Матеріальне виробництво та його наслідки для природи

Філософське осмислення природи передбачає урахування багатьох аспектів взаємодії суспільства з нею. Ці взаємодії не вичерпуються лише науково-пізнавальними та виробничо-утілітарними інтересами. Екологічні, соціальні, естетичні, моральні аспекти мають не менше значення. Однак провідним в усій історії взаємодії людства з природою й досі залишається чинник матеріального виробництва, або продукування матеріальних благ. До того ж люди прагнуть не тільки забезпечити себе їжею та необхідними побутовими речами, вони утворюють нове, штучне середовище – «другу природу» (житлові та громадські будівлі, наземні, підземні, водні, повітряні транспортні споруди, промислові комплекси, системи електропостачання тощо). В результаті постійного удосконалення «другої природи» залежність людей від природи потроху зменшувалась, але зростала залежність від штучних умов життя. Водночас внаслідок господарювання людей поступово проявляються тенденції погіршення природного середовища – забруднення водойм, повітря, знищення лісів, луків, ерозії та зсуви ґрунтів, зникнення десятків видів рослин і тварин.

Нині настали часи нового рівня залежності людства від природи, тепер вже зіпсованого природного середовища, яке загрожує здоров’ю та взагалі існуванню людства. Перед ним давно постало ключове питання: яким шляхом йти далі? В чому суть прогресу людства?

В історії філософської думки неодноразово лунали заклики повернення людини до природних засад життя. Так, ще Діоген, живучи у бочці, намагався довести ілюзорність володіння майном, грошима, владою, умовність державних законів, шлюбних традицій і таке інше. Іншими словами, Діоген підкреслив відносну умовність штучного середовища та абсолютність природного начала як такого (в тому числі і в людині). «Назад, до природи!» – гасло прихильників точки зору Ж.-Ж. Руссо – стало відомим у добу Просвітництва. Воно привернуло уваг у до проблеми визначення межі перетворювальної діяльності людини в природі. Однак поклоніння перед недоторканою, дикою і прекрасною природою ставило під сумнів розум та творчі сили людини, в той час як тоді (у XVIII–XIX ст.) сенс прогресу вбачали саме в поширенні знань, розвитку наук та техніки.

Ефективність матеріального виробництва і досі вважється чи не найголовним сенсом буття людства. Зовнішніми чинниками, що впливають на виробничі процеси, є передусім географічні, соціально-історичні та політичні умови як у межах конкретної держави, так і на міжнародній арені. До внутрішніх чинників відносять, як правило, рівень розвитку «людського фактору», стан матеріальної бази виробництва, характер та рівень зрілості виробничих відносин, організації та управління. Саме внутрішні чинники постають перш за все об’єктом вдосконалення. Провідного значення набувають інтелектуальні, фізичні й моральні якості людини як суб’єкта виробництва, рівень фахової підготовки та загальної культури робітників. Стан розвитку матеріально-технічної бази (устаткування, знарядь праці, техніки, технологій тощо) залежить вже від рівня розвитку суб’єктивного фактору виробництва. Також в залежності від «людського фактору» перебувають і рівень зрілості виробничих відносин та організаційних структур господарського механізму.

Проблему подальшого розвитку матерільного виробництва обмірковують нині відомі вчені, політики, публіцисти. Більшість з них вбачають корінь проблеми у забепеченні виробництва науковими здобутками та технічними й технологічними новаціями.

Дата добавления: 2014-11-16