Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 2.6 Теорія і методика виховання




Інформаційні джерела.

КОНСПЕКТУВАТИ! Основна література:

1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник/О.В. Скрипченко, Л.В Долинска, З.В.Огороднийчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - С.347-395.

2. Степанов О.М., Фіцула М. М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – С. 304 -4386.

3. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ.пед. вузов: в 2 кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн.1. – С. 291 – 330, 439 – 507.

4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення. – К.: Екс Об, 1999. –205 – 270.

ОЗНАЙОМИТИСЯ! Додаткова література:

  1. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под ред. Е.С.Полат. – М.: Академа, 2001. – 272 с.
  2. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. /О.М. Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За ред. О.М. Пєхоти.- К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 255с.
  3. Янчук В.А. Психологические основания образовательной инноватики // Инновации в образовании. - 2/2003. - N1. - С.15-26.

 

(Лекція 2 год., семінар 2 год.)

1.1 Методичні поради до вивчення теми.

 

Студент повинен засвоїти, що виховання є активне цілеспрямоване формування особистості дитини відповідно до завдань, що стоять перед суспільством. Суспільство зацікавлене в гармонійному розвитку кожної людини, але особлива роль надається моральному та трудовому вихованню. Суспільна спрямованість особистості, її світогляд, її моральні переконання та ідеали є центральними у формуванні людини.

Умовно процес виховання поділяють на: • розумове виховання; • трудове виховання; • моральне виховання; • естетичне виховання; • фізичне виховання. Такий поділ є умовним через те, що в процесі формування особистості вихованням усі ці складові присутні більшою чи меншою мірою. Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Виховання тісно пов'язане із самовихованням та перевихованням, разом вони створюють єдину систему.

Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до його змісту, організації та методів.

Головні принципи виховання

· Індивідуальний і диференційований підхід у вихованні потребує: глибоке і всебічне знання й урахування індивідуально-психологічних особливостей вихованців; визначення вихованцям задач відповідно до їхніх особистісних характеристик; постійного аналізу результатів виховної роботи; своєчасне внесення коректив у методику виховання з урахуванням особливостей кожного конкретного учня.

· Принцип виховання в групі і через колектив потребує: визначати перспективи розвитку групи; формувати гордість за свій колектив, вміння підпорядкувати особисті інтереси спільним; забезпечувати єдність і згуртованість активу класу; підтримувати усе перспективне, поширювати його на усю групу і закріплювати у вигляді традицій; вміло підтримувати силу групової думки в боротьбі з негативними явищами.

· Виховання в процесі діяльності орієнтує на: заохочення розумної ініціативи й активності учнів; чергування їхньої діяльності з культурним, змістовним відпочинком; вимогливе відношення до недоліків діяльності вихованців, повагу до праці.

· Принцип поєднання високої вимогливості до вихованців із повагою до їхньої особистої гідності і турботою про неї вимагає: принципове і послідовне пред'явлення до школярів вимог, що відбивають інтереси суспільства і діяльності; домагатися усвідомлення ними необхідності виконання вимог суспільства; не допускати в роботі з дітьми елементів формалізму, попуску і дріб'язкової опіки; виявляти повагу до кожного з них, піклування про задоволення їхніх запитів.

· Опора на позитивне в особистості і групі орієнтує на: вивчення і знання кращих позитивних індивідуальних і соціально-психологічних якостей вихованців; підхід до них з оптимізмом і глибокою вірою в силу виховання; уміле використання сили позитивного прикладу; спонукання дітей до наполегливого і цілеспрямованого самовивчення і самовиховання; залучення до таких видів діяльності, що дозволяють їм проявити себе з кращого боку і викликають впевненість у своїх силах і можливостях.

· Принцип єдності, узгодженості, спадкоємності у вихованні вимагає єдності поглядів усіх вихователів на завдання виховання; досягнення єдності стилю в роботі й однакової вимогливості усіх вихователів до школярів; спільних зусиль громадськості та сім’ї у вихованні; узгодженої лінії вихователів стосовно окремих учнів.

Свідомість дитини формується поступово в процесі життя і, насамперед, засобами самого життя. Тому педагогу, щоб домогтися позитивного результату у вихованні, потрібні не тільки методи прямого впливу, але і непрямого, опосередкованого, довгострокового впливу на свідомість і звичну поведінку дітей шляхом цілеспрямованого духовного насичення всіх областей їхнього життя.

У останні роки поширюються специфічні методи виховання як окремих рис особистості, так і методи сприяння її психологічному зростанню, які використовують високопрофесійні практичні психологи – соціально-психологічний тренінг, ділові ігри, аналіз ситуацій, моделювання і т. ін.

 

2. План семінарського заняття №17 (8*)

 

1 частина заняття: обговорення теми за питаннями:

1. Мета та зміст виховання.

2. Принципи виховання.

3. Форми, методи та прийми виховання.

2 частина заняття: Підсумкова модульна робота №2.

 

Теми для написання рефератів:

1. Види виховання.

2. Психологічні механізми виховного впливу.

3. Психологічні особливості виховання дітей з асоціальною поведінкою.

4. Типові проблеми сімейного виховання на різних вікових етапах розвитку дитини.

 

3. Термінологічний словник.

Взаємохарактеристика — прийом самовиховання, що реалізу­ється через складання і обговорення товаришами характеристик один одного.

Вимога негативна — вимога, яка своїм змістом і формою вира­ження демонструє негативне ставлення педагога до діяльності вихо­ванця, до прояву його негативних якостей (осуд, погроза, недовір'я).

Вимога нейтральна — вимога, в якій не виявляється чітке став­лення вихователя до вихованця. Базується на ставленні вихованця до стимульованої діяльності (натяк, умовна вимога, вимога в ігровій формі).

Вимога позитивна — вимога, що виражає позитивне ставлення педагога до вихованця під час її пред'явлення (прохання, довір'я, схвалення).

Виправлення — складний психічний процес перебудови особис­тості, що відбувається під впливом перевиховання І самостійної робо­ти над усуненням відхилень у власній свідомості та поведінці.

Виховання - це процес систематичного і цілеспрямованого впливу на особистість з метою підготовки її до суспільної, трудової та культурної діяльності.

Виховання естетичне - Основні завдання у сфері естетичного виховання є такими:

• виховувати естетичні почуття через правильне сприйняття прекрасного; глибоке розуміння прекрасного у природі, праці, спілкуванні, особистому житті, мистецтві;

• формувати естетичні погляди, смаки, які досягають своєї завершеності в ідеалі; з цією метою слід збагачувати учнів естетичними й художніми знаннями в царині мистецтв, знарядь праці, побуту;

• розвивати вміння й потребу бачити, знаходити прекрасне в навколишньому житті, помічати красу повсякденного;

• розвивати творчі здібності, уміння й навички; множити красу посиленою участю в художній творчості, прикладних видах мистецтва;

• сформувати звичку оцінювати всі факти і явища дійсності під кутом зору краси, гармонії та доцільності (предмети, явища, поведінку, вчинки і т. д.)

Виховання екологічне — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Виховання економічне — організована педагогічна діяль­ність, спрямована на формування економічної культури особисто­сті.

Виховання моральне - мораль (лат. moralis - моральний, від mores - звичаї) - одна із форм суспільної свідомості, яка означає сукупність певних принципів і правил, норм поведінки людей, регулює їхні стосунки між собою та визначає їхнє ставлення до суспільства й держави. Моральне виховання завершується формуванням ідеалу, в якому відображено кращі якості людини. Це - складний процес формування моральних понять, поглядів, переконань, зрештою - моральної свідомості, а відтак - системи навичок і звичок моральної поведінки. Загальнолюдські цінності й права викладено в Декларації прав людини, прийнятій 00Н і визнаній в Україні.

Виховання розумове - Завдання розумового виховання полягає в тому, щоб сформувати в учнів правильне уявлення про навчання як про складний процес, пов'язаний з постійним напруженням волі, необхідністю долати труднощі, виробляти в собі такі позитивні якості, як працелюбство, дисциплінованість, високу свідомість, відповідальне ставлення до праці тощо. Але водночас навчання приносить задоволення й насолоду, якщо воно (і викладання, і учіння) творче, себто вміло кероване викладачем і самокероване учнем.

Виховання трудове -Трудове виховання - це виховання працею, практичною діяльністю. Упродовж довгого часу під цим розуміли скерованість учнів на оволодіння, в основному, робітничими спеціальностями, причому не завжди достатньо кваліфікованими, творчими.

Не так важливо, якою буде праця - розумовою чи фізичною (суто розумової чи суто фізичної взагалі не існує), вона має бути творчою. У праці продовжуються, закріпляються і формуються нові знання, нова особистість.

Виховання фізичне - Фізичне виховання є формою реалізації об'єктивних законів природи в людському організмі. Завдання фізичного виховання полягає в тому, щоб сприяти фізичному розвиткові людини, водночас справляючи позитивний вплив на вироблення й закріплення моральних і вольових рис характеру, виховання таких якостей особистості, як організованість, свідома дисципліна, наполегливість у процесі долання перешкод, витривалість, мужність та ін. Крім занять фізкультурою і спортом, фізичне виховання криє в собі санітарно-гігієнічні норми, спеціальні вправи, режим харчування й відпочинку, профілактику захворювань, аутотренінг і т. ін.

Виховання прийоми -е частина загального методу, окрема дія в умовах конкретної ситуації.

Громадська думка — спосіб формування й вияву масової свідо­мості, що виражає ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, важливий фактор соціальної комунікації. Як метод вихован­ня за своєю суттю є колективною вимогою.

Єдині педагогічні вимоги — загальна лінія у навчально-виховній роботі, вироблена педагогічним колективом; єдність вимог до дитини в родині; узгодженість дій школи, дошкільних і позашкіль­них установ, сім'ї й громадськості у вихованні дітей.

Заохочення (як метод виховання) — метод, що реалізується че­рез схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихован­ців до їх повторення.

«Крок уперед» — прийом самовиховання, що передбачає щоден­не планування на наступний день роботи над собою.

Метод узагальнених незалежних характеристик — метод, щ0 передбачає узагальнення відомостей про учнів, студентів, отриманих із різних джерел (від учителів, батьків, ровесників), зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

Методи виховання – науково обґрунтовані засоби педагогічно доцільної взаємодії з дітьми, організації і самоорганізації їхнього життя, психолого-педагогічного впливу на їхню свідомість і поведінку, стимулювання їхньої діяльності і самовиховання.

Переконування — спосіб комунікативного впливу, при якому ви­хователь звертається до свідомості, почуттів вихованців з метою фо­рмування у них певних поглядів, переконань та норм поведінки.

Покарання (як метод виховання) — метод, що реалізується че­рез несхвалення, осуд негативних дій та вчинків вихованців з метою їх припинення або недопущення в майбутньому.

Самовиховання – це свідомий, керований саморозвиток особистості, завдяки якому в ній формуються бажані потрібні якості та здібності. Як правило, стає можливим у підлітковому віці, потребує педагогічного керівництва.

Соціалізація – процес присвоєння, активного відтворення і подальшого розвитку індивідом у спільної з іншими людьми діяльності досвіду, накопиченого попередніми поколіннями.

Перевиховання – процес, спрямований на подолання негативних якостей, звичок, переконань, відношень людини, які сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 669; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.