Поняття та система державного управління безпекою цивільної авіації в Україні

Державне управління безпекою цивільної авіації

Закон України „Про транспорт” (ч. 1 ст. 3) визначає завданнями державного управління в галузі транспорту зокрема безпечне функціонування транспорту, що для авіаційного транспорту фактично відповідає поняттю безпека авіації, і охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту[148], що, по відношенню до авіаційного транспорту, виражається терміном „забезпечення екологічної безпеки авіації”.

В сучасній науці адміністративного права, як вітчизняній, так і зарубіжній, відсутній єдиний підхід до визначення державного управління, не вироблено загальноприйнятого поняття[149], тому в юридичній літературі зустрічаються різні підходи до його визначення. Загалом можна констатувати, що в сучасній науці адміністративного права існують вузьке і широке тлумачення державного управління.

Перед нами постає питання: що ж розуміти під державним управлінням в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації – його широке чи вузьке значення. В широкому розумінні воно являє собою процес регулювання державою через свої органи всіх видів та інші організації, що виконують делеговані державою повноваження, суспільних відносин в цій сфері, з метою виконання завдань держави в цій сфері. Інакше кажучи, це процес реалізації всіх видів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової, контрольно-наглядової, якщо виділяти таку) в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації. У вузькому значенні державне управління в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації являє собою підзаконну, організаційну, виконавчо-розпорядчу діяльність, процес реалізації управлінської функції органів державної (переважно виконавчої) влади, їх владного впливу на всіх суб’єктів правовідносин, з метою виконання Конституції і законів України щодо забезпечення безпеки цивільної авіації. Таке тлумачення терміну більше відповідає науковим завданням, які ми собі поставили, тому в даному розділі термін державне управління ми вживаємо саме в вузькому значенні.

В теорії систем, системи умовно поділяють на прості (що складаються з простих елементів, які не є системами) і складні (складовими яких є інші системи)[150]. В теорії управління прості управлінські системи розглядають як складові для побудови складних адміністративних систем. Перші, за визначенням науковців, утворюється двома елементами: суб’єктом і об’єктом управління[151]. Другі, хоч і самі складаються з систем, можуть входити до ширших систем.

З простих систем побудована і система державного управління в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації. Для таких простих адміністративних систем характерні субординаційні зв’язки між елементами та лінійна організаційна структура управління. Але в цілому система державного управління безпекою цивільної авіації становить складну адміністративну систему, яка, в свою чергу, входить до ширшої системи державного управління. Вона характеризується матричною організаційною структурою управління та складною структурою вертикальних і горизонтальних зв’язків між елементами, тобто поєднанням субординації та координації на різних рівнях управлінської системи.

Залежно від характеру структурних зв’язків наука про державне управління розрізняє лінійну, функціональну, штабну, матричну і програмно цільову структури[152]. При управлінні безпекою цивільної авіації застосовуються всі перелічені типи, але переважає матрична. Так, провідним органом в сфері державного управління безпекою цивільної авіації виступає Мінтрансзв’язку, яка здійснює таке управління через Державіаадміністрацію та її функціональні підрозділи – управління, кожне з яких має власну визначену компетенцію. В той же час треба зважати на наявність таких суб’єктів, для яких управління безпекою цивільної авіації є лише однією з функцій: деякі з них не підпорядковані Мінтрансзв’язку, а лише координують з ним свої дії (МВС, СБУ, МНС тощо), іншим суб’єктам підпорядкована саме Мінтрансзв’язку (Президент, Кабінет Міністрів). РНБО здійснює координацію дій всіх вищезазначених суб’єктів в сфері національної безпеки. Таким чином, організаційну структуру управління безпекою цивільної авіації можна визначити як спосіб організації та взаємодії елементів складної відкритої системи управління безпекою цивільної авіації, що включає в себе ряд складних відкритих систем нижчого управлінського щабля. Очолює цю систему Президент України, який як гарант „додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина” (ч.2 ст. 102)[153] має ряд важливих повноважень в цій сфері. Питання організаційної структури управління безпекою цивільної авіації має не тільки теоретичне значення, оскільки від вибору оптимальної організаційної структури залежить ефективність управління.

Система державного управління безпекою цивільної авіації складається з суб’єктів, об’єктів управління та управлінських зв’язків між суб’єктами і об’єктами управління. При цьому треба мати на увазі, що ця система складна, а тому на різних її рівнях один і той же державний орган виступає то в якості суб’єкта, то об’єкта управління. Крім цього, в системі державного управління безпекою цивільної авіації управлінські зв’язки не завжди є вертикальними (субординаційними), хоча вони і переважають. Горизонтальні (координаційні) зв’язки між суб’єктами управління теж мають місце, яскравим прикладом чого є відносини між РНБО і КМУ, або між Мінтрансзв’язку та МВС тощо.

Дата добавления: 2014-01-07