Цінні папери. В Україні у громадському обігу можуть бути такі групи цінних паперів:

В Україні у громадському обігу можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента.

До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання.

До боргових цінних паперів належать:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов’язання України;

д) ощадні (депозитні) сертифікати;

є) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.

До іпотечних цінних паперів відносять:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

г) сертифікати ФОН;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатні одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, ціни (їх паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні і папери - цінні папери, які надають їхньому утримувачу право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 черв­ня 1991 р. визначає вексель як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За формою та способом використання векселі поділяють на прос­ті і переказні.

Простий вексель означає зобов’язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред’явнику векселя.

Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, роз­різняють комерційні та фінансові векселі.

Комерційний вексель з’являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих по­слуг. Звідси походять синоніми комерційного векселя: товарний, торговий.

Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і за­свідчує отримання грошової позики. Векселі, в основу яких покла­дено реальні фінансові угоди і котрі виписані (акцептовані) автори­тетними особами, передусім банками, мають досить широку сферу обігу. В обігу, однак, можуть з’являтись і фіктивні, безгрошові век­селі, до яких належать так звані дружні, бронзові, підроблені векселі.

Підроблений вексель - це вексель, в якому міститься підробле­ний підпис векселедателя або акцептанта, фальсифіковано вексель­ну суму чи строк погашення. Підробка здійснюється з метою отри­мання коштів у банку під даний вексель.

Дружній (приятельський) вексель також не передбачає реальної кредитної операції. Він акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як прави­ло, обидва суб’єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку.

Такі векселі, ко­ли кілька суб’єктів виступають то векселедателем (платником), то векселедержателем (покупцем) називають зустрічними. Однак зу­стрічні векселі не завжди є фіктивними (дружніми чи бронзовими), оскільки вони можуть з’являтись і в результаті реальних торгових відносин між контрагентами.

Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель виписується на ім’я неіс­нуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості непла­тоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. На відміну від дружнього векселя, в якому особа, що йо­го акцептувала (підписала) бере на себе вексельні зобов’язання, бронзовий вексель виникає для обману кредиторів. Проблема, однак, у тому, що, незважаючи на економічну дефективність дружніх та бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки під­писи не фіктивні, наявні усі реквізити. Це вимагає підвищеної уваги з боку працівників банку до здійснення вексельного кредитування.

Економічна сутність векселя полягає в такому:

1. Вексель - це свідоцтво боргу. Право власності на вексель зу­мовлює право на зобов’язання, покладені в основу векселя, а век­сель є символом цих зобов’язань під час надання, обігу та виконан­ня останніх. Реалізація прав, що випливають з векселя, можлива лише по його пред’явленні, а у разі втрати векселя вимоги до борж­ника реалізують через складну судову процедуру.

2. Вексель - це грошове зобов’язання. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише гроші.

3. Вексель є абстрактним борговим зобов’язанням, тобто незале­жним від причин виникнення боргу, відносин між суб’єктами вексе­льної операції, часу і місця здійснення угоди. В тексті векселя відсу­тні будь-які положення, які б пов’язували оплату векселя з виконан­ням умов товарної угоди. Відповідальність за векселем не залежить від матеріальної основи, тобто безпосередніх боргових зобов’язань, що спричинили появу векселя. Так, боржник за векселем зобов’я­заний виплатити суму боргу будь-якому пред’явнику векселя, вка­заному в тексті вексельного бланка, навіть при наявності підстав відмовитись від оплати за товарною угодою, наприклад, через непо­ставку, недопоставку, некондиційність товару тощо і навіть якщо гроші помилково було сплачено раніше. Пред’явник векселя твердо переконаний в оплаті векселя, і його інтереси ніяк не перетинаються зі стосунками постачальника товару та його покупцем.

4. Вексель - це безспірне боргове зобов’язання. Особа, що є платником за векселем, жодним чином не може ухилитись від спла­ти боргу чи продовжити термін використання кредиту.

5. Вексель - це безумовне боргове зобов’язання. Платіж вексе­льної суми має бути здійснений незалежно від причин виставлення векселя, навіть якщо в тексті векселя міститиметься згадка про кот­рийсь із документів, що лежав в основі появи векселя.

6. Вексель є письмовим документом, виписаним строго за вста­новленою формою і не може існувати поза письмовою формою. Тобто, ні усна заява боржника при свідках про визнання боргу, ні аналогічне визнання, записане на магнітних носіях інформації, не має сили векселя1. До втрати сили векселя призводять і порушення в заповненні його змісту. Іншими словами, все у тексті векселя, що не відповідає встановленим вимогам, вважається ненаписаним [3].

Перелічені ознаки векселя відрізняють його від інших боргових зо­бов’язань. Однак економічна сутність векселя може бути реалізована лише за наявності строгих і недвозначних регулюючих норм, котрі впорядковують відносини між суб’єктами вексельної угоди. Сукуп­ність таких норм утворює вексельне право, яке має певні відмінності від цивільного права. Принципова відмінність полягає у тому, що век­сельне право має прецептивний, тобто наставляльний, характер; ним заборонено усе, що не дозволено. Зокрема, не існує можливості тлума­чення вексельного закону, відміни його настанов іншими законами, не приймаються заперечення боржника проти сплати коштів власнику ве­кселя (виняток може бути зроблений лише у випадку, коли кредитор купував вексель з метою завдати збитків боржнику за векселем). Стро­гий характер вексельного права має на меті компенсувати ту простоту, з якою вексель потрапляє в обіг: на відміну від інших цінних паперів емісія векселя не передбачає процедури державної реєстрації, будь-яких вимог до емітента, окрім наявності право- чи дієздатності.

Дата добавления: 2014-10-17