Та ступінь економічного ризику

Враховуючи стратегію підприємства

Ключовим аспектом у розумінні ефективності діяльності під­приємства є мотивація персоналу. А найважливішим ресурсом у діяльності організації за умов ризику є трудовий ресурс. Управління трудовими ресурсами здійснюється на засадах розроблених мотива­ційних теорій. Існує безліч теорій мотивації, які вирізняють ті чи інші потреби працівників та механізми їхнього задоволення. Варто зазна­чити, що в різних працівників існують різні потреби. Відповідно для успішної реалізації стратегії підприємства, потрібно чітко виділити потреби працівників, зокрема і потребу в ризику. Оскільки на багатьох українських підприємствах не враховують інтереси конкретної людини, тому виникає психологічне відчуження від колективних цілей

Як зазначалося в розділі 1, менеджер повинен бути ініціатив­ним підприємцем. Оскільки, як стверджують науковці, підприємці - це люди, котрі схильні до ризику і відповідно здійснюють інновації, наділені творчим талантом для вирішення технічних, комерційних та фінансових проблем і володіють енергією для "проштовхування" цих рішень. Більше того, сучасний менеджмент стоїть на позиціях постійної орієнтації на вдосконалення та творення нових елементів управління організацією.

У традиційних системах мотивації наголос роблять на посаду, а не на особистість. Сучасна система менеджменту організації має бути орієнтованою на людину - людину-новатора. Багато українських менеджерів погоджуються, що підприємницькі навички (схильність до ризику, що виявляється у вмінні ухвалювати нестандартні рішення, працювати з клієнтами, швидко і гнучко реагувати тощо) та стиль мислення є ключовою перевагою у професійній діяльності. Саме в цьому розділі буде запропоновано теорію мотивації, яка б вирізнила та наблизила частину менеджерів за менталітетом та діями до підприємця, а також максимально сприяла розвитку таких менеджерів.

За основу братимемо аргумент, який вказує на те, що основна відмінність між менеджером і підприємцем полягає у здатності ризикувати. Отже, ми зможемо підсилити інноваційний потенціал працівників, тобто відповідно мотивовані менеджери стануть ініціа­торами постійних позитивних зрушень та змін у виробничо-госпо­дарській діяльності організацій. Особливо важливо, щоб менеджери середньої та нижньої ланки, котрі обмежені методами, прийнятими топ-менеджментом, навчились володіти роллю підприємця, тобто людини, котра здатна на творчий пошук засобів вирішення проблем і генерування стратегічних цілей. Отже, завдяки цьому вдасться сформувати органічне, проникнуте підприємницькою атмосферою корпоративне середовище, до чого прагнуть більшість компаній під час розроблення систем мотивації.

Науковці виділяють різні потреби працівників, які потрібно задовольняти для реалізації стратегії підприємства. Однак важко пояснити, використовуючи існуючі теорії мотивації, потреби деяких людей. Наприклад, підприємців, котрі створюють організації з знач­ними капіталовкладеннями, при цьому не ставлячи за ціль максимізацію прибутків, спортсменів, котрі займаються екстремальними видами спорту, ризикуючи власним життям, гравців, котрі програють значні суми грошей насамперед заради відчуття гри, адреналіну, існування професій з мінімальним рівнем задоволення фізіологічних потреб та значним рівнем ризику під час виконання обов'язків та функцій (пожежники, міліціонери, військові спеціального призначення тощо). Кількість таких людей з кожним днем зростає - більше людей захоплюються екстремальними видами спорту, зростає кількість казино та ігрових домів, підприємств з місією - функціонування. Можна також взяти до уваги історичні приклади людей, схильних до ризику. Відомі революціонери та керівники визвольних рухів у світовій історії здебільшого були заможними людьми (І.С. Мазепа, Є. Петрушевич, М.С. Грушевський, П. Скоропадський, В.І. Ленін), вони могли зробити за існуючого державно-правового ладу, враховуючи їхні непересічні здібності, непогану кар'єру. Однак ці люди, ризикуючи власним соціальним становищем та життям (відкидаючи потребу захищеності, безпеки), реалізовували ідею з високим рівнем невизначеності та ризику. Для таких людей адреналін є супутником усього життя, а ризик - однією із основних потреб.

Крім того, зростає динамічність самого середовища життє­діяльності людини, функціонування підприємства, виникають нові ризики. І для виживання та успішного функціонування все частіше доводиться приймати рішення із значним рівнем ризику. Тому визріла необхідність у новій теорії мотивації, в основу якої буде покладено спробу пояснити поведінку та мотиви таких людей, а отже, навчитись управляти ними та задовольняти їхні потреби в практичній діяльності з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

З іншого боку, відомі випадки, коли працівнику пропонують нову посаду з вищою оплатою праці, владою, можливістю самовира­ження та шансами досягнення успіху, однак працівник відмовля­ється, мотивуючи це тим, що для цієї посади характерні більший обсяг відповідальності, вищий рівень ризику. Так само серед науков­ців є особи, котрі прагнуть якомога швидше здобути науковий сту­пінь, вчене звання, при цьому ризикуючи через можливі недбалості та недоопрацювання у наукових працях, а інші, написавши якісну працю, тривалий час не зважуються на ризик, який виникає під час процедури захисту. Іншим прикладом різної схильності до ризику є діяльність менеджменту, яка виявляється у результатах функціону­вання організації. Так, організація має достатньо ресурсів для того, щоб здійснювати діяльність з високим ступенем ризику, однак через несхильність керівництва таких підприємств до ризику, діяльність з високим ступенем ризику не провадиться. Згідно з дослідженням діяльності комунальних підприємств "Шляхоексплуатаційне управ­ління з ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд на них" Києва керівники цих підприємств не налаштовані на пошук договірних робіт, хоч їм дозволено займатися комерційною діяль­ністю. Тобто керівники об'єктів дослідження не прагнуть зай­матися комерційною діяльністю, яка є хоч і прибутковішою, але і з значним рівнем ризику.

З наведених міркувань доходимо висновків, що незважаючи на здавалось би значні обсяги наукових матеріалів про людину та закони мотивації, все ще надзвичайно мало розкрито сутність потреб та стимулів людини, котра є основним фактором вироб­ництва. Значною мірою це пояснюється тим, що людина, як справедливо визнають усі науковці-гуманітарії, найменше дос­ліджений феномен. І як наслідок у сучасному суспільстві інтелек­туальний, соціальний та інші потенціали середньостатистичної людини використовують недостатньо.

Також враховуючи те, що в Україні спостерігається економіч­не зростання, демократизація суспільства та створення громадянсь­кого суспільства, виникають та підсилюються нові потреби. Саме тому є необхідність дослідження ставлення працівників до фактора ризику (схильності до ризику), що доповнить теоретичними знан­нями та практичними механізмами менеджмент, психологію, філо­софію та інші суміжні науки.

У розробленій теорії мотивації насамперед доцільно виявити потреби працівника та менеджера та узгодити їх із інтересами інших зацікавлених груп, цілями організації; встановити пріоритети серед них. Доцільно розробити механізми мотивації, організовані відповідно до виділених цілей, потреб та встановлених пріоритетів. Основна ціль цієї теорії мотивації - посилення впливу індивідуальної схильності до ризику менеджменту організації на ефективність її діяльності.

Дата добавления: 2013-12-13