КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Автохтони
Пам’ять душі Співчуття
Дорога між дубів через містки з осики — За тиждень знову їх лаштують лісники. І ряст поміж дубів, і гайвороння крики, І хмари в озері, і шурхіт осоки.
Але чи бачиш пні? Їх бачити повинно. Перед війною тут були старі дуби. Коли ж повісили між них дівча невинне — Засохли геть за дві чи три доби…
Чи то зелений світ в людині бачить бога? Чи співчуває нам і потайки втіша. І, може, ясенам передалась тривога, Якою сповнена моя сумна душа.
І, може, лиш тому в оці гіркі хвилини Іще ворушаться мої живі вуста. Що за колючкою красуються ялини, З яких щоранку сонце вироста.
Це ніби сон. Але ж не сон — видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, Що з дійсності виготовляє сни. Гніді чи, мо’, червонозолотаві (Як полум’я, що виникло з грози) Летять кудись — у славі чи неславі? — Козацькі коні, впряжені в вози.
Їх сотні, тисячі. Мужичі спини Гойдаються у ритмі торохтінь. Іде народ — ніхто його не спинить. А сам я хто — Живий козак чи тінь?.. То мить була: душа впізнала гони, Де кров’ю сходили товариші. Можливо, то Хмельницького загони У споминах безсмертної душі? Проте нехай оце видіння скаже Раніше, ніж порине в забуття, Що кожне “я” — жива духовна пряжа Із споминів колишнього життя; Що, може, не далеко і не близько (За прірвою із простору й часу) Народиться колись руде хлопчисько, Прийнявши те, що я тепер несу. І на відзнаку наших дум та звершень Йому, хто совість чистою зберіг, Насниться тридцять третій, сорок перший І в тінях від дротів мордовський сніг. Він вхопиться за голову руками — І в муках наше пригадає все. Не вороними вже, а “воронками” Давно забуте душу потрясе… Це ніби й сон. Але ж не сон — це, мабуть, Щось пережите, не якась мара… Якщо мене життя хоч трохи вабить, То лиш тому, що “я” не помира.
“Я тікав від людей…”
Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити — Добрий спомин мене Й поза ґратами не полиша. Задивлялись у воду Гіллясті мої фаворити — І світилась над ними Зеленого сонця душа.
Я їм вірші читав, Таємницю звіряв чи образу — Тільки горлиця чула Та хмарка, Та тиха ріка. І ніхто з них Довіру мою Не потьмарив ні разу. І лягала мені на плече Росяниста рука.
Ми були — мов сім’я. Нас докупи в’язали незримі Струни Логосу — Дух. Що тримає земне й неземне. І відомо лиш їм, Що кажу я оце не для рими: Нині тільки вони Пам’ятають живого мене.
Нелегко зберегти солідний тон Для мене — несолідної людини: Отак почуєш слово “автохтон” — І лізь у словникові холодний.
Блукаючи в інформаційній млі, Зупинишся над давніми слідами: Ми — автохтони, Бо на цій землі Не з діда–прадіда, А ще з Адама.
Мільйони літ (що там якісь віки!) Відбиті на чорноземній сторінці. Були субтропіки й льодовики, І ми були — Майбутні українці.
Орали землю, сіяли жита. Рушали в бій до Змієвого валу, І нива пращурів — земля свята Сто сотень поколінь прогодувала.
Та скільки ж нас, що схоплені в житах, Кістками арматурили бетони І гинули в північних болотах — За те, що автохтони!..
Помовчимо. Бо є колючий дріт. Є те болото, про котре ідеться. І є вкраїнський споконвічний рід — Невже ж переведеться?..
Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 362; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |