Особливості взаємодії 4 страница

Економічні санкції у вигляді штрафних платежів за понадлімітне і нера­ціональне використання природних ресурсів встановлюється з метою поси­лення відповідальності підприємств та інших природокористувачів за пору­шення чинних норм і правил використання природних ресурсів.

Ради народних депутатів у межах своїх повноважень мають право вста­новлювати для користувачів природних ресурсів різні пільги— з метою створення необхідних сприятливих умов для підприємств, а також заохочен­ня або підтримки економічно слабких природокористувачів.

Основними формами таких пільг є зниження ставок платежів, повне або часткове звільнення від них на деякий час або безстроково, відстрочка ви­плат, встановлення диференційованих термінів виплат з метою стимулюван­ня і заохочення. Передбачається також пільгове кредитування заходів з раці­онального використання природних ресурсів, пільгове* оподаткування при досягненні високої ефективності природоохоронної діяльності, звільнення від плати в основні фонди у природоохоронній сфері тощо.

гі>ммї икд,-ч-лч<і•?«Прикладні аспекти взаємодії

суспільства 1 природи

Приклпдні аспекти взаємодії Соціальна ежо.т/ім

суспільства І природи

41 ІШмх^и А> «»нлм*ч*«Н^? оцінки «яшму людини на природу

В економічній науці досліджувались різноманітні підходи до скопом іч-воі оцінки природних ресурсів і встановлення розмірів плати за їхні: викори­стання, їх можна класифікувати за такими групами.

5ула спромож ггва той чн іі

В економічній науці виникла затратне концепція природокористуван­ня, сутність якої полягає в тому, що природні ресурси повинні мати економі-«шу оцінку, оскільки вона с предметом праці. Але критерієм вартісної оцінки природних ресурсів вважалися затрати на освоєння та підтримання об'єктів природокористування у стані, придатному для експлуатації. Хибність конце­пції полатала з тому, що в експлуатацію вводилися передусім ті ресурси, на освоєння яких витрачалося менше матеріальних і фінансових ресурсів, праці. Оскільки критерій економічної оцінки — «затрати» — мав багато істот­них вад, в економічній літературі з'являється «результатна» концепція вар-тісної оцінки природних ресурсів. Критерієм оцінки природних ресурсів ста­ли результати у вартісній формі, які отримували внаслідок освоєння природ-іле жодна із запропонованих оцінок природних ресурсів не овною мірою відображати ту цінність, яку має для суспіль- і об'єкт природокористування. Проте наслідком затратно-холу до природокористування стала економічна оцінка ів, яку, щоправда, звели до якісних характеристик — в ос-ідено різні системи бального оцінювання: бонітети, кадаст-

есурсний підхід. Відповідно до цього підходу, при визна-[родного ресурсу поєднуються затрати на його освоєння та гання. Дана концепція має перевагу, бо оцінка природного і у такни спосіб, буде вищою, ніж у попередніх випадках, нвість для стимулювання раціонального використання при-Однак такий підхід не позбавлений недоліків попередніх

скл* Піп

Ьад. Більшістю вчених використання теорії ренти при оцін-'рсів визначається найбільш доцільним. Проте трактування уперечяиві, а запропоновані способи її обчислення надто атьох видів природних ресурсів ще взагалі не розроблені, ивні моменти даного підходу, які направлені на раціональ-

оцтках «кращий» ресурс (використання якого приносить ' при однакових затратах) одепзк'Х'с більшу ваатість!

урсу та иоіо кори-

• рентні оцінки враховують чинник обмеженості природного ресурсу.

не вїлисф-

жпенсагш

Відтворюваяьний підхід. Даний підхід с відносне тяти» осотами пов'язаний і екологічною кризою. Суть його полягає в тому, що сувудагість еередоаищсутворюючих (відновлювальяих і не відиовлювальяих) 1 ресурсів на визначеній території та стан навколишнього середовищ жені до природного (заданого) рівня, розглядається як деякий стандарт правний рівень. У такому випадку використання будь-якого ресурсу ііііііііпші передбачати його відновлення у попередній якості і кількості (для відновлю-вальних ресурсів) чн компенсації з урахуванням не погіршена сиидарту якості навколишнього природного середовища в даному місці І лювальних ресурсів). Вартість природного ресурсу буде у пьоз значатися як сукупність затрат, необхідних для відтворення н витрат) ресурсу на визначеній території.

Монопольно-відомчий підхід. Даний підхід с різновид Його сутність у тому, щоб розмір платежів за використання сурсів відповідав потребам фінансового забезпечення діяльна ваних державних служб, які в наш час монополько розпорядз дними ресурсами.

Питання для самоконтролю

1. Що таке «природокориетузання», його об'єкт та

2. Поясніть, чому «відтворення» природних ресурсів у і нального пріфодокористування стає економічним прем

3. Дайте визначення природних ресурсів. Які класифію ресурсів ви знаєте?

4. Що таке раціональне природокористування? Які при льиого природокористування ви знаєте?

5. У чому полягає сутність «нульового рівня» спожива ресурсів?

6. Розкрийте специфічні особливості принципу віді тропогенного навантаження прнродно-рєсурсном ві регіону.

ного середовища. Які юридичні заходи входять до її а 8. У чому полягає сутність організаційної (управлінсько рони навколишнього природного середовища?

стування України? 10, Розкрийте суть платежів за охорону та відтворення

СУОСІВ,

Соціальна екологія Прикладні аспекти взаємодії

суспільства і природи

11. Що таке штрафні платежі та економічні пільги у практиці природо­користування?

12.Які підходи до економічної оцінки природних ресурсів ви знаєте? За якими групами їх класифікують? Розкрийте їхні позитивні та негати­вні сторони.

Література

1. Дорогущов С. /. та ін. Екологія: навчально-методичний посібник. — К.: ЮШУ,1999. — С. 152.

2. Бронштейн А. М, Люпвинов В. А., Русин И. Н. Зкологизация жономики: методьі регионального управления. — М: Наука, 1990. — 120 с.

3. Генсирук С. А., Нижник М. С, Мищенко В. С. Зколого-жономические аспекти природополдьзования. —К.: Наукова думка, 1982. — 175 с.

4. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»// Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — №46.

5. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища: В 3 то. — Чернівці: Зелена Буковина, 1996.

6. Данилишин Б. М. та їн. Природно-ресурсний потенціал сталого розви­тку України. — Київ, РВПС України, 1999. — 716 с.

7. РуденкоВ. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах: Підручник.— К: ВД «К.-М. Академія» — Чернівці: Зелена Буковина, 1999. — 568 с.

8. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / За ре. проф. Андрейцева В. І. —К: Юрінком Інтер, 1997.

Прикладні аспекти взаємодії Соціальна екологія

суспільства і природи

Тема 14. Аспекти екологічного права й екополітики

/. Поняття і система екологічного права.

2. Екологічне законодавство України.

3. Екологічні права й обоє 'язки громадян.

4. Соціально-екологічна політика.

5. Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері.

І. Поняття і система екологічного права

Суспільство не може існувати без задоволення життєво необхідних еко­логічних потреб, що проявляються у формі збереження (охорони) природного довкілля та його компонент, раціонального використання природних ресурсів, а також захисту (охорони) людини від несприятливого стану навколишнього середовища. Це формує відповідні суспільні екологічні інтереси, пов'язані з регулюванням природокористування, оптимізацією охорони природи і забез­печенням охорони життя і здоров'я громадян від небезпечного довкілля.

Еколого-соціальна форма взаємодії суспільства і природи вимагає по­стійної трансформації соціальних регуляторів розвитку екологічних відно­син. Крім культури, ідеології, моралі та освіти, не останню роль тут відігра­ють юридичні чинники, що створюють передумови правового забезпечення екологічних інтересів. Різноманітні екологічні звичаї, племінні «табу», на­родне «священне» право здавна регулювали або обмежували негативний вплив архаїчного суспільства на природу. З часом з'явилися правові норми, закони, правила, регламенти, які виконували ту ж функцію обмеження а за­борони, тим самим забезпечуючи екологічні інтереси суспільства.

Таке розширення екологічних функцій держави вимагало формування відповідної екологічної політики, реалізація якої неможлива без дієвого меха­нізму її правового забезпечення. Так виникає і розвивається екологічне право, покликане визначати і забезпечувати функції, форми та зміст діяльності дер­жави в галузі природокористування, охорони природи та екологічної безпеки. Екологічне право є відносно молодою, але швидко прогресуючою галуз­зю правничої науки, яка спрямована на законодавче забезпечення екологічної діяльності держави та захист прав людини на сприятливе довкілля. Механізм формування екологічного права розглядається правниками як складна сукуп­ність історичних, соціальних, екологічних, юридичних та інших передумов і чинників, що регулюють виникнення, становлення і розвиток екологічного

права.

Хоча окремі елементи законодавчого закріплення певних екологічних норм простежуються ще з античних часів, лише у XX ст. екологічне право стає самостійною галуззю екологічних і правових наук. Це зумовлено над-

Соціальне екологія Прикладні аспекти ВЗВСМОДШ

суспільства і природи

звичайним загостренням та глобалізацією екологічної кризи, що змусила су-1 спільство виробити такі закони і норми поведінки людей, які були б спрямо­вані на збереження довкілля від подальшого руйнування та забезпечили гідні умови проживання всім і кожному жителю планети, На думку В. І. Андрей-цева (19%), предмет екологічного права складають екологічні правовідноси­ни, шо виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони навко­лишнього середовища і гарантування екологічної безпеки, і базуються на множинності форм права власності, права природокористування і права гро­мадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

На відміну від вітчизняного правознавства, у США галузь, яка регулює правові відносини взаємодії суспільства з оточуючим його природним середо­вищем, називається «право навколишнього середовища» («епуігоптепШІ 1о^>>).

В У кращі відомий еколог Г. О. Бачинський запропонував вживати назву «соціоекологічне право» (1991). Російський правознавець В. В. Петров виді­ляє три етапи в історії екоправових відносин:

1. Природноресурсний, на якому зародилось земельне, лісове, гірниче та інші види пріфодноресурсового права (тривав до 60-х років XX ст.).

2. Природоохоронний, на якому відбулося становлення природоохо­ронного права (60-80-ті роки XX ст.)

3. Соціеекологічний, на якому найбільше уваги почали приділяти роз­витку антропоохоронного законодавства або «права екологічної безпеки» (із кінця 80-х років).

Сьогодні в Україні реалізовується концепція широкого розуміння еко­логічного права, як інтегрованої спільності і комплексної галузі права, що об'єднує такі складові, як природноресурсне право, природоохоронне (сере-довишеохоронне) право і комплексний міжгалузевий інститут правової еко--тогії людини, право екологічної безпеки (антропоохоронне право), норми яких регулюють екологічні суспільні відносини в галузі природокористуван­ня, охорони довкілля та екологічної безпеки (Андрейцев В. І., 1996).

Об'єктом екологічного права виступає сукупність природних, природ­но-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров'я грома­дян, то підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства.

Мета екологічного права полягає у дієвому та ефективному правовому регулюванні відносин у галузі взаємодії суспільства і природи. Більш конк­ретно вона спрямована на:

• збереження безпечного для існування живої і неживої природи иавкоА яишнього середовища;

• регулювання і забезпечення раціонального використання природних ре«сурсів;

Соціальна екологія

Прикладні аспекти взаємодії* суспільства і природи

• гарантування екологічної безпеки і захисту громадян та реалізації їхніх
екологічних прав.

Завдання екологічного права є більш конкретними і цілеспрямованими стосовно мети. Вони полягають у:

• врегулюванні відносин у галузі екології шляхом створення оптимальної системи екологоправових норм;

• створенні ефективної системи правового, оперативного, стимулюючо­го і примусового впливу на юридичних і фізичних осіб щодо використан­ня природних ресурсів та поводження з відходами;

• обгрунтуванні правового статусу органів управління і контролю в еко­логічній сфері;

• встановленні економічної та юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства;

• координації екологічних, економічних і соціальних інтересів сустльєтва на основі науково-обгрунтованих і юридично зафіксованих норм і стан­дартів.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

загальні (інтеграцішн) законодавчі акти

спеціальні (днференційні) законодавчі акти

міжгалузеві законодавчі акти

пщзаконш акти

локальні нормативні акти

Рис. 37. Джерела екологічного права

Принципи екологічного права— це вихідні засади та загально­обов'язкові правила, зафіксовані в регулятивних і охоронних екоаого-правових нормах, що спрямовані на досягнення мети екологічної політики в державі. Усі принципи поділяють на загапьноправові та спеціальні. Джере­лами соціоекологічного права є різноманітні нормативні акти, що містить едсолого-правові норми, призначені для регулювання екологічниху син (див. рис. 37).

Соціальна вкоюгія

Прикладні аопекти взаємодії суспільства і природи

2. Екологічне законодавство України

Серед різноманітних форм вираження еколого-нравоинх норм (законів, кодексів, декретів, указів, постанов, розпоряджень, положень, інструкцій, ме­тодик, правил тощо) найбільш важливими є законодавчі акти. Сукупність усіх законодавчих еколого-правових актів, які регулюють, встановлюють або визначають екологічні правовідносини, називають екологічніш законодав­ством. До нього входять загальні, спеціальні та міжгалузеві законодавчі акти (див. рис 38).

МІЖГАЛУЗЕВІ ЗАКОНИ УКРАЇНИ

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАКОНИ УКРАЇНИ

Про місцеве само­врядування в Україні

Про охорону атмосферного повітря

Про охорону навколишнього природного середовища

Про відходи

Про природіро-їаіювіднмн фонд

Основи законодавства України Про охорону здоров'я

Про тваринний світ

Про рослинний світ

Про пестициди і агрохімікатн

Про поводження з радіоактивними відходами

м

Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорно­бильської катастрофи

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНИ УКРАЇНИ

Про власність <-

Про підприємства *. в Україні

Про підприємництво ■*"

Про транспорт *-

Про дорожній рух 4-

Земельний кодекс України

Водний кодекс ~ України

Лісовий кодекс. України

Кодекс України ^ про надра

Про забезпечення санітарного та « епідеміологічного благополуччя населення

Рис. 38, Структура екологічного законодавство України Система екологічного законодавства України є доволі прогресивною, бо гворювалася в умовах незалежності з використанням досвіду світових ліде-в у галузі екологічного права. Сьогодні ми можемо сміливо констатувати, Іо той «правовий вакуум» у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки, ю утворився одразу після проголошення незалежності, ліквідовано. За ці зки в Україні прийнято кілька десятків законів та кодексів, що регулюють;ю гаму екоправових відносин у державі.

Прикладні аспекти взаємодії Соціальна екологія

суспільства І природи

Структура екологічного законодавства аналогічна структурі екологічно­го права. Зрозуміло, якщо метою нашої держави є інтеграція в загальносвіто­вий правовий простір, українське екологічне законодавство потребує пода­льшої розробки на основі урахування загальноприйнятих світовим співтова­риством норм і нормативів у галузі екологічної діяльності та охорони довкіл­ля. На часі систематизація і кодифікація існуючих правових норм та прийн­яття єдиного кодифікованого акту — Екологічного кодексу України.

3. Екологічні права й обов 'язки громадян

Однією з найважливіших категорій сучасного екологічного права є поняття «екологічних прав громадян». Це комплексна правова категорія, яка охоплює всю систему екологічних прав, захищених Конституцією нашої держави. В основі формування системи екологічних прав громадян лежать корінні, доленосні, загальнолюдські природні права людини, викладені у «За­гальній декларації прав людини», яка прийнята 10 грудня 1948 року Генера­льною Асамблеєю 00Н у Парижі.

Законодавство України визнає пріоритет прав і свобод людини порівня­но з державними та іншими інтересами. Людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнано найвищою соціальною цінністю. Конституція України гарантує всім громадянам «право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди» (ст. 50). Водночас конституційний обов'язок кожної людини не запо­діювати шкоди природі та відшкодувати завдані їй збитки (ст. 66).

Екологічні норми, які встановлюють загальні права людини, їхній за­хист і гарантії здійснення, а також основні обов'язки в екологічній сфері пе­редбачено насамперед у Законі України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» (ст. 9-12). Зокрема, цим законом передбачено право кожного громадянина на безпечне для його життя і здоров'я довкілля; одер­жання екологічної освіти; здійснення загального і спеціального природоко­ристування; одержання повної і достовірної інформації про стан навколиш­нього середовища; об'єднання у громадські природоохоронні формування: подання до суду позовів про відшкодування збитків, заподіяних його здо­ров'ю і майну внаслідок негативного впливу на довкілля, участі у розробці та здійсненні природоохоронних заходів, проведенні громадської екологічної експертизи, обговоренні законопроектів і матеріалів щодо існуючих екологі­чних проблем (ст. 9).

Закон передбачає також гарантії забезпечення екологічних прт громадян (ст. 10) і встановлює обов'язки громадян у цій галузі (ст. 12): берегти природу, здійснювати діяльність із додержанням екологічних вимог, не порушувати екологічні права інших суб'єктів, компенсувати шкоду, заподіяну забруднен­ням довкілля, вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та

Сопіальна екологія

Прикладні аспекти взаємодії суспільства і природи

Прикладні аспекти взаємодії суспільства і природи

Соиіаяь

на екологія

а екологічні правопорушення. Права та обов язки громадян щодо, охорони і раціонального використання окремих природних ресурсів та довкіл­ля в цілому передбачаються в інших законодавчих актах природоресурсних і поирозоохоронного права та в законодавстві у галузі екологічної безпеки.

4. Соціально-екологічна політика

Серед багатьох джерел екологічного законодавства і права слід згадати ««Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (прийняті Верховною Радою України 5 березня 1998 р.). Саме у них стисло викладені основні положення національної екологічної політики нашої дер­жави з урахуванням того, що екопопітика передбачає проведення заходів, спрямованих на досягнення гармонійності та отптшапьності взаємовідносин у системі «суспільство— природа». Український учений Салтовський О. І. (1997 р.) пропонує розглядати її як соціально-екологічну політику, тобто як сукупність науково обгрунтованих принципів охорони та відтворення довкіл-тщ, що базуються на всебічному врахуванні законів суспільно-природної вза­ємодії, передбачають оптимальну структуру виробничих сил, темпи і пропо­рції життєдіяльності суспільства, а також гарантують поступовий перехід до

В основних напрямах екологічної політики України передбачено відпо­відні механізми та інструменти, які дозволяють практично реалізувати запла­новані державні заходи у сфері екології

Зокрема, встановлено національні пріоритети в галузі охорони природи:

• визначається економічний механізм природокористування;

• вироблена стратегія і тактика гармонійного розвитку виробничого і щущюдоресурсного потенціалів;??Щ*|

• передбачено заходи щодо збалансованого використання і відновлення природних ресурсів (земельних, водних, мінерально-сировинних, біологіч-

шзначаюі

переооачено норм ртизи та аудиту.

цїї програми дій на всіх рівнях охорони до-хчу, національному); коналення екологічного законодавства; щодо розвитку системи екологічної експе-

¹ здійснення міжнародного співробітницт-

кутінїсть науково оогруито-кспрямованих дій держави,

ся взаємодія суслі 156

ШОМОГОЮ ЯКИХ ЗДІЙСНЮСТЬ-

тегія ствлого розвитку.

Але будь-яка національна політика повинна узгоджуватись Ь загально­прийнятим и світовою спільнотою міжнародними правовими актами. Це пов'язано з глобальним рівнем існуючих екологічних проблем. Саме на подо­лання Глобальної екологічної кризи спрямовано ряд міжнародних правових актів, договорів, угод тощо, які у сукупності утворюють міжнародне екологічне право.

5. Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері

Найважливішим джерелами міжнародного екологічного права с. Декла­рація ООН з навколишнього середовища, яку прийнято в 1972 р. на Всесвіт­ній конференції ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольм, Швеція); Всесвітня стратегія охорони природи, прийнята Міжнародгаві сою­зом охорони природи (1980 р.); «Декларація Ріо», яку ухвалено міжнародною конференцією з навколишнього середовища і розвитку в 1992 р. (Ріо-де-Жанейро, Бразилія).

$ та інших мтжнарод-іганізація нщ явзвою, а також інші струк- Ьз₅МАГАТЕ)- й сфері визначається », а також аїзшавеі- їні можливе тільки в іцтва усіх країн у шй

Значну роль у реалізації положень цих докум| них конвенцій (див. додат. 2) відіграє спеціаяізоваї Програма ООН із навколишнього середовища (ЮН тури Організації Об'єднаних Націй (ЮНЕСКО, ФА(

Міжнародне співробітництво України в еколої «Основними напрямами державної екологічної полі ними та міждержавними договорами та угодами.

Розв'язання сучасних екологічних проблем в І

го міжнародне

умовах широкого и і сфері. Це зумовлено

вахтером забруднення

• глобальним хар\

• транскордонни

• міжнародними зобов'язаннями України і природного середовища;

• необхідністю міжнародного обміну досвії стю залучення іноземних інвестицій. Україна с учасником понад 20 міжнародн

оологічної оезлекн випли-

угод, пов'язаних з охороною навколишнього г народні зобов'язання України Щодо навколншн використання природних ресурсів і забезпечені вають із положень вже ратифікованих конвенці ребувають на стадії розгляду.

Ем^раввдвов»-маеюродаюі

Виконання Україною зобов'язань, що вип сторонніх угод, потребує приведення внутрішн дність до норм міжнародного права й ураху практики під час розроблення нових законодавч

Соціальна екологія Прикладні аспекти взаємодії

суспільства і природи

Прикладні аспекти взаємодії Соціальна екологія

суспільства і природи

Поряд із виконанням зобов'язань України, що випливають із багатосто­ронніх договорів у галузі охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, у перспективі має важливе значення подальше розши­рення міжнародного співробітництва за такими напрямами:

• співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охороню навколишнього природного середовища (ЮНЕП, ЄЕК ООН— Європейська Економічна комісія ООН, ПРООН — Програма розвитку ООН; МАГАТЕ — Міжнародне агентство з атомної енергетики ООН; ФАО — Організація з продовольства й сільського господарства; Центр ООН по населених пунктах; Комісія сталого розвитку; Глобальний еко-іонічний цюно тощо) *

• участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне море, Дунай, Карпати, Донбас тощо);

• участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварй (проблеми відходів, перенесення забруднень повітряними і водни­ми потоками тощо).

Беручи участь у міжнародному співробітництві, Україна отримує допо­могу в галузі охорони навколишнього природного середовища від міжнарод­ного співтовариства. Слід зазначити, що мала кількість фінансових ресурсів, шо виділяються в Україні на охорону навколишнього середовища, відрізняє її від багатьох розвинутих держав і навіть від деяких країн Центральної та Схі­дної Європи. Це пов'язано із запізнілим усвідомленням необхідності та вигі­дності інвестицій в охорону навколишнього середовища.

Потенційних інвесторів може зацікавити доступ до ринку з метою залу­чення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишньо­го природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство зробила реальною безпосередню міжнародну економічну,

безоплатна допомога) та у майбутньому можливі кредити і розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного ца. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізнома-счьта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально ваоїс-ект — захист Чорного моря від забруднення; Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам у15). Хоча проблеми охорони навколишнього природ)юго сере- в належать до пріоритетних програм ТАС18; Ьш допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідвр*-меччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх так і на підставі двосторонніх угод, Міокяшродна допомого ео повинна використовуватися згідно з внутрішніми рвзіональ*

ними пріоритетами для розв'язання проблем Дніпра та інших річок Укра­їни, проблем якості питної води, проблем Донецько-Придніпровсьного ре­гіону, Полісся, Чорного та Азовського морів, ліквідації наслідків Чорно-бил ьської аварії тощо.

Отож, як бачимо, екологічне право тісно пов'язане з міжнародним пра­вом, оскільки проблема екологічної безпеки з регіональної та національної перетворилась на глобальну. Про це свідчать усі згадані вище угоди, прийня­ті міжнародними екологічними форумами, наявність значної кількості спеці­алізованих міжнародних організацій, які практично реалізують наукові, пра­вові та інші програми подолання глобальної екологічної кризи.

Питання для самоконтролю

Дата добавления: 2015-06-28