непрофесіоналізму страхуваль­ника (туристичного підприємства).

Факт. Найбільшого поширення набуло страхування загаль-ноцивільної відповідальності фізичних осіб при поїздках за кор­дон. Деякі держави, зокрема Австрія, запровадили норму стра­хування відповідальності для туристів із країн СНД. Це пов'язано з тим, що протягом останніх років кількість подій по нанесенню шкоди здоров'ю і майну третіх осіб громадянами країн СНД різко зросло, а компенсація цієї шкоди не здійснювалася.

У цілому страхування здійснюється за типовими правила­ми страхування цивільної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Об'єктом страхування відповідальності туристичного підприємства за невиконання зобов'язань є майнові інтереси туристичного підприємства (застрахованої особи), пов'язані з його обов'язком у порядку, встановленому законодавством України, відшкодування збитків туристам (та іншим особам) у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням своїх зо­бов'язань, у тому числі договірних.

Страховими подіями можуть бути випадкові пожежі в го­телях, вибухи, аварії, руйнування і т.д., що нанесли збиток май­ну, життю і здоров'ю туристів. Туристи можуть залишитися в країні перебування не з власної волі, а примусу, будучи при-

тягнутими до відповідальності за порушення місцевих по­рядків. При проведенні шоп-турів можливі конфлікти з місце­вою владою і рекетирами в місцях торгівлі. Як би там не було, якщо вони поїхали по туристичній путівці, повернення їх на Батьківщину належить до сфери відповідальності туристично­го підприємства, і воно зобов'язане врегулювати всі непередба­чені випадки, що сталися з їхніми підопічними.

Страхування специфічних туристичних ризиків

У практиці туристичної діяльності зустрічаються ситуації, пов'язані зі специфічною відповідальністю туристичного підприємства за невиконання зобов'язань перед клієнтами. Якщо вважати істиною, що турфірма завжди несе відпові­дальність за неможливість надати своєму клієнту послуги в повному обсязі незалежно від причин, то відповідальність туристичної організації виникає набагато частіше, ніж це за­гальновизнано.

По-перше, у разі відмови від поїздки. Трапляються ситуації, коли через непередбачені чи надзвичайні обставини, що сталися з туристом або членами його родини, виникає необхідність відмовитися від заброньованих місць у готелі, повернути квит­ки чи навіть весь туристичний пакет [51].

Туристичне підприємство не завжди може повернути своє­му клієнту всю вартість туру, тому що несе фінансову відпові­дальність перед своїми партнерами. Тому при відмові від опла­ченої раніше поїздки штрафні санкції за договором, укладеним між туристичним підприємством і самим туристом, висувають­ся винятково до останнього. їх розмір може досягати 100% суми, зазначеної в договорі. Очевидно, що подібні ситуації не йдуть на користь популярності туристичних послуг.

У цьому зв'язку деякі українські страхові компанії пропо­нують своїм клієнтам страхування, при якому страховими под­іями є випадки відмови від поїздки застрахованої особи при настанні таких страхових подій (підтверджених документами):

♦ хвороби, нещасного випадку або смерті застрахованої особи;

♦ хвороби, нещасного випадку або смерті близького роди­ча (чоловіка, дружини, батька, матері, дочки, сина, брата, сестри) застрахованого;

♦ пожежі, пограбування квартири застрахованого, у зв'яз­ку чим необхідна його присутність для розслідування справи;

♦ необхідності явки в суд для участі в засіданні, якщо заст­рахований виступає в ролі обвинувачуваного, потерпіло­го або цивільного відповідача.

Страхова сума і тарифи залежать від вартості пакета турис­тичних пропозицій і вартості проїзного документа.

По-друге, у разі так званої «поганої погоди» під час турпої-здки [5]. При страхуванні на випадок поганої погоди, що стало дуже популярним останнім часом не тільки в туристичному бізнесі, а й у бізнесі розваг, страхова компанія бере на себе зо­бов'язання по відшкодуванню витрат, наприклад, якщо:

♦ під час перебування туристів в аеропорту їм, не був за­безпечений виліт (або приліт) у зв'язку з поганою пого­дою;

♦ протягом обумовленого в договорі часу не забезпечено проведення передбачених програмою туру розваг і спе­цифічних туристичних послуг: катання на водних лижах, прогулянок на катерах і т.ін. через шторм на морі;

♦ не забезпечений перехід через гірський перевал або катан­ня на гірських лижах через лавинонебезпечний сход снігу.

Такі події в якості страхових мають бути обумовлені в до­говорі страхування в залежності від виду туру.

По-третє, на забезпечення туристом обмежень на лов риби і турполювання. У договорах на лов риби і турполювання заз­далегідь обумовлюється: не більше якої кількості кілограмів риби може спіймати турист протягом дня і не більше якої кількості диких тварин може відстріляти під час полювання.

По-четверте, у разі порушення зобов'язань з боку контра­гентів туристичного підприємства. Туристи, повернувшись з поїздки, часто скаржаться на сервіс, що не відповідає обумов­леному в турпакеті: не зустріли в аеропорту, надали не той

тягнутими до відповідальності за порушення місцевих по­рядків. При проведенні шоп-турів можливі конфлікти з місце­вою владою і рекетирами в місцях торгівлі. Як би там не було, якщо вони поїхали по туристичній путівці, повернення їх на Батьківщину належить до сфери відповідальності туристично­го підприємства, і воно зобов'язане врегулювати всі непередба­чені випадки, що сталися з їхніми підопічними.

Страхування специфічних туристичних ризиків

У практиці туристичної діяльності зустрічаються ситуації, пов'язані зі специфічною відповідальністю туристичного підприємства за невиконання зобов'язань перед клієнтами. Якщо вважати істиною, що турфірма завжди несе відпові­дальність за неможливість надати своєму клієнту послуги в повному обсязі незалежно від причин, то відповідальність туристичної організації виникає набагато частіше, ніж це за­гальновизнано.

По-перше, у разі відмови від поїздки. Трапляються ситуації, коли через непередбачені чи надзвичайні обставини, що сталися з туристом або членами його родини, виникає необхідність відмовитися від заброньованих місць у готелі, повернути квит­ки чи навіть весь туристичний пакет [51].

Туристичне підприємство не завжди може повернути своє­му клієнту всю вартість туру, тому що несе фінансову відпові­дальність перед своїми партнерами. Тому при відмові від опла­ченої раніше поїздки штрафні санкції за договором, укладеним між туристичним підприємством і самим туристом, висувають­ся винятково до останнього. їх розмір може досягати 100% суми, зазначеної в договорі. Очевидно, що подібні ситуації не йдуть на користь популярності туристичних послуг.

У цьому зв'язку деякі українські страхові компанії пропо­нують своїм клієнтам страхування, при якому страховими под­іями є випадки відмови від поїздки застрахованої особи при настанні таких страхових подій (підтверджених документами):

♦ хвороби, нещасного випадку або смерті застрахованої особи;

♦ хвороби, нещасного випадку або смерті близького роди­ча (чоловіка, дружини, батька, матері, дочки, сина, брата, сестри) застрахованого;

♦ пожежі, пограбування квартири застрахованого, у зв'яз­ку чим необхідна його присутність для розслідування справи;

♦ необхідності явки в суд для участі в засіданні, якщо заст­рахований виступає в ролі обвинувачуваного, потерпіло­го або цивільного відповідача.

Страхова сума і тарифи залежать від вартості пакета турис­тичних пропозицій і вартості проїзного документа.

По-друге, у разі так званої «поганої погоди» під час турпої-здки [5]. При страхуванні на випадок поганої погоди, що стало дуже популярним останнім часом не тільки в туристичному бізнесі, а й у бізнесі розваг, страхова компанія бере на себе зо­бов'язання по відшкодуванню витрат, наприклад, якщо:

♦ під час перебування туристів в аеропорту їм, не був за­безпечений виліт (або приліт) у зв'язку з поганою пого­дою;

♦ протягом обумовленого в договорі часу не забезпечено проведення передбачених програмою туру розваг і спе­цифічних туристичних послуг: катання на водних лижах, прогулянок на катерах і т.ін. через шторм на морі;

♦ не забезпечений перехід через гірський перевал або катан­ня на гірських лижах через лавинонебезпечний сход снігу.

Такі події в якості страхових мають бути обумовлені в до­говорі страхування в залежності від виду туру.

По-третє, на забезпечення туристом обмежень на лов риби і турполювання. У договорах на лов риби і турполювання заз­далегідь обумовлюється: не більше якої кількості кілограмів риби може спіймати турист протягом дня і не більше якої кількості диких тварин може відстріляти під час полювання.

По-четверте, у разі порушення зобов'язань з боку контра­гентів туристичного підприємства. Туристи, повернувшись з поїздки, часто скаржаться на сервіс, що не відповідає обумов­леному в турпакеті: не зустріли в аеропорту, надали не той

номер у готелі, місце проживання було далеко від моря, харчу­вання не відповідало гарантованому, не всі екскурсії були про­ведені і т.ін. Після повернення туриста додому туристичне підприємство не може відновити обіцяні послуги, але воно може оплатити моральну компенсацію, застрахувавши свою відповідальність перед туристом за виконання зобов'язань за договором з ним.

Висновки. Сьогодні в усьому світі велика увага приділяєть­ся відповідальності фізичних і юридичних осіб за збиток, який вони можуть нанести життя, здоров'ю і майну третіх осіб. Це одне із положень всесвітньої Декларації прав людини. Поняття відповідальності, умови її настання і необхідність покриття за­подіяного збитку передбачено цивільним законодавством всіх цивілізованих країн.

Оскільки грошове відшкодування збитку може бути занад­то непосильним для окремої особи, відповідальність стали стра­хувати. Законодавство багатьох країн світу, у тому числі й Ук­раїни, передбачає перелік обов'язкових виглядів страхування відповідальності, причому на першому місці є страхування за-гальноцивільної відповідальності, як основа регламентації всіх видів відповідальності.

У туристичній діяльності відповідальність суб'єктів турис­тичної діяльності за життя, здоров'я, майно туристів, а також виконання зобов'язань за договором встановлюється Законом «Про туризм» і низкою інших правових актів. Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за збиток, нанесений життя або здоров'ю туриста, його майну, є в Україні обов'язковим.

Нині страхові компанії України пропонують широкий спектр послуг щодо різних видів страхування відповідальності.

Зміст страхування зовнішньоекономічних зв'язків у туризмі

Зовнішньоекономічні зв'язки - це комплексна система різноманітних форм міжнародного співробітництва держав та їхніх суб'єктів у всіх галузях економіки. До суб'єктів держави відносяться носії прав і обов'язків, покладених на них держа­вою. Це регіони, господарюючі об'єкти й індивідуальні підприємці. Природно, що до таких відносяться і туристичні підприємства.

Ринкова економіка створила широкі можливості для розвит­ку зовнішньоекономічних зв'язків у туризмі. У зв'язку з цим першорядного значення набувають питання організації зовні­шньоекономічної діяльності, її регулювання і валютно-фінансо­вого забезпечення. Усе це разом взяте неможливе без певних гарантій безпеки і схоронності вкладених коштів. В якості ос­таннього широко застосовується страхування.

Страхування зовнішньоекономічних зв'язків у туризмі - це міжнародні економічні відносини по захисту майнових інте­ресів суб'єктів туристичної діяльності при настанні певних подій (страхових випадків).

Страхування зовнішньоекономічних зв'язків у туризмі оз­начає страхування зовнішньоекономічних ризиків, що виника­ють при здійсненні туристичної діяльності, і являє собою ком­плекс видів страхування, що забезпечують захист інтересів вітчизняних і закордонних учасників тих або інших форм міжнародного співробітництва.

Як і страхування, воно включає особисте страхування, май­нове страхування і страхування відповідальності в процесі здійснення міжнародного співробітництва. Можливі види стра­хування зовнішньоекономічних зв'язків стосовно туризму ха­рактеризує рис. 8.1.

Рис. 8.1. Види страхування зовнішньоекономічних зв'язків у туризмі

Найбільш популярними є:

♦ медичне і деякі інші види страхування від'їжджаючих за кордон (страхування за системою «Асістанс»);

♦ страхування відповідальності власників автотранспорту (страхування в системі «Зелена карта»);

♦ страхування відповідальності турфірми за договором;

♦ страхування від валютних ризиків;

♦ страхування відповідальності позичальника за непога-шення кредиту.

Страхування туристів в Україні є обов'язковим. Інші види страхування - добровільні. Однак сам характер угод про тури­стичні послуги, оренду того чи іншого майна і т.ін., як правило, враховує страхування як неодмінну передумову дії договору. Залежно від змісту деяких видів контрактів витрати по стра­хуванню може нести кожна зі сторін, вона ж обирає умови стра­хування і страхову компанію, орієнтуючись на власні інтереси та інтереси вітчизняних страхових компаній.

8.2. Поняття про систему «Асістанс»

Виникнення системи «Асістанс» пов'язують з післявоєнним міграційним бумом кінця 50-х — початку 60-х років XX ст., коли мільйони людей, відчувши можливість і смак подорожей, а та­кож в інших справах, опинилися поза територією країни про­живання. Це туристи, громадяни, що виїхали за гостьовою візою, у відрядження, для роботи за контрактом. Не говорячи вже про репатріантів і біженців. Таких людей - мільйони. Відповідно, зросла і кількість супроводжуючих їх ризиків.

Світове співтовариство зіштовхнулося з небаченими до цього проблемами: хто має лікувати цих людей у разі раптово­го захворювання, врегульовувати конфлікти чи непорозуміння з адміністрацією міст, поліцією? Що робити з дітьми, якщо вони приїхали з дорослими, котрі раптово занедужали чи померли? Що робити з тілом померлого? Що робити з автомобілем іно­земця, якщо він з якоїсь причини не може ним керувати? Як допомогти туристу, якщо він втратив документи, відстав від

групи чи запізнився на потяг? Це далеко не повний перелік проблем. І найголовнішим є питання: хто всім цим повинен перейматися і хто має оплачувати витрати?

Слід зазначити, що в подібних випадках людей не стільки цікавить грошова допомога, скільки конкретна послуга. Іноземні громадяни найчастіше не знають мови, законів, звичаїв, орган­ізації сфери обслуговування, та й на багато чого просто не ма­ють прав. Практика показує, що посольства країн при такій кількості потребуючих допомоги не в змозі оперативно вирішу­вати ці питання. Крім того, більшістю з цих питань, наприклад забезпеченням медичною допомогою, вони не можуть займа­тися через свій статус.

Якщо є проблема, то знаходиться і її рішення. Світове співтовариство вирішило її шляхом застосування давнього спо­собу, який добре зарекомендував себе - солідарної взаємодо­помоги, тобто страхування, але за особливою системою, що одержала назву «Асістанс».

«Асістанс» - вид страхування, в якому страхове відшко­дування сплачується не в традиційно грошовій формі, а у виг­ляді конкретної послуги чи плати за фактично надану послугу. Якщо в класичному страхуванні мова йде про грошове відшко­дування збитку, то в системі «Асістанс» - про надання послу­ги у формі негайної допомоги. Здійснюють це страхування стра­хові компанії особливого типу, що поєднують страхові і сервісні функції, або звичайні страхові компанії, які працюють за дого­вором з компаніями-асістантами.

В якості останніх виступають спеціалізовані компанії по організації подібних послуг, що мають розгалужену мережу представництв в усьому світі. Найбільш відомі:

Дата добавления: 2015-06-27