Звичайні акції 2 страница

На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні:

Ризик зниження фінансової стійкості (або ризик порушення рівноваги фінансового розвитку). Цей ризик генерується недосконалістю структури капіталу(надмірною часткою використовуваних позикових засобів), що породжує незбалансованість позитивного і негативного грошових потоків підприємства за обсягами. Природа цього ризику і форми його прояву розглянуті в процесі викладу дії фінансового левериджу. У складі фінансових ризиків про ступінь небезпеки (генеровані загрози банкрутства підприємства) цей вид ризику відіграє провідну роль.

Ризик неплатоспроможності підприємства. Цей ризик генерується зниженням рівня ліквідності оборотних активів, що породжує розбалансованість позитивного і негативного грошових потоків підприємства в часі. За своїми фінансовими наслідків цей вид ризику також відноситься до числа найбільш небезпечних.

Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Відповідно до видів цієї діяльності поділяються і види інвестиційного ризику - ризик реального інвестування і ризик фінансового інвестування. Всі розглянуті види фінансових ризиків, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності, належать до так званих "складним ризикам", підрозділяються в свою чергу на окремі їх підвиди. Так, наприклад, у складі ризику реального інвестування можуть бути виділені ризики несвоєчасного завершення проектно-конструкторських робіт; несвоєчасного закінчення будівельно-монтажних робіт; несвоєчасного відкриття фінансування по інвестиційному проекту; втрати інвестиційної привабливості проекту у зв'язку з можливим зниженням його ефективності і т.п. Так як всі підвиди інвестиційних ризиків пов'язані з можливою втратою капіталу підприємства, вони також включаються в групу найбільш небезпечних фінансових ризиків.

Інфляційний ризик. В умовах інфляційної економіки він виділяється в самостійний вид фінансових ризиків. Цей вид ризику характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства), а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції. Оскільки цей вид ризику в сучасних умовах має постійний характер і супроводжує практично всі фінансові операції підприємства, у фінансовому менеджменті йому приділяється постійна увага.

Процентний ризик. Він полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причиною виникнення даного виду фінансового ризику (якщо елімінувати раннє розглянуту інфляційну його складову) є зміна кон'юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання, зростання або зниження пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори. Негативні фінансові наслідки цього виду ризику проявляються в емісійній діяльності підприємства (при емісії як акцій, так і облігацій), в його дивідендній політиці, в короткострокових фінансових вкладеннях та інших фінансових операціях.

Валютний ризик. Цей вид ризику властивий підприємствам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (імпортують сировину, матеріали і напівфабрикати і експортують готову продукцію). Він проявляється в недоотриманні передбачених доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується у зовнішньоекономічних операціях підприємства, на очікувані грошові потоки від цих операцій. Так, імпортуючи сировину і матеріали, підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної. Зниження цього курсу визначає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.

Депозитний ризик. Цей ризик відображає можливість неповернення депозитних вкладів (непогашення депозитних сертифікатів). Він зустрічається відносно рідко і пов'язаний з неправильною оцінкою і невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства. Проте випадки реалізації депозитного ризику зустрічаються не тільки в нашій країні, але і в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Кредитний ризик. Він має місце у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву є ризик неплатежу або несвоєчасного розрахунку за відпущену продукцію в кредит готову продукцію, а також перевищення розрахункового бюджету з інкасування боргу.

Податковий ризик. Цей вид фінансового ризику має ряд проявів: ймовірність введення нових видів податків і зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності; можливість збільшення рівня діючих ставок податків і зборів; зміна строків і умов здійснення окремих податкових платежів; ймовірність відміни діючих податкових пільг у сфері господарської діяльності підприємства. Будучи для підприємства непередбачуваним (про це свідчить сучасна вітчизняна фіскальна політика), він робить істотний вплив на результати його фінансової діяльності.

Структурний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлює високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі. Високий коефіцієнт операційного леверіджу при несприятливих змінах кон'юнктури товарного ринку та зниженні валового обсягу позитивного грошового потоку з операційної діяльності генерує значно більш високі темпи зниження суми чистого грошового потоку по цьому виду діяльності (механізм прояву цього виду ризику докладно розглянуто при викладенні питання операційного левереджа).

Криміногенний ризик. У сфері фінансової діяльності підприємств він проявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів, що забезпечують незаконне присвоєння сторонніми особами грошових та інших активів; розкрадання окремих видів активів власним персоналом та інші. Значні фінансові втрати, які у зв'язку з цим несуть підприємства на сучасному етапі, обумовлюють виділення криміногенного ризику в самостійний вид фінансових ризиків.

Інші види ризиків. Група інших фінансових ризиків досить широка, але за ймовірністю виникнення або рівнем фінансових втрат вона не настільки значуща для підприємств, як розглянуті вище. До них належать ризики стихійних лих та інші аналогічні "форс-мажорні ризики", які можуть призвести не тільки до втрати передбачуваного доводу, але й частини активів підприємства (основних засобів; запасів товарно-матеріальних цінностей), ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій (пов'язаний з невдалим вибором обслуговуючого комерційного банку); ризик емісійний та інші.

1. Призначення фінансової звітності підприємства та її склад.

За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну. Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності. Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей народного господарства та представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку (наприклад, Звіт з праці). Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства (наприклад, кількість підписаних договорів). За обсягом даних, які включають у звіт, розрізняють внутрішню та зовнішню звітність. Внутрішня звітність включає інформацію про роботу на якійсь одній ділянці діяльності організації. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність організації в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів – зацікавлених юридичних та фізичних осіб – про характер діяльності, доходність та майновий стан того або іншого господарюючого суб’єкта. В залежності від періоду, який охоплює звітність, розрізняють періодичну та річну звітність. Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік. До стандартних форм квартальної та річної фінансової звітності належать: “Баланс підприємства” (форма 1); “Звіт про фінансові результати” (форма 2); “Звіт про рух грошових коштів” (форма 3); “Звіт про власний капітал” (форма 4); “Примітки до фінансової звітності” (форма 5). Баланс підприємства – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату стан його активів, зобов’язань і капіталу. Склад активів показує, як розміщені засоби підприємства. Склад пасивів показує джерела фінансування активів, тобто зобов’язання підприємства. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Звіт про рух грошових коштів. Складання звіту про рух грошових коштів визначається П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі – грошові кошти) за звітний період. Звіт про фінансові результати. З агальні вимоги до розкриття статей Звіту про фінансові результати, а також зміст і форма звіту визначаються П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ). Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Звіт про власний капітал. Складання звіту про власний капітал визначається П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”. Норми П(С)БО 5 стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Примітки до фінансових звітів. Усі підприємства розкривають у примітках до фінансових звіті призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу). Акціонерні товариства наводять у примітках до фінансових звіті інформацію про: загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату; загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата, у порівнянні із передбаченими величинами; загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції; акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями; накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями; суму, включену (або не включену) до складу зобов’язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

1. Оцінка фінансової звітності як основа прийняття управлінських рішень.

У сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин особливо важливим і практично значущим для забезпе­чення беззбиткової діяльності суб’єктів господарювання та запо­бігання їх банкрутству є систематичний і якісний аналіз фінансо­вої діяльності, зокрема аналіз фінансових звітів.

Фінансова звітність —це сукупність форм звітності, які складені на підставі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стану вигляді, який зручний і зрозумілий для при­йняття цими користувачами певних ділових рішень.

У світовій і національній практиці побудова фінансової звіт­ності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її підставі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтер­претації фінансової звітності.

Головна мета аналізу фінансових звітів —своєчасно вияв­ляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити ре­зерви поліпшення фінансового стану підприємства і його плато­спроможності.

При цьому необхідно вирішити такі завдання:

1. На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показни­ками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх вико­ристання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, тобто прибутку та рентабельності, виходячи з реальних умов господар­ської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розроб­лення моделей фінансового стану за різних варіантів використан­ня ресурсів.

3. Розроблення конкретних заходів, які спрямовані на ефекти­вніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті звітів.

Аналіз фінансових звітів має допомогти фінансовим аналіти­кам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях фірми, вжити відповідних заходів, які до­поможуть виправити становище, прийняти рішення про ефектив­ніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбут­ньої діяльності фірми.

Аналіз фінансових звітів допомагає також вивчити ліквід­ність, платоспроможність, фінансову стійкість, кредитоспромож­ність підприємства.

Під час аналізу фінансових звітів найважливішим завданням є з’ясування фінансового стану фірми за звітний період. Такий аналіз дає змогу визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми. При цьому з’ясовують:

—фінансову структуру — активи, які належать компанії, і зо­бов’язання, котрі вона на себе взяла;

—оперативний цикл — стадії, через які проходить компанія для того, щоб її продукція та послуги з’явилися на ринку;

—тенденції та порівняльну ефективність — напрям розвитку компанії у тому вигляді, в якому він проявляється, виходячи із зі­ставлення фінансових результатів за ряд періодів діяльності цієї компанії.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та прави­льно інтерпретувати результати опрацювання даних.

Масштаб і напрям роботи при аналізі фінансових звітів зале­жать від конкретної мети аналізу.

Аналіз фінансових звітів починається з попереднього ознайо­млення з компанією, далі здійснюється поглиблений розгляд її діяльності та структури її фінансів, відображених у фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби корис­тувачів щодо:

—участі співвласників у капіталі підприємства;

—придбання, продажу та володіння цінними паперами;

—оцінки якості управління;

—оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання;

—забезпеченості підприємства джерелами формування фінан­сових ресурсів;

—визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

—своєчасного коригування фінансової діяльності підпри­ємства.

Аналіз фінансових звітів повинен дати відповіді на два важли­ві запитання:

1. Чи має фірма прибуток за результатами своєї фінансово- господарської діяльності за рік?

2. Чи спроможна фірма виконати свої фінансові зобов’язання і чи не призведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми у зв’язку з нестачею фінансових ресурсів.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

—попереднє (загальне) оцінювання фінансового стану під­приємства та змін його фінансових показників за звітний пе­ріод;

—аналіз оборотності оборотних активів;

—аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підпри­ємства;

—аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

—аналіз фінансових результатів підприємства;

—оцінювання потенційного банкрутства;

—аналіз дохідності (рентабельності);

—аналіз використання капіталу;

—аналіз рівня самофінансування;

—аналіз валютної самоокупності.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і ре­зультати його діяльності за звітний період. Метою такої звіт­ності є забезпечення загальних інформаційних потреб широко­го кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну ін­формацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що робить можливим ретроспективний ана­ліз діяльності підприємства.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фі­нансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух гро­шових коштів, складаються зі статей, які об’єднуються у відповід­ні розділи.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінювання результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інфор­мація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто ви­користовується як основа для прогнозування майбутнього фінан­сового стану.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власни­ків — фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зо­бов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій зві­тності підприємства. Тому у цій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов’язань власників за внес­ками до капіталу та його розподілу власникам (у вигляді відсот­ків, дивідендів, вилучення капіталу).

Фінансовому менеджеру слід добре розбиратися у фінансових звітах компанії, з тим щоб скласти правильну думку про її фінан­совий стан і виробничу діяльність.

Аналізуючи фінансові звіти, використовують різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять:

1) горизонтальний (часовий) аналіз;

2) вертикальний (структурний) аналіз;

3) трендовий аналіз;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів);

5) порівняльний аналіз;

6) факторний аналіз.

Методи аналізу можна звести до двох основних груп:

1) неформалізовані:

—експертних оцінок;

—порівняльні;

—побудова системи показників;

—побудова системи аналітичних таблиць.

2) формалізовані:

—ланцюгових підстановок;

—арифметичних різниць;

—балансовий;

—відсоткових чисел;

—простих і складних процентів;

—дисконтування.

Крім того, широко застосовуються і традиційні методи еконо­мічної статистики:

—середніх та відносних величин;

—групування;

—індексний[25].

Для аналізу фінансових звітів використовують комплекс пока­зників, що детально й усебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бу­ти такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економіч­ними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, на­скільки надійне підприємство як партнер з фінансового погляду, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність установ­лення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Аналіз фінансової звітності підприємства дає змогу: з’ясувати його реальний фінансово-економічний стан на ринках капіталів, товарів і фінансів; допоможе поліпшити формування і викорис­тання фінансових ресурсів підприємства; намітити напрями пер­спективного фінансового розвитку підприємства; визначити на­прями коригування фінансової політики підприємства.

Саме аналіз звітів підприємства дає змогу з’ясувати реальний економічний стан підприємства, тобто чи перебуває воно у стадії піднесення, чи йому загрожує фінансова нестабільність і скільки часу потрібно буде підприємству для оздоровлення фінансової ситуації.

Баланс підприємства, звіти про фінансові результати, про рух грошових коштів, про власний капітал дають можливість всебіч­но охарактеризувати результати фінансової діяльності підприєм­ства та його фінансовий стан незалежно від форми власності та виду економічної діяльності.

Аналіз звітів підприємства дає змогу зробити висновки про те, якими фінансовими ресурсами володіє підприємство, наскільки ефективно воно використовує своє майно і власний капітал, якою є його кредитна та інвестиційна політика, чи є у підприємства pe- ильні джерела формування фінансових ресурсів.

Саме на основі даних балансу і вище перелічених звітів підпри­ємства розраховується комплекс оціночних показників ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності, майнового стану, фі­нансової стабільності підприємства, його ділової активності.

Завдяки звіту про фінансові результати підприємства можна оцінити структуру прибутку підприємства, порівняти частки різ­них структурних складових на початок та кінець звітного року, а також виявити певні резерви у питаннях збільшення прибутку підприємства.

Звіт про рух грошових коштів дає змогу оцінити, якими були вхідні грошові потоки підприємства, їх рух протягом року та змі­ни на кінець звітного періоду.

Оцінка даних про рух грошових коштів дає можливість під­приємству планувати на майбутнє свої грошові витрати. Крім то­го, аналіз цих даних допомагає кредиторам та інвесторам при­ймати економічно обґрунтовані рішення щодо подальшого кредитування та інвестування підприємства.

Аналіз даних звіту про рух грошових коштів дає змогу вияви­ти, у який спосіб підприємство отримало грошові кошти, наскі­льки ефективно воно їх використовувало, які причини вплинули на збільшення чи зменшення маси грошових потоків. Це дає та­кож можливість прогнозувати тенденції ліквідності підприємства.

Під час аналізу звіту про рух грошових коштів з’ясовуються також: стан використання чистого прибутку підприємства; дже­рела надходження грошових коштів; частка капіталу, сформова­ного за рахунок власних внутрішніх ресурсів підприємства; зба­лансованість дивідендної політики (для акціонерних товариств) з виробничою діяльністю; ступінь погашення боргових зобов’язань підприємства.

Узагальнені дані аналітичних оцінок усіх звітів підприємства з питань його фінансово-господарської діяльності дають змогу зро­бити загальні висновки про тенденції розвитку виробничої діяль­ності (бізнесу) підприємства, виявити його сильні і слабкі сторони, місце підприємства у певному виді економічної діяльності.

1. Баланс та його роль в фінансовому менеджменті.

Складання прогнозного балансу є завданням поточного фінансового планування. Дане планування полягає в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на наступний період усі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, визначити структуру його активів і капіталу на кінець періоду. Прогнозний баланс розробляється на основі попереднього складання таких поточних фінансових планів: план доходів і видатків з операційної діяльності, план доходів і витрат з інвестиційної діяльності, план руху грошових коштів. Ці плани відображають рух майна підприємства та джерел його утворення. В балансі відображаються результати діяльності та стан підприємства на кінець прогнозованого періоду. Прогнозний баланс відображає результати прогнозування складу активів і структури фінансових засобів, що використовуються підприємством, на кінець планового періоду. Мета його розробки полягає у визначенні необхідного приросту окремих видів активів для забезпечення їх внутрішньої збалансованості, а також фінансування оптимальної структури капіталу, що забезпечує достатню фінансову стійкість п-ва. Баланс –це зведена таблиця, в якій відображаються джерела капіталу і напрями його розміщення. Баланс активів та пасивів необхідний для того, щоб визначити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких видів пасивів підприємство фінансує створення цих активів.

1. Звіт про фінансові результати та його роль в фінансовому менеджменті.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати роботи підприємства. Звіт про фінансові результати (форма № 2) складається з трьох розділів. 1 розділ Фінансові результати включає: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), податки, собівартість, інші доходи та витрати, чистий прибуток тощо. 2 розділ - операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) подаються в розрізі економічних елементів: матер. витрати, витрати на оплату праці, відрахув.на соц.заходи, амортизація, інші операц.витрати. 3 розділ звіту про фінансові результати містить розрахунок показників прибутковості акцій - середньорічна кількість простих акцій, скоригована середньорічна кількість простих акцій, чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, дивіденди на одну просту акцію. За звітом про фінансові результати визначають чистий прибуток(збиток) звітного періоду, тому з цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Доцільно здійснювати як горизонтальний, так і вертикальний наліз фінансових результатів роботи підприємства. Горизонтальний аналіз дає змогу визначити приріст у звітному році порівняно з попереднім усіх складових прибутку підприємства. Вертикальний передбачає аналіз структури. У процесі оцінювання звіту про фінансові результати доцільно аналізувати вплив факторів на формування прибутку як у цілому по підприємству, так і за основними видами продукції підприємства.

1. Звіт про рух грошових коштів та його роль в фінансовому менеджменті.

Інформація про грошові потоки підприємства за звітний період структуризується у вигляді звіту про рух грошових коштів (форма №3).

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів.1. Визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів2. Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності3. Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності 4. Визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності5. Подання отриманої інформації у формі звіту про рух грошових коштів

У примітках до фінансової звітності слід розкрити інформацію про рух грошових коштів: склад грошових коштів та їх еквівалентів;склад статей ”İнші надходження”, ”İнші платежі” та інших статей, які об’єднують кілька видів грошових потоків; негрошові операції інвестиційної і фінансової діяльності; наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які доступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

Фінансовий стан підприємства будь-якого виду діяльності і форми власності значною мірою залежить від руху грошових коштів та правильного управління грошовими потоками.

Аналіз стану грошових коштів підприємства здійснюється на основі бухгалтерського звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів дає змогу аналізувати джерела та сфери споживання грошових коштів компанії. Аналіз руху грошових коштів багато в чому сприяє виявленню тенденцій у змінах ліквідності та платоспроможності підприємств.

1. Стратегічне фінансове планування на підприємстві.

Основним завданням стратегічного фінансового планування є визначення реальних шляхів досягнення фінансових цілей, сформульованих згідно зі стратегією загального розвитку підприємства. Мета цього планування — досягнення таких значень основних фінансових показників діяльності підприємства, які б відповідали базовим орієнтирам концепції розвитку, зафіксованій у стратегічних планах підприємства.

Дата добавления: 2017-01-14