Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Самовидець




Очеретина

 

Чи колюча табірна дротина

Вітрові встромляє шпичака,

А чи дуденить очеретина —

Не збагну лиш: звідки і яка?

 

Може, з неіснуючої хати —

Та, що вже зотліла у землі;

Та, яку в болоті зжала мати,

Коли ми були іще малі.

 

Чи, можливо, на далекій Віті,

Де витає в споминах душа.

Мій онук у росяному світі

Дудочку майструє з комиша…

 

Плач у серці, плач, очеретино,

Понад мукою тюремних літ —

Дай забути про лиху дротину.

Що від мене краде білий світ.

 

І коли у ніч холодну, сіру,

Здавлять груди передсмертні сни —

Розбуди в мені пригаслу віру,

Материнський голос поверни.

 

 

…Нашим напівом по церквах і монастирах отправовать приказал

і одежу московскую отмінено, але понашому носити позволил...

Літопис Самовидця

 

 

Гінка, не закощавлена постом,

Попівська постать виглядає справно.

Рука до шаблі звикла — із хрестом

Отець Роман зріднився нещодавно.

 

Попогойдав його, попоносив

Хисткої долі ненадійний човник.

Не раз чернозем кров'ю оросив

Старий Ракушка, ніжинський полковник.

 

Тепер він панотець. Діла свої

З господніми єднає без рахуби.

Та вдруге вже плюндрують палії

Парафію — козацькі Стародуби.

 

Хто це — підляшки чи свої людці.

Що з кривд і сліз для себе мають

втіху?..

Хоч тліє ряса, та з відром в руці

Роман сусідську заливає стріху.

 

В підвалах Гершка хтось понищив крам,

У Прокопенка погоріли коні.

Пожежа котиться на Божий храм —

Рятуй, не довіряючись іконі.

 

Це, мо’, поганські ідоли-боги

Від нас, хрещених, вимагають жертви?..

Коли пригасло трохи навкруги —

Обпечений, він повернувсь до церкви.

 

Ще ніч, та ніби вранішня зоря

На стінах днину провіща погожу.

І вражений, схиливсь до вівтаря:

Пожежа освітила Матір Божу.

 

Він бачить на щоці сльозу скупу —

І сам уже не здатний сліз тримати.

Здавалося, по спаленім степу

Іде стражденна Україна-мати.

 

Скорботно стиснувсь материнський рот,

В очах — небесні і людські жадання.

То не дитина на руках — народ…

За що нам випали оці страждання?

 

Ми ж, Нене, від природи орачі,

А живемо від битви і до битви…

Козацькі плечі затряслись в плачі —

І він схилив коліна до молитви.

 

 

Небесний Отче! Чи насправді ти

Вкраїні зичив щастя, а не кари,

Коли творив народи і світи

І землю статком осипав з-за хмари?

 

Нехай би скелі дав або піски,

І разом з тим щоб сила зловорожа

Нас обминала — хай лишень зірки

Світили б тихо, мов нічна сторожа.

 

Ти ж дав нам лановиська навзамін —

Предивне диво. Лиш встигай орати.

Та ходить вітер з чотирьох сторін —

І з чотирьох сторін ворожі раті.

 

Кому до шаблі братися звелиш,

Якщо у дядька Божа запорука:

Із того, що вродило, чверть залиш —

І все одно він житиме, мов дука.

 

О-о, він не вміє гаяти часу:

Йому щоб свині, гуси, збіжжя ворох.

Він вхопиться за шаблю чи косу,

Коли вже на подвір'я вдерся ворог:

 

Вкраїнець власний рід землі звіря

Та сонцю, що пливе над берегами.

Не треба ні держави, ні царя —

Його держава в полі, під ногами.

 

Русине-князю! Зодягай шолом —

Веди нас, грішних воїв, за пороги.

Багатство наше стало нашим злом:

Як не своїм — чужим упали в ноги.

 

Цар Федір не утискує в правах,

Тож скарги є до кого виливати:

Дозволив одяг наш, і по церквах

Напівом нашим велено співати.

 

Яке воно не є, а все ж добро:

Хоч зможемо наплакатись уклінно.

Та підростає брат його Петро —

Що він тобі готує, Україно?

 

 

О Господи! Прости свого раба,

Якщо не зможу впоратись на слові.

Мій грішний дух опосіда журба:

В літах найближчих бачу ріки крові.

 

А далі, за лаштунками століть,

В болячках замордованого тіла

То Україна скривджена стоїть

Чи бранка, що в полоні посивіла?

 

Уже твої, господарю, лани

Не є твої — ти раб на них довічний.

І діти вже не знають, хто вони —

Вгасає розум, гине дух калічний.

 

Зника в народі життєдайна хіть

До мислення, до відкриттів і творень.

І мова, що прийшла з тисячоліть,

В серцях дітей втрачає власний корінь.

 

Ні! Годі жить, води набравши в рот —

Кричати треба, щоб згадали люди:

Була Вкраїна — військо і народ.

Була…

Та я запитую: чи буде?..

 

Гей, хто там є? Мерщій несіть відро

Криничної — ця ніч мене стомила.

Відтак у гуски видеріть перо

І наваріть із бузини чорнила.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 258; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.021 сек.