Інші власні ризики

Якість керування

Рентабельність підприємства й прогностичність його доходів.

Диверсифікованість клієнтури

Виробнича й територіальна диверсифікованість

Фінансова структура

Розмір компанії

Даний фактор ризику оцінюється в межах 0 – 3 %.

Даний фактор ризику оцінюється в межах 0 – 5 %. Даний показник залежить від коефіцієнта концентрації власного капіталу й від показника поточної ліквідності.

Даний фактор ризику оцінюється в межах 0 – 3 %. Виробнича диверсифікованість відсутня, тому що єдиний напрямок діяльності – реалізація зрідженого газу.

Даний фактор ризику оцінюється в межах 0 – 4 %. Ризик втрати клієнтури характерний для всіх компаній. Однак втрата клієнта в різному ступені відображається на обсягах збуту різних підприємств. Чим менше залежність доходів компанії від одного або декількох найбільших клієнтів, тем за інших рівних умов вона стабильнее.

Даний фактор ризику оцінюється в межах 0 – 4 %.

Якість керування відображається на всіх сферах існування компанії, тобто поточний стан компанії й перспективи її розвитку багато в чому визначені якістю керування. Найчастіше неможливо виявити ті окремі показники, на які керування виявив особливо сильний вплив. Тому даний фактор ризику визначаємо як середню величину факторів, крім факторів, що залежать від величини компанії й прогностичності доходів.

Даний фактор ризику оцінюється в межах 0 – 5 % і враховує ймовірність впливу на одержання прогнозованих доходів інших специфічних ризиків, властивих оцінюваної компанії.

Ставка капіталізації для підприємства звичайно виводиться зі ставки дисконту шляхом відрахування очікуваних середньорічних темпів зростання прибутку або грошового потоку (залежно від того, яка величина капіталізується). Відповідно для того самого підприємства ставка капіталізації звичайно нижче, чим ставка дисконту.

При відомій ставці дисконту ставка капіталізації визначається в

загальному виді по наступній формулі:

.

- де ставка капіталізації

- ставка дисконту;

- довгострокові темпи зростання прибутку або грошового потоку.

■ Витратний (майновий) підхід в оцінці бізнесу розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат.

Балансова вартість активів і зобов'язань підприємства внаслідок інфляції, змін кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку, як правило, не відповідає ринковій вартості. У результаті перед оцінювачем встає завдання проведення коректування балансу підприємства. Для здійснення цього попередньо проводиться оцінка обґрунтованої ринкової вартості кожного

активу балансу окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і, нарешті, з обґрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна вартість усіх його зобов'язань. Результат показує оцінну вартість

власного капіталу підприємства. Базовою формулою в майновому (витратному) підході є:

Власний капітал = Активи — Зобов'язання. 1

Даний похід представлено двома основними методами (мал.3):

● методом вартості чистих активів;

● методом ліквідаційної вартості.

Витратнийпідхід

Метод чистих активів

Метод ліквідаційної вартості

Рис.3. Методи витратного підходу

Метод вартості чистих активів включає кілька етапів:

1. Оцінюється нерухоме майно підприємства по обґрунтованій ринковій вартості.

2. Визначається обґрунтована ринкова вартість машин і встаткування.

3. Виявляються й оцінюються нематеріальні активи.

4. Визначається ринкова вартість фінансових вкладень як довгострокових, так і короткострокових.

5. Товарно-матеріальні запаси переводяться в поточну вартість.

6. Оцінюється дебіторська заборгованість.

7. Оцінюються видатки майбутніх періодів.

8. Зобов'язання підприємства переводяться в поточну вартість.

9. Визначається вартість власного капіталу, шляхом вирахування з обґрунтованої ринкової вартості суми активів поточної вартості всіх зобов'язань.

Застосовується метод вартості чистих активів у випадку, якщо:

􀀈 Компанія має значні матеріальні активи;

􀀈 Очікується, що компанія як і раніше буде діючим підприємством.

Чисті активи — це величина, обумовлена шляхом вирахування із суми активів акціонерного товариства, прийнятих до розрахунків, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунків.

Проведення оцінки за допомогою методики чистих активів ґрунтується на аналізі фінансової звітності. Вона є індикатором фінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини чистому прибутку, фінансового ризику й ринкової вартості матеріальних і нематеріальних активів.

Основні документи фінансової звітності, аналізовані в процесі оцінки:

● бухгалтерський баланс;

● звіт про фінансові результати;

● звіт про рух грошових коштів; Крім того, можуть використовуватися й інші офіційні форми бухгалтерської звітності, а також внутрішня звітність підприємства.

Найпростішим способом коректування є переоцінка всіх статей балансу по зміні курсу рубля щодо курсу більш стабільної валюти.

Відмінною рисою витратного підходу при оцінці вартості підприємства є те, що для цілей оцінки активи підприємства розбивають на групи, оцінюють кожну частину, потім підсумують отримані вартості.

Алгоритм даного підходу наступний:

● На першому етапі провадять аналіз активів підприємства й виділяють складові частини, оцінка вартості яких буде проводитися. Наприклад, при оцінці вартості підприємства можуть бути виділені наступні складові частини: земля, будинки, комунікації, нематеріальні активи, фінансові активи, сировина, матеріали, машини й устаткування й т.п. У кожній групі активів можна виділити підгрупи.

● На другому етапі оцінювач вибирає найбільш прийнятний метод оцінки для кожної групи (підгрупи) активів, виконує необхідні розрахунки.

● Визначається підсумкова величина вартості підприємства.

Ліквідаційна вартість підприємства являє собою різниця між сумарною вартістю всіх активів підприємства й витратами на його ліквідацію.

■ Методи порівняльного підходу:

Інформація, використовувана в тому або іншому підході, відображає або справжнє положення фірми, або її минулі досягнення, або очікувані в майбутньому доходи. Порівняльний підхід припускає, що найбільш імовірною ціною вартості оцінюваного бізнесу може бути реальна ціна продажу подібної фірми,

зафіксована ринком.

Основною перевагою порівняльного підходу є те, що оцінювач орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу подібних підприємств. У цьому випадку ціна визначається ринком, тому що оцінювач обмежується тільки коректуваннями, що забезпечують порівнянність аналога з оцінюваним об'єктом. При використанні інших підходів оцінювач визначає вартість підприємства на основі зроблених розрахунків.

Порівняльний підхід

Метод ринку капіталу

Метод угод

Метод галузевих коефіцієнтів

Рис.4. Методи порівняльного підходу

Порівняльний підхід припускає використання трьох основних методів, вибір яких залежить від цілей, об'єкта й конкретних умов оцінки.

1. Метод компанії-аналога (ринку капталу)

2. Метод угод.

3. Метод галузевих коефіцієнтів.

Метод ринку капіталу заснований на ринкових цінах акцій аналогічних компаній. Інвестор, діючи за принципом заміщення (або альтернативної інвестиції), може інвестувати або в ці компанії, або в оцінювану компанію. Тому дані про компанію, чиї акції перебувають у вільному продажі, при використанні відповідних коректувань повинні служити орієнтиром для визначення ціни оцінюваної компанії.

Метод угод або метод продажів, заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій подібних компаній.

Метод галузевих коефіцієнтів дозволяє розраховувати орієнтовну вартість бізнесу по формулах, виведених на основі галузевої статистики.

Галузеві коефіцієнти звичайно розраховуються спеціальними аналітичними організаціями на основі тривалих статистичних спостережень за співвідношенням між ціною власного капіталу підприємства і його найважливішими виробничо-фінансовими показниками.

Приклад, ціна бензозаправної станції коливається в діапазоні 1,2—2,0 місячного виторгу від реалізації.

Метод галузевих коефіцієнтів поки не одержав достатнього поширення у вітчизняній практиці, оскільки відсутня необхідна інформація, накопичена за період досить тривалого спостереження в умовах щодо стабільного ринку.

Суть порівняльного підходу до визначення вартості компанії укладається в наступному.:

Наприклад, необхідно оцінити підприємство, що одержало в останньому фінансовому році чистий прибуток у розмірі 100 млн. грн.

Аналітик має достовірну інформацію про те, що недавно була продана подібна компанія за 3000 млн. грн., її чистий прибуток за аналогічний період склала 300 млн. грн.:

1. Розрахуємо по компанії-аналогу співвідношення ринкової ціни й чистому прибутку

3 000: 300 = 10.

2. Визначимо вартість оцінюваної компанії:

100 х 10 = 1 000 млн.грн..

Приклади мультиплікаторів:

1. «Ціна/прибуток».

2. «Ціна/грошовий потік».

3. «Ціна/ дивідендні виплати».

4. «Ціна/виторг від реалізації».

Найбільш об'єктивним прийманням визначення підсумкової величини ринкової вартості є метод зважування.

Дата добавления: 2014-10-23