Погляд на співвідношення середньовічного ремесла та дизайну

Думки стародавніх мислителів

Старі писемні джерела донесли до нас відомості про те, що вже за часів Сократа були дискусії щодо проблеми співвідношення краси й користі. Одні вважали, що краса не має ніякого відношення до користі. Інші трактували її як найвищий вияв доцільності. Сократ обстоював думку про відносність їх зв'язку. Так, у бесіді з Арістіппом він розмірковував про призначення щита, списа та кошика для гною, які були гар­ними тоді, коли відповідали своєму призначен­ню, і лише тоді в кожному з них можна побачити свою красу.

В іншій бесіді, на прикладі виготовлення пан­циру, філософ розмірковував над тим, як вини­кає форма утилітарної речі. Він звертає увагу на те, що поступово форма набула такої доскона­лості, коли панцирами однієї й тієї самої форми може користуватися велика кількість людей.

У військовому одязі різних часів помітний подібний принцип формоутворення, котрий мож­на визначити як естетику функціональності. Функціональність масового одягу кінця XX ст. ("джинсовий", спортивний стиль тощо) наводить на думку про паралелі з поглядами Сократа на красу й користь.

У роздумах Платона також часто зустріча­ється співвідношення понять «краса» та «ко­ристь». Він виходив з єдності прекрасного, муд­рості й блага, що характеризують найвищі людські цінності.

Часто цитують вислів, який приписують Протагору: «Людина — міра усіх речей». Цей вислів стверджує те, що всі речі, матеріально-тілесні й лише уявні, мусять співвідноситися не з якимись конкретними людьми, а з людиною в узагальненому розумінні. Прагнення до такого узагаль­нення — характерна риса дизайну, і це спів­звучно роздумам філософів V ст. перед Р. X.

Ми розглянули лише деякі думки зі спадщини стародавніх мислителів, бо метою є не детальний аналіз їх світогляду, а показ того, що спроби ос­мислення категорій «протодизайну» робилися з давніх часів.

У багатьох наукових дослідженнях ремесло та дизайн виступають протилежними полюсами предметної творчості. Ремесло трактується як унікальна робота виробників посуду, меблів, одя­гу, прикрас, знарядь праці, у процесі якої можна щось виправити, змінити, підігнати під вимоги тих, хто користується цими речами. А дизайн ви­ник через розрив між виробниками і споживача­ми завдяки механізації виробництва й розподілу праці. Це викликало необхідність мати сполучну ланку — художньо-проектну діяльність.

Така точка зору є традиційною. Не варто ви­ступати проти розведення ремесла та дизайну в цілому. Зробимо лише деяку поправку щодо послідовно-історичної заміни середньовічного ре­месла дизайном періоду перших промислових ре­волюцій. Річ у тім, що середньовічне ремесло при всій його удаваній простоті було розвиненим ви­робництвом. Воно охоплювало великі території виробництва й розподілу готової продукції, а та­кож мало товарно-грошові відносини й контакти різних культур, наприклад Заходу і Сходу. Ре­месла минулого мали свої правила, зразки, інваріанти форми та певну свободу її змін у ме­жах функціональної й стильової єдності.

Зазначимо, що доба Відродження, котра прийшла за середньовіччям, при всій її величі й прогресивності не додала якісно нового, порівню­ючи із попередніми епохами, до галузі розуміння проблем протодизайнерської діяльності. Нове принесла з собою доба промислових революцій.

Дата добавления: 2017-02-01