Науково-технічна революція: сутність, напрями та наслідки

У найзагальнішому вигляді науково-технічну революцію можна визначити як корінне, якісне перетворення продуктивних сил суспільства на основі трансформації науки в провідний фактор суспільного виробництва. Цей докорінний переворот у системі продуктивних сил охоплює всі компоненти соціальної системи, суттєво змінює загальний вигляд соціуму та зумовлює його швидкий розвиток. В процесі розгортання науково-технічної революції відбувається зміна не лише процесів виробництва, а й виробничих відносин, взаємин людини як із засобами праці, так і між людьми. Характерними рисами науково-технічної революції можна назвати такі:

– якісне перетворення всіх елементів продуктивних сил – знарядь, засобів та предметів праці, а також самого робітника, який перестає бути «обслуговувачем» машин;

– зміна характеру та змісту праці, зростання творчої складової в трудових операціях, перекладання основного тягаря виконавської праці на плечі машин;

– використання принципово нових джерел енергії та створення нових матеріалів з наперед визначеними властивостями;

– зростання ролі міждисциплінарних наукових досліджень, поступове усунення «ізоляції» окремих галузей наукового знання;

– суттєве підвищення ролі інформаційної діяльності та засобів масової інформації й комунікації.

Головними напрямами розгортання НТР вважаються такі:

1. Освоєння нових джерел енергії, передусім розвиток ядерної та тармоядерної енергетики як використання енергії внутрішньоатомних зв’язків, що повинно забезпечити практично невичерпне джерело енергії, яке має замінити вичерпні запаси органічного палива (нафти, газу, кам’яного вугілля). Останнім часом (після Чорнобильської катастрофи) міркування науковців скеровані на пошуки шляхів ефективнішого використання традиційної енергії – сонця, вітру, води – та розробку відповідних технічних систем.

2. Створення та широке застосування мікроелектроніки та електронно-обчислювальної техніки, автоматизація процесів інтелектуальної діяльності, різке прискорення процесів накопичення та обробки інформації. Інформатизація поширюється на фінансові, торговельні, облікові, управлінські операції, охоплює науку, освіту, політику, культуру, транспорт, сферу послуг та побуту. Розвиток інформаційних технологій зумовлює подальшу автоматизацію та роботизацію виробництва.

3. Комплексна автоматизація виробництва, звільнення робітника від ролі «додатка» до верстату. Автоматизація постає як засіб нового управління виробництвом, завдяки чому людина поступово «виходить» із безпосереднього виробничого циклу і виконує функції регулятора (програміста, наладчика). У виробництві збільшується частка розумової праці та розширюються межі творчої свободи особистості.

4. Освоєння навколишнього простору, розвиток космонавтики.

5. Хімізація виробництва з метою одержання штучних матеріалів, високоефективних добрив, медичних препаратів, засобів захисту рослин та різноманітних побутових засобів. За задумом, все це має сприяти кращому використанню природних багатств, підвищенню продуктивності сільськогосподарського виробництва, зміцненню здоров’я людей. Разом з тим бездумне чи недбайливе ставлення до технологій виробництва та застосування хімічних засобів негативно позначаються на екологічному стані довкілля і здоров’ї людини.

6. Біологізація виробництва, розвиток генної інженерії та біотехнологій, що відкриває можливості керування спадковістю живих організмів, розширення харчової бази людства, удосконалення профілактики захворюваноті тощо. Особливо перспективним вважається використання біологічних методів переробки промислових та побутових відходів. Водночас потребують негайного дослідження наслідки втручання в генетичний код організмів з метою усунення загрози виродження всього живого.

7. Розвиток глобальної системи комунікацій, перетворення планети на єдиний інформаційний простір, що дає практично миттєвий доступ до інформації і створює можливість враховувати стан світових взаємовідносин різних форм та рівнів.

Науково-технічна революція оптимізує всі види людської діяльності, радикально їх змінює. В галузі науки і техніки з’явилися нові напрями дослідження й проектування (термоядерний синтез, електроніка, біотехнології, клонування тварин, створення квантових і плазмових генераторів, ракетної техніки, полімерних матеріалів тощо); у у промисловості й сільському господарстві впроваджуються комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, відбуваються хімізація та біологізація праці, її індустріалізація та інтелектаулізація; на транспорті та у зв’язку радикально зросли швидкість руху й коефіцієнт корисної дії, можливості мобільного зв’язку тощо; у побуті підвищилася якість послуг, зросли їх масштаби; у сфері культури чільне місце посіли телевізори, магнітофони, диктофони, електронні музичні інструменти та мультимедійні системи.

Сучасний етап науково-технічної революції називають інформаційно-технологічною революцією, яка суттєво підвищує суспільно-позитивне значення усіх науково-технічних досягнень, що відкриваються перед людством. Водночас усі здобутки не позбавлені і певного негативу. Наслідками НТР є також і серьйозні соціальні та екологічні проблеми, в тому числі глобальні.

Однією з суттєвих соціальних проблем, до якої призводить «комп’ютерна революція», це – інтелектуальна стратифікація. В суспільстві, з одного боку, зростає кількість робітників, службовців, менеджерів, інтелектуалів, що володіють копм’ютерною технікою й мають високі інтелектуальні здібності; з іншого – залишається комп’ютерна безграмотність частини населення, що витісняє великі маси людей на периферію цивілізації. До того ж формується тенденція до елітної замкненості групи інтелектуалів, які покладають на себе функції визначення напрямів суспільного розвитку виходячи з політичних чи фінансових міркувань. Зі сфери інтелектуального пошуку майбутнього витісняються мистецтво, мораль, релігія та інші форми духовного осягнення світу. Робота в комп’ютерно-інформаційних мережах – це не читання книжок у бібліотеці, відбувається спрощення мови спілкування, зменшується доля образного мислення, формується залежність від соціальних мереж, ігор, віртуальної реальності тощо.

В епоху НТР людина оперує силами і енергіями, які співмірні або близькі до сил природи, а порушення процесів у біосфері набувають глобальний характер. З одного боку, НТР розширює можливості інтенсивного використання природних ресурсів, необхідних для подальшого розвитку виробничих сил, а з іншого – ускладнює взаємовідносини людини з навколишнім природним середовищем, вносить непередбачувані зміни в екологічні системи. Найчастіше вони пов’язані з забрудненням повітряного басейну, морський акваторій та прісних водоймищ, порушенням грунтового покриву і цінних ландшафтів, скороченням лісових ресурсів, зменшенням кількості видів тварин і рослин. Темпи розвитку техносфери і соціосфери випереджають природні темпи існування та відновлення біосфери. Тому актуальною постає проблема коеволюції, або узгодженої за темпами еволюції людства і довкілля.

Наука і техніка можуть бути величезним суспільним благом і не меншим суспільним лихом. Наука і техніка самі по собі соціально нейтральні, а наслідки їх застосування вже залежать від людей, від іхнього освітнього та морального розвитку.

Дата добавления: 2014-11-16