Результати дослідження соціальної активности старшокласників

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТАРШОКЛАС-НИКІВ

Висновок до ІІ розділу

Отже, нами були розглянуті такі соціально-педагогічні умови розвитку соціальної активності: суспільно-корисна діяльність, навчально-виховний процес та творчий потенціал.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу та провівши ряд спостережень за досліджуваними, можна зробити висновок, що дійсно дані умови позитивно впливають на розвиток соціальної активності старшокласників. Адже, і насправді, креативність, творчий потенціал школярів, організація учнями та залучення їх до проведення ігор, колективних творчих справ, диспутів, бесід, акцій сприяє розвитку соціальної активності старшокласників.

Сьогодні навіть за найсприятливіших умов життя молодь часто буває інертною, не зацікавленою в самостійній діяльності, здатною лише засвоювати сформований досвід, не докладаючи зусиль для пізнання і перетворення навколишньої дійсності. Саме тому формування й розвиток соціальної активності молодого покоління стає важливою проблемою сучасності, вирішальним чинником соціального розвитку.

Нами було висунуто припущення, що соціальна активність старшокласників прямо залежить від їх активності у сфері дозвілля і формується під впливом дозвіллєвої діяльності. Для обгрунтування ролі дозвіллєвої діяльності в соціальній активності учнів 10 – 11 класів нами було проведено дослідження. Вибірка дослідження склала 30 осіб у віці від 15 до 17 років. Участь в анкетуванні взяли учні Кіровоградської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №4. Згідно з результатами даного опитування більшість учнів (36%) вважають за краще вільний час присвячувати розвагам, що може бути обумовлено їхнім віком, а також необхідністю емоційної розрядки після уроків. На другому місці в учнів навчання (24%), потім пасивний відпочинок (23%). Найменший відсоток учні у вільний час віддають роботі (9%) та хобі (8%).

Визначення ступеня активності у вільний час дозволило нам з'ясувати розуміння соціальної активності самими старшокласниками. Більшість з них (55%) під соціальною активністю розуміють «участь у громадському житті школи, в тому числі у різних заходах». Частина учнів (25%) вказують також участь безпосередньо в культурному житті школи. Таким чином, абсолютна більшість опитаних старшокласників підкреслюють діяльнісний характер даного явища.

Усвідомлюючи сутність поняття соціальна активність, лише 20% всіх опитаних вважають себе соціально активними. Більшість учнів (44%) не задумувалися над цим, досить велика кількість (36%) відповіли, що не є активними. Близько половини школярів, які вважають себе соціально активними, займаються в якихось гуртках і секціях. Незважаючи на те, що соціально активними учнями себе називають досить невелика кількість опитаних, близько 35% вважають себе здатними вплинути на життя школи, а 30% респондентів не вірять в свої сили і здібності.

Ми спробували з'ясувати, що може стимулювати самих старшокласників на участь в якомусь громадському заході, а також порівняти, чим керуються учні при організації дозвіллєвої діяльності, які чинники впливають на вибір ними дозвілля.

Найбільше значення для учнів, готових брати участь у громадських заходах, має можливість проявити себе, самореалізуватися (34%). Також значущим стимулом виступає можливість розширення соціальних зв'язків (34%), можна відзначити, що і серед факторів дозвілля велика група респондентів виділяє суб'єкти відпочинку, ці факти підтверджують, що старшокласники надають великого значення тому, з ким їм доведеться спілкуватися. Дані мотиви є основоположними елементами прояву соціальної активності. Таким чином, ми бачимо, що учні, до кінця не усвідомлюючи, прагнуть до соціальної активності у подібних її проявах.

Матеріальну винагороду як стимул участі в громадських заходах відзначили 22% опитаних. У цьому простежується бажання отримати заохочення, вселяє в учнів впевненість у своїх силах і доводить те, що займаючись улюбленою діяльністю можна отримувати матеріальні блага. 14% учнів вказали, що на участь у громадському заході їх можуть стимулювати поблажки в навчанні – гарна оцінка. Таким чином, прояв активності в сфері дозвілля у них пов'язано з самим навчальним процесом.

Не потребує доведення той факт, що молодь сама повинна проявляти ініціативу в організації свого дозвілля та раціонального використання вільного часу. У ході дослідження з'ясувалося, що 18% учнів кардинально б змінили своє дозвілля, 72% - трохи б змінили свій звичний відпочинок і лише 10% нічого не хочуть змінювати. Це говорить про те, що в цілому у молодих людей немає повної задоволеності своїм дозвіллям.

Згідно з отриманими даними 33% старшокласників у вільний час віддають перевагу кафе та клубам, у порівнянні з такими закладами як, наприклад, театри. В кінотеатрах зазвичай відпочиває 30% опитаних. Даний вид дозвілля відрізняється легкістю сприйняття, відносною доступністю, орієнтацією на різні смаки. 22% респондентів відвідують нічні клуби (бари). У даних закладах вони отримують більший виплеск емоцій, вступають у нові відносини, розширюють коло спілкування. Спортивні комплекси відвідують лише 14% досліджуваних. Активні, здорові форми дозвілля відходять на другий план, поступаючись місцем розважальним і не вимагає великих фізичних зусиль.

Велике значення має і питання про організацію дозвілля. 76% респондентів самостійно займаються вирішенням даної проблеми, причому приділяють цьому велику частину свого вільного часу. Решта 24% вважають за краще, щоб за них думали інші, лише вибираючи із запропонованих варіантів.

Представляє інтерес, якого роду заходів старшокласникам не вистачає в суспільному і культурному житті школи. Більшість опитаних (40%) відзначили, що їм бракує розважальних заходів та науково-пізнавальних заходів (36%). Найменше учням потрібно спортивних заходів (9%). Старшокласники (15%) вказали на брак творчих конкурсів. Це вказує на те, що учні мають потребу у прояві себе та реалізації, адже творча сфера найбільш підходить для цього.

Для узагальнення результатів анкетування та виявлення взаємозв'язку дозвіллєвої діяльності та соціальної активності ми виділили з усіх опитаних групу соціально активних учнів за їх власним твердженням (20%). Соціальна активність цих старшокласників підтверджується тим, що вони відчувають себе здатними вплинути і впливають на суспільне і культурне життя школи, прагнуть брати участь у соціально значущих заходах. Отже, організоване і структуроване дозвілля є важливою умовою, яка впливає на соціальну активність старшокласників. Тут не можна не відзначити і протилежну тенденцію, яка полягає в тому, що учні, які віддають перевагу проводити вільний час в кафе, барах, нічних клубах і не прагнуть організовувати своє дозвілля, не є соціально активними, проявляють байдужість не лише до суспільного і культурного життя школи, але й до самореалізації себе в дозвіллєвій діяльності. Така ситуація тягне за собою бездіяльність, пасивність і незацікавленість старшокласникыв в житті школи.

Таким чином, результати дослідження свідчать про те, що сфера дозвілля має величезне значення в житті школярів та в їх соціальній активності. Мова йде про саморозвиток, збагачення етичної та духовної сфери. Ми переконалися, що, на думку учнів, соціальна активність найбільш яскраво проявляється в дозвіллєвій діяльності. Однак тут величезне значення має те, як саме учні проводять своє дозвілля. Адже, як показало дослідження, соціально активних учнів одиниці, але у багатьох учнів спостерігається бажання проявляти себе. Для того щоб школярі були соціально активні необхідно організовувати дозвіллєву діяльність, яка сприятливо впливатиме на соціальну активність школярів. Неорганізовані форми дозвілля повинні бути під контролем, їх має бути менше. Дозвілля необхідно організовувати, для того, щоб молодь не йшла в сторону від активної ролі в житті школи, а прагнула в її стінах реалізувати свій потенціал і перетворити себе і навколишню дійсність.

З метою виявлення актуального рівня соціальної активності старшокласників нами був організований і проведений констатуючий експеримент із застосуванням методик «Ціннісні орієнтації» М. Рокича, «Діагностика мотиваційної структури особистості» В. А. Мільмана і «Опитувальник для виявлення соціального самоконтролю» Г. Никифорова, В. Васильєва та С.Фірсова. Рівень розвитку соціальної активності оцінювався по відповідям тестування. Базою дослідження стали учні 10 – 11 класів Кіровоградської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №4 у кількості 30 осіб. На основі оцінки отриманих результатів було визначено рівень розвитку соціальної активності учнів. Так, 26% старшокласників, мають ініціативний рівень розвитку соціальної активності. Переважна більшість старшокласників (96%) вважають участь у заходах, конференціях, мітингах, спортивних змаганнях цікавими і корисними, що допомагає відчути себе впевненіше в спілкуванні з людьми і відпрацювати професійні навички організації та управління, але, не дивлячись на це тільки 40% з них активно в них беруть участь.

З упевненістю можна сказати, що 68% старшокласників вважають себе цілком динамічними й активними людьми більше. У деяких учнів є певні риси характеру керівника (40%), вони енергійні та діяльні. Нас також цікавило, чи може, на думку старшокласників, соціальна активність допомогти їм у подальшій професійній і творчій самореалізації. Найпопулярнішою відповіддю 68% учнів була: «Так. Допоможе знайти цікаву високооплачувану роботу».

Важливим показником, який корелює з почуттям відповідальності і впливає на соціальне мислення, є задоволеність життям. Цей показник інтегративно відображає ступінь психологічної комфортності і соціально-психологічну адаптованість особистості. Індекс життєвої задоволеністю тісно пов'язаний з рівнем тривожності, активністю, домаганням особистості, характеристиками морального потенціалу, що виражаються в почутті обов'язку та особистої відповідальності за долі інших людей і перспективу розвитку життя. Результати дослідження показали, що більшість старшокласників виражають життєву задоволеність і тільки 17% учнів не задоволені своїм життям. Проведення методики «Ціннісні орієнтації» М. Рокича дозволило нам зафіксувати отримані результати. Після проведення методики «Ціннісні орієнтації» М. Рокича результати продемонстровані у таблиці 1.

У системі термінальних цінностей випробуваних (табл.1) найбільш високий ранг значимості займають здоров'я, любов, щасливе сімейне життя, матеріально забезпечене життя, впевненість у собі, активне діяльне життя. Такі цінності, як краса природи і мистецтва, щастя інших, творчість, розваги, пізнання, суспільне визнання займають в ієрархії цінностей останні місця.

Таблиця 1. Групова ієрархія термінальних цінностей старшокласників

№	Цінність	Ранг
1.	Здоров'я
2.	Любов
3.	Матеріально забезпечене життя
4.	Впевненість у собі
5.	Щасливе сімейне життя
6.	Активне діяльне життя
7.	Наявність гарних і вірних друзів
8.	Цікава робота
9.	Воля
10.	Життєва мудрість
11.	Розвиток
12.	Продуктивне життя
13.	Суспільне визнання
14.	Пізнання
15.	Розваги
16.	Творчість
17.	Щастя інших
18.	Краса природи і мистецтва

Отже, найбільш значимі в системі термінальних цінностей цінності особистого життя: здоров'я (як стандартна, розповсюджена цінність, що передається з покоління в покоління), любов, щасливе сімейне життя, а також цінності індивідуалізації: матеріально забезпечене життя, впевненість у собі, активне діяльне життя.

Ведучі ранги в ієрархії інструментальних цінностей належать наступним цінностям: освіченість, вихованість, відповідальність, життєрадісність, незалежність, чесність (таблиця 2).

Таблиця 2. Групова ієрархія інструментальних цінностей випробуваних

Цінності	Ранг
1. Освіченість
2. Вихованість
3. Відповідальність
4. Життєрадісність
5. Незалежність
6. Чесність
7. Самоконтроль
8. Тверда воля
9. Акуратність і охайність
10. Раціоналізм
11. Терпимість
12. Широта поглядів
13. Ефективність у справах
14. Ретельність
15. Сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів
16. Чуйність
17. Високі запити
18. Непримиренність до недоліків у собі й інших

Низький ранг значимості властивий таким цінностям, як непримиренність до недоліків у собі й інших, високі запити, чуйність, сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів, ретельність, ефективність у справах.

Ведучі ранги в ієрархії інструментальних цінностей утворять чотири блоки цінностей –вихованість, життєрадісність, відповідальність, незалежність,освіченість.

На рівні нормативних ідеалів (на рівні переконань) для групи найбільш значимими є цінності досягнення, самостійність, безпека.

На рівні індивідуальних пріоритетів (конкретні вчинки) найбільш значимими є такі цінності, як самостійність, досягнення, гедонізм (насолода або почуттєве задоволення).

Найменшою значимістю на рівні нормативних ідеалів володіють такі цінності, як традиції, універсалізм, стимуляція (хвилювання і новизна). На рівні індивідуальних пріоритетів найменшою значимістю володіють такі цінності, як традиції, конформность, влада.

Відмінності в ціннісних перевагах пояснюються індивідуальними особливостями респондентів, специфікою особистісного і соціального досвіду.

На думку респондентів, для досягнення поставленої мети людина повинна володіти наступними характеристиками: бути акуратним, вихованим, життєрадісним. Такі особистісні характеристики, як здатність діяти самостійно, рішуче, не відступати перед труднощами, готовність доводити почату справу до кінця, говорить про певні способи поведінки в даній групі випробуваних, що ведуть до реалізації відповідних термінальних цінностей. Отже, в роботі по формуванню соціально активної особистості старшокласників необхідно орієнтуватися на наступні інструментальні цінності, такі як освіченість, відповідальність, самоконтроль, тверда воля, ефективність у справах. Ранги інших цінностей у всіх вибірках різні, що свідчить про несформованість уявлень про майбутню діяльності, необхідних для цього рис і властивостей, старшокласники демонструють власну позицію.

По аналізу другої методики (анкет самооцінки соціальної активності), можна з впевненістю сказати, що активність учнів проявляється в ініціативності, спрямованої на реалізацію соціальних цінностей, а також у відповідальності і незалежності.

Таблиця 3. Рівень розвитку соціальної активності старшокласників

№ учня	Показник розвитку соціальної активності	Рівень розвитку соціальної активності
		Високий
		Середній
		Високий
		Високий
		Високий
		Середній
		Високий
		Середній
		Середній
		Середній
		Низький
		Середній
		Високий
		Середній
		Середній
		Низький
		Високий
		Середній
		Середній
		Низький
		Середній
		Високий
		Середній
		Низький
		Середній
		Високий
		Низький
		Середній
		Високий
		Середній

Як ми бачимо з таблиці 3, високий рівень соціальної активності мають 10 осіб, тобто 33,3% опитаних. Решта 15 осіб, тобто 50% володіють середнім рівнем соціальної активності. Низький рівень соціальної активності мають 5 осіб.

Для виявлення життєвих устремлінь, які необхідні для побудови перспектив особистісного розвитку, ми скористалися методикою В. Мільмана «Діагностика мотиваційної структури особистості».

При аналізі даної методики для нас мали величезне значення показники, які характеризують робочу спрямованість особистості. Отримані результати дозволили нам зробити висновок про те, що «житейська» спрямованість особистості переважає над «робочою» спрямованістю. Цей факт служить підтвердженням того, що у більшості старшокласників яскраво виражений «житейський» мотиваційний профіль особистості, що становить в учнів 10 – 11 класів 75%.

Отже, одні з важливих показників соціальної активності, такі як «загальна активність», «творча активність», «соціальна корисність», не є стійкими для даних учнів. Старшокласники, які демонструють стійкість за даними показниками, знаходяться в меншості.

Проведені нами анкетування по вивченню соціальної активності, показали недостатній рівень її сформованості в учнів і дозволив керуватися необхідністю цілеспрямованого і послідовного її формування.

Дослідження свідчать про те, що старшокласники, в більшості своїй, не оцінюють себе як суб'єкта соціальної і пізнавальної діяльності, відзначено недостатнє володіння проектуванням соціально-значимої діяльності, нестабільність проявів професійної мотивації, відсутність творчого підходу до діяльності, слабо розвинене прагнення до самореалізації. Отже, у навчальному закладі недостатньо уваги приділяється розвитку соціальної активності школярів. Виявлено низький рівень ефективності впливу суб'єктів управління на формування соціальної активності старшокласників, що виражається в недостатній мірі реалізації стратегії державної молодіжної політики, слабкої інформованості або незацікавленості школярівв діяльності громадських об'єднань, в деструктивному впливі ЗМІ на самореалізацію і розвиток молодого покоління, в певних світоглядних та ціннісних розбіжностях між учителями та учнями.

Також, ми отримали уявлення про проведення вільного часу старшокласників. Виявилося що більшості учням вільного від навчання часу цілком достатньо (61%), третині учнів часу дуже мало (31%) і трохи його не вистачає (7%). Велика частина старшокласників проводить свій вільний час в компанії друзів (82%).

Цікавий той, факт, що у школі є можливість займатися громадською діяльністю (73%). Деякі з школярів навіть беруть участь у цій роботі (43%), але сказати про те, що ця діяльність їх надихає і цікавить, не можна (32%).

Третина (35%) опитаних старшокласників ніколи не були обізнані про діяльність шкільних організацій, 20% ставляться до них байдуже.

За результатами анкети ми зробили висновок, що деякі старшокласники не мають достатнього уявлення про діяльність шкільних організацій. Вони розуміють, що діяльністю подібного роду повинні займатися самі, але частина схильні перекладати свою відповідальність на плечі інших.

Також ми виявили ступінь готовності старшокласників до прояву ініціативи в організації свого вільного часу. 20% учнів ніколи не проявляли активність у суспільному та дозвіллєвій діяльності факультету. Проте 30% з них хотіли б організувати певну шкільну організацію. 32% беруть участь у заходах школи тільки в разі крайньої необхідності (традиційні шкільні заходи).

Таким чином, проаналізувавши та вивчивши деякі аспекти становлення соціальної активності старшокласників, і провівши експериментальне дослідження, ми можемо прийти до висновку, старшокласники Кіровоградської загальноосвітньої школи №4, активно включаються в творчу діяльність, яка передбачає самостійність у виконанні завдань, висування власних ідей. Однак в суспільній активності учнів спостерігається високе прагнення до ініціативно-творчої діяльності, тобто до реалізації власних ідей, прояву творчості, аналізу діяльності, самореалізації та самокорекції.

Висновки до ІІІ розділу

Нами було проведено дослідження серед учнів 10 – 11 класів Кіровоградської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів у кількості 30 осіб з метою виявлення рівня розвитку соціальної активності та умов розвитку соціальної активності старшокласників.

Можна з упевненістю сказати, що в Кіровоградській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів №4, створені оптимальні умови і вироблена правильна стратегія розвитку громадської активності старшокласників, для успішного формування суспільно активної особистості. А формування громадської активності та ініціативи старшокласників, формування організаторських та управлінських умінь і навичок, сприяє розвитку творчого потенціалу старшокласників та їх професійному зростанню.

Характер, спрямованість, цілі становлення старшокласників як активних суб'єктів суспільних відносин, в значній мірі впливають на якісні характеристики перспектив розвитку нашого суспільства. Перетворення соціуму буде успішним, якщо воно забезпечується активним, творчим включенням молодого покоління в процес створення матеріальних і духовних благ.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Метою нашого дослідження стали соціально-педагогічні умови розвитку соціальної активності старшокласників. Тому, для початку ми визначили поняття соціальної активності як показника успішної соціалізації особистості.

Соціальна активність – це особистісна якість людини, що визначається як характеристика її мотиваційно-ціннісної орієнтації і самоорганізації, її соціально спрямованої діяльності та поведінки. Показниками соціальної активності є вияв ініціативи і відповідальності, самостійність і незалежність, комунікабельність і безконфліктність у спілкуванні, прагнення надати допомогу і підтримку людям, винахідливість і творчість. Соціальна активність розглядається як одна з найважливіших умов соціалізації особистості у процесі виховання, навчання і самовиховання, під час якого людина усвідомлює себе в суспільстві як особистість. Результатом цього є засвоєння соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються якості особистості. Це поведінка у побуті, мова, здатність до творчості, сприйняття і засвоєння культури свого народу.

В основі визначення критеріїв соціальної активності старшокласників лежать інформаційний, мотиваційний, діяльнісний і рефлексивний показники.

До критеріїв соціальної активності належать: інформаційно-мотиваційний критерій – прагнення до отримання знань, інформації, до активної діяльності; діяльнісний критерій – репродуктивна діяльність з виконання отриманих завдань на семінарах, лабораторно-практичних заняттях, під час самостійної роботи, активна творча діяльність, що передбачає самостійність у виконанні завдань, висування власних ідей; творчо-рефлексивний критерій – ініціативно-творча діяльність учнів школи.

Ступінь розвитку соціальної активності та її інтенсивність багато в чому зумовлені позицією людини до основного виду діяльності, до якої вона залучається як громадянин. Цей вид діяльності передбачає оволодіння соціально важливими обов'язками, формує самосвідомість, визначає самооцінку. У старшокласників відбувається перетворення активності як природної властивості на соціальну систему потреб та інтересів у процесі пізнання суспільних явищ. Сучасний процес навчання у школі можна цілеспрямовано організовувати з орієнтацією на формування активної соціальної позиції старшокласників через створення відповідних дидактичних умов, прийомів та засобів, які б спонукали студентів до активної самостійної, пізнавальної діяльності і, як наслідок, активної соціальної діяльності. Задля цього потрібно зміст навчання гуманітарних дисциплін переорієнтувати на такий, який би забезпечував максимально можливі умови для ефективного формування активної соціальної позиції старшокласників.

Також, ми визначили такі форми прояву соціальної активності старшокласників, як пізнавальна, суспільно-політична і трудова.

Провели емпіричне дослідження соціальної активності старшокласників і прийшли до висновку, що основними сутнісними характеристиками соціальної активності сучасного старшокласника є:

· готовність до здобуття знань;

· наявність соціально орієнтованих мотивів соціально-спрямованої діяльності, що формуються на основі отриманих знань і виражають суб'єктивне ставлення до діяльності;

· спрямованість на розширення соціально значущих форм і сфер діяльності (створення проектів, участь у волонтерській, громадській, професійній, творчій діяльності);

· ініціація власної активності в процесі життєвого становлення і активності свого оточення;

· здатність аналізувати і оцінювати мотиви своєї діяльності і її результати;

· можливість прогнозувати і планувати подальшу практичну соціально значущу діяльність на основі отриманих результатів.

Також, ми визначили принципи та соціально-педагогічні умови розвитку соціальної активності старшокласників: суспільно-корисна діяльність, навчально-виховний прцес та творчий потенціал.

Забезпечення актуалізації знань і очікувань у діяльності в навчальному закладі, здійснюється в освітньому процесі за рахунок: осмислення сутності соціальної активності старшокласником, що сприяє формуванню його позитивного ставлення до соціально активних людей, що ініціює активність свого оточення; теоретичною підготовкою в рамках курсу за вибором, що сприяє формуванню ціннісних установок старшокласників на позитивне перетворення навколишньої дійсності; формування в процесі занять підстав (когнітивних, аксіологічних, психологічних) для розвитку мотивації старшокласника на соціально активну діяльність. У результаті планування і визначення мети свого розвитку відбувається формування суб'єктної позиції старшокласника і розвиток його соціальної активності.

Участь старшокласників в соціально-проектної діяльності, сутність якої полягає в тому, що учень: теоретично осмислює проектоване явище і визначає практичну спрямованість дій зі зміни даного явища; оволодіває методологією і технологією виконання конкретної специфічної діяльності, алгоритм якої він вибудовує і пропонує реалізувати для перетворення соціального явища; отримує можливість самостійно визначити і реалізувати конкретні дії по досягненню цілей і завдань проекту; взяти на себе роль суб'єкта соціально-проектної діяльності (розробника, лідера, організатора, виконавця); опиняється в ситуації необхідності актуалізації та мотивування власної соціальної активності, трансформується в властивість особистості

·

Дата добавления: 2015-07-13