Поняття виконання (відбування) покарання

ТЕМА № 3 Установи і органи виконання покарань

§ 1. Поняття виконання (відбування) покарання.

§ 2. Призначення та види установ і органів виконання покарань.

§ 3. Державний департамент України з питань виконання покарань.

§ 4. Взаємодія установ і органів виконання покарань з іншими дер­жавними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю.

Сутністю покарання, як особливої форми державного примусу, є кара. Тому під виконанням покарання потрібно розуміти врегульова­ний нормами кримінально-виконавчого права порядок застосування кари — комплексу обмежень прав і свобод засудженого.

Діюче кримінально-виконавче законодавство (ст. 2 ВТК) для по­значання реалізації кари поряд з терміном "виконання" вживає тер­мін "відбування" покарання. Вказані терміни відображають єдиний процес здійснення карального впливу на засуджених, але звернені вони до різних суб'єктів і учасників кримінально-виконавчих право­відносин. Термін "виконання" покарання звернений до відповідних органів, які у своїй діяльності зобов'язані реалізувати весь комплекс правообмежень, передбачених конкретним видом покарання, забез­печити здійснення наданих засудженим прав і виконання ними по­кладених на них обов'язків протягом усього строку, встановленого вироком суду. Термін "відбування" покарання звернений до засу­джених, які повинні на підставі вироку суду відповідно до приписів, встановлених кримінально-виконавчим законодавством, виконувати покладені на них обов'язки, утримуватися від дій, заборонених нор­мами права.

Каральний вплив носить комплексний характер і реалізується шляхом застосування до засуджених усієї сукупності обмежень, встановлених режимом відбування конкретного покарання. Застосу­вання цих правообмежень — не самоціль, їх призначення полягає в тому, щоб забезпечити належне виконання покарання відповідно до завдань, поставлених перед цією галуззю законодавства. Вказані правообмеження застосовуються як психолого-педагогічний засіб впливу на засудженого з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Реалізація кари властива виконанню всіх видів покарання, але її обсяг залежить від конкретного виду покарання. Позбавлення гро­мадянина одного з основних суб'єктивних прав — свободи волі —веде до обмеження сукупності найбільш значимих для нього соці­альних цінностей і благ — свободи пересування, спілкування, соці­альних зв'язків, можливості розпоряджатися багатьма важливими суб'єктивними правами. Тому ізоляцію від суспільства варто розгля­дати як комплекс правообмежень, оскільки позбавлення чи звужен­ня обсягу прав обумовлене саме ізоляцією.

При виконанні виправних робіт каральний вплив проявляється в обмеженні певного обсягу трудових прав засудженого і утриманні до 20% заробітку (статті 94—99 ВТК). При засудженні до позбав­лення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю каральний вплив полягає у звільненні засудженого з посади і по­збавлення його права займатися певними видами професійної діяль­ності — лікувальною, педагогічною тощо.

Правообмеження засуджених при здійсненні карального впливу визначаються режимом відбування конкретного виду покарання, як­що воно носить строковий характер. Режим виконання покарання, в якому виражені сутність і зміст покарання, багатофункціональний за своєю спрямованістю. Він забезпечує каральний вплив на засу­джених, виступає як один з основних засобів виправлення засудже­них (ст. 7 ВТК) і створює одночасно правові передумови для успіш­ного застосування інших засобів виховного впливу. Як підкреслю­ється в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (п. З ст. 10), "пенітенціарною системою передбачається режим для ув'язнених, суттєвою метою якого є їхнє виправлення та соціальне перевиховання".

Стосовно покарання певного виду режим має конкретний зміст, який визначається специфікою покарання. Найповніше і всебічно правила режиму реалізуються в місцях позбавлення волі, вони рег­ламентують весь уклад життя засуджених як у позаробочий час, так і під час трудової діяльності. Вони охоплюють всі сфери їх життєді­яльності, що перебувають під контролем адміністрації.

Оскільки режимом визначається внутрішній розпорядок в УВП (ст. 36 ВТК), який включає також відповідні вимоги по забезпечен­ню правопорядку на підприємствах УВП і на виробничих об'єктах інших відомств, його норми звернені до інших громадян, які відвіду­ють місця позбавлення волі (служителі культу, родичі засуджених, представники громадських організацій, адвокати, вільнонайманий персонал виробничих об'єктів тощо). Ці особи повинні дотримувати­ся встановлених в УВП і на їх виробничих об'єктах порядку і пра­вил взаємовідносин із засудженими. Тому правила режиму звернені і до цих осіб, вони регулюють їх поведінку в місцях позбавлення во­лі. Правила режиму реалізуються не тільки на території УВП і її виробничих об'єктах, а й на територіях, що прилягають до них (під час проживання засуджених жінок поза колонією — ст. 35 ВТК). Таким чином, при відбуванні позбавлення волі режим регламентує весь спосіб життя засуджених, усі сторони діяльності адміністрації УВП.

При відбуванні інших строкових видів покарань сукупність ос­новних елементів, що складають зміст режиму, суттєво звужує об­сяг правообмежень засуджених, скорочується регламентація специ­фічних правил їх поведінки. Однак у всіх випадках при виконанні покарання має місце контроль за поведінкою засуджених, який ви­ступає як один з основних елементів режиму.

Хоча при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням во­лі, законодавець не застосовує термін "режим", його вживання пра­вомірно, оскільки закон передбачає такі терміни, як порядок і умови відбування покарання (глави 13-Б, 16, 18 ВТК). В назві II, III, IV і наступних глав Положення про порядок і умови виконання пока­рань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засу­джених, використовуються вказані терміни. Між тим саме поняття режиму визначається як порядок і умови виконання (відбування) покарання.

Підбиваючи підсумок розгляду питання про співвідношення по­нять покарання — кара — режим відбування покарання, потрібно визнати, що хоча в режимі і реалізується покарання, він за своїм змістом ширший, ніж вказаний інститут, оскільки містить у собі не лише правообмеження, а й правила співжиття, які не мають караль­ного змісту. В широкому смислі режим відбування покарання охоп­лює всю сукупність матеріальних і процесуальних норм, що регла­ментують діяльність адміністрації установ і органів, на яких законом покладене виконання покарання, забезпечення його реалізації, а та­кож сукупність умов і правил відбування покарання засудженими.

Каральний вплив на засуджених, система встановлених для них правообмежень обумовлюють потребу вичерпної регламентації нор­мами права всього комплексу питань, пов'язаних з реалізацією ре­жиму. Норми права одночасно регламентують повноваження орга­нів виконання покарань, посадових осіб, громадських організацій стосовно засуджених, процедуру прийняття ними рішень щодо засу­джених, встановлюють правила взаємовідносин із засудженими, по­ведінку громадян, які перебувають у розпорядженні установ вико­нання покарань. Така детальна регламентація правил режиму пояс­нюється необхідністю створення правових передумов, які б забезпе­чували дотримання законності у сфері застосування найгострішої форми примусу — виконання кримінального покарання.

Дата добавления: 2014-01-06