К22.5 Дивертикул стравоходу набутий

Дивертикул стравоходу

1. Визначення: Дивертикул стравоходу - це мішкоподібне випинання стінки стравоходу, в якому може затримуватись їжа і слина.

2. Актуальність проблеми: дивертикули стравоходу - не часта патологія.

3. Причини розвитку дивертикулів стравоходу:

А) Порушення структури стінки стравоходу;

Б) Підвищення внутрішньопорожнинного тиску у стравоході.

4. Механізм розвитку дивертикулів стравоходу:

А) Пульсійні дивертикули:

- стани, які сприяють підвищенню тиску в порожнині стравоходу(гіпертонус сфінктерного апарата стравоходу, ахалазія кардії, стриктура стравоходу);

- випинання стінки стравоходу в слабких місцях.

Б) Тракційні дивертикули:

- параезофагеальні запальні і склеротичні процеси;

- спайковий процес із поруч розташованими органами (правий бронх);

- внаслідок тракції формується випинання стінки стравоходу.

5. Види дивертикулів стравоходу:

А) За кількістю дивертикули можуть бути поодинокими і множинними.

Б) За локалізацією дивертикули можуть бути фаринго-езофагеальними, біфуркаційними, епіфре­нальними.

В) За клінічним перебігом дивертикули можуть бути неускладнені і ускладнені.

6. Клінічні прояви дивертикулів стравоходу (обумовлені наявністю ускладнень):

А) Скарги:

а) дисфагія - пов’язана із затримкою їжі в порожнині дивертикула;

б) гіперсалівація, дертя в горлі, дискомфорт при ковтанні.

При наявності ускладнень:

а) дивертикуліт:

- біль за грудниною;

- відрижка;

б) кровотеча з дивертикула - характеризується невираженою клінічною картиною;

в) перфорація дивертикула:

- утворення нориць при перфорації у бронх;

- кашель при прийманні їжі;

- розвиток пневмонії, абсцесів легень.

Б) Iсторія захворювання - специфічних даних немає.

В) Об’єктивні прояви - залежать від наявності ускладнення і його виду.

7. Діагностична програма при дивертикулах стравоходу (рис. 4.1.6):

А) Фіброезофагогастроскопія.

Б) Контрастна рентгеноскопія і рентгенографія стравоходу і шлунка.

8. Клініко-статистична класифікація дивертикулів стравоходу:

Макет клінічного діагнозу: {Lх} дивертикул стравоходу набутий, {ускладнений Oх}

Локалізація:

L1- Фаринго-езофагеальний

L2- Біфуркаційний

L3- Епіфренальний

Ускладнення:

O1- дивертикуліт

O2- кровотеча

O3- перфорація

O4- медіастеніт

O5- нориця

O6- порушення прохідності стравоходу

9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Епіфренальний дивертикул набутий, ускладнений дивертикулітом.

Б) Біфуркаційний дивертикул стравоходу.

10. Лікування дивертикулів стравоходу:

А) Неускладнені дивертикули не оперуються:

- напіврідка їжа;

- запивання твердої їжі рідиною;

- створення умов для спорожнення дивертикула після їжі (прийняття пози, що сприяє звільненню дивертикула).

Б) Показання до операції:

- ускладнений перебіг дивертикулів;

- обсяг операції - видалення дивертикула або інвагінація його в порожнину стравоходу.

4.2. ХРОНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СТРАВОХОДУ, ОБУМОВЛЕНІ РЕФЛЮКСОМ ШЛУНКОВОГО ВМІСТУ

(синдром рефлюксу і печії)

Синдром рефлюксу шлункового вмісту і печії у стравоході - прояв ряду хронічних за­хворювань шлунка і дванадцятипалої кишки, що спричиняються рефлюксом вмісту шлунка у стравохід.

При клінічних проявах печії показане виявлення її причини з наступним визначенням ліку­вальної тактики.

Найчастіше причинами синдрому печії і регургітації вмісту шлунка у стравохід є гастроезо­фагеальна рефлюксна хвороба, грижа стравохідного отвору діафрагми, виразкова хвороба шлунка або ДПК, ускладнена стенозуванням.

Загальні питання розвитку і діагностики печії та регургітації шлункового вмісту у стравохід

1. Визначення: Хімічний і механічний вплив шлункового вмісту на слизову оболонку стравоходу з характерними для цього симптомами печії за грудниною і відчуттям виплеску вмісту шлунка у стравохід.

2. Актуальність проблеми:

А) Синдром печії і регургітації шлункового вмісту у стравохід відзначається періодично у 10-15% населення;

Б) У 3-5% із них клінічні прояви часті і достатньо турбують хворих.

3. Топографо-анатомічні співвідношення стравохідно-кардіаль­ної ділянки (рис. 4.2.1).

4. Причини розвитку печії і регургітації вмісту шлунка у стра­вохід:

А) Гастроезофагеальна рефлюксна хво­роба.

Б) Грижа стравохідного отвору діафрагми.

В) Виразкова хвороба шлунка і дванад­цятипалої кишки.

Г) Стенозування дванадцятипалої кишки або шлун­ка доброякісного або злоякіс­ного генезу.

Д) Вагітність.

Е) Приймання деяких лікарських препа­ратів.

5. Механізм розвитку печії і регургітації вмі­сту шлунка у стравохід:

А) Підвищення внутрішньошлункового або внутрішньочеревного тиску.

Б) Дисфункція нижнього сфінктера страво­ходу.

В) Зниження тонусу нижнього сфінктера стравоходу.

Г) Рефлюкс вмісту шлунка у стравохід.

Д) Виникнення запальних та ерозивних змін у стравоході.

Е) Тривалий вплив шлункового вмісту на слизову оболонку стравоходу призво­дить до розвитку ускладнень (кровотеча, стриктура, метаплазія слизової оболонки, розвиток пухлини).

Є) При попаданні шлункового вмісту у брон­хіальне дерево розвивається брон­холегенева патологія.

6. Клінічні прояви:

А) Скарги:

- пекучий біль за грудниною;

- біль посилюється після приймання їжі та вночі, у положенні хворого лежачи;

- біль супроводжується виплеском шлун­кового вмісту у стравохід.

Б) Iсторія захворювання:

- в анамнезі можлива виразкова хвороба шлунка або ДПК, або ознаки порушення евакуації зі шлунка;

- симптоматика посилюється при роботі в нахиленому положенні.

В) Об’єктивні прояви:

- можуть виявлятися тільки при порушенні евакуації зі шлунка у вигляді шуму плескоту, що виявляється при пальпації.

7. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктивних проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи в неї методи дослід­ження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їх послідовне засто­сування від менш до більш інвазивних.

8. Діагностична програма при печії і регургітації вмісту шлунка у стравохід:

А) Фіброезофагогастроскопія (рис. 4.2.2).

Б) Рентгенологічне дослідження стравоходу, шлунка і ДПК із виконанням проби Вальсальви (стор. 164).

В) рН моніторинг стравоходу (стор. 165).

9. Диференційна діагностика:

А) Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.

Б) Грижа стравохідного отвору діафрагми.

В) Стенозування шлунка або дванадцятипалої кишки.

10. Лікувальна програма при печії та регургітації шлункового вмісту у стравохід: залежить від характеру виявленої патології, ступеня її важкості та складності перебігу.

Дата добавления: 2014-11-16