Особливості взаємодії 1 страница

Людина і природне середовище: Сощальна екологія

Особливості взаємодії

Таким чином, на сьогоднішній день для збереження біологічного різно­маніття актуальним є розв'язання таких проблем: збільшення загальної площі заповідного фонду України, розмірів природно-заповідннх територій; збере­ження цілісності екосистем із застосуванням поряд із традиційними біотех-ноиогічних методів.

Питання для самоконтролю

1. Які основні функції живої речовини ви знаєте, у чому їхня сутніть?

2. Які основні підходи розв'язання проблем суперечності між суспільс­твом та природою?

3. Поясніть значення біоекології для прийняття логічно обгрунтованих рішень щодо реалізації планів розвитку цивілізації.

4. Дайте визначення поняття «екологічний чинник». Назвіть основні ■ групи екологічних чинників.

5. Назвіть основні типи біотичних взаємовідносин.

6. Перерахуйте основні ознаки, які характеризують популяцію.

7. Що таке біоценоз, біотоп?

8. Чому кількість ланок у трофічному ланцюгу не перевищує 4-5?

9. У чому полягає значення продуцентів та редуцентів для біосфери Землі?

10. Які є типи екологічних сукцесій?

11. Поясніть, який біоценоз формуватиметься після вирубки лісу або

12. У чому полягає відмінність понять «екосистема» та «біогеоценоз»?

13. Які зміни відбуваються у популяціях під впливом антропогенних

14. За яких умов зруйновані популяції здатні відновитись?

15. Перерахуйте основні стратегії охорони природних ресурсів.

16. Які проблеми дозволяє розв'язати нова галузь — біотехнологія?

Література

1. Акимоеа Т. А., Хаскин В. В. Зкология: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 1998.—455 с.

2. Біютехнологйя сельскахозяйственньосрастений /Пер. с англ. В. И. Негрука с предмете. Р. Г. Бутеико. — М.: Агропромиздат, 1987. — 301 с.

3. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань: Підручник. — К: Либідь, 1995. — 288 с.

4. Валиханова Г. Ж. Биотехнология растений. — Алмати: «Коноісьік», 1996. — 272 с.

5. Вопросьі социожологии / Материальї первой всесоюзний конфереицш «Проблеми социапьной жологии». — Львов, 1986. — 352 с.

6. Дідух Я. П. Популяційна екологія. — К.: Фітоцентр, 1998. — 192 с.

7. Запольський А. К, СалюкА. І. Основи екології: Підручник //Заред. К.М. Ситника. — К.: Вища школа, 2001. — С. 26-43.

8. Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998. —- 248 с.

9. Корсак К. В., Плахотнік О. В. Основи екології: Навч. посібник. — 2-ге вид. стереотип. — К.: МАУП, 2000. — 240 с.

10. Основи екології. Навчальний посібник для підприємств зв'язку // За ред. В. Єнколо. —Львів, 1998.—210с.

11. Основи соціоекології: Навч. посібник // За ред Г. О. Бачинського. — К.: Вища школа, 1995. — 238 с.

12. Основи жологии и жологическая безопасность: Учебное пособие /ІПод ред. В. В. Шкарина, И. Ф. Колпащжовой. — Н. Новгород: Изд-во Нжже-городской медицинской академии, 1998. — 172 с.

13. Редкие и исчезающие растения и жяеотньїе Украйни: Справ. /А В. И. Чопик и др. — К.: Наукова думка, 1988. — 256 с.

14. Страшнюк Н. М. Проблема збереження біорізноманіття на природно-заповідних територіях та з використанням біотехнояогічних методів /А Семінар «Охорона біорізноманіття та господарська діяльність на при­родних територіях, що охороняються; раціональне природокористу­вання, екологічний моніторинг». Тези допов. — Київ, 2000. — С. 46—48.

15. Структура популяцій рідкісних видів Флори Карпат / К. А. Маяиновсь-кий та ін. — К.: Наукова думка, 1998. — 173 с.

16. Червона Книга України. Рослинний світ. — К: Українська енциклопедія, 1996. — 214 с.

17. Чернова Н. М, Билова А. М. Екологія. — К.: Вища гакояа, 1986. — 231 с.

Соців.іьна екологія

б.

Прикладні аспекти взаємодії суспільства і природи

Розділ 3. Прикладні аспекти взаємодії суспільства і природи

Тема 11. Людина в навколишньому середовищі

Екологія людини як наука, об 'єкт ЇЇ дослідження та основні завдання Поняття про гігієнічне нормування, гранично допустимі концент­рації, гранично допустимі рівні і дози, максимально допустиме на­вантаження.

Зє 'язок внутрішнього середовища людини з навколишнім середови­щем; поняття про гомеостаз.

Вплив абіотичних, біотичних компонент та антропогенних чинни­ків (хімічних речовин) забруднення біосфери на стан здоров 'я людей. Вплив радіоактивного забруднення на здоров 'я населення. Канцерогенна дія чинників середовища на людський організм.

/.

Екологія людини як наука, об'єкт її дослідження та основні завдання

Рис 31. Пам'ятник на вшивку Чорнобильської катастрофи 1986 р. (м Л. Г. Руденко, електронна версія атласу України)

Прикладні аспекти взаємодії Соціальна екологія

суспільства і природи

Високий рівень концентрації промисловості та сільського господарства, екологічно необгрунтована господарська діяльність призвели до того, що Україна сьогодні є однією з найбільш екологічно неблагополучних країн Єв­ропи. Значно погіршила ситуацію найбільша у світі ядерна аварія на Чорно­бильській АЕС.

Аналіз стану навколишнього природного середовища свідчить про те, що в останні роки суттєвих позитивних зрушень в екологічній обстановці не сталося, у деяких місцях вона навіть погіршилася.

Певна тенденція до зменшення викидів в атмосферу досягнута за раху­нок зупинки деяких виробництв, що сталася в основному з економічних при­чин. Водночас лише в одному Кривому Розі від стаціонарних джерел щоріч­но викидається в повітря ІД млн т забруднюючих речовин — десята частина всіх викидів в Україні, а загалом шкідливі викиди в атмосферу в Донецькій та Дніпропетровській областях складають більше половини від загального їх­нього об'єму.

За статистичними даними, скиди забруднених стічних вод у відкриті водойми із року в рік збільшуються і становлять мільярди кубічних метрів.

В останні роки стало звичним закриття пляжів через високе бактеріологі­чне забруднення води в курортних зонах Одеси, Криму і на Азовському морі

Пестицидне навантаження станом на 2000 р. складало у середньому 3 кг на 1 га, що в 6 разів вище від світового показника (у Закарпатті ~*- 8,7 кг на 1 га, у Криму — 12,7 кг на 1 га). Площа угідь, забруднених залишками хіміч­них засобів захисту рослин, сягла 14 млн га, що становить третину всіх сіль­ськогосподарських угідь.

Несприятливого впливу атмосферних забруднень зазнає близько 17 млн осіб, або 34% усього населення країни.

Одночасно в здоров'ї населення України в останні 20 років намітилася ціла низка негативних тенденцій, багато з яких значною мірою пов'язані з не­задовільною екологічною ситуацією. Зокрема, на 51,3% збільшилась захво­рюваність населення на хвороби крові та кровотворних органів, органів кро­вообігу — на 54%, онкологічні захворювання — на 27,8 %,

За даними Українського науково-дослідного шетитуті педіатрії, аку­шерства і гінекології, у 1991 р. близько 70% новонароджених мали ті чи інші відхилення у здоров'ї, у 1999 р. цей показник становив вже 90%,

У зв'язку із цими проблемами почала розвиватися нова галузь еколо­гії — екологія людини — комплексна наука, яка вивчає взаємовідносини лю­дини, як індивіду, і навколишнього середовища. Вона сприяє збереженню і зміцненню здоров'я, розвитку фізичних та психічних можливостей людини.

Термін «екологія людини» ввійшов у літературу в і 921 році. Проте ше в

що зрозуміти людину можна лише в єдності плоті, духу та природи, частн-

П7

Соніа.іьна екологія Прикладні аспекти взаємодії

суспільстпа і природи

нею якого вона є. і майбутнє науки про людину лежить на шляхах об'єднання цих трьох складових.

Фахівців, які працюють у галузі екології людини, цікавить насамперед, як впливає руйнівна діяльність людини в біосфері на стан її здоров'я і які за­ходи щодо охорони біосфери можуть сприяти зміцненню та розвитку здо­ров'я люлинн.

Об'єктом вивчення екологи* людини є система «людина — навколишнє середовище», або антропоекоенстема. Людина є істотою біосоціальною. Як істота біологічна, вона залежить від фізичних чинників середовища і зв'язана із середовищем існування через харчування, дихання, обмін речовин. Разом із тим, людина не може жити поза сім'єю, колективом, суспільством. Людина є одиницею суспільства, яке в результаті технічного і соціального розвитку впливає на природу. З цієї позиції, зовнішнє (навколишнє) середовище вклю­чає природне і соціальне середовища. Природне середовище складається з біосфери, гідросфери, атмосфери та літосфери, які перебувають під впливом космосфери. Природне середовище існує як у природному, так і у зміненому (антропогенному) вигляді.

Соціальне середовище складається з різноманітних підсистем соціаль­ної інфраструктури суспільства. Чинники кожної підсистеми суттєво впли­вають на стан здоров'я населення.

Основні завдання екології людини були визначені у 1983 р. на нараді в Архангельську (Росія) та в 1984 р. школі-семінарі з даної проблеми у Суздалі (Росія). До них належать: ІЗ^І Вивчення стану здоров'я людей. -- Дослідження динаміки здоров'я в аспектах природно-історичного та со-

ціально-економічиого розвитку. З- Прогноз стану здоров'я майбутніх поколінь людей.

4. Вивчення впливу окремих чинників середовища та їхніх компонент на здоров'я і життєдіяльність популяцій людей.

5. Дослідження процесів збереження та відновлення здоров'я і соціально-трудового потенціалу популяцій.

Аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини.

«их методів екології людини (космічних, біохімічних тощо), озробка шляхів підвищення рівня здоров'я та соціально-трудового по­тенціалу населення.

На сучасному етапі до вказаних вище завдань додаються такі: Створення аитропоекологічвого моніторингу — системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв'язку з дією на них різ­них чинників навколишнього середовища, а також спостережень та оці­нок умов середовища, які впливають на здоров'я населення, зумовлю­ють поширення захворювань.

Прикладні аспекти взаємодії Соціальна екологія

суспільства і природи

2. Складання медико-гвографічних карт, що в і лображают ь територіальну диференціацію захворювань населення, пов'язаних із мої іршениям яко­сті навколишнього середовища.

3. Співставлення медико-геотрафічних карт із картами забруднення на­вколишнього середовища і встановлення кореляційної залежності між характером і ступенем забруднення різних природних компонент сошо-екосистем та відповідними захворюваннями населення.

4. Визначення науково обгрунтованих значень гранично допустимих тех­ногенних навантажень на людський організм.

2. Поняття про гігієнічне нормування, гран ично допустимі

концентрації, гранично допустимі рівні і дози,

максимально допустиме навантаження

Із метою оцінки того, наскільки негативним є вплив тих чи інших чов­ників навколишнього середовища на організм людини та його здоров'я вве­дено поняття гігієнічного нормування. Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапазон параметрів чинника середовища, який є оптималь­ним або принаймні не є небезпечним із точки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я людини, людської популяції.

За такого нормування чинники навколишнього середовища не повинні негативно впливати на фізичний і психічний розвиток людини, н самопочут­тя, працездатність, репродуктивну функцію та санітарні умови життя. Інши­ми словами, гігієнічне нормування забезпечує оптимальний стан організму у процесі навчання, виховання, трудової діяльності і усього життя.

При розробці гігієнічних нормативів оперують такими поняттями як: гранично допустимі концентрації (ГДК), гранично допустимі рівні (ГДР) і дози (ГДД).

Згідно з поглядами Г. І. Сидоренка (1978 р.), фактичне забруднення оточуючого середовища виражається у вигляді реального навантаження хімі­чних, біологічних і фізичних чинників. Власне, це реальне навантаження ви­значає можливі зміни у стані здоров'я населення. З огляду на це введено ще одне поняття гігієнічного нормування — це максимально допустиме нава­нтаження (МДН). Під цим поняттям слід розуміти таку максимальну інтен­сивність дії всієї сукупності чинників навколишнього середовища, яка не ви­являє прямого чи побічного шкідливого впливу на організм людніш та її на­щадків і не погіршує санітарних умов життя.

МДН і є тим гігієнічним нормативом, який відображає.усю складність взаємодії організму й середовища і є критерієм якості середовища. Інші гігіє­нічні нормативи, а саме ГДК, ГДД, і ГДР, дозволяють визначити рівні впливу лише- окремих чинників навколишнього середовища і розробити заходи.

Соціальна екологія Прикладні аспекти взаємодії

суспільства і природи

спрямовані на оздоровлення лише певних об'єктів середовища (наприклад, зниження рівнів окремих хімічних, фізичних і біологічних чинників).

3. Зв 'язе*; внутрішнього середовища людини з навколишнім середовищем; поняття про гомеостаз

Із самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність про­ходила у навколишньому середовищі, а здоров'я формувалось залежно від впливу природних чинників на організм. При цьому здатність організму до самопідтрямки у сталому стані незалежно від оточуючого середовища трива­лий час залишалася загадкою. Першими, хто спробував дослідити це питання, були французький учений К. Бернар і американський дослідник Р. Кєннон.

К. Бернар вперше припустив, що внутрішнє середовище людини, яке
оточує пйтини і тканини, навіть за різких змін навколишнього середовища
практично не змінюється. Ц^-

Л Кєнкон. ж фізіолог, розвинув погляди К. Бернара. Він увів поняття гомеостазу — відносного сталого стану внутрішнього середовища і деяких фізюлопчннх функцій організму. З його точки зору, організм — це відкрита для навколишнього середовища система, яка має чимало зв'язків із ним через органи почуттів, рецептори шкіри, слизових оболонок, кишково-шлункового тракту. вервозо-м"язових органів. Під впливом якого-небудь зовнішнього чинника відбуваються зміни у межах фізіологічних коливань функцій орга­нів, систем і організму в шзому, азе при цьому- зберігається стан відносної сталості внутрішнього середовища, що забезпечує нормальний хід обміну ре­човин. і механізмами азшгхаші, або пристосування, є механізми са-морщ.іяіт. Вони діють і на рівні клітини, і на рівні органу, системи та орга-«ацу. Процес клшзнної саморегуляції не є автономним, він підкоряється ре-

окрннної та шуннот систем, які здійснюють юний контроль за сталістю внутрішнього середовища організму. Реакції які забезпечують гомоестаз, спрямовані на підтримання стаціо-ашю комплексних процесів для виключен-чинників. вироблення або збереження середовища у змінених умовах сере-яя здоров'я індивідуума, угнїсть хвороби. Але здоров'я — це (ексний показник, який характеризує здатність організму швидка адаптуватись до умов середовища, яке по-стшно змтюсться, до оптимального виконання професійних та інших функцій як суспільних, так і біологічних.

Прикладні аспекти взаємодії Соціальна екологія

суспільства і природи

Процес адаптації залежить від індивідуальної реактивності організму та сили дії чинників навколишнього середовища. Критерієм ступеня адаптації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії чинника, до якого сфор­мувалася адаптація. Виділяють кілька чинників зовнішнього середовища, які здатні порушувати гомеостаз та призводити до виникнення того чи іншого захворювання:

1. Безпосередньою причиною порушення нормальної життєдіяльності ор­ганізму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища. Очевидно, те, що географічний розподіл низки захворювань тісно пов'язаний із кліматичними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю інсоляції, переміщення повітря, ат­мосферним тиском тощо.

2. Іншою причиною є біотична компонента навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів, отруйних рослин, комах та небезпечних для людини тварин.

3. До цієї категорії відносять патологічні стани, пов'язані з антропогенни-ми чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва.

4. Вплив абіотичних, біотичних компонент та антропогенних

чинників (хімічнихречовин) забруднення біосфери

на стан здоров 'я людей

Абіотична компонента

Відомо, що природне середовище утворює визначені, вайчастіше спе­цифічні умови для збереження здоров'я. Так, наприклад, встановлено, шо іс­нує тісний зв'язок між смертю, народжуваністю та сонячною активністю. З виникненням плям на Сонці у людей псується настрій, знижується працезда­тність, порушується ритм життя. У цей період реєструють підвищення загос­трень хронічних хвороб, насамперед серцево-судинної та центральної нерво­вої систем, дорожнього травматизму. Відомо, що короти хвилі удьтрафіоле-тового випромінювання Сонця згубно впливають на живий організм, вони поглинаються нуклеїновими кислотами, що призводить до генетичних мута­цій, водночас збільшується кількість злоякісних утворень— раку, саркомо, лейкозу.

На розвиток життя значною мірою впливає магнітне поле Землі. Воно захищає життя на планеті від іонізуючого сонячного та космічного випромі­нювань, які згубно впливають на тканини та генетичний апарат оргздгзмів. Так, під впливом зменшення напруги магнітного поля, як засвідчив канадсь­кий учений Я. Крейн, у тканинах організмів виникають необоротні зміни, і розвивається безпліддя.

~. _л •„ Прикладні аспекти взаємодії

Соціальна екологія иримищи

суспільства і природи

Із кліматичними чинниками — температурою, вологістю, тиском, віт­рами тощо — тісно пов'язані функціональні стани та захисні реакції організ­му, а також мотивація поведінки, що, у свою чергу, може призвести до вшш-изаенвя низки захворювань, у тому числі психічних розладів.

Біотична компонента

Питання взаємовідносин людини із тваринним світом, у тому числі іс­нування та поширення низки небезпечних захворювань, які передаються від тварин до людей, також належать до медичних проблем екології.

Академік Павловський створив учення про природні осередки ряду ін­фекційних хвороб. Учений довів, що у природі існують осередки багатьох хвороб, у яких збудник зберігається завдяки переходу від однієї тварини до іншої. Багато прнродно-опосередкованих інфекцій передаються кровосисни­ми комахами (кліщами, блохами, москітами, комарами тощо), наприклад: чу­ма, жовта лихоманка, малярія. У результаті антропогенних змін у навколиш­ньому середовищі внаслідок безпосереднього або опосередкованого впливу людини на природу можливе виникнення несподіваних епідеміологічних си­туацій та процесів.

Вилив антропогенних чинників (хімічних речовин) забруднення біосфери на стан здоров'я людей,

Проблема забруднення біосфери виникла у зв'язку з розвитком промис­лового виробництва. Особливої гостроти вона набула у другій половині XX ст., у період науково-технічної революції, яка характеризується надзви­чайно високими темпами росту промислового виробництва, споживання еле­ктроенергії та використання транспортних засобів.

Науково-технічний прогрес у промисловому виробництві призвів до розширення використання природних ресурсів. Перелік хімічних елементів, які застосовує людина у промисловому виробництві, суттєво збільшився за останнє десятиліття. Якщо на початку XX ст. використовували 19 хімічних елементів, то у середині століття у промисловому виробництві їх було близь­ко 50, а в 70-х роках — понад 100. Ці зміни у промисловому виробництві від­билися на структурі промислових викидів, що призвело до якісно нового за­бруднення атмосферного повітря, а саме аерозолями важких і рідкісних ме­талів.

Всесвітня організація охорони здоров'я дає таке визначення ■забруднен­ня — п^е поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь-яких ін­ших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які без­посередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і створене нею для власних потреб штучне середовище.

Соціальна еко/,

Прикладні аспекти взаємодії суспільства і природи

	ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЗДОРОВ'Я 1 НАСЕЛЕННЯ (за осластдаш, у %л»иакг)»^іча*ип [ можливого рівня здоров'я;
І і І Ь -
15!б \% 20 23 34 1 і рі нень здоров'я НАСЕЛЕННЯ ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВ'Я <4 Медичні **}Сбш і и ні -*4| Психічні -НЩ ЕкадооЧяі | -^вСяалковд

Рис. 32. Здоров'я населення (за В. А. Барановськш

Саме такий підхід притаманний для більшості людей, які антропо центричних позиціях (тобто вважають, що людина < ди). В екологічному визначені поняття забруднення зроблено від антропоцентризму, при цьому екологи наголошують, ц стосується не лише людей і створеного ними штучного середовищ* пності всіх видів у біосфері та Землі з ближнім космосом. При тако забруднення трактується як внесення у довкілля, виникнення чи рг вищення у ньому кількості чи концентрації хімічних, фізичних, бі інформаційних чи будь-яких інших традиційних чи новостворенн чинників, що спричинює втрату рівноваги і завдає шкоди деяким ч ті видів екосистеми, де сталося це явище.

Забруднення поділяються на природні й антропогенні.

Прикладом перших є пил і гази під час виверження вулкана, ріодичних паводках, несподіваний заморозок чи навіть сніг для кв шень, вірус грипу чи нашестя сарани тощо.

Більш серйозною небезпекою є антропогенні, створені чи с людиною, забруднення. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне з ня повітря, води, грунту, продуктів харчування, а також шум, вібра ричні поля тощо викликають в організмі людини тяжкі шпологі' глибокі генетичні зміни.

Встановлено, що на сьогоднішній день загальний рівень тех забруднення атмосфери досягає 1 мдрд т аерозолів та газових вию 500 млн т пилу. Вміст забруднювачів атмосфери над містом прі 15 разів вищий, ніж у сільській місцевості, і в 150 разів більший, ні аном.

_ЛШгія Прикладні аспекти взаємодії

суспільства і природи

Прикладні «спекти взаємодії суспільства І природи

Соціальна екологія

Першими сигналами, які звернули увагу людей на те, що атмосферні за­бруднення можуть негативно виливати на здоров'я населення були токсичні мтаяа (фотохімічні тумани та смоги) — це випадки безпосереднього впли* ву атмосферних забруднень (перш за все, вихлопних газів автомобілів, до складу яких входить сірчистий газ), концентрація яких зростала за несприят­ливих метеорологічних умов. У людей фотохімічний смог викликає подраз» вевнх очей, слизових оболонок носа і горла, симптоми задухи, загострення легеневих і багатьох хронічних захворювань,

ТІруга група чинників, що спонукала уважніше подивитися на проблему забруднення атмосферного повітря, пов'язана із хронічними неспецифічними захворюваннями. Протягом останнього десятиліття зафіксовано різке збіль­шення кількості таких захворювань та зростання смертності населення від них. Збільшення рівня даних захворювань пов'язують із забрудненням повіт­ря такими промисловими хімічними отрутами, як важкі метали, хлор, аміак, чадний газ толю.

Характерною особливістю важких металів після потрапляння до органі­зму € їхній нерівномірний розподіл між клітинами і тканинами та здатність до накопичення в організмі. Виділяючись через сечові шляхи, слизові оболо­нки травного канату і різні залози, метали спричинюють у них патологічні

Хлор та його сполуки, стрункі для нервової системи і паренхіматозних органів, мають подразнюючу н опікову дію. Отруєння чадним газом призво­дить до кисневого шлодузання клітин та тканин і порушення обміну речо-

-ШИ.;-.../

Як і атмосфера, гідросфера також зазнає значного антропогенного впли­ву. Більшість того, про що йшлося при вивченні забруднюючих речовин по­вітря, стосується значною мірою і води. За даними ВООЗ, на сьогоднішній день від хвороб, які викликаються забрудненою питною водою, у світі вми­рає близько 5 млн новонароджених на рік. Захворювання кожного четвертого хворого стаціонару обумовлене забрудненням води водопроводів.

Не буде перебільшенням стверджувати, що практично всі елементи і речовини, які використовує людина, так чи інакше опиняються у гідросфері. За масо* > переважають хімічні забруднювачі: кислоти, мінеральні солі різно-

іюспино зростає кількість у воді органічних сполук, продуктів «великої йми»: нафти, проміжних і кінцевих продуктів її переробки, пестицидів, м иіі-

серед водних хімічних забруднень на особливу увагу заслуговують еко-токсик<шти оюксини, які викликають важкі пошкодження в імунній сие-

. причинами ЧСрсроДЖСНИЯ ШКірИ І СЛИЗОВИХ ОбОЯОНОК КИШКОВО'

шлунковий, факту, сечових шляхів, жовчного протоку, атрофії кісткового

МОЗку, генетичних ушкоджень ембріонів у вагітних жінок. Діоксиня викли­кають Яйворотні зміни у печінці, стимулюючи дію канцерогенів, радіації.

З'явилися особливі захворювання, пов'язані із забрудненням воли хімі­чними елементами: «ітай~ітаю> — при вживанні води з високим умістом кадмію»; «міномета» — при вживанні води забрудненої сполуками ртугі; «молібденова подагра» ■ — у випадку хронічного отруєння молібденом.

ак. встановле-

Зміни мікроелементното складу води також можуть викликати такі за­хворювання, як ендемічний зоб, флюороз, карієс зубів топ» по, що причиною ендемічного зобу є дефіцит йоду в біосф демічний зоб зустрічається на території Західної України і Полісся, де понад 10% населення мають ознаки зоба. Збільшення концентрації фтору у воді зо 1,0-1,9 мг/л призводить до виникнення флюорозу, який уражує зуби. Якщо концентрація фтору перевищує у воді 6 мг/я, з'являються зміни в кістках (грибовидні та дзьбовидні кісткові вирости, закостеніння кісток), виникають стійкі ураження печінки, травного тракту.

Слід зазначити, що інша група забруднювачів— біологічних заоруф-нюючих агентів у воді набуває особливого значення, випереджаючи за ве-

безпекою навіть хімічні. Це зумовлено тим, шо вод для багатьох патогенних організмів, якщо через в краплями слини чи води) передаються лише деякі переважна більшість: холера, тиф, бактеріальна гепатит, поліомієліт.

Ґрунт є кінцевим накопичувачем практично Забруднення ґрунту отрутохімікатами, мінеральнії вими та господарсько-фекальними відходами призі джерелом захворювань на туберкульоз, бруце шлункового тракту, а також гельмгіта. Крім того, тання пестицидів для знищення менше від 0.2% усі до поширення їхньої пгкідливої дії на усі види, а також і гочи у питну воду і продукти харчування, пестициди вик; діяльності центральної нервової,серцево-судинної та іш му, аномалії новонароджених та зниження опірності іцуш

Забруднення ґрунту важкими металами є причиною рез рослинні і тваринні продукти харчування та воду.

5, Вплив радіоактивного забруднення на здорі

Особливу загрозу для здоров'я людей та існування і зів становить забруднення біосфери радіоактивними речі печиі своїм іонізуючим випромінюванням. Розрізняють нювання природного і штучного походження. До недавній ни XX ст,, основним джерелом іонізуючого внпромінюм

*т_ • -. «шсщ,^ Прикладні аспекти взаємодії

Соціальна екологія **

^ суспільства і природи

"джерела— космос гірські породи. У різних регіонах Землі рівень природної радіаид суттєво відрізняється, зростаючи у десятки й сотні разів у районах родовищ уранових руд, радіоактивних сланців тощо. До зон підвищеної ра­діоактивності в Україні належать Полісся, Кіровоградська область, Жовті во­ди, Хмельник, Миронівка тощо.

Сьогодні основними джерелами радіоактивного забруднення біосфери є джерела антропогенного походження: випробовування ядерної зброї, аварії на атомних електростанціях, підводних човнах, виробництво радіоактивних

матеріалів тощо.

Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання. Під час радіоак­тивного розпаду утворюються о>, Р- і у-частинки. Альфа-випромінювання є потоком позитивного заряджених ядер гелію, бета-випромінювання — потік негативно заряджених електронів і гамма-випромінювання— короткохви­льове випромінювання електромагнітної природи. Альфа-випромінювання проникає на відстань від кількох сантиметрів у повітрі й кількох мілімет­рів — у тканинах, гамма-випромінювання — на відстань до сотень метрів

Дата добавления: 2015-06-28