Управління вартістю проекту

Функція проектного менеджменту «Управління вартістю проекту» включає три процеси (див. п. 1.2), які спрямовані на забезпечення завершення проекту в рамках затвердженого бюджету.

Вартісна оцінка. Вартість планових пакетів робіт оцінюється для всіх ресурсів, задіяних у проекті. До ресурсів відносяться: робоча сила, матеріали, послуги, оренда приміщень, витрати на непередбачені обставини і т.д. Вартісна оцінка планової роботи - це кількісна оцінка можливої вартості ресурсів, необхідних для виконання даної планової роботи.

Для проведення оцінок вартості пакетів робіт використовуються: інформація про кон’юнктуру ринку, опис змісту проекту, ІСР, словник ІСР, план управління проектом, план управління розкладом.

В якості інструментів і методів для проведення оцінок вартості пакетів робіт використовуються:

• оцінка за аналогами;
• параметрична оцінка;
• оцінка «знизу догори»;
• включення резервів.

Оцінка за аналогами означає, що при оцінці вартості поточного проекту за основу приймається фактична вартість попередніх схожих проектів. Цей метод використовується при вартісній оцінці в умовах нестачі детальної інформації про проект (наприклад, на ранішніх фазах проекту). Вартісна оцінка за аналогами проводиться з використанням експертної оцінки.

Даний метод є відносно дешевим, але й недостатньо точним. Порівняна висока точність оцінок досягається у випадках, коли попередній проект подібний не тільки за зовнішніми ознаками, але й по суті.

Параметрична оцінка - це метод, у якому для вартісної оцінки ресурсів використовуються дані про загальний обсяг ресурсів і вартості одиниці ресурсів. Наприклад, для оцінки вартості жилого будинку використовується інформація про його загальну площу і типову вартість одного квадратного метру. Точність такої вартісної оцінки при використанні даного методу залежить від складності, кількості ресурсів та достовірності інформації про вартість одиниці ресурсів.

Оцінка «знизу догори» включає оцінку вартості окремих пакетів робіт і наступне їх підсумовування у відповідності до ієрархічної структури робіт. У результаті з’являється можливість підрахувати вартість кожного елементу ІСР, а також визначити загальну вартість проекту.

Цінність оцінки «знизу догори» складається з її відносно високої точності. Як наслідок, така оцінка являє собою найкращу основу для контролю вартості. До недоліків даного методу слід віднести те, що він передбачає наявність детальної інформації про проект.

Жоден з розглянутих методів оцінки не забезпечує безперечної переваги над іншими. Більш того, вони мають свої переваги і недоліки, які доповнюють одне одного. На практиці використовують комбінацію методів оцінювання, порівняння їх результатів і - при виникненні розбіжностей - виконання повторного оцінювання.

Включення резервів у бюджет проекту необхідне для реагування на непередбачені обставини і застосовується на розсуд керівника проекту у випадку очікуваних, але не визначених подій.

Один з варіантів управління бюджетними резервами полягає в об’єднанні бюджетних резервів для групи пов’язаних між собою планових робіт. Такий резерв вводиться у сітьовий графік у вигляді планової роботи, яка має нульову тривалість і фіктивно виконується протягом необхідного часу. У міру виконання робіт за сітьовим графіком здійснюється уточнення вартості резерву.

Розробка бюджету витрат. Розробка бюджету витрат включає об’єднання оцінок вартості окремих планових пакетів робіт з метою створення загального базового плану за вартістю.

Вартісні оцінки планових операцій об’єднуються у групи за пакетами робіт у відповідності до ІСР. Потім вартісні оцінки пакетів робіт об’єднуються в елементи більш високих рівнів також згідно з ІСР. І нарешті створюється оцінка вартості усього проекту. У результаті планується базовий план за вартістю, який являє собою розподілений у часі бюджет. Приклад базового плану вартості на базі графіка Гантта представлений у табл. 3.5 [9].

Таблиця 3.5

Приклад базового плану вартості

На основі базового плану вартості шляхом сумування оцінок вартості за періодами будується залежність вартості робіт проекту у часі у вигляді S -подібної кривої. Дана залежність надалі використовується в методі освоєного обсягу.

Треба зауважити, що управлінські резерви на непередбачені обставини не входять у базовий план вартості проекту, але включаються у бюджет. Вони не розподіляються за проектом і тому не враховуються при розрахунку освоєного обсягу.

Необхідність оновлення базового плану вартості виникає з таких причин:

• Уточнення оцінки вартості. У міру виконання проекту з’являється все більше інформації, яка допомагає отримати більш точні вартісні оцінки.
• Зміни у проекті. Управління змінами може зумовити необхідність змін базового плану. Зміни виникають також внаслідок непередбачених обставин або нових вимог замовника.
• Зміни у розкладі.
• Зміни у часовій прив’язці робіт проекту на стадії виконання досить часті і призводять до неминучої модифікації базового плану.

Управління вартістю. Основними параметрами будь-якого проекту є вартість і тривалість. Зараз в якості інструменту управління вартістю і тривалістю проекту використовується метод освоєного обсягу. Цей метод базується на фундаментальному допущенні: стан і тенденції минулого є провісниками майбутнього.

Метод освоєного обсягу дозволяє оцінити:

• відставання або випередження виконання робіт від календарного плану;
• прогнозну тривалість робіт;
• відповідність витрат до запланованих бюджетом;
• прогнозну вартість проекту при завершенні робіт.

Важливою частиною управління вартістю є визначення причин, які визивають відхилення, розміри відхилень і розуміння того, чи необхідно застосовувати коригуючи дії у відношенні відхилень.

Метод освоєного обсягу передбачає використання базового плану за вартістю. До показників методу освоєного обсягу відносяться:

• планові обсяги - це бюджетна вартість роботи, яка згідно з розкладом повинна бути виконана до певного строку ;
• освоєні обсяги - це вартість дійсно виконаної роботи на певний строк ;
• фактичні витрати - це фактична вартість роботи, яка виконана на певний строк .

Аналіз поточного стану проекту і прогнозування його перспектив (за умови, що тенденції розвитку проекту збережуться, наприклад, за умови постійної продуктивності праці) здійснюється на основі похідних показників методу освоєного обсягу:

• відхилення:

- відхилення за строками ;

- відхилення за вартістю ;

- відхилення за вартістю при завершенні робіт , де -

прогнозна вартість при завершенні робіт; - прогнозна тривалість робіт;

- планова вартість при завершенні робіт; - планова тривалість робіт;

• прогнози:

- прогнозна тривалість робіт

- прогнозна вартість проекту при завершенні робіт

Взаємозв’язок показників методу освоєного обсягу у вигляді S -подібних кривих показана на рис. 3.14.

Рис. 3.14. Показники методу освоєного обсягу, представлені у вигляді S -подібних кривих

Показники методу освоєного обсягу дозволяють судити про дотримання графіка виконання робіт і бюджету проекту, а також здійснювати прогноз його подальшого розвитку та своєчасно приймати обґрунтоване рішення про коригуючи заходи або дострокове завершення проекту.

Дата добавления: 2013-12-12