Методичні поради до вивчення теми. Тема 2.5 Теорія і методика навчання

Тема 2.5 Теорія і методика навчання

Інформаційні джерела.

Питання для самостійного вивчення.

Запитання для поточного контролю знань.

1. Для чого потрібна наука педагогіка?

2. Яких видатних педагогів минулого ви знаєте?

3. Основні етапи розвитку педагогічної науки.

4. Яки завдання стоять перед сучасною педагогікою.

5. Розкрийте зміст понять виховання, навчання, освіта.

6. Що вивчає акмеологія?

7. З яких галузей складається педагогіка?

8. З якими іншими науками тісно пов’язана педагогіка?

9. Розкрийте зв’язки між психологією і педагогікою.

5. Практичні завдання та рекомендації до їх виконання.

1. Підготуйте стену газету, присвячену видатним вітчизняним або закордонним педагогам.

2. Зробіть опорний конспект, або таблицю, схему, кросворд до питання про педагогічну спадщину Полтавщини.

1. Виникнення та історія розвитку педагогіки.

2. Підготовка до дискусії на тему: "Як би я був викладачем…, або як отримати якісну освіту?"

КОНСПЕКТУВАТИ! Основна література:

1. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. - №26. – 2002. – С.2-4.

2. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення. – К.: Екс Об, 1999. –С. 199-208.

3. Степанов О.М., Фіцула М. М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – С. 231 – 303.

4. Балл Г. Гуманiзацiя освiти в контекстi сучасностi:психолого-педагогiчнi орiєнтири / / Освiта i управлiння. - 1999. - N3. - С.21-32

ОЗНАЙОМИТИСЯ! Додаткова література:

5. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ.пед. вузов: в 2 кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн.1. – С.9-71;

1. Психология и педагогика: Учебн. пособие /Под ред. Радугина А.А. – М.: ЦЕНТР, 1997. С.182-192.

(Лекція - 0 год., семінар 2 год.)

Студент повинен засвоїти, що на сучасному етапі розвитку освіти перед закладами освіти стоять завдання: формування в учнів творчих здібностей, самостійності, потреби і вміння систематично вчитися, вміння робити самостійні висновки. Здійснення принципу розвиваючого навчання потребує від викладача цілеспрямованого керування пізнавальною діяльністю учня. Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.

Своєрідністю учіння є те, що воно спрямоване не тільки на засвоєння суб'єктом знань, умінь та навичок, а й на формування якісних змін у самого суб'єкта учіння. Учіння є необхідною умовою всебічного психічного розвитку людини і триває у різних формах протягом життя.

Індивідуальний підхід і диференційоване навчання можуть бути реалізовані за умови, що вчитель ураховуватиме рівень знань учнів, вікові та індивідуальні особливості їхнього духовного розвитку, мотиви навчання, здібності, вольові і моральні риси особистості, властивості темпераменту.

Навчання – це цілеспрямований процес формування і розвитку в людей знань, навичок і умінь з урахуванням вимог сучасного життя і діяльності. Навчання як суспільне явище є цілеспрямована, організована, систематична передача старшими і засвоєння підростаючим поколінням досвіду суспільних відносин, результатів розвитку суспільної свідомості, культури продуктивної праці, знань про активне перетворення й охорону навколишнього середовища. Навчання забезпечує спадкоємність поколінь, повноцінне функціонування суспільства і відповідний рівень розвитку особистості. У цьому полягає його об'єктивне призначення в суспільстві.

Головними механізмами освоєння змісту в процесі навчання є цілеспрямовано організована в спеціальних формах взаємодії спільна діяльність дітей і дорослих, їх змістовне пізнавальне спілкування. Навчання залежить від конкретно-історичних умов. Різноманітні епохи і цивілізації залишають свій відбиток на його організації.

Соціальна, педагогічна, психологічна сутність навчання найбільше повно і яскраво виявляється в його функціях.

Зверніть увагу на функції навчання:

§ Формування в людей знань, навичок і умінь. У ході її реалізації в індивідів формуються і закріплюються основні необхідні для усіх випадків життя і діяльності знання, навички й уміння.

§ Формування світоглядулюдини. Він формується в дітей і дорослих поступово, у міру узагальнення знань, що дозволяють судити про навколишній світ.

§ Функція розвитку особистості і самостійного мислення. Розвиток людини є кількісне і якісне зростання його фізичних, фізіологічних і психічних характеристик, серед яких виділяються насамперед інтелектуальні.

§ Профорієнтаційна функція навчання. У процесі навчальної і продуктивної праці, набуття конкретних знань і навичок в галузі тієї або іншої фахової діяльності в дитині формується інтерес до неї.

§ Функція підготовки до безупинного навчання орієнтує людину на активну участь у виробництві і суспільних відносинах, готує до практичної діяльності, націлює на постійне удосконалювання своєї політехнічної, фахової, загальноосвітньої підготовки.

§ Функціякреативності націлює особистість на безупинний розвиток її всебічних якостей та творчості.

Вивчення теми передбачає чітке усвідомлення сутності, структури і рушійних сил навчання. Зовнішньо навчальний процес постає перед нами як спільна діяльність педагога і учнів, у ході якої педагог націлює, інформує, організує, стимулює діяльність, коректує й оцінює її, а той, якого навчають, опановує зміст, види діяльності, що відображені в програмах навчання. Очевидний двосторонній характер навчання, що завжди містить взаємозалежні і взаємообумовлені процеси – викладання і учіння.

Учитель у навчальному процесі виступає як організатор і керівник пізнавальної діяльності учнів, він створює умови, за яких учні можуть найбільш раціонально і продуктивно вчитися.

Учіння – це система пізнавальних дій учня, спрямованих на вирішення навчально-виховних завдань.

Ефективність засвоєння знань багато в чому залежить від мотивації учіння.

Оволодіння знаннями, засобами діяльності (уміннями) може відбуватися в двох основних варіантах побудови навчального процесу:репродуктивному і продуктивному (творчому).

Репродуктивний варіант містить у собі сприйняття фактів, явищ, їхнє наступне осмислення (установлення зв'язків, виділення головного і т.д.), що призводить до розуміння. Основне з матеріалу (вихідні положення, теза, аргументація, доказ, висновки) студент повинен утримати в пам'яті, що вимагає спеціальної мнємічної діяльності. Запам'ятовування зрозумілого призводить до засвоєння матеріалу.

Продуктивний варіант побудови навчального процесу містить ряд нових елементів. Він складається з орієнтувального, виконавчого і контрольно-систематизуючого етапів. Здобування, застосування знань тут носить пошуковий, творчий характер. Стимулюються самоаналіз, саморегулювання, ініціатива.

Виходячи з цього, можна визначити логічні ланки навчального процесу. Навчальний процес у цьому контексті - це ланцюг навчальних, ситуацій, пізнавальним ядром яких є учбово-пізнавальні задачі, а змістом - спільна діяльність педагога учнів у вирішенні задачі з залученням різноманітних засобів пізнання і навчання.

Таблиця 1. Етапи продуктивного варіанту навчання

1. Сприйняття, або самостійне формулювання умов задачі. 2. Аналіз умов задачі. 3. Відтворення (або поповнення) необхідних для рішення знань. 4. Прогнозування процесу і результатів, формулювання гіпотези. 5. Упорядкування плану (проекту, програми) рішення.	Орієнтувальний етап
6. Спроби рішення задачі на основі відомих засобів. 7. Переконструювання плану рішення, побудування нового засобу.	Виконавчий етап
8. Рішення задачі новими засобами. 9. Перевірка рішення. 10. Введення отриманого знання (засобу) у наявну в студента систему. 11. Вихід на нові проблеми.	Контрольно-систематизуючий етап

Будь-яка пізнавальна задача суперечлива за своєю природою. Вона синтезує досягнуте і націлює на оволодіння ще не пізнаним, на формування нових підходів і прийомів. Рішення й подолання цього протиріччя між досягнутим і непізнаним викликає інтерес та прагнення до діяльності, до активності й є рушійною силою навчального процесу. Вирішується, вичерпується задача, створюються нові умови і відношення – виникає нова навчальна ситуація.[19,с.43-45]

Принципи навчання – це основні положення, що визначають систему вимог до змісту, організації і методики навчання.

· Принципсвідомості, активностіісамостійностінавчання вимагає: усвідомлення тими, яких навчають, відповідальності за цілі і задачі заняття, його практичне значення; стимулювання пізнавальної активності за допомогою ефективних методів, прийомів, технічних і інших засобів наочності, сучасних методик, прийомів навчання; сприяння проявам ініціативи, творчості в процесі вивчення навчального матеріалу і застосування його на практиці.

· Принцип систематичності, послідовності і комплексності навчання потребує: давати чітку систему знань з навчальної дисципліни; зв'язувати нову інформацію з вже засвоєною; забезпечувати систематичний і діючий контроль за організацією і результатами процесу навчання; здійснювати чітке планування навчальних занять; дотримуватись логічного зв'язку у розташуванні навчального матеріалу.

· Принцип науковості і доступності навчання орієнтує на: постійне урахування розумових і фізичних можливостей учнів; доступність для них навчального матеріалу, темпу його викладання; вивчення навчального матеріалу поступово, переходячи від простого до складного, дохідливе розкриття складних питань. Змістом навчання повинно бути ознайомлення учнів та студентів з об’єктивними науковими фактами та теоріями.

· Принцип міцності оволодіння знаннями, навичками й уміннями потребує: усвідомлення учнями та студентами значення навчального матеріалу для їхньої практичної діяльності; вироблення установки на міцне і тривале запам'ятовування навчального матеріалу і, насамперед, його основних положень; систематично організованого повторення раніше вивченого навчального матеріалу; застосування вивченого навчального матеріалу в практичній діяльності; стимулювання самостійної роботи; веденнясистематичногоконтролю за засвоєнням навчального матеріалу.

· Принцип групового і індивідуального підходу в навчанні потребує: навчання дітей злагодженим спільним діям; формування в групі навчання позитивного психологічного клімату (гарного настрою, дружніх стосунків, позитивних традицій); урахування індивідуальних особливостей людини.

· Принцип наочності навчання орієнтує на те, що наочність повинна відповідати цілі й змісту занять, бути зрозумілою і доступною, відповідати вимогам педагогічної психології, застосовуватися творчо і методично правильно. Я.А. Коменский сформулював це “золоте правило” дидактики таким чином:” Усе, наскільки можливо, уявляти почуттям...”. Наочність як принцип навчання ґрунтується на показуванні конкретних предметів, явищ, процесів, або їх образних відтворень та моделей.

Зверніть увагу на те, що дидактика покликана допомогти педагогові знайти відповіді на чотири питання: кого вчити, для чого вчити, чому вчити, як вчити? Запитання, безсумнівно, складні, на які не можна дати однозначних відповідей. Особливо важке питання «Як вчити?», тому що не можна дати готового рецепта, знайти узагальненого алгоритму через гнучкість і рухливість навчального процесу в цілому та окремих його елементів, неповторності й індивідуальності двох найважливіших складових навчання – педагога і учня.

Але водночас дидактика пропонує розуміння суті і закономірностей навчання, принципів і підходів, систему методів і засобів реалізації поставленої задачі.

Одна з найважливіших проблем дидактики – проблема методів навчання – залишається актуальною як у теоретичному, так і безпосередньо практичному плані. У залежності від її рішення знаходяться сам навчальний процес, діяльність викладача і студентів, учнів, а отже, і результат навчання в цілому.

І.Я.Лернер і М.Н.Скаткін запропонували виділити п'ять методів навчання, причому в кожному наступному ступінь активності і самостійності в діяльності учнів зростає.

1. Пояснювально-ілюстративний метод. Учні одержують знання на лекції, із навчальної або методичної літератури, через екранний посібник у «готовому» вигляді. Сприймаючи факти, оцінки, висновки, вони залишаються в рамках репродуктивного мислення. У школі та вузі даний метод знаходить саме широке застосування для передачі великого масиву інформації. Головний недолік методу у тому, що творче, самостійне мислення не розвивається, а мотивація до навчання знижується.

2. Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого на основі зразка або правила. Діяльність тих, яких навчають, має алгоритмічний характер, тобто виконується за інструкціями, вказівками, правилами в аналогічних із зразком ситуаціях.

3. Метод проблемного викладу. Використовуючи найрізноманітніші джерела і засоби, педагог, перед тим, як викладати матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальну задачу, а потім, розкриваючи систему доказів, порівнюючи точки зору, різноманітні підходи, показує засіб рішення поставленої задачі. Студенти як би стають свідками і співучасниками наукового пошуку. І в минулому, і в сьогоденні такий підхід широко використовується.

4. Частково-пошуковий, або евристичний метод. Полягає в організації активного пошуку рішення висунутих у навчанні пізнавальних задач. Процес мислення набуває продуктивний характер, але при цьому поетапно направляється і контролюється педагогом або самими учнями на основі роботи над програмами (у тому числі і комп'ютерними) і навчальними посібниками. Такий метод, однією з різновидів якого є евристична бесіда – перевірений засіб активізації мислення, збудження інтересу до пізнання на семінарах і колоквіумах.

5. Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем і задач і стислого усного або письмового інструктажу ті, яких навчають, самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спостереження і виконують інші дії пошукового характеру. Ініціатива, самостійність, творчий пошук виявляються в дослідницькій діяльності найбільш повно.

2. План семінарського заняття №16 (7*)

Питання:

1. Сутність, структура, функції навчання

2. Принципи навчання.

3. Методи навчання

Теми для написання рефератів:

1. Сучасні освітні технології

2. Засоби активізації пізнавальної діяльності

3. Класифікацію мотивів учбової діяльності.

4. Роль зворотного зв’язку у навчанні.

5. Психологічний погляд на дидактичні принципи.

6. Оцінка ефективності учбової діяльності студента.

7. Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти.

3. Термінологічний словник.

Активізація пізнавальної діяльності — мобілізація вчителем, викладачем інтелектуальних, моральних та фізичних сил учнів, студе­нтів для досягнення конкретної мети навчання й виховання.

Викладання — діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, по­відомляє нові знання, організовує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок.

Використання життєвого досвіду учнів, студентів — метод на­вчання, який полягає в осмисленні наукових основ перебігу проце­сів, які учні, студенти спостерігали вжитті чи в яких самі брали участь.

Вправа — метод навчання, що передбачає багаторазове повто­рення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спи­рається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і кори­гуванням.

Вправа творча — вправа, яка за змістом і методами виконання наближається до реальних життєвих ситуацій.

Вправа тренувальна — вправа, яка передбачає набуття учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, інструкцією).

Евристична (сократівська) бесіда — бесіда, у процесі якої ви­кладач уміло сформульованими запитаннями скеровує учнів, студен­тів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи набуті ними раніше знання, спостереження.

Екскурсія (лат. — вибігання вперед, вилазка, поїзд­ка) — форма навчання, яка передбачає відвідування учнями, студен­тами різноманітних об'єктів з метою пізнання їх особливостей.

Забезпечення успіху в навчанні — метод навчання, який пе­редбачає допомогу педагога відстаючому учневі, студентові, розви­ток у них інтересу до знань, прагнення закріпити успіх.

Методи контролю — сукупність методів навчання, які дають змо­гу перевірити рівень засвоєння учнями, студентами знань, сформованості вмінь і навичок.

Методи навчання – це засоби спільної роботи вчителя й учнів, організації пізнавальної діяльності людини, що ведуть її від незнання до знання, від невміння до уміння і дозволяють засвоїти зміст освіти.

Принципи навчання – це основні положення, що визначають систему вимог до змісту, організації і методиці навчання.

Проблемне навчання – система методів і засобів навчання, основою якого виступає моделювання реального творчого процесу за рахунок створення проблемної ситуації і керування пошуком рішення проблеми. Засвоєння нових знань при цьому відбувається як самостійне відкриття їх учнями за допомогою вчителя.

Розрізняють три форми проблемного навчання: проблемний виклад, коли вчитель сам ставить проблему і вирішує її; спільне навчання, при якому вчитель ставить проблему, а рішення досягається разом з учнями; творче навчання, при якому учні і формулюють проблему, і знаходять її рішення. Найбільше оптимальним матеріалом для моделювання проблемних ситуацій є історія науки і техніки.

Програмоване навчання – система методів і засобів навчання, основою якого виступає самостійне придбання знань і навичок учнями за рахунок покрокового засвоєння матеріалу. Розроблені спеціальні програмовані навчальні посібники по різноманітних навчальних предметах, якими учні можуть користуватися самостійно, відповідно до своїх індивідуальних особливостей та рівня розвитку, за індивідуальним темпом. Процес керування навчанням у цих посібниках будується на основі пред'явлення учню матеріалу у вигляді спеціальних одиниць, що відповідають кроку засвоєння і потребують рішення контрольних завдань. При правильному рішенні учень одержує підтвердження про правильність рішення і вказівку про перехід до наступного навчального завдання, а при неправильному рішенні - роз'яснення допущеної помилки і вказівку на необхідність повторного виконання того ж, або подібного навчального завдання. Були розроблені системи лінійного і розгалуженого програмованого навчання. У даний час у програмованім навчанні використовують також і комп'ютер.

Учіння – це діяльність учня по оволодінню знаннями, навичками й уміннями відповідно до вимог сучасного життя.

Уміння – це досягнута в процесі навчання можливість людини творчо застосовувати знання і навички і досягати бажаного результату в практичної діяльності.

4. Запитання для поточного контролю знань.

1. Поясніть у чому полягає суть процесів навчання.

2. Структура навчальної діяльності.

3. Назвіть головні дидактичні принципи.

4. Які є засоби активізації пізнавальної діяльності?

5. У чому суть проблемного навчання?

6. Що таке проблемна ситуація у навчанні?

7. Які види навчання Ви знаєте?

8. Наведіть класифікацію мотивів учбової діяльності.

9. Що є продуктом учбової діяльності?

10. Що входить до складу освітньої технології?

11. Яки сучасні освітні технології вам відомі?

5 Практичні завдання та рекомендації до їх виконання.

Виконайте практичне завдання № 2.3: За допомогою методики "Анкета студента" зробіть моніторинг власної учбової діяльності. Дайте якісну оцінку ефективності кожного з чотирьох компонентів вашої учбової діяльності, складіть план удосконалення свого навчання. (Методика та рекомендації щодо виконання див. Додаток А в посібнику Тодорова І.С., Мовчан М.М. Основи психології та педагогіки: Навчальний комплекс. - ПУСКУ, 2004.-. С. 44-47).

6. Питання для самостійного вивчення.

1. Складові процесу навчання.

2. Сучасні педагогічні технології.

Дата добавления: 2014-01-04