Методика проведення заняття по вивченню 1 страница

БОЙОВОГО ВІДДІЛЕННЯ

Вивчення бойового відділення проводиться на навчальному розрізному бойовому відділенні танка або на навчально-бойових танках, та з використанням плакатів. Під час вивчення бойового відділення необхідно насамперед ознайомити тих, хто навчається, з його призначенням, розміщенням екіпажу, зброї, приладів прицілювання та спостереження, вузлів стабілізатора, механізму заряджання, ручних приводів наведення (підйомного механізму і механізму повороту башти), боєкомплекту, плафонів освітлювання, ЗІП гармати, ЗІП кулеметів, засобів зв'язку та інших приладів.

Керівник звертає увагу тих, хто навчається, на кріплення зброї, приладів, механізмів, порядок їх огляду і порядок вмикання і вимикання. При цьому керівник вказує заходи безпеки під час роботи з озброєнням. Заняття проводиться в такій послідовності.

Керівник видає командирам екіпажів операційні картки (ОК), подає команду зайняти місця в бойовому відділенні і приступити до його вивчення. Контроль за діями екіпажів здійснюється керівником і його помічником (сержантом).

У першу чергу тих, хто навчається, необхідно навчити відчиняти і зачиняти люки, ретельно дотримуючись заходів безпеки, потім вмикати плафони освітлення башти, освітлення азимутального покажчика та регулювати сидіння. Зайнявши свої місця екіпажі, користуючись ОК, приступають до вивчення бойового відділення.

Після вивчення тими, хто навчається, бойового відділення керівник шляхом опитування визначає якість засвоєння навчального питання і підводить підсумок. Відзначає недоліки і продовжує тренування до повного засвоєння.

У результаті вивчення бойового відділення танка ті, хто навчається, повинні:

знати:

склад комплексу озброєння танка;

розміщення в бойовому відділенні озброєння, боєкомплекту, стабілізатора озброєння, приладів прицілювання, спостереження й орієнтування;

розміщення в бойовому відділенні вузлів механізму заряджання, засобів зв'язку, предметів ЗІП й інших приладів і механізмів, що забезпечують бойову роботу екіпажу;

вміти:

відчиняти і зачиняти люки;

вмикати і вимикати освітлення в бойовому відділенні;

розстопорювати і застопорювати башту й гармату;

перевіряти кріплення прицілів і приладів спостереження;

користуватися механізмом повороту башти і підйомним механізмом гармати;

переводити озброєння танка з похідного положення в бойове і з бойового в похідне.

3. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ТАНКОВОЇ ГАРМАТИ

Вивчення танкової гармати рекомендується проводити в такій послідовності:

призначення, бойові властивості і технічні характеристики танкової гармати;

загальний устрій танкової гармати (основних частин);

призначення, характеристика, устрій і робота окремого агрегату і механізму (кожної основної частини);

взаємодія механізмів основних частин при заряджанні, пострілі, після пострілу;

розбирання і збирання затвору гармати;

порядок перевірки вузлів і механізмів перед стрільбою.

Під час пояснення призначення танкової гармати керівник занять підкреслює, що танкова гармата є основною зброєю сучасних танків і має багатоцільове призначення:

для боротьби з танками, самохідними установками й іншими броньованими цілями противника;

для придушення і знищення вогневих засобів та живої сили противника;

для руйнування споруд.

Керівник заняття пояснює тим, хто навчається, що стрільба з гармати ведеться, як правило, прямим наведенням за допомогою прицілу. Стрільба може вестися непрямим наведенням за допомогою азимутального показчика та бокового рівня.

Бойові властивості гармати вивчаються шляхом їх перерахування і пояснення призначення кожної з них (калібр гармати, швидкострільність, початкова швидкість польоту снаряда і т.д.).

Загальний устрій гармати варто вивчати на стенді навчальної гармати або на розрізному навчальному танку. Керівник називає і показує основні частини гармати: ствол, затвор з напівавтоматикою, люлька, противідкатні пристрої, цапфи, огорожа, спусковий механізм, підйомний механізм.

Шляхом опитування керівник домагається запам'ятовування основних частин гармати. Потім переходить до вивчення кожної основної частини, вузлів і механізмів ствола (труби, муфти, казенника, ежектора і т.д.),затвору (частин і механізмів затвору) і так кожну основну частину. Звертає увагу на призначення кожної деталі, показує деталь окремо і на гарматі.

Устрій ствола гармати вивчається за допомогою показу навчальної гармати, окремих її частин і механізмів, а також за допомогою плакатів. При вивченні механізму ежекторного продування каналу ствола необхідно підкреслити, що його установка значно знижує загазованість бойового відділення. Після цього вивчається вплив термозахисного кожуха на влучність стрільби та показується його монтаж і демонтаж.

У ході вивчення ствола дається поняття про зношення (життєвість) каналу ствола, показується порядок визначення зношення каналу ствола за допомогою приладу контролю зношення (ПКИ-26) і підкреслюється, що величина зношення каналу ствола вводиться в балістичний обчислювач. Вказати способи зменшення зношення каналу ствола: ретельне видалення змазки перед стрільбою, огляд каналу ствола перед заряджанням, огляд і чищення боєприпасів, своєчасне чищення ствола після стрільби, дотримання правил догляду і зберігання ствола. Призначення, устрій та взаємодію частин затвора необхідно показати на навчальній гарматі, на діючому макеті затвора і плакатах. Пояснюючи устрій затвора, слід зазначити особливості його конструкції і пояснити принцип дії кожного механізму. Після цього показати механізми в розібраному вигляді, розповісти призначення та будову кожного механізму.

Взаємодія механізмів затвору з напівавтоматикою демонструється на макеті затвора та на навчальній гарматі.

Несправності механізмів затвора показуються на деталях. Після розповіді та пояснення будови затвору доцільно дати можливість тим, хто навчається, на навчальній гарматі, макеті затвору і на деталях самостійно або по групах під керівництвом сержантів закріпити отримані знання. Керівник заняття повинен звернути увагу на порядок перевірки затвору після його збирання, для чого декілька разів відчинити і зачинити затвор вручну, здійснюючи спуск ударника, показати перевірку механізму блокування ручного спуску ударника, механізму повторного взведення та порядок перевірки справності електрозапалу за допомогою контрольної лампочки та по відсутності вм'ятини на капсульній втульці після пострілу.

Для придбання навичок і закріплення знань у розбиранні затвора виділяється частина навчального часу на самостійне тренування тих, хто навчається. При вивченні люльки особливу увагу керівник звертає на її призначення та устрій.

На стенді з гарматою показує кріплення частин гармати та інших агрегатів і механізмів до люльки і як здійснюється змащення бронзових вкладишів.

Призначення, загальний устрій та дію противідкатних пристроїв необхідно розповідати і показувати на навчальній гарматі, діючому макеті противідкатних пристроїв та на плакатах. Спочатку керівник пояснює, що під час пострілу в каналі ствола виникає осьова сила в кілька сотен тонн. Великі прискорення здатні не тільки порушувати стійкість танка під час пострілу, але й викликати несправності окремих вузлів, механізмів і приладів. Щоб зменшити дію пострілу на танк, ствол закріплюється не жорстко, а зв'язується з люлькою пружним зв'язком за допомогою противідкатних пристроїв. Тому під час пострілу ствол відходить назад, а на танк діє при цьому тільки реакція противідкатних пристроїв.

Керівник пояснює призначення противідкатних пристроїв, дає визначення гальма відкату і накатника та після цього розповідає їх устрій і роботу, пояснює принцип дії противідкатних пристроїв на плакаті. Далі повідомляє характеристику противідкатних пристроїв: тип гальма відкату, тип накатника, кількість рідини в гальмі відкату й у накатнику, початковий тиск повітря (азоту) у накатнику, нормальну і граничну довжину відкату.

Особливо підкреслює, що нормальна робота противідкатних пристроїв визначається довжиною відкату, тому необхідно вести постійне спостереження за довжиною відкату під час стрільби.

При вивченні підйомного механізму керівник пояснює його призначення, потім показує роботу на навчальній гарматі або стенді.

Устрій і роботу підйомного механізму доцільно показувати на розрізному зразку та на плакаті. При цьому варто звернути увагу тих, хто навчається, на конструкцію фрикційного пристрою, деталей для розчіплювання черв'ячної пари під час переходу на наведення гармати від пульту управління системи.

Після вивчення танкової гармати ті, хто навчається, повинні:

знати:

призначення, бойові властивості і загальний устрій штатної гармати (основні частини);

загальний устрій основних частин гармати (ствола, люльки, противідкатних пристроїв і підйомного механізму);

роботу агрегатів та механізмів гармати під час заряджання, пострілу (відкату, накату);

електричні ланцюги стрільби і порядок їх вмикання;

можливі несправності в роботі гармати під час стрільби та способи їх усунення;

заходи безпеки при роботі з гарматою, порядок чищення і змащення гармати;

вміти:

перевіряти противідкатні пристрої;

виймати клин затвору з гнізда казенника і розбирати ударний механізм;

перевіряти вихід бойка ударника, збирати ударний механізм і ставити клин затвору в гніздо казенника;

здійснювати постріл;

готувати гармату до стрільби;

чистити та змащувати гармату;

виявляти несправності гармати та усувати їх.

4. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ

І КОМПЛЕКСУ КЕРОВАНОГО ОЗБРОЄННЯ

Заняття з вивчення системи управління вогнем і комплексу керованого озброєння проводяться на навчально-бойових танках, навчально-діючих стендах, стендах взаємодії комплексу і по плакатах озброєння танка.

При вивченні системи управління вогнем необхідно насамперед ознайомити тих, хто навчається, з призначенням, розміщенням приладів і їхніх вузлів у танку.

Пояснюючи призначення і складові частини системи управління вогнем і комплексу керованого озброєння, керівник повинен роз'яснити тим, хто навчається, взаємозв'язок кожного блоку (механізму, вузла) у загальній системі, при цьому звернути особливу увагу на роботу їх у різних режимах. Розглядаючи устрій і принципи роботи окремих вузлів, керівник для наочності повинен показати тим, хто навчається, кожен вузол у зібраному вигляді (розрізі), за схемою пояснити його дію і показати місце кріплення в танку.

Особливу увагу керівник заняття звертає на загальний устрій і роботу з балістичним обчислювачем ТБО. Для цього використовуються схеми, макети і номограми. У ході занять ті, хто навчається, повинні твердо усвідомити порядок введення даних у ТБО на відхилення умов стрільби від нормальних.

Вивчення комплексу керованого озброєння проводиться на танках, та навчально-діючих стендах, крім того, необхідно мати діючі макети, схеми і плакати.

Розбираючи склад і розміщення комплексу керованого озброєння, керівник повинен наочно показати тим, хто навчається, кожен вузол у зібраному вигляді, за схемою пояснити його дію та показати місце кріплення у бойовому відділенні.

При вивченні принципу роботи комплексу керованого озброєння керівник звертає увагу на режими стрільби керованим снарядом та взаємодію елементів снаряду під час заряджання, пуску та польоту.

Шляхом опитування тих, хто навчається, керівник перевіряє ступінь засвоєння викладеного матеріалу і домагається знання ними всіх основних агрегатів і механізмів, після чого переходить до вивчення наступного питання.

Вивчаючи органи управління і регулювання системи управління вогнем і комплексу керованого озброєння, керівник розповідає по плакату і показує на вузлах системи органи управління і регулювання апаратури комплексу, розташовані на блоках і пультах, звертає особливу увагу на порядок перевірки комплексу вбудованим контролем і з залученням контрольно-перевірочних машин.

Коли керівник переконається в завоєнні тими, хто навчається, порядку перевірки комплексу, він переходить до практичної роботи з перевірки системи управління вогнем і комплексу керованого озброєння.

Перед виконанням практичних робіт керівник повинен вивчити з тими, хто навчається, заходи безпеки під час роботи з комплексом керованого озброєння.

Перевіривши знання заходів безпеки і порядку роботи з системою управління вогнем і комплексом керованого озброєння, а також обов'язки членів екіпажу, керівник переходить до практичної роботи з ними.

Порядок вмикання, роботи, вимикання і перевірки варто пояснювати і показувати на діючих стендах і навчально-бойових танках. Усі ті, хто навчається, повинні мати можливість відпрацювати повний комплекс дій з системою управління вогнем і комплексом керованого озброєння.

Після завершення відпрацювання кожного навчального питання той, хто навчається, повинен вміти самостійно показувати та здійснювати вмикання і вимикання усіх систем та приладів управління вогнем.

Після вивчення системи управління вогнем і комплексу керованого озброєння ті, хто навчається, повинні:

знати:

призначення, розміщення приладів і вузлів у танку;

взаємозв'язок кожного блоку (механізму, вузла) у загальній системі;

порядок перевірки комплексу вбудованим контролем і з залученням контрольно - перевірочних машин;

заходи безпеки під час роботи з комплексом керованого озброєння;

вміти:

вводити данівТБО на відхилення умов стрільби від нормальних;

вмикати і вимикати систему управління вогнем і керованим озброєнням;

здійснювати перевірку комплексу вбудованим контролем та з залученням контрольно-перевірочних машин;

практично працювати з системою управління вогнем і комплексом керованого озброєння.

5. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ СТАБІЛІЗАТОРА ТАНКОВОГО ОЗБРОЄННЯ

Починати вивчення стабілізатора необхідно розглядом особливостей стрільби з ходу, тому що це основний спосіб ведення вогню з танка. Найбільший вплив на влучність стрільби здійснюють кутові коливання танка у вертикальній та горизонтальній площинах, які викликають значне збільшення розсіювання снарядів та куль.

У результаті дії різноманітних факторів розсіювання снарядів під час стрільби з ходу у порівнянні зі стрільбою з місця зростає приблизно в 10-12 разів, а влучність та ефективність стрільби відповідно різко падають.

Для підвищення ефективності стрільби з ходу сучасні танки оснащуються спеціальними автоматичними пристроями - стабілізаторами танкового озброєння.

Стабілізатор танкового озброєння (СТО) є складовою частиною системи управління вогнем танка, тому розглядати його необхідно разом з цією системою.

Перш ніж приступити до вивчення стабілізатора конкретної машини, необхідно звернути увагу тих, хто навчається на те, що СТО є системою автоматичного регулювання (САР), і коротко розглянути її елементи: об'єкт регулювання (гармата) і регулятор, що складається з вимірювального пристрою (датчика), підсилювача, регулюючого пристрою та зворотнього зв'язку.

Вивчати стабілізатор необхідно в такій послідовності:

призначення і функціональна схема стабілізатора;

загальний устрій і принцип дії;

устрій і дія складових частин;

правила користування і заходи безпеки під час роботи зі стабілізатором;

перевірка параметрів і їх регулювання;

характерні несправності стабілізатора і ланцюгів стрільби.

Під час розгляду функціональної схеми необхідно мати плакат або намальовану заздалегідь схему на дошці.

При вивченні загального устрою стабілізатора повинні бути в наявності вузли стабілізатора, діючі макети і стенди, схеми та плакати.

Загальний устрій необхідно вивчати, дотримуючись функціональної схеми. Але тому, що в танку є два приводи (ВН і ГН) і загальні частини, що працюють на обидва приводи, то й розглядати необхідно спочатку загальні частини, а потім приводи вертикального і горизонтального наведення.

Розповідаючи про будову стабілізатора, керівник повинен показати кожну частину окремо, а потім розміщення їх у танку. При поясненні принципу дії стабілізатора важливо, щоб ті, хто навчається, зрозуміли властивості 3-х і 2-х ступеневих гіроскопів.

Звернути увагу, що принцип стійкості використовується при стабілізації гармати і башти, а прецесія гіроскопа використовується при наведенні їх на ціль. Доцільно показати ці властивості на працюючих 3-х і 2-х ступеневих гіроскопах.

Розглядаючи устрій і дії окремих вузлів, керівник для наочності повинен показати тим, хто навчається, кожен вузол у зібраному вигляді, у розрізі, за схемою пояснити його дію і показати місце кріплення в танку. Шляхом опитування тих, хто навчається, керівник перевіряє ступінь засвоєння пройденого матеріалу, після чого переходить до практичної роботи зі стабілізатором.

Перед відпрацюванням порядку вмикання, роботи та вимикання стабілізатора керівник повинен вивчити з тими, хто навчається, заходи безпеки під час роботи зі стабілізатором.

Усі ті, хто навчається, повинні мати можливість відпрацювати повний комплекс дій зі стабілізатором, замінюючись по черзі на місцях членів екіпажів.

Розглядаючи питання перевірки параметрів стабілізатора, необхідно спочатку розглянути, які параметри перевіряються екіпажем і їх вплив на результати стрільби, а потім на навчально-бойовому танку навчити проведенню перевірки цих параметрів. При цьому звернути особливу увагу на розташування органів регулювання і порядок дії з ними.

У підсумку вивчення стабілізатора озброєння ті, хто навчається, повинні:

знати:

призначення, загальний устрій і принцип роботи стабілізатора озброєння;

розміщення його в танку;

блокування і правила користування стабілізатором;

порядок підготовки озброєння і техніки до вмикання стабілізатора;

вмикання, роботу і вимикання стабілізатора;

можливі несправності стабілізатора і способи їх усунення;

заходи безпеки під час роботи зі стабілізатором;

вміти:

вмикати стабілізатор і працювати в різноманітних режимах;

вимикати стабілізатор;

визначати несправності стабілізатора й усувати їх.

6. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПРИЛАДІВ ПРИЦІЛЮВАННЯ І СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Вивчення приладів прицілювання і спостереження варто починати з пояснення призначення, характеристик і загального устрою, потім перейти до устрою оптичної і механічної частин, після чого розглянути прийоми роботи з приладами. На занятті необхідно мати зібрані і розрізані приціли (приціли-дальноміри), прилади спостереження, а також плакати.

Перед вивченням призначення приладів прицілювання і спостереження керівник відзначає, що наявний на танках комплекс цих приладів призначений для забезпечення управління маневром і вогнем танка, а потім пояснює призначення кожного приладу окремо.

При вивченні загального устрою приладів керівник перелічує і показує їхні основні частини, звертаючи більшу увагу на ті з них, з якими тим, хто навчається прийдеться працювати:

оптичну систему;

механізм кутів прицілювання;

механізм вивірки нульової лінії прицілювання;

механізм перемикання кратності;

механізм вмикання світлофільтра;

механізм кріплення головної частиниприцілу;

механізм очищення захисного скла;

пристосування для висвітлення шкал і електричний обігрівач захисного скла.

При поясненні оптичної частини керівник повинен звернути увагу на її оптичні характеристики: кратність (збільшення) і поле зору, а шкал прицілу — на тверде їх знання, особливе значення розподілу шкал і порядок користування ними під час ведення вогню в різних режимах роботи усіма типами боєприпасів.

Після вивчення матеріальної частини прицілу керівник підкреслює значення міцності і правильності кріплення прицілу і показує кріплення прицілу в бойовому відділенні танка. Потім керівник пояснює прийоми роботи на прицілі, закінчує заняття вивченням огляду і підготовкою прицілу до стрільби. На закінчення керівник розповідає про порядок зберігання прицілів у бойових машинах, особливо взимку, в умовах відлиг і запиленності.

При вивченні лазерного прицілу-дальноміру керівник вказує на його переваги в порівнянні з іншими: висока точність виміру дальності у всьому діапазоні роботи дальноміру, малий час на вимір дальності та автоматичне введення її в приціл.

Далі він пояснює принцип дії оптичного квантового (лазерного) генератора і порядок введення виміряної дальності в установку прицілу (зброї). Потім показує всі органи управління, при цьому звертає увагу на режими роботи дальноміра.

У подальшому керівник викладає заходи безпеки під час роботи з лазерним дальноміром.

Вивчення нічного прицілу необхідно починати з призначення і загального устрою. Потім керівник повинен пояснити можливості та принцип його роботи, користуючись нічним прицілом і плакатами.

Розглянувши загальний устрій і призначення прицілу, керівник переходить до викладення питань огляду, вивірки і підготовки до стрільби. На закінчення керівник звертає увагу тих, хто навчається, на особливості роботи з приладами нічного бачення.

Приступаючи до вивчення танкових приладів спостереження, керівник відзначає, що основними приладами спостереження на даний час є призмові або дзеркальні перископи.

Вивчення танкових приладів спостереження організується і проводиться так само, як вивчення танкового прицілу. Пояснення будови танкових приладів спостереження необхідно супроводжувати показом зразків, які вивчаються, що повинні бути розміщені на спеціальних підставках, у навчальних баштах або в баштах навчально-бойових танків.

У результаті вивчення приладів прицілювання і спостереження ті, хто навчається повинні:

знати:

призначення, характеристику, загальний устрій і принципи роботи денного прицілу-дальноміру;

органи управління і вивірки;

шкали прицілів, роботу механізму введення поправок дальності до цілі з урахуванням руху свого танка;

порядок підготовки до роботи;

порядок роботи з прицілом-дальноміром;

призначення, склад комплексів, характеристику і загальний устрій нічного прицілу і приладу нічного бачення командира танка;

вивірку прицілу і приладу, устрій і принцип роботи системи командирського цілевказання;

вміти:

користуватися шкалами прицілів, вимірювати дальності;

готувати до роботи приціл-дальномір, нічний приціл і здійснювати їхню вивірку;

працювати з прицілом-дальноміром та нічним прицілом;

усувати можливі несправності;

знімати і встановлювати прилади прицілювання і спостереження.

7. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАРЯДЖАННЯ

Механізм заряджання (МЗ) рекомендується вивчати в такій послідовності:

призначення та ефективність механізму заряджання;

загальний устрій механізму заряджання;

устрій основних вузлів механізму заряджання;

механічні, гідравлічні, електричні вузли та органи управління механізмом заряджання;

режими роботи механізму заряджання;

правила користування механізмом заряджання;

можливі несправності механізму заряджання і способи їх усунення.

Керівник, пояснивши призначення механізму заряджання, повинен доповісти дії, які необхідно здійснити для заряджання гармати: вивести постріл на лінію заряджання, привести гармату до кута заряджання, перемістити постріл на лінію досилання, дослати постріл у зарядну камору, вловити піддон після пострілу і перекласти у порожній лоток.

Відповідно до цих дій механізм заряджання має наступні механізми: механізм повороту конвеєра, механізм подачі пострілу на лінію досилання, механізм досилання, механізм уловлювання піддону і перекладання його у порожній лоток.

Після цього керівник переходить до пояснення основних вузлів і механізмів МЗ та супроводжує показом на плакатах і діючому стенді МЗ.

Далі керівник переходить до вивчення органів управління: пульта оператора, пульта завантаження і розвантаження, пульта дублювання, візуального покажчика, правого і лівого електричних щитків, органів управління на прицілі-дальномірі, електричних контактів, кінцевих перемикачів та електромонтажного комплекту. Пояснення керівник супроводжує показом окремих органів на плакаті і діючому стенді МЗ.Для закріплення знань керівник викликає декількох тих, хто навчається, які повинні показати розташування основних механізмів, вузлів і органів управління.

Після чого керівник пояснює режими роботи МЗ: поворот конвеєра, завантаження і розвантаження конвеєра, автоматичне заряджання (основний режим), напівавтоматичне заряджання, ручне заряджання з конвейєра. Потім переходить до демонстрації їх на діючому стенді або на навчальному танку, при цьому для показу на стенді завантажується цілий артпостріл, а для показу на навчальному танку завантажується тільки навчальний заряд (без снаряду).

Основну частину навчального часу керівник відводить на вивчення правил користування механізмом заряджання, виявлення й усунення можливих затримок і несправностей.

У підсумку вивчення механізму заряджання ті, хто навчається, повинні:

знати:

призначення, загальний устрій і принцип роботи, розміщення в танку основних органів управління, порядок підготовки до роботи, заходи безпеки;

режими роботи, порядок завантаження (розвантаження) конвеєра;

роботу механізму заряджання в режимах: повороту конвеєра, завантаження і розвантаження конвеєра, автоматичного, напівавтоматичного і ручного заряджання гармати;

особливості роботи з механізмом заряджання, та його можливі несправності;

догляд за механізмом заряджання;

управління механізмом заряджання з прицілу-дальноміру і пульту дублювання;

вміти:

готувати механізм заряджання до роботи;

завантажувати конвеєр різними типами пострілів;

розвантажувати конвеєр;

працювати з механізмом заряджання в усіх режимах;

визначати несправності й усувати їх;

обслуговувати механізм заряджання.

8. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ТАНКОВИХ КУЛЕМЕТІВ

Перед заняттям з вивчення кулеметів для дотримання заходів безпеки керівник повинен особисто зробити огляд кулеметів і переконатися в тому, що вони справні і не заряджені, а також оглянути навчальні набої, щоб серед них не виявилися бойові.

Вивчення кулемета доцільно проводити у такій послідовності:

призначення, ТТХ, основні частини та їх механізми, принцип дії автоматики кулемета;

розбирання та збирання кулемета;

взаємодія частин і механізмів під час стрільби з кулемета;

можливі затримки під час стрільби з кулемета і способи їх усунення.

Керівник звертає увагу на те, що основу вогневої потужності танків складають гармати, разом з тим кулемети є високоефективним засобом танка і служать для знищення живої сили і вогневих засобів противника на землі й у повітрі.

Вивчення доцільно почати з 7,62-мм кулемета ПКТ, що кріпиться безпосередньо до частини гармати, яка гойдається (чому і називається спареним). Рухливість кулемета визначається рухливістю гармати. Керівник повинен пояснити, що кулемет ПКТ призначений для знищення живої сили і вогневих засобів противника коли застосування артилерійського озброєння є недоцільним.

Переходячи до вивчення бойових властивостей кулемета, він розповідає, що ними є: калібр, початкова швидкість польоту кулі, маса кулі, бронебійна дія, дальність дійсного вогню, темп стрільби, ємність стрічки, бойова швидкострільність, маса кулемета.

При вивченні загального устрою основних частин і механізмів кулемета і принципів їх дії керівник за допомогою двох зразків кулеметів, один із яких у зібраному, інший у розібраному вигляді, викладає призначення основних частин і механізмів. Показує принцип дії автоматики, порядок і взаємодію частин, які рухаються при перезаряджанні та стрільбі кулемета. Розповідь і пояснення він супроводжує одночасним показом на зразках кулемета і плакатах.

Переходячи до розбирання кулемета, керівник пояснює, що розбирання кулемета може бути повним або неповним, а також для чого воно здійснюється. Звертає увагу на дотримання визначених правил розбирання і збирання кулемета. При збиранні кулемета необхідно звіряти номери на його частинах. Підкреслює, що навчання розбиранню і збиранню на бойових стрільбах допускається лише у виняткових випадках. Керівник повинен пояснення і показ дій при неповному розбиранні проводити в уповільненому темпі з обов'язковою вказівкою особливостей дій при від'єднанні тих чи інших деталей. Після цього керівник дає завдання тим, хто навчається, самостійно проробити зазначені операції розбирання та збирання, контролюючи та у разі необхідності виправляти їх дії.

Дата добавления: 2017-01-14