Сутність критерію

Критерії та їх властивості

Тема 6

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що таке прийняття рішень?

2. Які існують два підходи до прийняття рішень?

3. Коли псевдовибір підмінює реальний вибір?

4. Що таке ОПР і які його риси?

5. Які загальні риси неструктурованих проблем?

6. Яку роль грають психологічні фактори в неструктурованих проблемах?

7. Які особливості поводження людини при прийнятті рішень?

8. Яка різниця між повною та обмеженої раціональністю?

9. Які основні положення концепції прийняття рішень?

10. Які особливості прийняття рішень у маркетинговій діяльності?

11. Чому схема ухвалення рішення щодо вибору товару відбиває основні принципи комплексного підходу?

12. Які особливості прийняття рішень як процесу рішення проблем організації?

6.1. Сутність критерію.

6.2. Показники, їх властивості і місце при формуванні критеріїв.

6.3. Роль і місце критеріїв при різних підходах до прийняття рішень.

6.4. Системний підхід до формування критеріїв управління підприємством.

На відміну від випадкового вибору проблеми прийняття рішень як свідомого вибору вирішуються на підставі визначеної ознаки – критерію (від грецького kriterion - засіб для судження), що являє собою ознаку, на підставі якої провадиться оцінка, визначення чи класифікація чого-небудь, або міряло оцінки[26].

Критерій призначений для оцінки альтернатив з урахуванням усіх їхніх істотних властивостей і особливостей, тобто всебічно, на відміну від показника, що характеризує альтернативи тільки з однієї сторони. Критерій повинний бути засобом відображення переваги ОПР стосовно можливих альтернатив.

Критерій повинен відповідати наступним основним вимогам:

- бути представницьким, тобто враховувати всі головні сторони діяльності системи;

- бути критичним (чутливим) до зміни досліджуваних параметрів, тобто при їхній порівняно малих змінах змінюватися в значних межах;

- бути по можливості простим.

При цьому необхідно зупинитися на двох положеннях. По-перше, існування критерію є рисою, іманентної (внутрішньо властивої) процесам прийняття рішень. Без критерію неможливо здійснити порівняння варіантів рішень, що веде в підсумку до заперечення свідомого характеру управління. З іншого боку, деякі вчені зміст критерію ототожнюється з поняттям "узагальнюючого" показника. Це ототожнення неправомірне, тому що критерій являє собою міру для якісного і кількісного оцінювання процесу або явища і відбиває його сутнісну сторону, а через показник виражаються чисельні характеристики. Показник є вимірником, у той час як критерій - принципова, основна ознака. Тому кінцевою метою рішення проблеми розробки узагальнюючого показника, межею його уточнення, служить критерій.

Математичним вираженням критерію є функціонал, що найчастіше і зв'язує в єдине ціле різні показники. Він існує тільки в тому випадку, коли може бути побудована визначена математична модель системи. У той же час функціонал є деяким наближенням критерію, відбиває тільки ті його складові, котрі можуть бути виражені кількісно.

Варто також розрізняти критерій як міру оцінки і критерій як засіб для судження. У першому випадку критерій використовується для оцінювання окремих варіантів рішень і уточнення числа допустимих. В другому випадку критерій використовується для винесення судження про єдиній найкращий (оптимальний) варіант.

У свою чергу критерії першого типу можуть бути представлені як критерії допустимості і як критерії екстремальності. Критерій допустимості являє собою міру, за допомогою якої можна апріорі, до початку проведення детального дослідження, оцінити й установити, чи є даний варіант раціональним. На базі критерію допустимості вся безліч можливих рішень розбивається на дві частини, одна з яких не розглядається. Математичне вираження даної міри може бути детерміновані або у виді залежностей, що використовують певні випадкові величини. Це залежить від інтерпретації сутності критерію допустимості.

Критерій екстремальності являє собою міру, за допомогою якої в процесі проведення дослідження встановлюється раціональність даного варіанта шляхом порівняння його міри з мірою інших варіантів. Математичне вираження даного критерію також може бути детерміновані або у виді залежностей, що використовують певні випадкові величини. У свою чергу, критерії екстремальності розбиваються на критерії еквівалентності і критерії ефективності.

Спільне використання критеріїв допустимості й екстремальності дає можливість одержати нову, емерджентну властивість їхньої системи. У загальному випадку ця емерджентна властивість полягає у виділенні певної області значень перемінних, одна з точок якої вибирається як оптимальне рішення. Для цього використовується критерій оптимальності, що, як засіб для судження, повинен бути заданий імовірніше всього у виді системи переваг, хоча не виключається і випадок його аналітичного представлення. Як легко бачити, при такому підході передбачається використовувати двох етапну процедуру вибору рішень: на першому етапі задаються критерії допустимості й екстремальності; на другому - критерій оптимальності.

Розглянемо тепер ієрархію критеріїв. Основний (загальний, глобальний) критерій розбивається на два складові: внутрішні критерії системи і критерій взаємодії системи з зовнішнім середовищем.

Внутрішній критерій системи формується на підставі критерію упорядкованості елементів і зв'язків між ними, критерію стабілізації функціонування системи і критерію надійності. У той же час внутрішній критерій не зводиться до суми даних критеріїв, а має певні емерджентними властивості.

Критерій взаємодії системи з зовнішнім середовищем формується на підставі наступних критеріїв: обміну системи із середовищем, впливу системи на зовнішнє середовище, впливи з боку зовнішнього середовища на систему й що відображає місце системи в зовнішнім середовищі.

По першому напрямку критерій відбиває ступінь забезпечення найбільш сприятливих умов обміну з зовнішнім середовищем: інформаційними ресурсами, фінансовими ресурсами, матеріальними й енергетичними ресурсами.

По другому напрямку - повинний бути критерій забезпечення максимального впливу системи на зовнішнє середовище: на споживачів, конкурентів, ринки, що складають економічної і політичної системи.

По третьому напрямку – повинний бути встановлений критерій мінімального впливу зовнішнього середовища на систему.

По четвертому напрямку – необхідний критерій стійкості взаємодії підприємства, як системи, із зовнішнім середовищем.

Критерій взаємодії системи з зовнішнім середовищем диференціюється на чотири види, однак, у силу існування властивості эмерджентности не зводиться до суми зазначених критеріїв, а містить ще певну складову, котра не може бути цілком розкрита через ці критерії. Аналогічно можна установити, що глобальний критерій повинний володіти емерджентною властивістю.

Основна задача науки – встановлення об'єктивно-існуючої системи критеріїв, а також визначення: які критерії і якою мірою використовуються при прийнятті рішень.

Якщо при прийнятті рішень використовується один критерій, то це рішення може бути визнано оптимальним (найкращим).

Якщо при прийнятті рішень використовується кілька критеріїв, то це рішення може бути визнано раціональним чи компромісним.

В області прийняття рішень принципово важливим є встановлення реального співвідношення між фактично використовуваними критеріями, що дозволяє моделювати ухвалення рішення і надалі використовувати це для автоматизації даного процесу.

Необхідно тепер зробити наступне зауваження щодо використання критеріїв при прийнятті рішень. Критерії повинні бути сформовані апріорі, до початку процесу прийняття рішень. У процесі прийняття рішень може уточнюватися емерджентна властивість системи критеріїв, але самі критерії. Відмовлення від цього положення приводить до дефініції рішення.

У системному аналізі дефініція розкриває зміст прийнятого рішення шляхом указівки на критерії, що саме йому властиві повною мірою. Іншими словами, при дефініції рішення критерії формуються апостеріорі, тобто після ухвалення рішення.

Класичним прикладом дефініції є проведення кожної перед виборної компанії, у рамках якої передбачається, що виборець прийме рішення голосувати за певного кандидата. При використанні системного аналізу апріорі повинна бути сформована система критеріїв з наступним установленням ступеня відповідності кожного кандидата цим критеріям. Однак реальна передвиборна компанія йде протилежним шляхом, тому що під існуючого кандидата його команда формує систему критеріїв, який даний кандидат задовольняє в досить повній мері (сім'янин, патріот, комунікабельний, грамотний тому подібне). Це не дозволяє виборцеві реально порівняти кандидатів між собою, тому що в кожної команди свої критерії.

Дата добавления: 2014-11-06