Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Хуторець




Біла сторінка

 

Біла сторінка — віконце в душу,

Через яке заглядає небо.

Що я сьогодні повідати мушу,

Щоб не втрачати право на тебе?

 

Де відшукаю, де роздобуду

Слово, що ходить пружно і дзвінко?

Грішні і праведні кличуть до суду

Совість мою — непочату сторінку.

 

Серце й кістки перемісить робота,

Котра здається комусь легкою.

Хтось там незримий — таємна істота

Хоче водити моєю рукою.

 

Десь він цитати ретельно тасує

Зранку й до ночі в химернім застінку.

Ти не силкуйся, добродію, всує —

Ти не одержиш мою сторінку.

 

Хочу небесного, прагну земного,

Тим, хто рушає в морози тріскучі,

Видам її —

загортайте ноги

І намотайте зверху онучі.

 

Радощам вашим і вашим скорботам

Треба не тільки хліба й заліза.

Хай та сторінка пропахне потом,—

То є для мене найвища віза.

 

І поверніть її, добрі люди.

Клятви високої я не порушу:

Завтра вона вже не білою буде —

З неї поезія прийде в душу.

 

 

Я знову тут…

Який же грець

Через кущі й соснові пні

Приводить знов у хуторець,

Що змалку марився мені?

 

Оті побілені хатки

Народ гостинний заселя.

Козуля тут прийма з руки

Людські дарунки, мов теля.

 

Тут навіть хуторська Яга,

Що зранку сварку почала,

Для мене мила й дорога —

В якім добрі немає зла?..

 

Студент Федько—мотоцикліст

З обличчям, як натерта мідь,

Тут має дивовижний хист —

Не так у вуха торохтіть.

 

Десь у науках нелегких

Живе кирпатий лісовик…

Та є тут звуки, до яких

Мій слух і досі ще не звик.

 

Іду по вулиці, іду.

Скрегоче бляха між тинів —

Це хуторяни у саду

Так відганяють кабанів.

 

І скрізь оте добро висить —

Бідони, цебрики старі,

Щоб диких друзів ненасить

Не зловживала у дворі.

 

Тут над хатами нависа

Дим розмальованих печей,

І так синіють небеса,

Що вам не відвести очей.

 

А уночі бряжчать тини —

Курей шукає хитрий лис.

І дітям сняться дивні сни,

Що вже давно перевелись:

 

Остання відьма на мітлі,

Остання мавка поміж пнів —

Для них невільний на землі

Вже навіть простір наших снів…

 

Люблю тебе, мій хуторець —

Жива душа оцих борів.

Як мало для людських сердець

Таких лишилось хуторів!

 

“Філософе з чарівними очима…”

 

Філософе з чарівними очима,

Із добротою в глибині зіниць!

Ще є в нас, люба, крила за плечима,

Що не дозволять нам упасти ниць.

 

Я стільки втратив!..

Від тієї втрати

Пече у серці незагойний шов…

Та, мабуть, Бог не прагнув покарати,

Раз я тебе, просвітлену, знайшов.

 

Хай багатіють вправні романісти,

З томів будують паперовий мол.

Їм, неборакам, треба пити, їсти

Та няньчити казенний ореол.

 

Вони не знають, що у Леті втопли,

Хоч слава в них широка і гучна.

А ми зумієм жити на картоплі,

Зате не втратим чесні імена.

 

Горить, бринить між нашими серцями

Добута в зорях полум’яна нить.

Аби ми стали чесними борцями,

Що здатні шлях безумству припинить.

 

Ще в людях оживають троглодити —

Не вмер потік печерної імли…

О люди, люди!.. Як вас розбудити,

Щоб ви до Сонця очі підняли?

 

Як оживити ті ріденькі сходи,

Що засихати почали давно?

Як пояснити вам, що без свободи

Не зійде в душах вогняне зерно?..

 

Ходім, філософе…

Бо десь пізніше

Ми всі провалимось у ніч глуху.

Сковороді іти було трудніше —

Йому ж бо ти не стрілась на шляху.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 218; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.