Принципи та правила соціально-педагогічного супроводу розвитку соціальної активності старшокласників

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Орієнтація розвитку соціальної активності старшокласника на задоволення наростаючих запитань, не лише суспільства, але, і насамперед, самої особистості, дозволяє виокремити ряд загальних принципів, якими слідує керуватися у процесі соціально-педагогічного супроводу розвитку соціальної активності старшокласників. Значення методологічних принципів у розробці проблеми соціально-педагогічного супроводу розвитку соціальної активності старшокласників великий, адже: вони дозволяють висвітлити та виокремити основні стратегії їх дослідження; комплекс загальних принципів дозволяє цілісно і в діалектичній єдності проаналізувати сукупність найбільш значимих проблем всередині досліджуваного процесу; методологічні принципи дають можливість в загальному вигляді спрогнозувати, де більша ймовірність отримання об’єктивного нового знання, та застерігають експериментатора від помилок. В.І. Андрєєв створив власну класифікацію методологічного принципів розвитку соціальної активності старшокласників та її соціально-педагогічний супровід.

Принцип системності базується на закономірності: педагогічний процес – це система, яка являє собою взаємозв’язок та взаємообумовленість процесів навчання, виховання та самовиховання, формування та розвиток особистості та колектива. Принцип розвиту базується на соціально-педагогічній закономірності, згідно якого педагогічна система є частиною соціальної системи та орієнтована на розвиток особистості та колектива. Принцип соціалізації як педагогічний принцип опирається на наступну закономірність: педагогічна система є відкритою, яка представляє собою частину соціальної системи, і внаслідок того вона відчиняється її цілям. Часткові принципи соціалізації педагогічного процесу: єдність вимог школи, сім’ї та суспільства; зв’язок навчання та виховання з життям, практикою, суспільна значимість діяльності, організованій в педагогічних цілях. Принципів індивідуалізації соціально-педагогічного процесу реалізується через показ особистої значимості організованої діяльності; урахування вікових та індивідуальних особливостей школяра; поваги до особистості у поєднанні з розумною вимогливістю до неї; оптимізму, віри в сили та можливості старшокласника; заохочення успіху та позитивної критики недоліків.

Багатомірна модель систематизації даних принципів дозволяє системно та цілісно побачити вплив сукупності принципів на процес розвитку соціальної активності старшокласників в цілому та свідомо застосовувати їх для соціально-педагогічного супроводу старшокласників. Виходячи із необхідності більш предметного розгляду особливостей розвитку соціальної активності активності старшокласників та її соціально-педагогічного супроводу, ми на основі загальних виокремлюємо специфічні принципи: принцип переходу від стихійних механізмів розвитку соціальної активності старшокласників до свідомо керуючого та самокеруючого; принцип соціально-педагогічного супроводу формування індивідуального середовища розвитку соціальної активності старшокласників; принцип педагогічної оцінки, самооцінки та рефлексії у процесі розвитку соціальної активності старшокласників; потнцип фасилітуючого соціально-педагогічного супроводу розвитку соціальної активності старшокласників.

Принцип переходу від стихійних механізмів соціальної активності старшокласників до свідомо керуючих базується на психологічній закономірності, яка знаходиться в основі методологічного принципу розвитку. Згідно даної закономірності, перехід стихійних процесів у самокеруючі можливий у ситуаціях, коли відбувається саморозвиток особистості, що в свою чергу, не може здійснюватися без опори на резерви самоуправління особистості. Правила реалізації даного принципу: все те, що старшокласники в процесі розвитку їх соціальної активності здатні виконати самостійно, вoни повинні виконувати самостійно; в системі соціально-педагогічного супроводу розвитку соціальної активності старшокласників педагоги повинні рідше використовувати засоби прямого та оперативного управління, адже вони сковують ініціативу та творчість учнів; стиль спілкування зі старшокласниками повинен бути демократичним; необхідно прогнозувати будь-які зміни у діяльності у розвитку особистісних якостей старшокласників в процесі розвитку їх соціальної активності.

Принцип соціально-педагогічного супроводу формування індивідуального середовища розвитку соціальної активності старшокласників базується на закономірностях принципу індивідуалізації. Правила даного принципу: в процесі розвитку соціальної активності старшокласникам та педагогам необхідно враховувати власні особистісні якості, можливості, здібності; необхідно створювати умови для найбільш повного прояву здібностей кожного учня та забезпечувати свободу вибору індивідуального шляху розвитку соціальної активності з врахуванням інтересів, мотивів, знань, ціннісних установок особистості; кожного разу шукати свій підхід, свій оригінальний метод, оптимальний варіант рішення проблеми; суб’єктам розвитку соціальної активності шукати свій ритм, свій темп, спираючись на сильні та, враховуючи слабкі сторони. Принцип педагогічної оцінки, самооцінки та рефлексії в прцесі розвитку соціальної активності старшокласників базується на загальному принципі управління великих систем – принцип зворотнього зв’язку. Правила реалізації принципу: необхідно здійснювати комплексний, системний та цілісний підходи в процесі педагогічного вивчення компонентів розвитку соціальної активності старшокласників як педагогічного феномена; педагогічна оцінка, самооцінка та рефлексія повинні бути орієнтовані на виявлення актуальних та потенційних рівнів розвитку значимих компонентів розвитку соціальної активності старшокласників необхідно вивчати індивідуальні особливості розвитку соціальної активності старшокласників, внутрішні протиріччя та неправомірність формування окремих її компонентів як джерела подальшого їх формування.

Принцип фасилітуючого соціально-педагогічного супроводу розвитку соціальної активності старшокласників базується на педагогічних закономірностях принципу управління педагогічним процесом. Правила: в процесі соціально-педагогічного супроводу розвитку соціальної активності старшокласників необхідно притримуватися застосування демократичного стилю спілкування, спираючись на засоби управлінн; надавати можливість варіативного вибору видів та форм розвитку соціальної активності; використовувати в процесі розвитку соціальної активності старшокласників стимули оптимізму; в процесі розвитку соціальної активності учнів звертати увагу на генералізацію інформації; систематично здійснювати мобілізацію та релаксацію учнів.

Специфічні принципи розвитку соціальної активності старшокласників базуються на методологічних принципах і, знаходячись з ними в діалектичній єдності, мають велике значення в розробці даної теми.

2.2. Суспільно-значуща діяльність навчального закладу як умова розвитку соціальної активності старшокласника

У сучасному освітньому просторі виникла необхідність в підготовці професійно компетентних, соціально активних і конкурентоспроможних особистостей, готових забезпечити суспільству стійкий, безпечний і успішний розвиток, так як суспільство ставить перед людиною все більше складних завдань на самовизначення і самореалізацію, з якими під силу впоратися тільки лише вільній, самостійній, соціально активній особистості.

У Концепції модернізації української освіти говориться про те, що суспільству потрібні освічені, моральні, заповзятливі люди, які можуть самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, прогнозуючи їхні можливі наслідки, способи до співпраці, відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю, володіють розвиненим відчуттям відповідальності за долю країни.

У зв'язку з цим все більшого значення набуває соціальна активність особистості, яка проявляється в різній суспільно-значущій діяльності, така особистість свідомо орієнтована на вирішення завдань, що стоять перед суспільством, класом, соціальною групою.

Таким чином, велику роль в житті суспільства відіграють старшокласники, так як вони являють собою ту соціальну групу, яка несе в собі величезні потенційні можливості майбутнього.

Формування соціальної активності старшокласників має здійснюватися з урахуванням, з одного боку, особливостей мінливого соціального і освітнього середовища, з іншого – специфіки цієї соціально-демографічної групи, її внутрішньої диференціації, місця і ролі в суспільстві, а також необхідності дозволу сформованого протиріччя між потребами старшокласників в становленні її як соціального суб'єкта і можливостями їх реалізації.

Факторами, що сприяють формуванню соціальної активності старшокласників є: прагнення до самореалізації, ефективна державна молодіжна політика, а також цікаві та авторитетні люди. Найбільш перешкоджають формуванню соціальної активності: невіра в суспільні ідеали і байдужість суспільства, старших вікових груп до проблем юнаків, недовіру органам влади та індиферентність самих старшокласників.

Головним критерієм ефективності управління формуванням соціальної активності старшокласників є високий рівень всіх видів її активності і високий ступінь узгодженості інтересів з інтересами інших соціальних суб'єктів. При цьому критеріями високого рівня видів соціальної активності виступають:

· для пізнавальної активності – визнання знань та навичок, їх здобуття, яскраво виражена потреба в знаннях;

· для трудової активності – важливість самого процесу праці та цікавої творчої роботи, систематичний прояв ініціативи в трудовій діяльності;

· для суспільно-політичної активності – наявність власних політичних переконань, участь в діяльності громадських об'єднань, обізнаність про соціальні проблеми суспільства і зацікавленість у їх вирішенні.

Проблема формування соціальної активності особистості має досить тривалу історію свого усвідомлення і розробки в аспекті суспільної, культурної та педагогічної значущості. Вирішальною умовою формування соціальної активності особистості виступає цілеспрямована суспільно корисна діяльність людини, її готовність до подібного роду поведінки, бажання і вміння діяти, проявляючи відповідальність, ініціативу, самостійність.

Серед суб'єктів формування соціальної активності старшокласників можна виділити: держава, громадські об'єднання, засоби масової інформації, учителі. Кожен суб'єкт здійснює формування соціальної активності старшокласників в рамках своїх функцій і реалізує взаємопов'язаний комплекс заходів, спрямований на формування активної усвідомленої діяльності.

Процес формування повинний здійснюватися поетапно:

I етап – розробка загальної програми розвитку учнівського самоврядування при активній консультативній допомозі учителів-наставників і з урахуванням ініціативних пропозицій учнів-активістів, які зарекомендували себе в якості лідерів, у процесі участі у виховних заходах.

II етап – мотиваційно-тренінговий етап: відбувається робота з формування організаторської компетентності учнівського активу. Паралельно проводиться спеціальна робота по стимулюванню мотивації участі старшокласниікв у позанавчальній діяльності.

III етап – формування структури органів шкільного самоврядування та розподілу повноважень логічно випливає з двох попередніх і полягає в організації демократичних процедур вибору справжнього учнівського лідера.

Формування соціальної активності в педагогічному аспекті, на думку М.Колесникової, розуміється як створення системи педагогічних ситуацій в рамках процесу навчання і виховання, які включають в себе певні цілі, оптимальні форми та методи, що передбачає створення певних організаційно-педагогічних умов:

У результаті планування і цілепокладання свого розвитку шляхом порівняння соціально-професійних очікувань і досягнень у процесі становлення з урахуванням ініціативності та відповідальності відбувається формування суб'єктної позиції старшокласника і розвиток його соціальної активності.

Участь учнів школи в соціально-проектній діяльностінабуває все більшого значення у підготовці до життя та діяльності. Її сутність полягає в тому, що:

· старшокласник повинен теоретично осмислити проектоване явище і визначити практичну спрямованість дій по зміні даного явища;

· старшокласник у ході роботи над проектом опановує методологією і технологією виконання конкретної специфічної діяльності, алгоритм якої він вибудовує і пропонує реалізувати для перетворення соціального явища;

· старшокласник отримує можливість самостійно визначити і реалізувати конкретні дії по досягненню цілей і завдань проекту;

· старшокласник отримує можливість взяти на себе роль суб'єкта соціально-проектної діяльності (розробника, лідера, організатора, виконавця);

· старшокласник опиняється в ситуації актуалізації та мотивування власної соціальної активності, що трансформується у властивість особистості.

Для підвищення соціальної активності старшокласників експерти з соціальної педагогіки рекомендують наступне:

· стимулювання інтересу, демонстрація значущості і цінності знань (30,2%);

· допомога у працевлаштуванні, надання робочих місць і пільгових умов (41,1%);

· залучення до участі в громадських об'єднаннях і різних політичних заходах (46,9%).

Менше число рекомендацій експертів направлено на застосування заходів адміністративного характеру, забезпечення доступності освіти (20%); формування трудових навичок у процесі навчання (25%); інформування старшокласників про можливості участі в суспільно-політичній діяльності (26,5%).

Ми вважаємо, що процес формування соціальної активності особистості старшокласника буде здійснюватися з більшою ефективністю, якщо:

· актуалізовані ситуації відповідальної поведінки учнівської молоді;

· здійснено соціально-рольове збагачення індивідуальної життєдіяльності особистості;

· посилена емпатійна спрямованість освітнього процесу.

Основними проблемами управління формуванням соціальної активності старшокласників в даний час є: відсутність необхідних економічних, соціальних, соціокультурних, правових та організаційних умов, неефективність діяльності суб'єктів управління, слабка інформованість старшокласників про можливості самореалізації та участі в житті суспільства.

Також найбільш перешкоджають формуванню соціальній активності наступні причини: невіра в суспільні ідеали і байдужість суспільства старших вікових груп до проблем учнів, недовіра органам влади та індиферентність самих школярів. А друзі, однолітки, сім'я та родичі, слабо впливають на соціальну активність старшокласників.

Тому, особливо важливо для розвитку соціальної активності старшокласників, включення їх в суспільно значиму діяльність і перехід від методів впливу до методів співпраці та методам саморозвитку, спонукає їх самоосвітню активність, що включають старшокласниківу процес самовиховання. При цьому старшокласники повинні освоювати різні форми соціокультурної діяльності, а потім реалізувати відомі їм форми, вносити інновації, розробляти нові форми соціальної активності.

Дата добавления: 2015-07-13