Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

1. Визначення: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) - захворювання, що характери­зується мимовільним закидом у стравохід шлункового і, можливо, дуоденального вмісту з розвитком характерної симптоматики та ушкодженням дистального відділу стравоходу за типом хронічного езофагіту.

2. Актуальність проблеми:

А) Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба зустрічається у 5-15% населення.

Б) Однаково часто виникає у чоловіків і у жінок.

3. Причини розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби:

А) Порушення моторики верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Б) Порушення функції нижнього сфінктера стравоходу.

4. Фактори ризику розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби:

А) Характер харчування:

-переїдання;

- приймання їжі незадовго до сну;

- газовані напої, алкоголь.

Б) Робота в нахиленому вперед положенні;

В) Приймання деяких лікарських препаратів:

- холінолітики;

- седативні та снотворні;

- антагоністи кальцію, b-блокатори;

- нітрати.

5. Механізм розвитку гастроезофагеальної рефлюксної хвороби:

А) Фізіологічний рефлюкс:

-короткочасний;

- спрямований на спорожнення шлунка від зайвого вмісту (повітря, їжа, рідина).

Б) Патологічний рефлюкс (кількість закидів вмісту шлунка у стравохід більше 50 на добу):

а) первинний - порушення замикальної функції стравохідно-шлункового переходу;

б) вторинний - рефлюкс виникає на тлі інших патологічних станів (грижа стравохідного отвору діафрагми, виразка шлунка або ДПК, ускладнена стенозуванням).

6. Клінічні прояви:

А) Скарги:

а) печія - залежить від наявності та виразності езофагіту;

б) біль за грудниною:

- посилюється через 30-40 хв. після приймання їжі;

- посилюється в горизонтальному положенні хворого, при нахилах його вперед;

в) відрижка та зригування:

- з’являється після приймання їжі;

- посилюється в положенні лежачи, при нахилах вперед;

г) кашель вночі (можливий):

- наслідок мікроаспірації шлункового вмісту у трахею при рефлюксі.

Б) Iсторія захворювання - з’ясовують, як розвивалося захворювання.

В) Об’єктивні прояви:

• залежать від наявності та виразності ускладнень:

- кровотеча з ерозованої слизової оболонки;

- легеневі ускладнення (бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма) при мікроаспіраціях шлункового вмісту;

- клінічні прояви стриктури стравоходу.

7. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання і його об’єктив­них проявів, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу виконують рентгенологічне дослідження з барієвою сумішшю, езофагогастроскопію і внутрішньостравохідну рН-метрію.

8. Діагностична програма при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі:

А) Iнструментальні методи дослідження:

а) спеціальне рентгенологічне дослідження із сумішшю барію:

- дослідження починається в вертикальному положенні хворого, який під контролем лікаря-рентгенолога випиває контрастну суміш, потім стіл рентгенапарата, на підставці якого стоїть хворий, переводиться в горизонтальне положення. При зміні положення тіла із вер­тикального в горизонтальне визначають наявність закиду контрасту у стравохід;

- в горизонтальному положенні на столі рентгенапарата хворий вдихає повітря, натужується (підвищує внутрішньочеревний тиск) і виконує видих. При цьому лікар-рентгенолог слідкує за переміщенням фундального відділу шлунка вище рівня діафрагми (проба Вальсальви);

- стіл рентгенапарата, на якому лежить хворий в горизонтальному положенні на спині, пере­міщують в положення Тренделенбурга (піднятий на 35-40оножний кінець столу). Оціню­ється закид контрасту із шлунка у стравохід;

б) ендоскопічне дослідження стравоходу визначає наявність і виразність езофагіту, що має чотири стадії (див. класифікацію ГЕРХ);

в) внутрішньостравохідна рН-метрія стравоходу "у часі" дозволяє оцінити епізоди гастроезо­фагеального рефлюксу по зміні рН у стравоході (рис. 4.2.3):

- трансназально у стравохід встановлюють оліву електрода рН - мікрозонда (кінець зонда встановлюють під контролем рентгеноскопії в 5 см вище гастроезофагеального переходу);

- після встановлення рН-мікрозонда виконують дослідження протягом 5 годин або ціло­добово шляхом накопичення в спеціальному електронному пристрої даних про динаміку змін рН стравоходу;

- при відсутності рефлюксу в нижній тре­тині стравоходу рН дорівнює 5,5-7,0;

- при появі рефлюксу рН знижується до рівня 4,0;

- при зниженні рН до 4,0 і нижче протягом 1 години роблять висновок про на­явність у хворого гастро­езофагеальної рефлюкс­ної хвороби.

9. Диференційна діагностика гастроезофа­ге­альної рефлюксної хвороби:

А) Iз захворюваннями стравоходу:

- стриктура стравоходу;

- ахалазія кардії;

- пухлина стравоходу.

Б) Iз захворюваннями діафрагми - грижа стравохідного отвору діафрагми.

В) Iз захворюваннями шлунка і ДПК - вираз­кова хвороба шлунка і ДПК.

Г) Iз захворюваннями жовчного міхура - хронічний калькульозний холецистит.

10. Клініко-статистична класифікація гастро­езофагеальної рефлюксної хвороби:

Дата добавления: 2014-11-16