Тема 2. Управління доходами в логістичних системах

Кредит

За своєю сутністю кредит - це суспільні відносини, що вини­кають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

В залежності від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити.

Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, що вини­кають між окремими підприємствами, організаціями, господар­ськими товариствами у процесі їх розрахункових взаємовідно­син, а також між підприємствами, організаціями і господарськи­ми товариствами, з одного боку, і органами галузевого управлін­ня, з іншого, в процесі їх фінансових взаємовідносин. Цей вид кредиту включає:

- по-перше, комерційний кредит, тобто кредит, що надасться у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари (надані послуги) і оформлюється векселем. Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Інструментом такого кредиту є вексель, що сплачується через комерційний банк. Як правило, об’єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сфе­ру споживання;

- по-друге, дебіторсько-кредиторську заборгованість, що ви­никає між суб’єктами господарської діяльності не на добро­вільних засадах, а ніби примусово, незалежно від їх волевиявлен­ня; причиною виникнення такої заборгованості є розрив у часі між передачею товару і грошей, оскільки рух вартості в нату­рально-речовій та грошовій формах не збігається;

- по-третє, тимчасову фінансову допомогу, яку надають своїм підприємствам органи галузевого управління на засадах повер­нення.

Банківський кредит - це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

Банківський кредит - найбільш розповсюджена форма кре­диту. Саме банки частіше всього надають позики суб’єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування.

Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ре­сурсами. Позичивши гроші у одних суб’єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам.

Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залуче­ний капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб’єктами на рахунки або депозити.

Третя особливість даного кредиту характеризується наступ­ним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отри­мані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплати­ти позиковий відсоток. Невід’ємним атрибутом банківського кредиту є платність.

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами - юри­дичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту с мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать, як товарні, так і державні позики, зна­ряддям яких с цінні папери (облігації, казначейські зобов’язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов’язання щодо розповсюдже­них цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

В залежності від цільового спрямування кредит буває вироб­ничий та споживчий. Переважна частина кредитів використо­вується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас, населення теж одержує значну кре­дитну допомогу на свої споживчі цілі.

Вид кредиту - це більш детальна його характеристика за ор­ганізаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об’єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кре­дитування тощо).

За строками користування кредити поділяються на:

- строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгостро­кові (більше трьох років);

- до запитання - це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визна­чений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у сірок, визначений ним самостійно;

- прострочені кредити - це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;

- відстрочені кредити - це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони назива­ються забезпеченими або ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими або бланковими. Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів: гарантія або поручительство третьої сторони; переуступка контрактів дебіторської заборгованості; застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого май­на, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.

Гарантія або поручительство - це зобов’язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформлюється як самоспине зобов’язання гаранта, чи поручителя, за допомогою передатного напису на вимозі (індосаменту).

Переуступка контрактів як форма забезпечення практи­кується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів або надання послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт банку-кредитору, внаслідок чого надходження від покупця або замовника з. виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються в погашення за­боргованості по кредитах.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальни­ком товари, послуги, виконані роботи.

Забезпечення товарними запасами означає, що предметом застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Перевага надається тим видам товарів, торгівля якими ведеться на біржі і легко визначити їх ринкові ціни.

Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по кредитах виступають докумен­ти, що підтверджують відвантаження товарів (коносамент і на­кладні). При цій формі забезпечення кредиту оформлення здійснюється індосуванням документів, названих вище, їх влас­никами на користь банка-кредитора. Обов’язковою умовою на­дання кредиту під забезпечення дорожніми документами є стра­хування вантажу.

Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заста­водавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси.

В якості застави по кредиту можуть використовуватись такі види рухомого майна, як обладнання, машини, механізми, інвен­тар, транспортні засоби та космічні об’єкти, товари довготрива­лого використання (для індивідуальних позичальників).

Застава векселя чи іншого цінного паперу здійснюється шля­хом індосаменту і врученням заставодержателю індосованого цінного паперу. Умовою використання цінних паперів як форми застави має бути їх висока ліквідність. Кредит під заставу цінних паперів не повинен використовуватися на придбання нових цінних паперів, що пов’язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та зниженням ризику банкрутства клієнтів.

У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальни­кам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної пла­ти, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб - ко­рисні копалини або контракти на постачання сировинних ре­сурсів, врожай (зібраний або на корені).

За методами надання розрізняють кредити:

- надані у разовому порядку; тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредит­ної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кож­ного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов’язання при по­требі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють креди­ти з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

В залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити:

- надані одним банком;

- консорціумні, тобто кредити, що надаються кількома бан­ками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також роз­поділом відсотків;

- паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декіль­кома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

Сутність і види доходів у логістичних системах. Фактори, що визначають структуру та розміри доходів. Цінова політика логістичної системи та механізм її формування. Вплив логістики на ринкові ціни. Об’єктивні компоненти відношення «ціна-якість». Стратегії коригування рівня цін. Стратегії управління доходами в логістичних системах. Планування доходів служби логістики та логістичної системи загалом. Вплив логістичної інфраструктури підприємства на формування доходів.

Дата добавления: 2014-10-17