Фактори диференціації основних видів рішень

Етапи прийняття рішень	Види рішень
	Унікальні	Стандартні	Рутинні
Необхідність вибору	Викликає сумнів	Приймався неодноразово	Не викликає сумнівів
Пошук інформації	Утруднено, вимагає великих витрат часу	Потрібна інформація тільки про відмітні властивості варіанта	Незначна
Формування варіантів рішень	Умови формування не повторюються в майбутньому	Умови формування в основному повторюються в майбутньому	Умови формування цілком повторюються в майбутньому
Оцінка кожного варіанта	Змінюється в часі	Не змінюється в часі	Досить проста
Аналіз наслідків реалізації	Утруднений	На підставі прийнятих рішень	Не викликає сумнівів
Апарат переваги одних варіантів іншим	До кінця не сформований, часто формується в процесі прийняття рішень	Цілком сформований	Досить простий
Право на здійснення вибору	Цілком не визначено	Визначено	Визначено
Дії після прийняття рішень	Сумнів в здійсненні вибору	Можливість коректування вибору	Можливість коректування вибору
Наслідки прийняття рішень	Значні	Досить важливі	Незначні

Перший етап ухвалення рішення – «необхідність вибору». Для унікальних рішень вона викликає сумніви, оскільки ОПР (особа, що приймає рішення) раніше не приймав подібних рішень, не знаком з механізмом здійснення самого вибору і не може з достатньою точністю передбачати його наслідку. Для стандартних рішень, тобто таких, котрі ОПР приймав раніше неодноразово, і вибір вироблявся неодноразово. Для рутинних рішень, тобто таких, з якими ОПР зіштовхується регулярно, необхідність вибору не викликає сумнівів.

Пошук інформації для унікального рішення утруднений і вимагає великих витрат часу тому, що унікальне рішення звичайне лежить за межами постійної сфери діяльності ОПР і, отже, ОПР не має необхідний досвід і джерелами інформації. Для стандартних рішень потрібно тільки інформація про відмітні властивості варіантів рішення, оскільки подібні рішення вже приймалися ОПР у минулому, і воно вже має деякий досвід. З необхідністю прийняття рутинних рішень ОПР зіштовхується постійно, тобто вже має необхідний досвід і певну кількість інформації і, отже, для прийняття рутинних рішень потрібно лише незначний пошук інформації.

Будь-яке рішення приймається ОПР у сформованим на момент ухвалення рішення умовах. Для унікальних рішень ці умови в майбутньому не повторюються (випускник школи вирішує, у який ВУЗ буде надходити). Для стандартних рішень умови формування варіантів в основному повторюються в майбутньому (студент вирішує, куди поїде відпочивати на канікулах), а для рутинних ці умови в майбутньому повторюються цілком (студент вирішує, чи йти йому сьогодні на лекції).

При оцінці варіантів повинен дотримуватися принцип комплексності, що дає можливість проаналізувати кожний з варіантів із усіх можливих сторін. Для унікальних рішень оцінка кожного з варіантів міняється в часі, у залежності від умов, у яких виявиться ОПР на момент ухвалення рішення. При прийнятті стандартних рішень оцінка варіантів не міняється в часі, оскільки умови їхнього формування практично цілком повторюються. Для рутинних рішень умови формування варіантів цілком повторюються, ОПР має значний досвід прийняття таких рішень і значною кількістю інформації і, як наслідок, оцінка варіантів рутинних рішень досить проста.

Аналіз наслідків реалізації також повинен бути зроблений на підставі комплексного підходу на максимально можливий період часу в майбутньому. Такий аналіз для унікальних рішень буде утруднений, оскільки ОПР раніше не зіштовхувався з необхідністю прийняття подібних рішень і не має необхідний досвід, щоб прогнозувати наслідку з достатньою точністю. Аналіз наслідків реалізації стандартного рішення проводиться на підставі оцінки наслідків подібних рішень, прийнятих раніше. Для рутинних рішень аналіз наслідків реалізації не викликає сумнівів, тобто ОПР на підставі наявного досвіду і знань може з достатньою точністю передбачати наслідку реалізації таких рішень. Якщо умови ухвалення рішення повторюються в майбутньому, то аналіз наслідків може бути зроблений на підставі раніше прийнятих рішень. При цьому для ухвалення рішення може бути використаний метод «проб і помилок».

Апарат переваги – це є ті формальні правила, на підставі яких можна зробити висновок, чому один з варіантів «краще» або «гірше» іншого. Для унікальних рішень, через відсутність минулого досвіду, цей апарат до кінця не сформований і формується в процесі ухвалення рішення. З необхідністю прийняття стандартних рішень ОПР зіштовхується досить часто і, отже, для рішень даного виду апарат переваги цілком сформований. Це твердження справедливе і для рутинних рішень, але у виді більшого досвіду прийняття рутинних рішень і їхньої меншої значимості апарат переваги для таких рішень не тільки цілком сформований, але і досить простий.

Право на реалізацію вибору належить ОПР, у якості якого може виступати як одна людина, так і група людей, що володіють правами (владою) і несе відповідальність за наслідки прийнятого рішення. У виді того, що необхідність прийняття унікальних рішень виникає досить рідко й аналіз наслідків їхньої реалізації утруднений, те і право на здійснення вибору цілком не визначено. Механізм прийняття стандартних і рутинних рішень відпрацьоване досить чітко і право на прийняття таких рішень визначено.

Комплексна оцінка наслідків ухвалення рішення приводить до тих діям, що здійснюються після вибору і зводяться до двох варіантів:

þ чи мається можливість коректування вибору на певному етапі;

þ такої можливості немає;

В другому випадку виникнуть сумніву в тім, що вибір був зроблений правильно.

Використання зазначених факторів дає можливість правильної диференціації різних видів рішень споживача для наступного вибору методів впливу на нього.

До шляхів можливого впливу на споживача відносяться:

® формування нестатку споживача;

® формування або уточнення потреб;

® уточнення рівня домагань споживача («це Вам доступно»);

® надання інформації про можливі варіанти задоволення потреб (варіантах товару);

® надання інформації про можливі варіанти характеристик товару;

® надання інформації про наданий післяпродажного обслуговування.;

® наданням інформації про ситуації у виробника і його витрат;

® надання інформації про можливі варіанти реалізації умов обміну (ситуація і ціни на різних ринках);

® надання інформації про реальні характеристики конкретних товарів;

® надання інформації про існуючі варіанти реалізації умов обміну;

® принципи формування оцінки і порівняння різних варіантів і умов обміну;

® надання інформації про можливі варіанти використання товару;

® усунення відхилень між очікуваними і реальними характеристиками товару;

® принципи формування оцінки експлуатації товару з обліком післяпродажного обслуговування

Дата добавления: 2014-11-06