Гарантії законності та основні шляхи зміцнення правопорядку

Не зважаючи на свою значимість, вимоги законності не втілюються в життя автоматично, стихійно. Для того, щоб правові приписи не залишалися на листі (тим більше не порушувались), необхідні відповідні умови та визначений комплекс організаційних, ідеологічних, політичних заходів, які забезпечать реалізацію, тобто гарантії законності.

Гарантії законності – це об’єктивні умови та суб’єктивні фактори, а також спеціальні засоби, які забезпечують режим законності.

Необхідно чітко розрізняти загальні умови та спеціальні засоби.

Загальні умови - об’єктивні (економічні, політичні і т.д.) умови суспільного життя, в яких здійснюється правове регулювання. Ці умови створюють макросередовище реалізації права, його функціонування.

Економічні умови. Це стан економічного розвитку суспільства, організація системи господарства і т.д. Умовами, які забезпечують законність, тут виступають такі фактори, як рівень організованості в економічній сфері, ритмічна робота всього господарського організму, постійний ріст виробництва праці, стійкість грошової системи і т.д. Подібні фактори самим безпосереднім чином впливають на стан законності. Так, в умовах нестабільності економіки, падіння виробництва, розриву господарських зв’язків, росту цін, інфляції росте соціальна напруга в суспільстві, що веде до анархії, росту злочинності і не тільки господарських.

Політичні умови. Основною політичною умовою стабільної законності є сильна державна влада. Сила державної влади визначається не розміром армії, не міцність репресивного апарату. Сильна державна влада – це стійка влада, яка користується підтримкою суспільства і може забезпечити реалізацію правових приписів. Сильна держава гарантує стабільний розвиток суспільства, безпеку людей, ефективну боротьбу зі злочинністю, корупцією та іншими антисоціальними явищами. Важливою умовою зміцнення держави, забезпечення законності та правопорядку є демократія.

Ідеологічні умови. Стан законності визначається рівнем політичної, правової та загальної культури населення. Законність передбачає такий рівень правової культури, коли повага до права, закону є особистим переконанням людини і в першу чергу, державного службовця, законодавця.

Соціальні умови. Увага до закону громадян, реалізація його приписів залежить від положення, яке склалося у соціальній сфері. Падіння життєвого рівня населення, ріст безробіття, вартості життя, соціальних послуг самим безпосереднім чином впливає на рівень законності, провокуючи громадян на пошук шляхів незаконного збагачення, обхід закону, створюють підстави для національних та соціальних конфліктів.

Правові умови. Стан законності як політико-правового явища обумовлений станом самого права, системи законодавства. Діюче законодавство повинно бути достатньо повним, стабільним, забезпечуватися високим рівнем юридичної техніки, необхідними механізмами реалізації та охорони. Важливе значення для реалізації права і рівня законності мають правові засоби, методи та типи правового регулювання, принципи, які використовуються законодавцем, на яких будується законодавство.

Гарантіями законності є також відповідні суб’єктивні фактори. Серед них можна відмітити стан правової науки, повноту та розвиток в ній прогресивних гуманістичних думок, положень, науково-теоретичних конструкцій. Безпосередній вплив на рівень законності надають пануючі в науці науково-теоретичні концепції (ідея правової держави, парламентаризму, розділу влади та т.і.).

Рівень законності визначається і ефективною діяльністю політичного керівництва, правильним вибранням лідерами пріоритетів при прийнятті політичних рішень, здатністю та вмінням відповідних органів вести боротьбу за зміцнення законності.

Спеціальні засоби забезпечення законності – це юридичні та організаційні засоби, які призначені виключно для забезпечення законності.

Юридичні гарантії – сукупність закріплених у законодавстві країни засобів, а також організаційно-правова діяльність по їх застосуванню спрямована на забезпечення законності, на безперешкодне здійснення, захист прав та свобод. Юридичні гарантії взаємопов’язані з загальними умовами і визначаються ними, але не зливаються з ними.

Серед юридичних гарантій розрізняють наступні:

Засоби виявлення правопорушень. До них відноситься діяльність прокуратури, органів попереднього слідства і т.д. Ці гарантії пов’язані з роботою компетентних державних органів, яка спрямована на виявлення правопорушень з метою їх припинення та усунення їх наслідків. Деякі гарантії пов’язані з діяльністю громадян. Наприклад, конституційне право на оскарження незаконних дій посадових осіб в суд.

Засоби попередження правопорушень. Це закріплені в праві засоби, які дозволяють не допустити можливих правопорушень.

Засоби припинення правопорушень. До них відносяться засоби, які спрямовані на припинення, недопущення правопорушень, порушень прав, свобод громадян і організацій (затримка, арешт, підписка про невиїзд і т.д.).

Засоби захисту та поновлення порушених прав, усунення наслідків правопорушень. Такими є примусові стягнення коштів на утримання дитини (аліментів) та ін.

Юридична відповідальність. Під нею розуміють покарання особи, яка винна в скоєнні правопорушення.

Серед юридичних гарантій особлива роль належить процесуальнимгарантіям, так як процес є форма життя матеріального права, реальне життя, формально закріплені права і свободи можливо отримати, коли є процесуальне забезпечення.

Найважливішою гарантією законності є правосуддя – діяльність судів, яка здійснюється шляхом розгляду та вирішення цивільних та кримінальних справ з метою зміцнення законності.

Під організаційними гарантіями розуміють різні заходи організаційного характеру, які забезпечують зміцнення законності, боротьбу з правопорушеннями, захист прав громадян. До них відносяться кадрові, організаційні заходи по створенню умов для нормальної роботи юрисдикційних та правоохоронних органів, створення в структурі останніх спеціальних підрозділів.

Професор П. М. Рабінович класифікує юридичні гарантії наступним чином:

1. за найближчими цілими – превентивні або попереджальні (спрямовані на запобігання правопорушенням); поновлюючі (спрямовані на усунення чи відшкодування негативних наслідків правопорушень); каральні або штрафні (спрямовані на реалізацію юридичної відповідальності правопорушників);

2. за суб’єктами застосування гарантій – парламентські, президентські, судові, прокурорські, муніципальні, адміністративні (управлінські) контрольні;

3. за характером юридичної діяльності – правотворчі, правороз’яснювальні, правозастосовні, правореалізаційні;

4. за онтологічним статусом у правовій системі – нормативно-документальні (норми права, а також роз’яснюючі (інтерпретаційні) юридичні акти загального характеру); індивідуально-документальні (правозастосовні акти, спеціально спрямовані на забезпечення та охорону законності, а також роз’яснюючі юридичні акти індивідуального характеру); діяльнісні (діяльність певних суб’єктів щодо: а)застосування юридичних норм, а також б) реалізації нормативних та правозастосовних актів, що гарантують законність).

Основними шляхами зміцнення правопорядку є:

1. Переконання як метод зміцнення правопорядку полягає у підвищенні правосвідомості як громадян, так і посадових осіб.

2. Правове виховання передбачає упровадження в свідомості людей знання права, розуміння необхідності виконання його вимог, почуття нетерпимості до всіх порушень законодавства. Це забезпечується створенням стройної системи правового виховання, навчання, засобів пропаганди та систематичної планової роботи у даному напрямку.

3. Профілактика правопорушень. Сутність її полягає в попередженні можливих правопорушень шляхом пильного вивчення причин та умов, які сприяли скоєнню порушень законності, в застосуванні заходів по їх усуненню.

4. Громадський вплив. Наша країна має багату практику залучення громадськості до зміцнення правопорядку. Товариські суди, народні дружини, різні громадські утворення проводили велику роботу по зміцненню правопорядку в трудових колективах, по місцю роботи, в громадських місцях.

5. Найважливіша роль тут безумовно належить державі. Саме вона реалізує функції охорони свобод, власності правопорядку, які запроваджуються в життя, насамперед перед правовими засобами. Можна назвати наступні шляхи здійснення цих функцій:

постійне удосконалення та своєчасне обновлення діючого законодавства;

покращення діяльності правозастосовних та правоохоронних органів.

6. Зміцнення правопорядку в суспільстві неможливо без забезпечення законності в діяльності самого державного апарату, без ліквідації таких негативних явищ, як корупція.

7. І, нарешті, важливою умовою зміцнення законності і правопорядку є всебічне розгортання демократичних починань у всіх сферах суспільного життя, в тому числі в діяльності державного апарату.

У сучасних умовах, коли Україна переживає період становлення, стратегічний курс нашої держави, націлений на зміцнення соціально-економічного розвитку країни, перехід до ринкової економіки.

Це неможливо без зміцнення правової основи державного і громадського життя, яке, в першу чергу, залежить від стану законності і правопорядку у роботі державного апарату. Порушення законності в його діяльності, особливо, коли вони стають системою, заважають здійсненню функцій держави, порушують впорядкованість, синхронність у роботі.

Таким чином, теоретичний матеріал, викладений у даній лекції, покликаний озброїти всіх громадян, насамперед професійних юристів, а також інших посадових осіб чіткими критеріями, орієнтирами їх місця в зміцненні законності та правопорядку в державі.

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.

2. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. - Бородянка, 1993.

3. Навчальний посібник. Загальна теорія держави і права. За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997.

4. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996.

5. Нечитайленко А.А. Основы теории права: Учебное пособие. - Харьков: “Консум”, 1998.

6. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие. - Москва “ДБТ”, 1996.

7. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Хрестоматия. - Москва, 1998.

8. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах - Т.1, Москва “Зерцало”, 1998.

9. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. - Т.2, Москва “Зерцало”, 1998.

10. Теория государства и права. Учебник под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова - Москва: Норма, 1998.

11. Теория государства и права. Курс лекций. Под ред. М.Н. Марченко. - Москва: “Зерцало”, 1997.

12. Венгеров А.Б. Теория государства и права. Часть 2. Теория права. Том 1- М.: Юность, 1996.

13. Теория государства и права. Часть 1. Теория государства. - М.: Юность, 1996.

14. Теория права и государства, Под ред. проф. Г.Н. Манова. - М.: БЕК, 1996.

19. Теория государства и права. Под ред М.Н. Марченко. - МГУ, 1987.

20. Теория государства и права. Учебник. Под ред. А.М. Васильева - М.: Юридическая литература, 1983.

21. Артамонов С.Д. Правовое государство: От Монтескье до наших дней. - М., 1990.

22. Тихомиров Н.А. Основы теории политической системы. - М., 1985.

23. Чиркин В.С, Политическая и государственная власть. - Сов. гос-во и право. - 1988, №1.

24. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. - М.: Юридическая литература. 1998.

25. Петров В.С. Сущность, содержание и формы государства. - Л.: Наука, 1971.

26. Баксимов А.М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение. - Томск, 1988.

27. Фатиулин Ф.Н. Проблемы теории государства и права. - Изд-во Казанского ун-та, 1987.

30. Поленина С.В. Система права и система законодателсьтва. - Правоведение. - 1987, №5 с.29-37.

31. Лукашевич Е.А. Право, мораль, личность, - М., 1986.

33. Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права. К., 1993.

34. Косарев А.И. Происхождение и сущность государства. М., 1967.

35. Коваленко А.И. Правовое государство: концепции и реальность. Л., 1993.

36. Каск Л.И. Функции и структура государства. - Изд ЛГУ, 1969.

37. Денисов А.И. Сущность и формы государства. - Изд МГУ, 1960, с.9-10.

38. Рабинович П.М. О понимании и определениях права. - Правоведение, 1984, №4.

39. Головченко В.В. Право, мораль і правова культура. - К., 1990.

40. Акимов В.И. Понятие пробела в праве. - Правоведение. - 1969, №3.

41. Гревцов Ю.Н. Правовое отношение и осуществление права. - Л., 1987.

42. Малеин Н.С. Правонарушения: понятие, причины, ответственность. М., 1985.

43. Колодій А.М. Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

44. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Загальна теорія держави і права. - К., 1998

Вступ………………………………………………………………………..
Лекція 1. Поняття та сутність права. Сучасне праворозуміння………………………………………………………..
1. Ознаки і поняття права…………………………………………………….
2. Джерела (форми) права…………………………………………………….
3. Сучасне праворозуміння. Сучасні концепції права.……………………..
Лекція 2. Право в системі соціальних норм. Правосвідомість та її роль в суспільному житті……..
1. Поняття, види і співвідношення соціальних норм ………………………
2. Співвідношення права з іншими нормами……………………………….
3. Правосвідомість та її роль в суспільному житті…………………………
4. Особливості соціальних норм, діючих у військових формуваннях…….
Лекція 3. Принципи і функції права ……………………………..
1. Принципи права ……………………………………………………………
2. Функції (роль) права в суспільному житті.……………………………….
3. Значення права в розбудові і діяльності Збройних сил………………….
Лекція 4. Норми права та їх структура…………………………
1. Поняття і структура норм права …………………………………………..
2. Способи викладення елементів правових норм в статтях нормативно-правових актів ………………………………………………………………..
3. Види правових норм……………………………………………………….
Лекція 5. Нормативно-правові акти і їх систематизація……………………………………………………….
1. Поняття нормативно-правового акту, його особливості і відміна від інших джерел права ………………………………………………………….
2. Види нормативно-правових актів…………………………………………
3. Систематизація нормативно-правових актів. Інформаційна служба по законодавству …………………………………………………………………
Лекція 6. Форми реалізації права. Застосування правових норм …………………………………………………………
1. Форми реалізації права ……………………………………………………
2. Поняття застосування права. Основні стадії застосування права………
3. Акти застосування правових норм: поняття, види. Прогалини в праві. Застосування права за аналогією …………………………………………….
Лекція 7. Тлумачення норм права ……………………………….
1. Поняття тлумачення правових норм ……………………………………..
2. Результати тлумачення норм права ………………………………………
3. Тлумачення-роз’яснення правових норм…………………………………
Лекція 8. Система права і система законодавства……...
1. Поняття системи права. Основні ознаки і структура системи права……
2. Система законодавства ……………………………………………………
3. Предмет і метод правового регулювання. Співвідношення системи права і системи законодавства ………………………………………………
Лекція 9. Правовідносини……………………………………………
1. Поняття правовідносини та його основні ознаки………………………..
2. Структура правовідносин: суб’єкти і об’єкти правовідносин………….
3. Юридичні факти. Передумови правовідносин…………………………..
Лекція 10. Правомірна і протиправна поведінка. Юридична відповідальність……………………………………..
1. Правомірна поведінка і правопорушення………………………………..
2. Поняття і види правопорушень…………………………………………...
3. Юридична відповідальність: поняття, підстави, різноманітність……….
Лекція 11. Механізм правового регулювання суспільних відносин………………………………………………..
1. Поняття, предмет, ціль та сфери правового регулювання……………….
2. Механізм правового регулювання і його структурні елементи…………
3. Методи, типи, способи та стадії правового регулювання………………
Лекція 12. Законність і правопорядок………………………….
1. Законність як найважливіша правова категорія………………………….
2. Поняття, зміст і форми правопорядку…………………………………….
3. Гарантії законності та основні шляхи зміцнення правопорядку………..
Список рекомендованої літератури………………………………………….