Сутність і явище

Система і елемент

Характерною рисою матеріальної дійсності є системність, яка фіксує переважання в світі організованості над хаотичністю змін. Останні включені до оформлених утворень і підкорюються дії електромагнітних, гравітаційних та інших сил. Організованість властива матерії в будь-яких просторово-часових масштабах. Все уявлення структурованості матерії основується на понятті система.

Система – це комплекс взаємодіючих елементів. Елемент – далі неподільний компонент системи. Якщо розглядати організм людини то його елементами будуть нервова, кровоносна, а не клітини, молекули. Адже системи можуть бути простими і складними. Складна система – така, елементи якої можуть самі розглядатись як системи. Тобто система і елемент переходять одне в одне. Сукупність сталих відносин та зв’язків між елементами визначається як структура. Структура – це закономірні зв’язки елементів. Серед закономірних зв’язків найбільш значимі інтегруючі зв’язки, адже вони забезпечують інтегрованість сторін об’єкта. Проте панівну роль відіграють в системі все ж елементи, вони визначають характер зв’язків в системі. Природа і кількість елементів обумовлюють спосіб (їх структуру) взаємозв’язку. Отже, якість системи зумовлюється елементами і структурою (взаємодією).

Матеріальні системи нерівноцінні за характером зв’язків елементів, за ступенем інтегрованості елементів і структур. За характером зв’язків системи поділяються на такі типи: сумативні (об’єднуючі), організовані, органічні.

Сутність і явище – найбільш фундаментальні поняття. Сутність – це система глибинних, стійких зв’язків і відносин предметів, процесів, що складають їх основу і зумовлює їх внутрішні зв’язки. Тобто категорія сутність – це такі властивості системи, які зумовлюють інші властивості та відносини. Явище – властивості та зв’язки системи, які зумовлені сутністю. Сутність виражає глибинні процеси, тому вона прихована від безпосереднього споглядання. Явище ж є зовнішніми особливостями, властивостями, які доступні спостереженню. Сутність знаходиться в самих речах, процесах, явищах і поза ними не існує. Сутність і явище взаємопов’язані між собою, сутність завжди виражається в явищі, а явище утримує сутність. Явище – форма прояву сутності, спосіб її буття. Проте сутність і явище повністю не співпадають, окрім цього сутність проявляється через безліч явищ, в яких багато випадкового.

Вираз сутності в нестійких явищах, які спотворюють її справжній зміст, називається видимістю. Видимість може утворитись через оману органів почуттів (галюцинації, наприклад), через необізнаність, через суб’єктивність певної групи чи людини. Видимість може мати і об’єктивне підґрунтя – заробітна плата видається за повну оплату виконаної роботи, а насправді є грошовим виразом вартості робочої сили і детермінована структурою виробничих відносин.

В результаті взаємодії систем розкриваються їх внутрішні зв’язки та структури. Явище нерозривно пов’язане з своєю сутністю, але в результаті взаємодії з іншою системою, отримує певний відбиток її явища та сутності. Будь-яка матеріальна система взаємодіє з множиною інших систем. В результаті в кожній взаємодії проявляється одна із сторін сутності системи. Тому сутність одна, а явищ багато; явище завжди різноманітне, багате відносинами, бо включає в себе суттєве і несуттєве, а сутність більш глибинна, але одностороння. Сутність тривалий час незмінна, явище ж мінливе. Сутність системи змінюється повільно, цей процес відбувається як заміна одних необхідних зв’язків та відносин предмета іншими (наприклад, розвиток капіталізму йде від вивозу товарів до вивозу капіталів).

У практичній діяльності людина спочатку стикається з безліччю явищ. Поглиблення їх пізнання дає можливість перейти від пізнання явища до пізнання сутності. Сам процес пізнання йде від явища до сутності і від менш глибокої сутності до більш глибокої. Безкінечність пізнання не повинно розглядатись як скептичне, песимістичне розуміння. Пізнання багатопорядкової сутності якраз передбачає можливість і її об’єктивного відображення і досягнення основного закону, який дозволяє пояснити головні напрямки розвитку цієї сутності. Тобто важливо в процесі пізнання розкрити основний закон системи. Наводиться приклад пізнання злоякісних пухлин – від пізнання сутності першого рівня – канцерогенна теорія, до сутності другого, більш глибинного рівня – вірусно-генетична теорія. Важливо зрозуміти на цьому прикладі, що розширюються можливості лікування хвороби, і в кінцевому рахунку мають бути розкриті структури, які керують механізмом утворення пухлин.

В результаті переходу на новий рівень розуміння сутності, сфера явища розширюється, ним стає те, що вважалось сутністю першого порядку (при лікуванні ракових захворювань явищем стають не лише зовнішні симптоми хвороби, але й ознаки, які раніше фіксувались канцерогенною теорією без їх пояснення).

Сутність визначається лише по відношенню до певної системи. Певний предмет являє собою певну множину різних систем, відносно кожної із них можна встановити її сутність.

Питання для самоконтролю

1. Чому діалектика є універсальним методом пізнання? Чи заміняє вона інші методи?

2. Чому діалектика активується тільки в певні періоди розвитку пізнання?

3. Чому законів діалектики три?

4. Чи існує міра в усьому: предметах, процесах, явищах? Безмірне існує?

5. Як заперечення заперечення виявляється в розвитку наукового пізнання?

6. Чим категорії філософії відрізняються від категорій економіки? Фізики?

7. Чи є безпричинні явища?

8. Причина і необхідність тотожні?

9. Чи можна визначити сутність предмета?

10. Чим відрізняються зовнішня і внутрішня форми?

Дата добавления: 2014-11-16