КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Граки відлітають
Ув’язнені маки Смак яблука Зоря-полонянка
Раніш мороз нагнав на птаство страху, А нині дощ берези полива. У бочку із казармового даху Накапала водиця дощова.
Чому ж оця деталь упала в очі — Навіщо я про неї говорю?… Схиляючись до бочки серед ночі, Я там знайому упізнав зорю.
І начебто з мого дитинства птиця Понад душею тихо пропливла. І це уже не бочка, а криниця Десь на околиці мого села.
Та мушу визнати собі на горе: Не довго тішивсь чарами води. О зоре–сестро, полонянко–зоре! За що тебе закинуто сюди?
Для тебе небо стало дном дубовим, Солдат оберігає нас обох. Мо’, й ти себе не захистила Словом — Отим, котре є одночасно Бог?
Десь, мабуть, людям це навдивовижки, Я розігнув зболілий поперек. Допоки ж бовванітимуть ці вишки, Коли й зоря — І та вже нині зек?
Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни Дружина їх передає чи мати.
Та ще як десять чи п’ятнадцять років Тебе годують, наче ту худобу. Після отих диявольських уроків Візьми ранет і відкуси для проби.
Розжуй неквапно і затримай в роті — Прислухайся до смакової гами… О Господи! Невже колись в городі Добро оце валялось під ногами?
Ранет і пепін добривом ставали. Набридло дітям підбирати груші… Було це десь по той бік перевалу. Де лихо ще не опосіло душі.
Молись за те, що Бог тебе вподобав, Повівши в світ, який жадає жертви. Бо краще їсти те, що їсть худоба, Аніж від пересичення померти.
Розквітнув мак на табірній землі. В людей, котрі до жартів неохочі, Розгладжувались зморшки на чолі І веселішали суворі очі.
Цим квітам не судився шир полів — І через те вони такі не пишні. Є кілька справжніх макових голів, А інші розміром Ледь-ледь до вишні.
Коли ж я цей врожай збирати став (Вклоняюся тобі, життєва сило!), Від маківок знедолених дістав По два зернятка — А таки ж вродило!
І я подумав: для людських умів Земля приготувала долі гірші — Якби ж то я залишити зумів У пам’яті людській хоч зо два вірші.
Граки зимують десь на Україні. Вони в мордовське небо піднялись — І потемніло всюди. Чорні тіні На землю кинула холодна вись.
Дивлюсь — і заздрю: десь по нашім полю Гулятимуть ці птахи до весни. Усе живе на світі має волю — А в мене вільні, може, тільки сни.
Та цур йому! В моїх очах сьогодні — Дніпровські кручі, голі явори І схожі на граків школярські сотні, І ковзанка зимової пори.
І перший сніг, та гамір біля школи. Що мушу я зробити, малюки, Щоб з вас ніхто не потрапляв ніколи У край, де влітку селяться граки?
І як мені свій норов налигати, Щоб менше лиха знати на віку?.. Багато днів. І віршів теж багато, Але ж те саме в кожному рядку.
Не криючись уже, стогну і плачу. Хоч горда стійкість — заповідь моя… Болить душа. Суди мене, читачу, Якщо у цьому винен тільки я.
Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 304; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |