Оцінка вартості та дохідності цінних паперів

Фінансові інвестиції характеризуються такими показниками, як ринкова ціна (Р), внутрішня (теоретична або розрахункова) вартість (V), рівень дохідності (норма прибутку). Значення рин­кової ціни та внутрішньої вартості часто не збігаються, оскільки кожний інвестор має власні міркування щодо внутрішньої варто­сті цінного паперу, покладаючись на свої суб’єктивні очікування та на результати проведеного ним аналізу.

Ринкова ціна - це задекларований показник, що об’єктивно існує на ринку. Ціна цінного паперу відображається у відповід­них котируваннях і називається курсовою ціною. У будь-який момент часу на ринку існує тільки одна ціна для певного фінан­сового інструменту.

Внутрішня вартість фінансової інвестиції - це розрахунко­вий показник, а тому він залежить від тієї аналітичної моделі, на базі якої проводяться обчислення. Унаслідок цього в будь-який момент часу цінний папір може мати кілька значень внутрішньої вартості, причому теоретично їхня кількість дорівнює кількості учасників ринку, які користуються різними моделями. Отже, оцінка внутрішньої вартості є до певної міри суб’єктивною.

У процесі аналізу співвідношення ринкової ціни та внутріш­ньої вартості визначається доцільність тих чи інших управлінсь­ких рішень щодо конкретного цінного паперу. Якщо внутрішня вартість цінного паперу, що її розраховано потенційним інвесто­ром, є вищою за поточну ринкову ціну, то такий папір вигідно в даний момент придбати, оскільки його недооцінили на ринку. Якщо з погляду конкретного учасника ринкова ціна цінного па­перу перевищує його внутрішню вартість, то немає сенсу купува­ти такий папір, оскільки його ціну завищено. Водночас таке спів­відношення ціни та вартості вказує на те, що його вигідно прода­ти, коли він уже є в портфелі інвестора. Якщо ринкова ціна та внутрішня вартість цінного паперу збігаються, то це означає, що операції спекулятивного характеру (з метою одержання доходу від різниці між ціною продажу та купівлі) навряд чи можливі.

У сучасній економічній літературі існують різні підходи до визначення внутрішньої вартості фінансових інструментів, але на практиці найбільш поширеною є фундаменталістська теорія, згі­дно з якою внутрішня вартість цінних паперів розраховується за формулою, запропонованою Дж. Вільямсом ще 1938 року:

де V(t) - внутрішня вартість цінних паперів у момент t;

CFi - очікуваний потік відсоткових виплат за цінним папером в і-й пе­ріод (і = 1, n);

d - прийнятна або очікувана дохідність цінного паперу (норма прибутку).

Як випливає з формули, яку надалі називатимемо базо­вою моделлю, внутрішня вартість цінного паперу залежить від трьох чинників:

- очікуваних грошових надходжень;

- тривалості періоду обігу цінного паперу (або періоду про­гнозування для безстрокових інструментів);

- норми прибутку.

Наведену модель можна використати для розв’язання різних задач, що постають під час прийняття інвестиційних рішень. Спираючись на модель, інвестор може розрахувати внутрішню вартість інвестиції за різних значень вихідних параметрів (гро­шових потоків та норми прибутку) у процесі імітаційного моде­лювання. Знаючи поточну ринкову ціну та узявши її за таку, що дорівнює внутрішній вартості, можна обчислити норму прибутку даного цінного паперу та порівняти одержане значення з альтернативними варіантами інвестування коштів. Методику аналізу дохідності фінансових інвестицій розглянемо на прикладі двох найпоширеніших видів цінних паперів: облігацій та акцій.

Дата добавления: 2014-10-17