Звичайні акції 4 страница

· прогноз основних фінансових показників (прибутку до оподаткування чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після оподатковування; рентабельності активів, власного капіталу і продажів та ін.);

· капітальний бюджет.

Розробка фінансових бюджетів дозволяє підприємству:

· вести облік руху грошових коштів у розрізі центрів фінансової відповідальності, а не тільки по підприємству в цілому;

· оперативно контролювати грошові потоки в розрахунковому періоді;

· використовувати інформацію про рух грошових коштів для управління активами і пасивами;

· аналізувати вплив прибутку на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства (при використанні непрямого методу для розрахунку грошових потоків);

· вживати оперативні заходи по усуненню недоліків у фінансово-господарській діяльності.

55. Система фінансового контроллінгу на підприємстві.

Контролінг як система підтримки управлінських рішень був упершее запроваджений на підприємствах у США наприкінці XIX - на початку XX століття. Спочатку контролінг був сконцентрований переважно на фінансових питаннях і розглядався виключно як функціональний блок фінансового менеджменту. Проте, у сучасній практиці управління контролінг - це система, яка включає в себе такі елементи як фінансовий контролінг, інвестиційний контролінг, контролінг персоналу, маркетинговий контролінг та інші елементи залежно від специфіки діяльності підприємства.

Основним елементом даної системи управління є фінансовий контролінг, навіть більше, можна сказати, що контролінг насамперед слід розглядати як фінансовий, оскільки будь-яка система управління підприємством направлена на досягнення головної мети - отримання прибутку та підвищення вартості бізнесу. Усе інше - виробничий контролінг, контролінг персоналу тощо - це вже похідні елементи, які допомогають виконати цю основну мету.

Однією з головних причин виникнення та втілення концепції фінансового контролінгу стала необхідність у системній інтеграції різних аспектів управління бізнес-процесами в організаційній системі. Серед інших причин застосування системи фінансового контролінгу на підприємстві можна виділити наступні:низька оперативність інформації на підприємстві;процес планування починається від виробництва, а не від збуту продукції;відсутність розподілу між управлінням прибутку та управлінням грошовими коштами;низька культура аналізу досягнення мети;використання прямих і невигідних витрат, а не змінних і постійних

Тобто можгіа сказати, що концепція контролінгу є стрижнем, навкруги якого повинні бути зєднані основні елементи організації і управління діяльністю підприємства, а саме:

-всі категорії бізнес-процесів і їх витрати;

-центри відповідальності підприємства;

-системи планування і бюджетування, система управлінського обліку, система стратегічного управління;

-інформаційні потоки, що дозволяє оперативно фіксувати поточний стан виконання бюджетів центрів відповідальності;

-моніторинг і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства;

-виявлення причн відхилень і формування управляючих дій в рамках центрів відповідальності.

Також потрібно зазначити, що фінансовий контролінг як цілісна система поділяється на стратегічний та оперативний,. Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового управління фінансами, вартістю та ризиками. Найважливішим завданням стратегічного контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху.

В свою чергу головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних фінансових цілей підприємства. Такі цілі можуть знаходити свій вираз у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу тощо. Цільові показники оперативного контролінгу повинні корелювати з монетарними та немонетарними цілями, визначеними в рамках стратегічного контролінгу. [3,51].

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий контролінг відіграє дуже важливу роль у діяльності будь-якого субєкта господарювання, оскільки він покликаний створити таку систему управління фірмою, яка направлена на досягнення оперативних і стратегічних цілей та забезпечення поступового й рентабельного розвитку підприємства.

56. Сутність антикризового фінансового управління підприємством та його елементи.

антикризове управління - це постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ розробки програми виходу із кризи, яка реалізується протягом усього періоду функціонування господарюючого суб'єкта.

Відповідно антикризове управління передбачає:

- управління підприємством з метою уникнення кризових ситуацій; виведення підприємства з кризової ситуації, в якій воно опинилось.

Головною метою антикризового управління є забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійких фінансів підприємства при будь-яких економічних, політичних, соціальних катаклізмах.

Відносини в антикризовому управління, що складаються на рівні підприємства при його оздоровленні або ліквідації, пов'язані із проведенням комплексу заходів, які поділяють на стратегічні - полягають в аналізі й оцінці становища підприємства, розробці виробничих програм, політики доходів, інновацій, стратегій тощо й тактичні -у визначенні сучасного стану підприємства, його прибутку, збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні кредитних засобів, зміцненні дисципліни тощо.

В економічній літературі розглядаються різні види антикризового управління, які нами узагальнені і представлені в табл. 12.1.

Таблиця 12.1. Види антикризового управління та їх характеристика

Антикризове фінансове управління включає такі елементи:

- аналіз зовнішнього середовища і внутрішнього потенціалу конкурентних переваг підприємства для вибору стратегії його розвитку на основі прогнозування свого фінансового стану;

- попередня діагностика причин виникнення фінансових кризових ситуацій; комплексний аналіз фінансового стану підприємства для встановлення методів його фінансового оздоровлення;

- заходи антикризового фінансового управління і контроль за їх проведенням.

Об'єктом антикризового фінансового управління виступає відновлення фінансової рівноваги. Найбільш повно сутність антикризового управління фінансами

підприємства розкривається через його функції. Слід виділяти загальні та специфічні функції управління фінансами. До загальних функцій відносять: планування, організацію, облік, контроль, аналіз, регулювання і стимулювання.

Планування визначає напрямки і зміст управління фінансовою діяльністю підприємства в умовах кризи, розробляє цілі і конкретизує їх в методах і засобах досягнення.

Необхідно відзначити, що частиною функції планування є прогнозування, завдяки якому можна визначити різні варіанти можливих змін фінансового стану підприємства і модифікацію основних напрямів управління його фінансовою діяльністю в кризових умовах.

Організація - сутність даної функції управління полягає у створенні органів управління фінансами підприємства, побудова структури апарату управління, встановлення постійних або тимчасових взаємин між ними, функцій і повноважень, тобто створення реальних умов для досягнення запланованих антикризових цілей.

Функція обліку спрямована на забезпечення постійного збору, систематизацію та узагальнення даних, необхідних для подальшого контролю управління.

Контроль як загальна функція управління фінансами підприємства, спрямований на кількісну та якісну оцінку результатів функціонування підприємства з метою встановлення відхилень від заданих параметрів. У процесі управління контроль виступає елементом зворотного зв'язку, бо за його даними здійснюється коригування раніше прийнятих рішень, планів, організації фінансової роботи, прийнятих стандартів і нормативів.

Аналіз визначає економічну ефективність управління фінансами підприємства та можливі напрямки його розвитку на поточний і перспективний періоди з точки зору забезпеченості необхідними ресурсами (фінансовими, матеріальними, трудовими). Осмислення і розуміння інформації досягається саме за допомогою реалізації аналізу.

Регулювання системи антикризового управління фінансами підприємства у разі виникнення відхилень від заданих параметрів і досягнення необхідного стану стійкості підприємства здійснюється на основі реалізації функції аналізу

Стимулювання є заключною функцією, сутність якої полягає у зацікавленості персоналу в результатах своєї праці, за допомогою якого здійснюється розподіл матеріальних і трудових цінностей залежно від кількості і якості витраченої праці.

57. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства.

Типовою для багатьох підприємств є проблема неефективного управління ризиками (запізніла їх ідентифікація, оцінка, нейтралізація) та швидкого виявлення і використання додаткових шансів поліпшення діяльності. Наслідком цього може бути погіршення окремих параметрів діяльності підприємства та фінансова криза. З метою своєчасної ідентифікації чинників, які сигналізують про той чи інший напрям розвитку підприємства, вжиття превентивних заходів доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР).

До пріоритетних завдань системи належить моніторинг фінансового стану підприємства, перманентна оцінка ймовірності банкрутства та розроблення каталогу профілактичних антикризових заходів. Своєчасне виявлення загрози фінансової кризи створює передумови для прийняття оптимальних фінансових рішень.

На сьогодні існує чимало напрацювань щодо оцінки ймовірності фінансової кризи (чи банкрутства) підприємства. Фактично будь-яку методику оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна вважати такою, яка присвячена проблематиці прогнозування фінансової неспроможності. У разі високої ймовірності неплатоспроможності чи незадовільного фінансового стану підприємство вважається таким, якому загрожує фінансова криза та банкрутство. Аналіз проводиться здебільшого з використанням інформації, яка міститься в трьох основних формах звітності: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2) та Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

У вітчизняній практиці значного поширення набули методики аналізу фінансового стану та оцінки ймовірності загрози фінансової кризи підприємства, які ґрунтуються на однофакторному аналізі показників фінансової звітності або засновані на бальній системі оцінювання з визначенням індексу (класу) ризикованості фінансового стану підприємства. Спільним для цих методик є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв'язків між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) і порівняння їх значень з нормативними та в динаміці. Висновки щодо якості фінансового стану робляться на підставі узагальнення результатів аналізу кожного показника (чи групи показників). Використовуючи подібні методики на практиці, слід зважати на притаманні їм недоліки, зокрема:

· неврахування галузевих особливостей об'єкта аналізу;

· довільність фіксування нормативних значень окремих показників;

· суб'єктивність формування вибірки показників, які підлягають аналізу;

· неврахування (або суб'єктивність урахування) чинника різної вагомості впливу окремих показників на загальні результати аналізу;

· окремі параметри фінансового стану характеризуються різною кількістю показників, що викривляє результати аналізу.

58. Фінансова санація як складова антикризового управління підприємством.

Одним із важливих інструментів антикризового управління фінансами, засобом подолання фінансової кризи та запобігання банкрутству підприємства є санація. У широкому розумінні санація - це сукупність усіх можливих заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення суб’єкта господарювання: включає систему фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно- правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

У вузькому розумінні, поняття «санація підприємства» охоплює сукупність заходів фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури капіталу та мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного та організаційного характеру. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Якість антикризового менеджменту значною мірою визначається своєчасністю та обґрунтованістю рішення щодо санації. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що рішення про фінансову санацію підприємства може прийматися:

- у досудовому порядку - з ініціативи менеджменту чи власників підприємства, якому загрожує банкрутство, кредиторів, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, контрольних органів у межах своїх повноважень - коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення підприємства банкрутом у недалекому майбутньому. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і провадяться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство. У рамках досудової санації власником майна боржника, його кредиторами, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству підприємства може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов’язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника. Надання фінансової допомоги боржнику зобов’язує його взяти на себе відповідні зобов’язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом;

- у рамках судових процедур, які застосовуються до боржника після порушення справи про банкрутство. У цьому разі під санацією розуміють систему заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямовану на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організацій­ної чи виробничої структури суб’єктів підприємницької діяльності.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають здатність до успішного проведення його фінансової санації. Загальні передумови санаційної спроможності:

- наявність у підприємства можливостей мобілізації необхідного для фінансового оздоровлення капіталу;

- спроможність ефективно використати капітал;

- наявність можливостей для своєчасного розрахунку з капі- талодавцями.

Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Зазначені кількісні та якісні критерії є тісно взаємозв’язаними між собою. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, водночас орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість забезпечити життєздатність підприємства тільки в короткостроковому пері­оді. Згідно з методичними вказівками Міністерства економіки України, санаційну спроможність підприємства слід визначати на основі оцінювання трьох основних показників:

- показника поточної платоспроможності;

- коефіцієнта забезпечення власними засобами;

- коефіцієнта покриття.

59. Реструктуризація підприємства в системі антикризового фінансового управління.

Одним із інструментів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати в план санації.

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись даним визначенням можна зробити розмежування між категоріями “реструктуризація підприємства” та “реорганізація”. Поняття “реструктуризація” є більш ширшим, оскільки включає в себе поряд з іншими, заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного капіталу даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

В літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, в залежності від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:

· Реструктуризація виробництва;

· Реструктуризація активів;

· Фінансова реструктуризація;

· Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін в організаційній та у виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.

Реструктуризація активів включає в себе заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу.

Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури та розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.

Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов’язана з реорганізацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного капіталу, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу.

60. Оцінка ефективності антикризового фінансового управління підприємством.

Ефективність антикризового управління забезпечується захо­дами, які покладені в його основу і повинні дати очікувані ре­зультати в організації та управлінні, зростанні обсягів виробниц­тва, поліпшенні фінансового стану підприємства. Основним немонетарним критерієм ефективності можна вважати рівень до­сягнення головної мети антикризового управління. Ця мета може різнитися залежно від ініціаторів антикризових заходів. Для вла­сників та персоналу — це запобігання банкрутству та забезпе­чення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроково­му періоді; для кредиторів — повернення заборгованості.

На практиці доцільно розраховувати прогнозну ефективність та фактичну. Прогнозна ефективність антикризових заходів ви­значається у разі складання та експертизи планів санації (рестру­ктуризації"), при прийнятті рішення щодо санаційної спроможно­сті підприємства. У разі складання антикризовим менеджментом звітів про проведену роботу, відповідні фактичні показники слу­гуватимуть критерієм оцінювання ефективності менеджменту та визначення величини їх винагороди. Основними монетарними критеріями оцінки ефективності антикризового фінансового управління на практиці є такі:

— зміна показників «ліквідність» та «платоспроможність»;

— підвищення рівня прибутковості;

— тенденції зміни показників ділової активності (продуктив­ності праці, оборотності тощо);

— додаткова вартість, створена в результаті антикризових за­ходів.

Рівень ефективності визначається на основі зіставлення зна­чення окремих показників до і після впровадження антикризових заходів при оцінюванні ефективності антикризового фінансового управління: значення інтегрального показника фінансового стану порівнюється до і після впровадження антикризових заходів.

Прогнозні показники ефективності доцільно розраховувати при моделюванні доцільності реалізації тих чи інших антикризо­вих заходів. Наприклад, при обґрунтуванні переваг, які може отримати підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення певних структурних підрозділів у нові са­мостійні суб’єкти підприємницької діяльності, зміни структури управління, диверсифікації діяльності, введення в дію нових ви­дів обладнання, згортання діяльності, скорочення персоналу.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефектив­ність санації (Е) можна визначити за такою формулою:

Прогнозований обсяг додаткового прибутку h, —;; —.

Розмір вкладсиьпа проведення санації

Результати антикризового фінансового управління (окрім по­долання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспро­можності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємс­тва (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення). Для більш об’єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації можна розглядати як капіталовкладення санатора (інвестора) в підпри­ємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).

Критерієм ефективності антикризового управління може бути також додаткова вартість (абсолютний приріст вартості підприємства), створена в результаті застосування антикризо­вих заходів. Вона розраховується як різниця між потенційною ва­ртістю підприємства (після проведення санації) та його ліквіда­ційною вартістю до санації (реструктуризації).

Потенційна вартість визначається на основі приведених до теперішньої вар­тості майбутніх грошових потоків, зменшених на суму додатково залученого власного та позичкового капіталу. Даний метод оці­нювання ефективності санації базується на дисконтуванні майбу­тнього Cash-Flow.

Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за вирахуванням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зі­ставлення даних величин відіграє вирішальну роль у процесі прийняття кредиторами рішення щодо акцептування плану сана­ції чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть взяти участь у фінансу­ванні санації на умовах пайової участі.

Зазначимо, що ефективність антикризового управління, стабі­льна ліквідність, платоспроможність та прибутковість буде за­безпечена в тому разі, якщо фінансово-господарська діяльність на підприємстві буде організована у такий спосіб, щоб операцій­на, інвестиційна та фінансова діяльність здійснювалися з ураху­ванням вимог антикризової фінансової політики.

Дата добавления: 2017-01-14