З вірменського гумору

План

ТЕМА ХІІ. СТИЛІСТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЛЕКСИКИ

1. Стилістично нейтральна лексика.

2. Розмовна лексика, її види.

3. Книжна лексика, її види.

4. Експресивна лексика. Уживання її в стилях.

Рекомендована література

а) основна

1. Муромцева О.Г. Стилістична диференціація лексики української літературної мови // Українська мова і література в школі. – 1978. – № 12. – С. 32-39.

2. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – Вид. 2-е. – К.: Вища шк., 1977. – С. 220-225.

3. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 151-158, 173-178.

в) додаткова

1. Ващенко В.С. Українська лексикологія. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1979. – С. 56-125.

2. Масенко Л. До проблеми вульгаризації мови // Дивослово. – 2003. – № 6. – С. 20-21.

3. Українська мова: Енциклопедія. – К.: Укр. енцикл., 2000. – С. 84, 238, 462, 498-499, 521-522.

Завдання І. У наведеному тексті вкажіть на міжстильову лексику, обґрунтуйте свою відповідь.

З центру нове начальство, матюки та зміна директора. Знищені поля наново переорюють і нанов засівають. Не хватило чим поруге досіяти, а що засіяли, вже було спізнене. Зійшли по полях буй- бур'яни, зерно перемішане. Овес-зеленяк, овес-скорода, ячмінь-гранчак, ячмінь-плескач — усе нараз. Сіяли. Щось-таки виросте. І щось виросло.

Це було в останньому році п'ятирічки... Літо минало Країна нічого не думала, нічого не знала, крім думі про хліб. Хліб, хліб і хліб. Україна вкрита бур'янами З Москви б'ють тривогу. «Україна позорно отстайот Партія і вся страна ждут от України полнаво випалнєнія плана хлєбазагатовак... К кулакам і іх пасобнікам нада прімєнять самиє жестокія мери воздєйствія...»

— Чекай, чекай того плану,— говорять голодні обідрані «кулаки».— Ми знов винні. Винні, що в грязюку сіяли. Винні, що зерно змішане. Винні, ще спізнилися. Ми винні!.. Але чекай. Колись знайдемо того винного. Знайдемо і примінимо міри...

Сади обнесли ще за літа. Нема вже осини, нема запахів горілого бараболиння, нема шелесту кукурудзяного листу і розцілованих барвистих яблунь, Село — колгосп згортається, гнеться до землі, селе ціпить зуби і нащетинюється.

Ночами по полях тіні. Це лущать ліпші колоски і несуть додому.

Малі діти годують батьків. Годують краденим. Годують з дня на день, не знаючи, що буде завтра (Улас Самчук).

Завдання ІІ. Розподіліть подані слова на дві групи: стилістично нейтральні (міжстильові) і стилістично забарвлені.

Земля, молодесенький, плестися (йти), вайлуватий, сапер, клен, жити, намисто, борщ, гей, Маруся, читалка, професіонал, сюжет, бідолаха, акціонерний, генеральний писар, анонс, Ігор, лицар, фраєр, білий, над, маржина (худоба), дрючок, зиркнути, вдосвіта, депутат, веселеє (село), щоб, Макариха, вісім, снігоцвіт.

Завдання ІІІ. Знайдіть розмовно-побутову лексику, випишіть її, розподіливши на семантичні групи. Визначте її роль у тексті.

І. Мотрона Карпівна схопилась, побігла до миснички, одібрала найкращу тарілочку, наклала з верхом вергунів, прикрила чистеньким рушничком… Лунає рідний мотив колядок, щедрівок; пахне ковбасами, смаженим салом…Рука простягається наливати чарки, подавати пироги, вітати якнайласішими пундиками дорогих гостей (Л.Яновська).

ІІ. За столами сидять чабани… Молодий, відварений по-чабанськи валашок парує в мисках, в тих самих мисках, з якими старий Горпищенко ніяк примиритись не може, бо по чабанському звичаю тузлук треба їсти, як він каже, тільки з дерев’яних ночовок. Він і сьогодні довго змагався з жінками з цього приводу, погрожував позмітати геть зі столу їхні тарілки та виделки, і тільки після того, як виявилось, що дідівські дерев’яні ночовки вже розсохлися, старий пішов на поступки цивілізації. Він і сам тепер нарівні з іншими їсть із тарілочки, що йому, ніби для жарту, підставила Таня.

А мати вже пригощає сина:

– Ось тобі хрящик …Ти ж бо любиш, – підкладає вона йому гарячої найніжнішої баранини, підсовує ющку, де відварена цибуля плаває кільцями, льотчик, ласуючи тузликом, солонцюючи густою щербиною, шанобливо слухає батькову мову (О.Гончар).

Завдання ІV. Підкресліть розмовні слова. Визначте їх різновиди. Де можна, підберіть до них відповідники серед міжстильової лексики. З’ясуйте роль розмовних слів у тексті.

– Миколо, давай я буду падати, а ти мене держи! Ану, чи вдержиш?

– Ого, коли б ні! – вигукую, хапаючи її за тоненький поперек, але раптом підсковзуюся і з переляком та огидою до себе відчуваю, що зараз толк і обербенимось у грязюку.

– Пусти! Силач.

– Підсковзнувся, – мимрю, хіба ж я винен, що тут слизько? (Г.Тютюнник). Удесяте згадуючи свою поведінку в трамваї, констатував [Джавадов] про себе:

– Хлопчисько! Йолоп! Забув, де міг, як баран, загинути…(О.Довженко).

– Мамо, про Петра ніякої вістки немає?

– Немає, доню, немає. Бідна твоя голівонька, вб’є тебе тепер звірюка ота (В.Собко). Біля читалки побалакали трохи… Я тільки тепер скумекав, що Шляхтич не квапився до Києва через Алю (П.Загребельний). Ти нащо, сукин син, вікно дідові розгатив? – спитав сердито дід (В.Бондар).

Там вибрали якогось чоловічка
і думають, що це вже Вифлеєм.
Ще й прізвище хороше — Заплюйсвічка.
Отак одне одного й заплюєм.

Отак воно і йдеться до руїни.
Отак ми й загрузаємо в убозтво.
Є боротьба за долю України.
Все інше — то велике мискоборство (Л.Костенко).

Завдання V. Знайдіть книжну лексику. Випишіть її окремими групами. Визначте її роль у тексті.

Верховній Раді України треба накласти мораторій на прийняту Європейську хартію регіональних мов і мов нацменшин для її детального опрацювання і приведення до умов функціонування на території України як унітарної держави (газ. “Літературна Україна”). У гетьманському покої сволоки й одвірки різьблені, стіни й стеля тесані, на тильній стіні, позаду ложа, висять лук і шабля, в ізбі пахне ялиною і чебрецем. У глибині покою стоять полковники з бунчуками, перед ними – генеральний писар Іван Виговський; поруч сперся на патерицю антіохійський патріарх Макарій; до побічниці ложа припав чолом Юрась Хмельничанко… Богдан помічає владний порух генерального писаря, він кволою рукою стискає булаву, підносить її і ставить перед Юрасем… (Р.Іваничук). На ливарному дворі холов чавун попереднього топлення, рухався кран, канавники метушилися, домна гула рівним робочим голосом (Ю.Яновського). Поле – що безкрає море – скільки глянеш – розіслано зелений килим. Над ним синім шатром розіп’ялось небо…З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля…Легенький вітерець подихає з теплого краю; перебігає з нивки на нивку; живить, освіжає кожну билинку…(Панас Мирний). Прямо над нашою хатою пролітають лебеді, струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. А віща скрипка і срібний відгомін бринять, єднаються над моїм дитинством, підіймають на крила мою душу і забирають в нерозгадану далину (М.Стельмах). Єдиномисліє подай братолюбіє пошли. Пребезумний в серці скаже Що бога немає, В беззаконії мерзіє, Не творить благая. Блаженний муж на лукаву не вступає раду (З творів Т.Шевченка).

Завдання VІ. Знайдіть експресивну лексику, підкресліть її. Поясніть, як досягається в ній експресивність.

Гірлянди тьмяного намиста на гіллях яблуні вились, і ти цвіла чарівно-чиста (В.Чумак). Біжить веселий дощик-золотавець і золотить поливою сліди (Л.Горлач). Талого снігу платочки сивенькії, Дощик срібненький, холодний вітрець, Проліски в рідній травиці тоненькій, – Се була провесна, щастя вінець? (Леся Українка). Аж ніяк не всі дорослі викликають у Ягнича до себе приязне ставлення. Є такий крутійло, фальшивець, словоблуд, зустрінеться десь пика така мерзенна, повзуча, що він би її не бачив, не людина – гидота (О.Гончар).

Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара. —
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючи і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:
— Неси диплом іще один —
Моїй чудесній конячині. —
Старий віддав йому чолом:
— Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,
Чому ж коневі теж не дати? (П.Глазовий).

Дата добавления: 2017-02-01