Аналіз дохідності акцій

Акція - це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у власному капіталі підприємства. Акції належать до класу пайових цінних паперів, випускаються недержавними організаціями і не мають обмеженого терміну обігу. Номінальна вартість акції мо­же бути різною, але в більшості випадків емітенти віддають перева­гу випуску акцій невеликого номіналу, що дає змогу розширити ри­нок та підвищити ліквідність таких акцій. Як правило, номінал акції не відображає її реальної вартості, тому для аналізу дохідності акцій використовують курсову, тобто поточну ринкову ціну.

Курсова ціна акцій залежить від різноманітних чинників: ве­личини та динаміки дивідендів, загальної кон’юнктури ринку, ринкової норми прибутку. На курс акцій можуть суттєво вплину­ти управлінські рішення щодо реструктуризації компанії-емітента. Так, наприклад, рішення про злиття компаній здебільшого значно підвищують курсову ціну їхніх акцій. Хоч внутрішню вартість акцій можна визначити різними способами, все ж усі во­ни базуються на одному засадному принципі, який полягає в по­рівнюванні генерованих даним цінним папером доходів з ринко­вою нормою прибутку. Показником дохідності може бути або рі­вень дивідендів, або величина чистого прибутку в розрахунку на одну акцію. Другий показник використовують тоді, коли диві­денди з певних причин не виплачують, а одержаний прибуток повністю реінвестують, наприклад у процесі становлення, роз­ширення чи реорганізації акціонерного підприємства.

Прийняття управлінських рішень щодо доцільності придбання акції базується на результатах порівняльного аналізу її поточної ринкової ціни з теоретичною (внутрішньою) вартістю. Внутріш­ню вартість акції можна розрахувати різними методами, але най­поширенішою залишається розглянута вище модель оцінки май­бутніх надходжень, яка трансформується залежно від про­гнозованої динаміки виплати дивідендів на акції.

Акції з постійними (сталими) дивідендами. Якщо сума ди­відендів, які виплачують власнику акції, є сталою величиною, то базова модель перетворюється на формулу суми членів не­скінченно спадної геометричної прогресії:

де V – курсова, тобто поточна ринкова ціна акції;

E – грошовий потік у вигляді дивідендів;

d – середньо-ринкова (або інша прийнятна) норма дохідності.

Аналогічно роз­раховується вартість безстрокових облігацій.

Акції з дивідендами, що рівномірно зростають. Якщо диві­денди, що їх виплачують власникам акцій, постійно та рівномір­но зростають, то на внутрішню вартість таких цінних паперів впливатимуть базова величина дивідендів (Е) та темпи їх прирос­ту. Базова модель у цьому випадку матиме вигляд:

Після певних математичних перетворень одержують формулу, відому як модель М.Гордона, яка є справедливою за умови, коли середньоринкова норма прибутку вища за темпи приросту диві­дендів, тобто за d > h:

Акції зі змінним темпом приросту дивідендів.

Якщо ні ве­личина дивідендів, ні темпи їх приросту не залишаються постій­ними протягом періоду, котрий аналізується, то застосовуються комбіновані прийоми і процедура розрахунків ускладнюється. Суть підходу полягає в тому, що загальний період поділяють на кілька часових інтервалів, у межах яких або дивіденди можна вважати сталими, і тоді розраховують внутрішню вартість, або постійними є темпи їх приросту, що дає змогу вико­ристати для аналізу формулу. Внутрішню вартість акції визна­чають як суму вартостей, розрахованих для кожного періоду.

Норми оподаткування доходів від операцій із цінними паперами значною мірою визначають привабливість цього фінансового інст­рументу для інвесторів, оскільки для них більше важить величина доходів на цінні папери після виплати податків, ніж до цього.

Здебільшого доходи на цінні папери оподатковуються за за­гальними правилами та ставками. Але подекуди для заохочуван­ня вкладень у певні види цінних паперів (наприклад, у муніци­пальні облігації) доходи від операцій з такими інструментами не оподатковуються або норми оподаткування встановлюють на рі­вні нижчому, ніж загальний. В Україні в період випуску в обіг облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) доходи на ці облігації, одержані на первинному ринку, не оподатковувались. Доходи від перепродажу ОВДП, тобто одержані на вторинному ринку, підлягали оподаткуванню за загальними ставками. Це стимулювало інвесторів до вкладення значних коштів у ОВДП, але водночас стримувало розвиток вторинного ринку. Нині згідно з чинним законодавством України витрати підприємства на купі­влю цінних паперів розглядають як елемент валових витрат, а всі доходи, одержані у вигляді дивідендів від акцій, паїв, часток, по­гашення номінальної вартості цінного паперу та інших вкладень, включають до складу валових доходів і оподатковують за загаль­ною ставкою податку на прибуток.

У процесі прийняття управлінських рішень щодо фінансових інвестицій можна використати такий показник, як період окупно­сті цінного паперу, відомий в економічній літературі як аналіз дюрації. Порівняльний аналіз дюрації кількох цінних паперів та (або) періоду окупності капітальних вкладень уможливить вибір найприйнятнішого варіанта інвестування коштів.

Середньозважений строк погашення (дюрація) - це міра при­веденої вартості окремого цінного паперу або портфеля цінних паперів, за допомогою якої вимірюється середня тривалість пері­оду, протягом котрого всі потоки доходів, генерованих цінним папером, надходять до інвестора. Дюрація показує період окуп­ності цінного паперу, тобто час повернення коштів, витрачених на його придбання. За економічним змістом поняття дюрації цінного паперу аналогічне поняттю періоду окупності реальних інвестицій.

Дюрація визначається як відношення приведеної вартості су­ми всіх очікуваних потоків доходів, генерованих цінним папером (зважених за часом надходження), до ринкової ціни цінного па­перу. Дюрація D обчислюється за формулою (роки):

де CFi - очікувані потоки відсоткових доходів в і-й період (і = 1, n);

і - періоди проведення виплат;

n - загальна кількість періодів;

d - ставка дисконтування;

N - номінальна сума боргу (або ціна продажу);

Р - дисконтована ціна цінного паперу.

Для обчислення дюрації цінного паперу необхідно послідовно розрахувати грошовий потік, коефіцієнт дисконтування, чисту теперішню (приведену) вартість та її зважене значення. На за­вершальному етапі діленням зваженої теперішньої вартості на ринкову вартість цінного паперу визначають величину дюрації.

Якщо цінний папір генерує потік грошових коштів лише один раз - у момент його погашення, то його дюрація дорівнює пері­оду обігу. Наприклад, трирічний депозитний сертифікат з умо­вою виплати основної суми і відсотків після закінчення періоду обігу та проданий за номінальною вартістю, має дюрацію 3 роки. Але для всіх цінних паперів, за якими виплати проводяться кіль­ка разів до досягнення строку погашення, дюрація буде корот­шою за тривалість періоду обігу.

Прогнозний аналіз цінових змін цінного паперу базується на існуванні залежності між змінами ринкових відсоткових ставок і ціною цінного паперу (у відсотках):

де ДР - зміна ціни цінного паперу (у відсотках);

r* - прогно­зована відсоткова ставка на ринку;

r - чинна відсоткова ставка.

Вплив відсоткових ставок на зміну вартості цінного паперу в грошовому вираженні обчислюється за формулою:

де DР - зміна ціни цінного паперу (у грошовому вираженні);

Р - ринкова ціна цінного паперу.

Для оцінки зміни вартості цінного паперу дюрацію зі знаком «мінус» необхідно помножити на його поточну ціну та зміну від­соткових ставок на ринку з урахуванням дисконту. Цінні папери з високим купонним доходом мають коротшу дюрацію порівняно з цінними паперами, які характеризуються низьким відсотковим доходом на купон і таким самим рівнем ринкової дохідності. То­му цінні папери з високим купонним доходом мають нижчий рі­вень цінового ризику. І навпаки, низькокупонні папери можуть дати високий дохід за зміни відсоткових ставок на ринку, але при цьому з ними пов’язано більший ціновий ризик. З огляду на ці закономірності перший тип цінних паперів більше підходить консервативному інвестору, а другий - прихильнику спекулятив­ного доходу.

Дата добавления: 2014-10-17