Робота консультанта з клієнтом

В рамках загальної процедури зустрічі клієнта (перший етап психологічного консультування) психологу-консультанту рекомендується застосовувати наступний технічний прийом: обирати місце свого розташування при зустрічі клієнта таким чином, щоб у момент зустрічі виявитися обличчям до обличчя з клієнтом і проводити його на місце.

Тут може зустрітися ряд приватних ситуацій, в яких потрібно вести себе інакше. Розглянемо ці ситуації докладніше.

Якщо, увійшовши в приміщення психологічної консультації, клієнт там нікого не зустріне, то він, напевно, розгубиться, і це безумовно позначиться на його подальшому поведінці під час консультації. Якщо клієнт увійде в приміщення і побачить людей, які не звернуть на нього ніякої уваги, то клієнт може не тільки розгубитися, але й образитися, особливо якщо згодом з'ясується, що серед них були психолог-консультант або його помічник.

Виникнення несподіваних перешкод на шляху просування клієнта до свого місця також може змінити не в кращу сторону його психологічний настрій.

Допускається, однак, щоб клієнт сам приходив на місце проведення консультації, але в цьому випадку повинна бути забезпечена повна гарантія того, що при пошуку свого місця в консультації у клієнта не виникнуть проблеми.

Якщо клієнт вже увійшов до приміщення, де буде проходити консультація, а ті люди, хто в цей час перебуває в приміщенні, зустрічають його сидячи, особливо якщо це роблять психолог-консультант або його помічник, то клієнт майже напевно сприйме це як прояв неуваги і особистого неповаги до нього. Встановити нормальний психологічний контакт з таким клієнтом буде нелегко.

Дана рекомендація стосується не тільки психолога-консультанта і його помічника, але й інших людей, які в цей час можуть виявитися в приміщенні психологічної консультації. Якщо, наприклад, консультант і його помічник встануть при вході клієнта в приміщення, а інші люди будуть продовжувати сидіти, то у клієнта також можуть виникнути не дуже приємні емоції. Справа в тому, що при інших стоять людях можуть, за існуючими правилами етикету, сидіти або люди старшого віку, або ті, хто займає більш високе службове становище. І те й інше для проведення психологічної консультації не дуже добре, так як за існуючим положенням речей найбільш авторитетною особою в психологічній консультації для клієнта повинен бути консультант-психолог, а не який-небудь інший чоловік.

Психологу-консультанту або його помічнику бажано, вказавши клієнту місце, де він буде сидіти під час проведення консультації, пропустити його вперед і дати можливість першому зайняти своє місце. Це рекомендується робити тому, що дана дія може попередити виникнення у клієнта почуття розгубленості і психологічно визначити для нього ситуацію, не ставлячи його в незручне становище, надавши йому можливість вести себе розкуто і цілком самостійно. Крім того, вже в цей момент, спостерігаючи за тим, як клієнт йде до свого місця, як він сідає і яку при цьому займає позу, психолог-консультант може зробити про нього чимало корисних висновків для подальшого успішного проведення консультації.

Якщо психолог-консультант сяде на своє місце першим, то клієнт це може сприйняти як демонстрацію консультантом своєї переваги перед ним, що абсолютно небажано для нормального проведення психологічного консультування. Особливо несприятливо така дія психолога-консультанта може вплинути на проведення психологічної консультації в тому випадку, якщо клієнт виявиться сам авторитетним і досить самолюбним людиною, з підвищеним почуттям власної гідності. У будь-якому випадку психолог-консультант повинен займати своє місце в психологічній консультації або після клієнта, або одночасно з ним.

Ніяких спеціальних розмов із клієнтом не рекомендується починати до тих пір, поки клієнт не займе своє місце і не розташується на ньому досить зручно. По-перше, вести з людиною розмову на ходу, особливо тоді, коли він іде на своє місце і сідає, неввічливо. По-друге, людина, що йде, шукає своє місце і займає його, в момент вчинення подібних дій зосереджує свою увагу в основному на те, що він робить, і тому буде не дуже уважно слухати те, що йому говорить психолог-консультант. По-третє, будь-яка людина, який тільки що прийшов у психологічну консультацію, спочатку буде не цілком готовий до серйозного і змістовному розмови з психологом-консультантом з приводу своєї проблеми. Клієнт або буде хвилюватися, чи ще якийсь час знаходитися у владі переживань і думок, пов'язаних зі своїми попередніми справами. У будь-якому випадку клієнтові необхідно час для того, щоб заспокоїтися і психологічно налаштуватися на серйозну розмову з консультантом.

У момент появи клієнта в приміщенні психологічної консультації там повинно бути тихо, і бажано, щоб ніхто, крім психолога-консультанта і, можливо, його помічника, в приміщенні не знаходився.

Якщо клієнт увійде в неприбраних приміщення психологічної консультації, то це майже напевно відразу ж викличе у нього негативну емоційну реакцію. Марно і безглуздо проводити психологічне консультування там, де панують хаос і безлад. Яким би досвідченим фахівцем не був психолог-консультант, він навряд чи доб'ється високого результату в психологічному консультуванні, проведеному в подібних, несприятливих умовах, так як під час консультації його настрій під впливом некомфортною обстановки постійно буде поганим.

Якщо в приміщенні, де проводиться психологічна консультація, буде знаходитися чимало сторонніх, незрозуміло для чого тут розташованих речей, то це може викликати здивування і стан підвищеного занепокоєння у клієнта, особливо якщо він виявить, що деякі з цих речей можуть нести для нього потенційну загрозу (наприклад, магнітофон, відеокамера, мікрофон тощо). У цьому випадку навряд чи можна буде розраховувати на прояв відкритості і відвертості з боку клієнта, особливо на стадії проведення сповіді.

Кілька слів про належною одязі психолога-консультанта. Бажано, щоб він був одягнений непомітно, але зі смаком, не святково, але і не дуже буденно. Психологу-консультанту не рекомендується використовувати спецодяг, наприклад халат лікаря, так як це може викликати тривожність у клієнта і непотрібні для психологічної консультації асоціації з медичною установою.

Якщо клієнт фізично і психологічно цілком здорова людина, то він може просто образитися на те, що його зустрічають і до нього ставляться як до хворого. Якщо ж він насправді хвора людина, але помилково звернувся не до лікаря, а в психологічну консультацію (наприклад, в силу того, що йому в медичних установах не змогли надати допомогу, на яку він розраховував), то зустріч людини в халаті знову викличе у нього ті неприємні спогади, які пов'язані з його невдалим минулим досвідом. Внаслідок цього у нього може виникнути недовіра до фахівця-психолога і невіра в те, що він зможе йому - клієнтові - реально допомогти.

Занадто яскравий одяг психолога-консультанта говорить про його екстравагантності і нерідко - про наявність у нього самого проблем психологічного характеру. Це також може бути несприятливо сприйнято клієнтом і породити у нього недовіру до психолога-консультанта.

З іншого боку, занадто святковий одяг психолога-консультанта може виглядати контрастно в порівнянні з буденним одягом клієнта, і він в цьому випадку також буде почувати себе ніяково. До прикладу, у клієнта може виникнути відчуття, що у психолога-консультанта в цей час відбувається якась важлива подія, свято і йому не до проблем, що хвилюють клієнта. Це, природно, не налаштує клієнта на довірче відношення до консультанта і на грунтовне обговорення з ним того, що хвилює клієнта. Нарешті, занадто проста, недбала, майже домашній одяг психолога-консультанта може навести клієнта на думку про те, що консультант просто особисто не поважає його.

Початок бесіди з клієнтом.

Техніка, що відноситься до початку бесіди з клієнтом, включає в себе прийоми, які може використовувати психолог-консультант, особисто знайомлячись з клієнтом і приступаючи до детального з'ясування його проблеми.

Зустрівшись віч-на-віч з клієнтом після того, як він зайняв своє місце й зручно розташувався, психолог-консультант, з уважним і доброзичливим виразом обличчя (можливо, посміхнувшись клієнту), може звернутися до нього з такими, наприклад, словами:

«Я радий бачити вас тут. Добре, що ви звернулися до нас. Я сподіваюся, що наша розмова, наша спільна робота буде приємною і корисною справою як для вас, так і для мене. Перш за все давайте познайомимося ближче...»

Далі психолог-консультант представляється клієнту, називаючи, своє ім'я та по батькові, і просить клієнта розповісти про себе.

До клієнта, в свою чергу, можна далі звернутися з такими питаннями: «А як вас звуть?» (Якщо ім'я клієнта заздалегідь не було відомо психолога-консультанта.) «Що вас до нас привело?» «Які проблеми вас хвилюють?»

Після цього психолог-консультант зазвичай робить паузу в бесіді з клієнтом, необхідну для того, щоб надати клієнту можливість зібратися з думками і докладно відповісти на поставлені перед ним питання.

Якщо пауза затягується і клієнт не може відповісти на поставлені йому запитання, хвилюється або, почавши розмову, раптом перериває його, то психологу-консультанту не рекомендується відразу ж втручатися в ситуацію, що склалася. Консультанту в цьому випадку краще терпляче і доброзичливо чекати, поки клієнт сам не продовжить розмову.

Якщо ж пауза затягується занадто надовго і стає ясно, що клієнт потрапив у скрутне становище, не знає, що говорити далі, то психологу-консультанту рекомендується самому звернутися до клієнта, скориставшись, наприклад, репліками наступного типу:

«Я вас уважно слухаю, продовжуйте, будь ласка». «Для нашої з вами плідної роботи мені особисто дуже цікаво все те, про що ви говорили, продовжуйте, будь ласка».

Якщо і після цього клієнт буде мовчати, то психолог-консультант може його запитати: «Поясніть, будь ласка, чому ви мовчите? Може бути, щось заважає вам говорити? Давайте обговоримо це, і я постараюся вам допомогти».

У тому випадку, якщо клієнт сам після цього продовжить розмову, психолог-консультант зі свого боку повинен буде знову взяти на себе роль терплячого, уважного і доброзичливого слухача і слухати клієнта, не перебиваючи його. Якщо клієнт все ж буде мовчати, випробовуючи явні труднощі в розмові, хвилюватися, робити занадто великі, невиправдані паузи, не знати, що говорити далі, то психологу-консультанту рекомендується, орієнтуючись на зміст тих питань, які він вже поставив перед клієнтом, або на зміст тих відповідей, які він вже отримав від клієнта на раніше поставлені питання, продовжувати ставити клієнтові навідні запитання - переважно такі, на які клієнт міг би легко і вільно відповідати. При достатньому умінні і досвіді психолога-консультанта через систему навідних, додаткових питань він зможе досить швидко «розговорити» клієнта, знявши у нього психологічний бар'єр, і отримати від нього необхідну інформацію.

У разі серйозних утруднень клієнта при відповіді на питання психолога-консультанта рекомендується скористатися наступними прийомами, які допоможуть зняти у клієнта зайву психологічну напруженість, зробити його більш відкритим:

1. Непомітно вилучити з приміщення, де проводиться психологічна консультація, усіх сторонніх осіб, наприклад, секретаря, лаборанта або помічника психолога-консультанта, залишившись наодинці з клієнтом. Це завжди можна зробити під будь-яким приводом.

2. Можна вчинити і навпаки: ввести у приміщення консультації когось із досить близьких до клієнта людей, хто може його заспокоїти і полегшити розмова з психологом-консультантом. Даної людини (або даних людей, якщо їх декілька) можна розмістити поруч із клієнтом або ж між ним і психологом-консультантом.

3. Дуже важливо, щоб, приступаючи до розмови з клієнтом, психолог-консультант сам міг легко та вільно спілкуватися з ним, не відчуваючи труднощів. В іншому випадку його власне хвилювання, напруженість і непевність передадуться клієнтові.

4. Оскільки в реальному житті практично у всіх людей, у тому числі і у достатньо досвідчених консультантів-психологів, зустрічаються труднощі у спілкуванні з людьми, починаючому психологу-консультанту рекомендується самому пройти тренінг спілкування і по мірі можливості позбутися або звести до мінімуму подібні проблеми у самого себе. Корисно буває перед початком зустрічі з клієнтом прорепетирувати майбутній з ним розмову, особливо його початок.

5. Для вдосконалення власних комунікативних умінь і навичок психологу-консультанту рекомендується освоїти наступні короткі форми мовного етикету, які при зустрічі з клієнтами в психологічній консультації можуть виявитися йому корисними.

Форми вітання людини і форми запрошення увійти до приміщення:

- Здрастуйте.

- Проходьте, будь ласка.

- Добрий день.

- Заходьте, будь ласка.

- Радий вас вітати.

- Прошу вас...

- Ласкаво просимо...

Форми вираження радості при зустрічі:

- Яка приємна зустріч!

- Радий вас бачити!

- Нарешті ви прийшли, дуже радий!

- Дуже радий бачити вас!

Форми знайомства:

- Я хочу (хотів би) з вами познайомитися.

- Давайте познайомимося.

- Будемо знайомі.

- Дозвольте представитися. Мене звати...

- А як вас звуть? Назвіться, будь ласка. Форми звернення до людини з питанням:

- Скажіть, будь ласка...

- Вас не утруднить сказати...

- Вибачте, чи не могли б ви сказати...

- Можна вас запитати...

- Будьте ласкаві (будьте ласкаві) сказати мені...

- Не могли б ви сказати...

Процедура заспокоєння клієнта, нейтралізації дії наявних у нього комплексів і зняття психологічних бар'єрів у спілкуванні може включати в себе технічні прийоми, що створюють для клієнта атмосферу фізичного і психологічного комфорту, що забезпечують його психологічну безпеку. Це можуть бути, наприклад, такі прийоми:

- Дати клієнтові можливість деякий час побути одному, наприклад, посидіти на самоті дві-три хвилини, не спілкуючись ні з ким. У цей час психолог-консульт; 1 і I може зайнятися якоюсь справою тут же, в психологічній консультації, або ж вийти на кілька хвилин з приміщення.

- Включити в приміщенні консультації неголосну і приємну музику в той час, коли клієнт знаходиться в ньому і налаштовується на майбутню розмову з консультантом.

- Дати в руки клієнтові під час бесіди небудь приємний, привабливий невеликий предмет, наприклад іграшку.

- Запропонувати клієнтові небудь робити своїми руками під час розмови з психологом-консультантом під приводом, наприклад, надання психологу-консультанту невеликий послуги, допомоги.

Дії, описані вище, можна застосовувати на практиці в самих різних комбінаціях, і окремо, і в різних поєднаннях один з одним.

Зняття психологічної напруги у клієнта і активізація його розповіді на стадії сповіді.

Сповіддю в психологічному консультуванні називається адресований психологу-консультанту докладний, щирий, емоційно насичений розповідь клієнта про себе і про свою проблему.

Створити сприятливу психологічну атмосферу для сповіді клієнта крім описаних вище прийомів, використовуваних в основному на початку проведення психологічного консультування, можна також за допомогою наступних практичних дій психолога-консультанта, що вживаються вже під час проведення самої сповіді.

1. Вербальна підтримка того, що говорить і робить клієнт під час сповіді - прийом вимагає пояснення. Іноді під час сповіді клієнт може говорити те, з чим психолог-консультант не згоден, наприклад висловлювати свої, не цілком обгрунтовані, претензії до психолога-консультанта, до проведеної консультації, до обстановки і т.д.

У цьому випадку психолог-консультант не повинен відкрито заперечувати клієнтові, тим більше - починати сперечатися з ним. Набагато розумніше при виникненні подібної ситуації поступити наступним чином: визнавши прямо або побічно, відкрито або мовчки право клієнта на критику, запропонувати йому відкласти спірні питання та обговорити їх у кінці консультації.

У цьому випадку до клієнта можна звернутися з наступними, наприклад, словами:

«Цілком можливо, що ви, по суті, мають рацію, і я готовий обговорити з вами те, що вас хвилює. Але давайте разом подумаємо, як це краще зробити. Якщо ми зараз перервемо консультацію і перейдемо до обговорення спірних питань, то не зможемо знайти спосіб вирішення основної, хвилюючою вас, проблеми. У цьому випадку я навряд чи зможу вам реально допомогти, так як наше з вами час обмежений і буде витрачено на дискусію, яка не має прямого відношення до вашої проблеми. Я пропоную поступити по-іншому: на час відкласти обговорення спірних моментів, пов'язаних з проведенням консультації, і продовжити роботу за заздалегідь наміченим планом. Потім ми знайдемо додатковий час і домовимося, коли і де обговоримо і вирішимо всі хвилюючі вас питання».

Якщо клієнт все ж наполягає на негайному обговоренні даних питань і, більш того, вимагає, щоб поставлені їм питання були вирішені тут і тепер, то консультант-психолог може поступити одним з наступних способів:

1) перервати на час консультування і постаратися якнайшвидше вирішити спірні питання;

2) відкласти психологічну консультацію і перенести її на інше, більш відповідне, час, коли всі спірні питання будуть вирішені;

3) взагалі відмовитися від подальшого проведення психологічної консультації, ввічливо вибачившись перед клієнтом і пояснивши йому, чому консультацію довелося перервати і чому поставлені їм питання не можуть бути вирішені, а претензії - задоволені.

У тому випадку, якщо клієнт говорить психологу-консультанту щось таке, що прямо не відноситься до умов проведення консультації, але пов'язане з суттю обговорюваної проблеми, консультант може переключитися на розмову з питання, піднятого клієнтом, якщо йому, звичайно, є що сказати клієнту по відповідному приводу.

Тим не менше в процесі сповіді все ж не бажано, щоб психолог-консультант висловлював свою незгоду з клієнтом в чому-небудь. Краще не заперечувати клієнтові, а поступити наступним чином: відзначивши про себе і для себе той пункт у діях і висловлюваннях клієнта, який потребує обговорення і заперечень, продовжувати далі уважно й доброзичливо, до кінця слухати сповідь клієнта. До обговорення же спірних питань варто повернутися тільки після того, як консультація буде завершена і прийнято рішення по основній проблемі, хвилюючою клієнта.

2. «Зеркалізація» - прийом полягає в непомітному для клієнта повторенні його висловлювань і рухів; «зеркалізіровать», зокрема, можна жести, міміку, пантоміма, інтонацію, наголос, паузи в промові клієнта і т.п.

Зеркалізація особливо важлива в ті моменти проведення сповіді, коли клієнт кидає швидкоплинні погляди на консультанта, розповідаючи про себе і про свою проблему.

3. «Перифраза» - коротка, поточна репліка психолога-консультанта, сказана ним під час сповіді клієнта і призначена для прояснення, уточнення сенсу того, що говорить клієнт.

У разі застосування перифрази психолог-консультант, слухаючи клієнта, під час природних пауз, що виникають у мовленні клієнта, коротко, своїми словами, у вигляді тверджень чи запитань повторює те, що сказав клієнт, і, в свою чергу, чекає від клієнта підтвердження або спростування правильності його розуміння.

Перифразу можна починати, наприклад, словами: «Отже,...», «Ви сказали...», «Чи правильно я вас зрозумів, ви сказали...».

Можна просто повторити останні слова, вимовлені клієнтом, але в питальній формі, очікуючи, відповідно, від нього підтвердження або спростування правильності сказаних слів.

4. «Узагальнення» - прийом, який зовні чимось нагадує перифразу, але відноситься не до того останньому, що сказав клієнт, а до цілого вислову, що складається з декількох суджень або пропозицій. На відміну від перифрази, яка буквально повторює останню думку клієнта, узагальнення являє собою вільну, але досить точну передачу його думки в узагальненій формі.

Узагальнення можна починати, наприклад, з наступних слів: «Отже, якщо узагальнити і в короткій формі виразити те, що ви сказали, то чи можна це зробити так...?» «Якщо підвести короткий підсумок сказаному, то чи можна це передати так...?»«Якщо я вас правильно зрозумів, то сенс сказаного вами зводиться до наступного... Чи так це?»

5. Прийом емоційної підтримки клієнта, коли психолог-консультант уважно вислуховує клієнта, слід за його думкою, намагаючись в потрібні моменти сповіді, в той час, коли клієнт звертає на нього увагу, зовні виражати підтримку того, що говорить клієнт, в тому числі демонструвати позитивні емоції, що підкріплюють слова і дії клієнта. Це може бути, наприклад, вираз клієнтові співчуття, співпереживання, задоволення тим, що він говорить.

6. Прийом постановки перед клієнтом стимулюючих його мислення питань типу «Що?» «Як?» «Яким чином?» «Навіщо?» «Чому?». Він зазвичай використовується тоді, коли психологу-консультанту необхідно небудь прояснити для себе в думках клієнта, а також тоді, коли сам клієнт відчуває певні труднощі в тому, що і як говорити далі.

7. Оволодіння і використання в розмові з клієнтом особливостей його мови - прийом психологічного консультування, який полягає в наступному. Консультант, уважно слухаючи клієнта, намагається вловити особливості стилю його мови, звертаючи увагу на слова, фрази, вирази і звороти, часто використовувані клієнтом. Визначивши і засвоївши це, психолог-консультант через деякий час сам починає свідомо користуватися тими ж мовними прийомами в спілкуванні з клієнтом, тобто непомітно для клієнта починає відтворювати особливості його мови.

В результаті між клієнтом і психологом-консультантом виникає психологічна спільність і більше взаєморозуміння, ніж було спочатку. Клієнт, у свою чергу, несвідомо починає сприймати психолога-консультанта як психологічно близького до нього людини і виявляється більш розташованим до нього.

Важливо, однак, не переборщити у використанні цього прийому, щоб у клієнта не виникло враження, що психолог-консультант передражнює його. Техніка, вживана при інтерпретації сповіді клієнта.

Пропонуючи клієнту свою інтерпретацію його проблеми, психолог-консультант повинен все ж, у кінцевому рахунку, дати єдину, але не єдину (у теоретичному плані) трактування даної проблеми.

Дана вимога не суперечить тому, про що йшлося вище. Справа в тому, що положення, сформульовані в попередніх пунктах, стосуються в основному мислення самого психолога-консультанта, а не розуміння суті проблеми самим клієнтом. Йому в дохідливій і доступній формі необхідно повідомляти самі висновки, а не теорію, на якій вони грунтуються, тобто тільки те, до чого в результаті своїх міркувань, у тому числі теоретичних, прийшов психолог-консультант. І, крім того, робити це слід у простій, дохідливій, а не в наукоподібною, формі.

Зі сказаного випливає, що для того, щоб навчитися теоретично правильно, різнобічно і інтегровано інтерпретувати сповідь клієнта, психолог-консультант сам повинен стати різнобічно теоретично підготовленим практичним психологом. Хороша загальнотеоретичне підготування психолога-консультанта передбачає його глибоке знайомство з різними психологічними теоріями, що охоплюють коло тих проблем, з якими люди можуть звернутися в психологічну консультацію.

Але цього недостатньо, потрібна, виявляється, ще й різнобічна практична підготовка психолога-консультанта в інтерпретації проблем клієнта. Вона, зокрема, передбачає вироблення уміння не тільки інтерпретувати сповідь клієнта, але і правильно формулювати свої висновки, користуючись різними теоріями.

Такі практичні вміння найкраще виробляються в колективній роботі різних психологів-консультантів - фахівців, на хорошому професійному рівні володіють різними психологічними теоріями. Рекомендується також частіше проводити так звані психологічні консиліуми, які включають в спільну роботу над одними і тими ж проблемами різних за своєю професійної орієнтації фахівців. Такі консиліуми особливо корисні на початку самостійної практичної діяльності психолога-консультанта.

Про особу клієнта і про його психологічному стані можна судити за наступними ознаками. Багато з цих зауважень і спостережень за поведінкою клієнтів під час консультації настільки важливі, що в кінці підручника для їх кращого засвоєння вони будуть повторені для початківців психологів-консультантів.

• поза «руки на пояс» характерна для рішучого, вольового людини,

• нахил тулуба вперед, сидячи на стільці, говорить про те, що людина, як тільки закінчиться розмова з ним, вже готовий буде діяти,

• людина, яка сидить, закинувши ногу на ногу і обхопивши її руками, часто володіє швидкою реакцією і його важко переконати в суперечці,

• притиснуті один до одного щиколотки під час сидіння говорять про те, що людина має негативні, неприємні думки і почуття в цей момент часу,

• збирання з одягу несуттєвих ворсинок характеризує людину, яка не цілком згоден з тим, що йому в даний момент часу говорять,

• пряма голова під час розмови свідчить про нейтральний відношенні людини до того, що він чує,

• нахил голови в бік під час слухання говорить про те, що у людини прокинувся інтерес,

• якщо голова людини нахилена вперед, то це найчастіше є ознакою того, що він негативно ставиться до почутого,

• схрещування рук на грудях - ознака критичного ставлення і захисної реакції,

• іноді схрещування рук свідчить про те, що у людини виникло почуття страху,

• перехрещення ніг - ознака негативного або оборонного відносини,

• жест «погладжування підборіддя" означає, що дана людина намагається ухвалити рішення, пов'язане з тим, що йому тільки що сказали,

• відхилення назад на спинку стільця або крісла - рух, що свідчить про негативний настрої людини,

• якщо після того, як людину попросили повідомити про своє рішення, він бере в руки який-небудь предмет, то це означає, що він не впевнений у своєму рішенні, сумнівається в його правильності, що йому ще необхідно подумати,

• коли голова слухача людини починає схилятися до руки, щоб спертися на неї, то це означає, що у нього пропадає інтерес до того, що йому зараз говорять,

• якщо людина потирає потилицю долонею і відводить очі - це значить, що він говорить неправду,

• люди, часто потирають потиличну частину шиї, схильні виявляти негативне, критичне ставлення до оточуючих,

• ті люди, які часто труть свій лоб, зазвичай є відкритими і поступливими,

• закладання рук за спину свідчить про те, що людина засмучена,

• дотик під час проголошення слів до частин обличчя і голови - ознака того, що дана людина не цілком щирий і говорить неправду,

• положення пальців у роті свідчить про те, що людина в даний момент часу потребує схвалення і підтримки,

• постукування пальцями по кришці столу або по чому-небудь іншому під час слухання свідчить про нетерпіння людини,

• відкриті долоні асоціюються з щирістю, довірливістю і чесністю,

• приховані долоні, навпаки, говорять про закритість, нечесності, нещирості людини,

• владна людина при рукостисканні намагається тримати свою руку зверху,

• покірний чоловік під час рукостискання прагне тримати свою долоню знизу,

• той, хто розраховує на рівноправні відносини, намагається під час рукостискання тримати свою долоню на одному рівні з тією людиною, з ким він обмінюється рукостисканням,

• не цілком упевнений у собі людина тягне руку іншого на себе під час рукостискання,

• зчеплені пальці рук під час розмови можуть означати розчарування.

У міміці людини також може зустрітися ряд ознак, які з високим ступенем вірогідності можуть свідчити про його невротичности. Розглянемо і ці ознаки:

• у вічно усміхнену людину оптимізм найчастіше є награним і, як правило, не відповідним його реальному внутрішньому стану,

• той, хто зовні демонструє свою, нібито бездоганну, витримку, в дійсності часто прикриває цим добре приховуване занепокоєння і напруженість,

• у невротика кути рота найчастіше бувають опущеними донизу, а на обличчі - вираз смутку й відсутності інтересу до людей. Така людина зазвичай нерішучий,

• погляд у невротика напружений, а очі розкриті ширше звичайного,

• вираз обличчя у невротика перелякане, колір - блідий і хворобливий,

• невротиків нелегко розсміятися від душі, його усмішка часто нагадує іронічну посмішку або усмішку.

Оскільки психологічне консультування є в основному методом самостійної психокорекційної роботи, розрахованої на власні сили і можливості клієнта, на те, що виправляти недоліки у власній психології і поведінці клієнтові доведеться самому, то дуже важливо забезпечити його засобами самоконтролю ефективності вжитих ним же дій.

Для того щоб практично переконатися в цьому, в кінці консультації бажано знову надати слово клієнтові і попросити його відповісти на наступні, наприклад, питання:

1. Чи всі для вас зрозуміло і переконливо?

2. Розкажіть про те, як ви збираєтеся діяти далі. Іноді корисно задати клієнтові ряд конкретних питань, у відповідях на які з'ясовується ступінь розуміння і прийняття клієнтом рекомендацій, отриманих від психолога-консультанта. Техніка завершального етапу консультування і практика спілкування консультанта з клієнтом по закінченню консультації

Завершальний етап психологічного консультування включає в себе наступні моменти: підведення підсумків консультації і розставання з клієнтом. Підведення підсумків у свою чергу містить стисле повторення результатів консультації, суттю проблеми, її інтерпретації і вироблених рекомендацій щодо вирішення проблеми. За бажанням клієнта ці рекомендації можуть бути запропоновані йому не тільки в усній, а й у письмовій формі.

Важливо також, підбиваючи підсумки проведеної психологічної консультації, спільно з клієнтом намітити продуману програму реалізації вироблених рекомендацій, зазначивши в ній наступне: що, як, до якого конкретного терміну, і в якій формі має бути зроблено клієнтом. Бажано, щоб час від часу клієнт повідомляв психологу-консультанту про те, як йдуть справи і як вирішується його проблема.

Все це зазначається психологом-консультантом в реєстраційній картці клієнта, причому навіть у тому випадку, якщо в процесі реалізації отриманих клієнтом рекомендацій у нього самого не виникає якихось особливих проблем, і він фактично додатково не звертається в цей час до психолога-консультанта.

При розставанні з ним клієнта зазвичай просять про те, щоб він регулярно повідомляв у психологічну консультацію (краще всього - своєму психологу-консультанту), як йому вдається виконувати отримані рекомендації і яким є результат їх практичного виконання.

Отримання зворотної інформації від клієнта можна стимулювати, зокрема, обіцянкою йому провести з ним додаткову, безкоштовну консультацію, якщо він виконає зазначену вище прохання.

У практиці роботи для успішного проведення психологічного консультування важлива не тільки правильно організована зустріч клієнта в консультації і хороша, продуктивна, професійна робота з ним, але також і продумана процедура розставання з клієнтом по завершенні консультації. Вельми істотно, щоб клієнт покинув психологічну консультацію в гарному настрої, з повною упевненістю в тому, що його проблема в результаті реалізації отриманих рекомендацій буде успішно вирішена.

Безумовну впевненість у цьому, прощаючись з клієнтом, перш за все повинен продемонструвати сам психолог-консультант. Йому,крім того, слід проводити клієнта до виходу з приміщення психологічної консультації. Гарне завершальне враження на клієнта зазвичай справляє ситуація, в якій психолог-консультант, прощаючись з ним, дарує клієнтові щось на згадку, наприклад свою візитку або який-небудь сувенір, що нагадує про спільну роботу в психологічній консультації.

Нарешті, дуже важливі самі останні слова, вимовлені психологом-консультантом в той момент, коли він розлучається з клієнтом. Ось приблизні початку деяких підходящих для цього випадку фраз, які відповідають прийнятим нормам російського мовного етикету:

• Я цілком задоволений нашою зустріччю.

• Ми з вами приємно провели час.

• Мені було цікаво з вами спілкуватися.

• Добре, що ми про все домовилися.

• Прекрасно, що ми знайшли спільну мову.

• Я задоволений тим, що ми з вами добилися взаєморозуміння.

• Дякую, що ви прислухалися до моїх порад.

• Спасибі за те, що ви погодилися зустрітися і поговорити зі мною.

• Дякую за доставлене задоволення спілкування з вами.

• Не можу більше вас затримувати.

• До побачення.

• До зустрічі!

• На все добре!

• Всього доброго!

• Будьте здорові!

• Щасливо!

• Всього!

• Поки!

• Ми ще з вами побачимося!

• Я з вами не прощаюсь!

• Не забувайте нас!

• Приходьте!

• Заходьте!

• Не пропадати, дайте про себе знати!

• Милості просимо до нас ще раз!

Подальше спілкування психолога-консультанта з клієнтом, якщо воно необхідне, організується і також проводиться за заздалегідь продуманим, певним планом, який повинен бути своєчасно обговорений і узгоджений між психологом-консультантом і клієнтом. У цьому плані зазвичай фіксуються місце, час і можливі теми (питання) для бесід психолога-консультанта з клієнтом після завершення консультації. Ці бесіди не обов'язково повинні проходити в очній формі, іноді досить буває поговорити з клієнтом по телефону або ж докладно відповісти на його питання в письмовій формі.

Дата добавления: 2013-12-14