М’язова діяльність в екстремальних ситуаціях

Спортсмени нерідко піддаються впливу низки екстремальних чинників, які ведуть до погіршення їх функціонального стану організму та зниження спортивної результативності.

Вплив температури та вологості повітря на спортивну працездатність. Відомо, що навіть в комфортних умовах зовнішнього середовища інтенсивні й тривалі фізичні навантаження призводять до збільшення теплопродукції. У працюючих м’язах (у 15-20 разів порівняно з показниками основного обмін). Тепло, що утворилося, передається в кров і переноситься по всьому організму, підвищуючи його температуру до 39-40^◦С і вище (робоча гіпертермія). Подібне теплоутворення сприяє зміні тепловіддачі. Тепловтрати у звичних умовах здійснюються таким чином: 15% - за рахунок теплопроведення й конвекції, 55% - шляхом світловипромінювання, близько 30% - за рахунок випаровування рідини зі шкірних покривів та дихальних шляхів. При цьому на випаровування 1 л рідини втрачаються 580 ккал. Проведення тепла є передача тепла від одного об’єкта до іншого внаслідок прямого молекулярного контакту. Наприклад, тепло, що утворюється у глибині тіла, ядрі може передаватися через сусідні тканин допоки не досягне поверхні тіла. Потім вона може передаватися одягу і довколишньому середовищу. Якщо ж температура повітря вища, ніж температура поверхні шкіри, тепло повітря передається поверхні шкіри, підвищуючи її температуру.

Конвекція – передача тепла через рухомий потік циркулюючи довкола нашого тіла, торкаючись поверхні шкіри, повітря відносить молекули, що отримали тепло внаслідок контакту з шкірою. Чим сильніший рух повітря (або води, коли ми перебуваємо у воді), тим вища інтенсивність тепловіддачі в результаті конвекції. У стані спокою світловипромінювання є основним процесом передачі надлишкової кількості тепла. Наше тіло постійно випромінює тепло в усіх напрямках до оточуючих об’єктів. Якщо температура оточуючих предметів вища за температуру тіла, то кількість тепла у тілі збільшується внаслідок світловипромінювання.

Випаровування – це основний процес розсіювання тепла під час виконання вправ.

За умови підвищення температури оточуючого повітря тепловіддача шляхом проведення і конвекції знижується і зростає потовипаровування. В свою чергу, посилене потовиділення призводить до порушення водного балансу організму – дегідратації (зневоднення). Нагадаємо, що втрати води організмом під час тренувань в умовах жаркого клімату може досягти 8-10 л за добу.

Сама по собі температура повітря не є достатньо точним показником загального фізіологічного навантаження на організм людини в умовах високої температури довколишнього середовища. Окрім неї, слід ураховувати ще деякі важливі чинники: вологість повітря, швидкість руху повітря та величину тепловипромінювання. Усі ці чинники впливають на вираженість теплового стресу людини. Внесок кожного із них у структуру стресу коливається залежно від змін умов довколишнього середовища. Наприклад, спортсмен, що виконує фізичне навантаження у ясний сонячний день при температурі повітря 23^◦С, зазнає значно більшого теплового стресу, ніж спортсмен, який виконує таке саме навантаження за такої самої температури повітря, але у випадку хмарної погоди та легкого вітру. Уразі температури, яка перевищує за 30-32^◦С світловипромінювання, проведення та конвекція значною мірою сприяють збільшенню теплового навантаження на організм людини.

Оцінка величини теплового стресу здійснюють за допомогою вологового термометра, котрий одночасно ураховує процеси проведення, випаровування та світловипромінювання. Метод широко використовується тренерами та спортсменами для оцінки ступеня ризику для здоров'я спортсменів, які беруть участь у змаганнях, що проводяться у термально стресових умовах.

Розлади, зумовлені тепловими чинниками. Поєднання зовнішнього теплового стресу з нездатністю розсіювати тепло, яке утворилось внаслідок метаболічних процесів може спричинити такі розлади: судоми за наявності перенапруження м’язів, теплове перевантаження та тепловий удар.

Судоми у разі перенапруження м’язів в умовах перегріву. Судоми характеризуються сильними спазмами скелетних м’язів. Переважно уражаються м’язи, котрі найбільше задіяні під час фізичного навантаження. Цей розлад, можливо, зумовлений втратами мікроелементів та зневодненням в результаті інтенсивного потовиділення. Лікування передбачає перебування в умовах нижчої температури та споживання рідини або сольового розчину.

Теплове перевантаження, як правило супроводжується запамороченнями, стомленням, блюванням, задишкою, гіпотензією (зниженим тиском крові), слабким прискореним пульсом. Шкіра може бути холодною й вологою або гарячою й сухою. Цей розлад зумовлений нездатністю серцево-судинної системи адекватно задовольняти потреби організму. Згадаймо, що під час виконання фізичного навантаження в умовах підвищеної температури довколишнього середовища активні м’язи та шкіра ведуть «боротьбу» за достатній об’єм крові. Теплове перевантаження виникає саме тоді, коли організм не задовольняє ці потреби одночасно. Цей вид порушення функціонального стану, як правило, розвивається за умови зниженого об’єму крові внаслідок або надмірних втрат рідини, або великих втрат мікроелементів з потом.

У разі теплового перевантаження терморегуляторні механізми функціонують, однак не можуть достатньою мірою швидко розсіювати тепло через недостатній об’єм крові і відповідно неадекватний розподіл у шкірі. Теплове перевантаження часто спостерігається під час виконання фізичного навантаження середньої інтенсивності в умовах високої температури. Найсприятливішим до теплового перевантаження є погано підготовлені фізично або не акліматизовані до теплового навантаження люди.

Лікування у випадку теплового перевантаження передбачає відпочинок в умовах нижчої температури, а щоб запобігти шоку, ноги піднімають вище рівня голови. Якщо постраждалий перебуває у стані свідомості, йому рекомендують випити сольовий розчин. У разі, якщо постраждалий знепритомнів, йому слід ввести в вену сольовий розчин. Не виконання вище згаданих заходів може призвести до теплового удару.

Дата добавления: 2017-02-01