Методика проведення заняття по вивченню 3 страница

Досягнення цього етапу означає, що раніше незнайомі дії, що виконувалися спочатку з опорою на зовнішні орієнтири, поступово виявилися освоєними, у результаті чого в тих, хто навчається, з'явилося знання цих дій. При цьому знання сформувалися не в результаті попереднього заучування, а безпосередньо в процесі самої змістовної діяльності, що організується з опорою на операційні карти.

З метою здійснення проміжного контролю ступеню оволодіння пройденого матеріалу після вивчення кожної теми проводяться контрольні заняття. Вони можуть проводитися як у планові години занять, так і в години самопідготовки.

Контрольне заняття повинно включати 4-5 задач (питань), виконання нормативів, що входили в пройдену тему. Рішення задач доцільно проводити письмово, відводячи на це 20-30 хв. Наприкінці контрольного заняття керівник з'ясовує питання, які з тих чи інших причин для окремих тих, хто навчається, залишилися нез'ясованими. Намічає шляхи їх усунення.

Зміст операційної карти безпосередньо визначається структурою дії, яку формують. Кожна дія являє собою сукупність структурних елементів. Тому, для забезпечення орієнтування того, хто навчається, на всю сукупність необхідних умов операційна карта повинна містити в собі всі структурні операції (елементи).

Операційна карта повинна містити:

опис послідовності операцій, з яких складається дія, яку необхідно виконувати;

повний набір орієнтирів для правильного виконання кожної з цих операцій;

систему вказівок, як і в якому порядку користатися цими орієнтирами, як і яким способом виконувати кожну операцію.

Необхідно відзначити, що будь-яка дія характеризується реальним перетворенням визначеного вихідного матеріалу в заданий кінцевий результат.

Вихідним матеріалом є, наприклад, положення органів управління перед підготовкою озброєння до стрільби. Кінцевим результатом відповідно буде нове положення органів управління після підготовки озброєння до стрільби. Усі ці елементи з їхніми характеристиками повинні бути включені до операційної карти.

Для розробки операційної карти необхідно:

1. Визначити, для яких цілей розробляється конкретна карта, тобто якими уміннями наприкінці навчання з опорою на цю карту повинний опанувати той, хто навчається, і які знання для цього йому необхідно одержати.

2. Виділити склад операцій формуємої дії, які можна виконати без додаткової підготовки.

3. Розписати операції у відповідності з послідовністю виконання дії.

4. Для забезпечення наочності карти виділити кожну операцію, а в кожній операції в свою чергу виділити ключові слова (наприклад, назва органів управління та індикації).

5. Для правильного виконання кожної операції виділити в разі потреби додаткові орієнтири (наприклад, вказівки щодо використання засобів контролю, спеціальних пристосувань, значення необхідних величин зазорів при регулюваннях).

6. Визначити питання змісту операційної карти.

Зміст операційної карти може бути представлений в двох основних формах: у вигляді структурної схеми із системою питань і можливих відповідей на них і у вигляді таблиці.

При розробці операційної карти у вигляді структурної схеми необхідно:

1. Заздалегідь визначити логічні і практичні операції. Логічні операції (контролю, розпізнання) повинні слідувати у формі питань. Практичні операції носять характер розпорядження на те, що треба виконати, і повинні описуватися в інструктивній формі; після логічних операцій, як правило, повинні слідувати відповіді «Так» чи «Ні».

2. Для швидкості переходу від однієї логічної операції до іншої намагатись обрати дозволяючу ознаку. В якості такої ознаки краще використовувати відповідь «Так» щоб орієнтувати того, хто навчається, на точність і правильність роботи під час засвоєння питання.

При такому запису той, хто навчається, швидко звикне до того, що після відповіді «Так» він може переходити до наступноі операції. Одночасно той, хто навчається, здобуває навички ведення контролю операцій по знаках позитивних відповідей: «Так-так-так». Якщо ж десь виникає «Ні», той, хто навчається, зупиняється і починає аналізувати причину відхилення від позитивної відповіді.

3. Для більшої наочності відповідей «Так» і «Ні» краще їх виділяти відповідними символами.

Операційна карта у вигляді таблиці має ту перевагу, що містить не тільки вказівки про порядок виконання операцій, але й дозволяє тому, хто навчається, бачити сенс операцій і дій, які він виконує у цілому. Саме для цього і призначена спеціальна графа таблиці з заголовком «Чому саме так?».

Основні принципи у вигляді таблиці полягають у наступному:

у графі «Дії» відповідно до дії, що виконується, розписуються усі операції, що до неї включені. За змістом вони формулюються в інструктивному вигляді;

у графі «Результат дії» у частині, що констатує, вказується результат виконання кожної операції;

у графі «Чому саме так?» вказується, чому дана операція виконується так, а не інакше.

При розробці операційної карти на перше місце завжди необхідно ставити дотримання заходів безпеки. Зміст карти повинен виховувати в тих, хто навчається, почуття відповідальності за суворе і точне дотримання вимог заходів безпеки. При цьому заходи безпеки повинні виступати як умови, на які забезпечується орієнтування тих, хто навчається, при виконанні відповідних дій. Варіанти операційно-методичних та операційних карт приведені у додатку 3.

Розділ третій

ВИВЧЕННЯ ОСНОВ І ПРАВИЛ СТРІЛЬБИ З ТАНКА

Здатність екіпажів танків уражати цілі з першого пострілу знаходиться в прямій залежності від знання ними основ і правил стрільби.

Знання основ стрільби забезпечує свідоме засвоєння всіх питань, пов'язаних з підготовкою стрільби і самою стрільбою, впевненість у діях при озброєнні і оптимальне використання його бойових можливостей.

Вивчення основ стрільби повинно бути спрямовано на обґрунтування питань практичної підготовки стрільби і самої стрільби.

Знання правил стрільби і їх вміле застосування забезпечують найбільш швидке ураження цілей з найменшою витратою боєприпасів і часу.

Міцність знань з основ і правил стрільби забезпечується продуманою послідовністю вивчення і системою повторення матеріалу на всіх заняттях.

Основи і правила стрільби доцільно вивчати в такій послідовності:

вимір кутів, формула тисячної і її застосування;

відомості із внутрішньої балістики;

відомості із зовнішньої балістики;

розсіювання снарядів (куль) і дійсність стрільби;

правила стрільби з танків.

На занятті в класі ті, хто навчається, вивчають основні теоретичні положення і закріплюють їх при практичному рішенні вогневих задач, при цьому керівник добивається засвоєння положень основ і правил стрільби, їх застосування при рішенні задач.

Під час вирішення задач у ході заняття необхідно домагатися від тих, хто навчається, щоб вони не вдавалися до проведення розрахунків на папері, а діяли швидко і робили розрахунки тільки розумово. Рішення задач доцільно супроводжувати малюнками, які готуються заздалегідь на дошці.

На танковому вогневому містечку і на танковій директрисі основним методом вивчення основ і правил стрільби є тренування в рішенні задач по виміру кутів і визначенню дальностей, визначенню поправок на відхилення умов стрільби від нормальних, призначенню вихідних установок і коректуванню стрільби. Тренування в рішенні вогневих задач можуть проводитися на макеті місцевості, мініатюр-полігоні або на реальній місцевості зі стрільбою під час виконання різних вправ. На тренуваннях у рішенні задач повинні широко використовуватися макети прицілів.

Тренування в застосуванні основ і правил стрільби проводяться і на заняттях з тактичної підготовки. З цією метою по кожному прийнятому рішенню члени екіпажу повинні дати цілевказання, визначити вихідні установки для стрільби і завершити доповідь командою на відкриття вогню, а якщо заняття проводитися на матеріальній частині, то здійснити установку прицілу і навести зброю в точку прицілювання.

1. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ВИМІРУ КУТІВ І ДАЛЬНОСТЕЙ

При вивченні даної теми керівник на конкретних прикладах показує, що під час ведення вогню з танка потрібно часто застосовувати вимір кутів. У багатьох випадках від уміння вимірювати кути залежить швидке і надійне ураження цілі.

Наприклад, при цілевказанні від орієнтирів необхідно вказати кут між напрямками на орієнтир і на ціль, при коректуванні стрільби по напрямку необхідно точно вимірювати, на який кут відхиляється розрив снаряду від цілі.

Керівник на прикладах показує, що вимір кутів у градусах, хвилинах і секундах у вогневій справі не прийнятний через велику кількість математичних обчислень, значних витрат часу і низької точності, тому що в більшості випадків під час стрільби слід обчислювати малі кути. Тому й виникла необхідність введення нової одиниці виміру кутів, що виключає недоліки градусної системи, спрощує техніку обчислень і в той же час зберігає необхідну точність. Такою одиницею виміру кутів є розподіл кутоміра, або тисячна.

Після цього керівник пояснює, що таке тисячна, як вона читається і записується.

Накресливши на дошці окружність, керівник пояснює, що якщо поділити її на 6000 рівних частин і точки розподілу з'єднати з центром окружності, то вийде 6000 центральних кутів, які опираються на дугу, рівну 1/6000 частини окружності.

Величина такого центрального кута приймається за одиницю виміру кутів і називається поділкою кутоміра чи тисячною. Після цього керівник дає визначення тисячної.

Далі керівник обов'язково вказує, що поділка кутоміра є найменшою ціною розподілу шкал приладів спостереження, прицілів, баштового кутоміра (азимутального покажчика), бокового рівня, біноклів, стереотруб, бусолей та інших приладів. Свої пояснення керівник супроводжує показом приладів, їх шкал, вказуючи при цьому ціну розподілу шкали бокових поправок прицілів танка, баштового кутоміра і бокового рівня.

Після з'ясування тими, хто навчається, одиниці виміру кутів, керівник розглядає залежність між радіусом і дугою окружності, на яку спирається центральний кут в одну тисячну. Довжина окружності дорівнює 2pR, якщо її розділити на 6000 рівних частин, то кожна така частина буде дорівнювати:

Потім керівник вказує, що при проведенні розрахунків коефіцієнт 1/955 не зовсім зручний і його округляють до 1/1000, тобто з визначеним наближенням можна вважати, що довжина дуги, яка опирається на кут, рівний одному розподілу кутоміра, дорівнює:

1/1000´ R

Тому розподіл кутоміра назвали тисячною.

Прийнявши, що 1/955 ´R»1:1000 ´ R, ми припускаємось помилки у вимірах, значення якої невелике і складає» 5%.

Керівник звертає увагу тих, хто навчається, на те, що тисячні записуються не як у десятичних дробах, а шляхом розділення рискою тисяч та сотень від десятків і одиниць. Вимовляються тисячні розподільно та чітко.

Корисно привести деякі приклади запису та вимов тисячних у вигляді таблиці (таблиця 1).

Таблиця 1

Дата добавления: 2017-01-14